Висвітлено актуальну проблему становлення громадянського суспільства - подолання політичних стереотипів, нав'язаних офіційним і неофіційним шляхом. Визначено причини занепаду Галичини у посткомуністичну добу. Проаналізовано особливості національного мазохізму, а також діяльність течій українського національному руху у період з другої половини 1950 - початку 1990 рр.

Освещена актуальная проблема становления гражданского общества - преодоление политических стереотипов, навязанных официальным и неофициальным методами. Определены причины фатального сползания Галиции, когда-то прославленного Украинского Пьемонта, в грязь духовной провинциальности в период посткоммунистической эпохи. Проанализированы особенности национального мазохизма, а также деятельность течений украинского национального движения в период со второй половины 1950 - начала 1990-х гг.

Розкрито психодинамічну сутність садомазохічної установки суб'єкта як засіб реакції внутрішньопсихічного конфлікту. Відображено значення етіології перверсії в структурі формування психічної реальності та її роль в соціальній сфері.

Розглянуто самототожність В. Стуса як універсальне поєднання національного, загальнолюдського та духовного. Визначено роль поетичної філософії "самособоюнаповнення" у співтворенні духовного життя нації та залученні українського поета до практик духовного пересотворення людства. Проаналізовано змістові складники "самособоюнаповнення": самовідданий індивідуалізм, "естетика страждання", філософський мазохізм. Із "самособоюнаповненням" як індивідуально-авторським законом творчості В. Стуса пов'язуються стильово-художні пошуки збірок "Час творчості" та "Палімпсести".

Здійснено теоретичне узагальнення категорії діалогу у форматі психодинамічного розуміння діалогічної взаємодії психолога з учасниками групи активного соціально-психологічного пізнання. Розкрито співзвучність психодинамічного підходу до пізнання психіки з науковою течією "неокласичної психології", яка відходить від механістичного погляду на людину та наближається до синергетичного пізнання психіки в її цілісності. Доведено ефективність індивідуалізованої діалогічної взаємодії психолога з респондентом на "фоні" групи активного соціально-психологічного пізнання, що актуалізує активність присутніх завдяки дієвості механізмів ідентифікації, проективної ідентифікації, проекції, перенесення інтроєкції, які є універсальними. Розкрито архетипну сутність психічного, що виявляється у спонтанно-візуалізованій самопрезентації психіки з можливим тематичним її стимулюванням. Доведено переваги використання візуалізованих засобів у групі активного соціально-психологічного пізнання, що полягають у можливості об'єктивування слідів (фіксацій) перинатального, домовного періоду, які обумовлюють виникнення особистісної проблеми суб'єкта, що презентовано в таких її різновидах як самодепривація та мазохізм. Акцентовано на необхідності володіння психологом методологічними основами психодинамічної парадигми, які є необхідними для забезпечення професійного рівня ведення діагностико-корекційного діалогу, що включає емотивне "оживлення" опредметненого самопрезентанта та набуття ним функцій посередника в глибинному пізнанні психіки. Зазначено, що смислова навантаженість запитань психолога торкається тонкої грані діалогу - бути водночас "наслідком" і "причиною", що можливо за умов відповідності принципу "незлиттєвості" та "нероздільності" позицій психолога та респондента. Доведено результативність діалогічної взаємодії як основи глибинно-корекційного процесу активного соціально-психологічного пізнання для оптимізації та гармонізації особистісного потенціалу майбутнього психолога.

Досліджено внутрішній світ людини в латентних аспектах його формування. Висвітлено концептуальні підходи до вивчення проблеми депривації та самодепривації, адаптації та дезадаптації. Розкрито їх латентні витоки, проаналізовано зв'язок глибинного пізнання з принципами додатковості, реальності та задоволення. Матеріал вибудовано на емпіричному глибинно-психокорекційному методі активного соціально-психологічного пізнання (АСПП). Досліджено можливості спонтанної самопрезентації психіки суб’єкта в матеріалізованих формах (із збереженням інформаційних еквівалентів). Констатовано провідну роль метафорично-архетипної символіки у спонтанному опредметненні психіки суб’єктом. Розкрито проблему дисфункцій психічного у вигляді мазохізму як і можливості їх корекції з метою оптимізації адаптаційних можливостей суб’єкта.

Доведено спроможність психодинамічної парадигми, у форматі, на якій базується використаний метод активного соціально-психологічного пізнання (далі - АСПП), що спроможній забезпечити пізнання глибинних витоків мазохізму, як і нівелювання його деструктивних наслідків, що позначаються на особистісно-професійній готовності майбутнього психолога до фахової діяльності. Досліджено глибинні передумови виникнення мазохізму, які повꞌязані з едіпальними залежностями субꞌєкта та їхніми наслідками: почуттям вини, тенденції "до психологічної смерті", "психологічним імпотуванням", "самодепривуванням", самопокаранням. Розглянуто Мазохізм як парадоксальний спосіб вирішення "незавершених справ дитинства", що зумовлені порушенням взаємин із первинними лібідними обꞌєктами (батьками). Розкрито особливості процесуальної психодіагностики, що спирається на спонтанність поведінки учасників АСПП, діалогічну взаємодію та інтерпретацію поведінкового матеріалу в його сукупності. Зазначено, що основу доказової бази в роботі представляють стенограми діагностико-корекційної роботи з майбутніми психологами та їх структурно-семантичний аналіз. Доведено необхідність здійснення глибинної психокорекції як обовꞌязкової передумови становлення майбутнього психолога шляхом виявлення в його психіці деструктивних тенденцій з мазохістичним ухилом.