Описано архаїчну прикметникову конструкцію з -jь на прикладі київських мікротопонімів Перепелич-долина та Дівич-гора на фоні слов'янської ономастичної системи. Назву Дівич-гора в Києві та на інших теренах Славії розглянуто як символ місць язичницьких капищ, присвячених жіночому божеству.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-316.1 + Ш147.41-316.1

Рубрики:

Румунська мова

Шифр НБУВ: ІВ211149 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Комплексно досліджено мікротопонімію басейну річки Ужа (у контексті українських говірок Закарпаття). Встановлено зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною диференційованістю. Проведено структурно-семантичний, назвотвірний і етимологічний аналіз мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпаття у синхронічному та діахронічному аспектах, а також лінгвокульутрологічний аналіз назв, що утворилися на базі конотативних топонімів. Визначено основні різновиди мікротопонімних варіантів і особливості їх функціонування. Укладено словник мікротопонімів (близько 9 000 назв та їх варіантів, зібраних за польовим методом). Результати проведеного дослідження уможливлюють створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи.

З використанням 5 000 мікротопонімів досліджено мікротопонімію Західного Поділля. Проведено комплексний лінгвістичний аналіз матеріалу, зібраного завдяки експедиціям та шляхом анкетування респондентів. Здійснено класифікацію мікротопонімів, яка грунтується на детальному вивченні семантики їх твірної бази. Досліджено їх структуру, виявлено дериваційні особливості, зокрема визначено моделі, за якими утворено мікротопоніми досліджуваного регіону, з'ясовано їх регулярність. Укладено словник мікротопонімів Західного Поділля.

Досліджено мікротопонімію Кіровограда, наведено результати комплексного аналізу матеріалу, зібраного з картографічних та архівних джерел, експедиційним методом і шляхом опитування інформаторів. Вивчено близько 2 500 мікротопонімів, більшість з яких до наукового обігу введено вперше. Наведено класифікацію мікротопонімів, розроблену на базі детального вивчення мотивів номінації та семантики твірних слів. Проаналізовано динаміку процесу перейменувань й основні тенденції у системі мікротопонімів Кіровограда. Описано формальну будову та словотвірну структуру вторинних (морфологічних і лексико-синтаксичних утворень). Виявлено дериваційні особливості, зокрема, визначено типи, за якими утворені мікротопоніми досліджуваного регіону, встановлено їх продуктивність. Визначено своєрідність твірних основ мікротопонімів Кіровограда у порівнянні з мікротопонімічною лексикою інших регіонів України. Укладено словник-покажчик мікротопонімів Кіровограда. Зроблено висновок, що мікротопонімна система міста функціонує як складова частина української топонімії.

Дисертацію присвячено системному вивченню мікротопонімії Підгір'я (Надвірнянського району Івано-Франківської області). У роботі використано понад 1000 назв мікрооб'єктів, більшість з яких зібрано автором і введено в науковий обіг уперше. Мікротопонімія регіону вивчається з огляду на лексико-семантичне значення основ та специфіку словотвірно-структурної організації, що дозволяє виявити особливості базової лексики в топонімотворчому процесі і простежити основні мотиви пропріальної номінації в мікротопонімії.

Здійснено лексико-семантичну характеристику мікротопонімів, описано їх структурно-словотвірну специфіку, зокрема виявлено продуктивні засоби мікротопонімотворення, дериваційні моделі та засоби, з'ясовано кількісне й якісне співвідношення ВГН. Установлено, що в основах найменувань переважає географічна термінологія й антропонімна лексика, з-поміж структурних різновидів - проста форма, основний спосіб творення назв - морфологічний з перевагою суфіксації. Охарактеризовано особливості найменувань території в порівнянні з мікротопонімією інших українських регіонів. Укладено словник мікротопонімів південно-східного Поділля.

Об'єктом різноаспектного аналізу є понад 15 000 мікротопонімів, зібраних шляхом експедицій та анкетування респондентів. Охарактеризовано найменування дрібних географічних об'єктів з погляду семантики їх мотивувальної бази, визначено специфіку структурно-словотвірної організації мікротопонімікону. Здійснено спробу реконструювати топонімну картину світу на підставі аналізу мікротопонімії регіону. Укладено словник мікротопонімів півночі Львівщини.

Вперше в науковий обіг введено мікротопонімні одиниці, які функціонують на території центральних і східних районів Львівської області. Проаналізовано лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості власних географічних назв мікрооб'єктів центральних і східних районів Львівщини. Диференційовано мікротопонімні одиниці за семантикою мотивувальних лексем, визначено шляхи та засоби їх деривації. На основі мікротопонімів центральних і східних районів Львівщини проаналізовано пропріеми в етнолінгвістичному аспекті. Вдосконалено аналіз мікротопонімних одиниць (залучено культурний контекст для їх інтерпретації, окрім традиційної класифікації мікротопонімних одиниць за семантикою мотивувальних лексем, запропоновано нову класифікацію - за способами репрезентації когнітивних структур у мікротопоніміконі). Набуло подальшого розвитку вивчення регіональних особливостей національного мікротопонімного фонду.

Досліджено мікротопонімну систему Південно-Західного Опілля. Зазначено, що джерельною базою дослідження слугували 4 298 лінгвальних фактів, засвідчених у Йосифінській та Францисканській метрикальних книгах, та понад 4 300 сучасних пропріативів регіонального значення. Проведено лексико-семантичний аналіз базових назв мікротопонімікону обстежуваної місцевості у межах трьох лексико-семантичних груп: апелятивної, онімної та онімно-апелятивної на синхронному та діахронному зрізах. З'ясовано словотвірно-структурні особливості локальних утворень, а також визначено продуктивність словотвірно-структурних моделей і відповідних топоформантів, засвідчених наприкінці XVIII - початку XXI ст. Такий системний підхід сприяв висвітленню лексико-семантичної та структурно-дериваційної природи місцевої топонімії Південно-Західного Опілля, яка формувалася здавна на західноукраїнських теренах. Укладено реєстр мікротопонімів названого регіону, зібраних за польових умов і почерпнутих з історичних джерел.

Досліджено мікротопоніми Уманщини XVІІ - XIX ст. у діахронному аспекті. У науковий обіг введено понад 700 фонетичних, граматичних, лексичних, графічно-правописних варіантів власних назв дрібних географічних об'єктів (з яких лексичних та граматичних - 631), засвідчених у писемних та картографічних джерелах. Здійснено класифікацію мікротопонімів відповідно до визначених мотивів номінації та семантики твірних основ, простежено становлення назв від моменту першої фіксації в документах до сьогодення. З'ясовано й описано продуктивність лексико-семантичних типів та словотвірних моделей на різних часових зрізах, установлено закономірності розвитку мікротопонімної системи краю, виявлено спільні та відмінні риси досліджуваних мікротопонімів у порівнянні з назвами географічних об'єктів інших регіонів України. Укладено словник мікротопонімів історичної Уманщини.

Проаналізовано гіпотези походження назви давнього уманського передмістя Турок з огляду на особливості фіксації оніма в писемних та картографічних матеріалах ХVII - ХХ ст. Увагу акцентовано на лінгвістичних і позамовних чинниках виникнення мікротопоніма. Зроблено спробу з'ясувати мотиваційну основу і запропоновано словотвірну модель утворення назви, що дозволяє відновити її доонімну семантику.

Дисертація є першою спробою лексико-семантичного та структурно-словотвірного аналізу мікротопонімів Самбірського циркулу кінця XVIII - початку XIX ст. (на матеріалі онімного фактажу Йосифінської (1785 -1788) та Францисканської (1819 - 1820) метрик). Розглянуто зміст і ознаки поняття "мікротопонім". Виокремлено власне мовні та позамовні риси мікротопонімії. Проаналізовано метрики як джерело дослідження пропріативів Самбірського циркулу. Запропоновано методику опрацювання історичної мікротопонімії, способи виокремлення онімів із контексту пам'яток. Здійснений лексико-семантичний аналіз твірних основ найменувань мікрооб'єктів показав, що пропріативи мотивовані двома групами лексики: апелятивами й онімами. Проаналізовано структуру історичного мікротопонімікону. Пропріативи Самбірського циркулу поділено на прості, складні, складені та прийменникові форми. Описано структурно-словотвірні зміни у мікротопонімії регіону за тридцятирічний період. Виокремлено фонетичні, словотвірні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, графічні та комбіновані варіанти мікротопоназв. Одержані результати про мотивувальні бази пропріативів і структурно-словотвірні особливості онімів є свідченням того, що мікротопоназви відображають соціально-історичні, економічні, культурні факти з життя мешканців краю. Укладено 21 додаток.