Висвітлюються основні дати життя і діяльності відомого українського мовознавця, професора і педагога С.П.Бевзенка, дослідницька діяльність якого охоплює ряд напрямів: історія української мови, діалектологія, історія мовознавства, структура літературної мови, проблеми загального мовознавства, лексикографія. Міститься інформація про друковані та рукописні праці С.П.Бевзенка, короткий нарис про науково-педагогічну діяльність.

Розглянуто історичні чинники соціальних зрушень, що визначали становлення та формування української мови у Східній Україні на початку ХХ ст. Східна Україна 1900-х років перебувала під владою Росії, яка і визначала права мови в громадському житті українців. До негативних наслідків призвело введення Емського указу 1876 р., що забороняв друкування та викладання в школах українською мовою, українські театральні вистави тощо. Заходи, спрямовані на усунення української мови з громадського життя, підривали її авторитет, що згодом спричинило процес русифікації на українських землях. Проте за таких складних умов у 1900 - 1925 рр. українська мова розвивалася шляхом стандартизації та унормування. Значні кроки робила українська лексикографія. Постало питання про місце української мови у системі освіти. Наприклад, у Харківському, Одеському та Київському університетах було запроваджено українознавчі курси українською мовою. У цей період українська мова виборювала собі місце в літературі та друкованих виданнях. Досліджено основні етапи культурно-історичного розвитку української мови початку ХХ ст. у Східній Україні.

Розглядаються характеристики термінів, їх роль і місце в сучасній мові, тенденції розвитку науково-технічної фахової лексики. Висвітлюються іншомовні запозичення на рівні взаємодії з власномовними термінологічними еквівалентами. Явище запозичень трактується як закономірний процес, оснований на загальнолінгвістичних традиціях, коли, починаючи з перших етапів формування фахової наукової лексики, використовувалися греко-латинські запозичення у багатьох мовах. Значну увагу приділено термінологічним значенням фразеологічних зворотів і на прикладах доведено їх термінологічне вживання; семантичній стороні терміна, тобто такому динамічному процесові, що перебуває у постійній зміні, відповідно до зміни поняття та розуміння суті предметів і явищ.

Покажчик охоплює словники української мови від найдавніших збережених списків ХІІІ ст. до 1998 р. включно. Зібрано як окремі видання словників (тлумачних, історичних, етимологічних, діалектних, фразеологічних, перекладних українсько-іншомовних та іншомовно-українських, словників зі стилістики та культури мови, термінологічних), так і публікації в періодиці та, частково, словнички-додатки до наукової або художньої літератури. В окремому розділі подано праці з теорії та історії української лексикографії.

Наведено матеріали про історію становлення та розвитку комп'ютерної лексикографії. Розглянуто сучасні лексикографічні бази даних, програмні продукти та проекти. Наведено класифікацію електронних словників за робочими критеріями, визначено їх типові службові функції та можливості використання в системах аналізу та синтезу текстів. Охарактеризовано найбільш розповсюджені версії англійських електронних словників. Проаналізовано передумови виникнення та основні етапи створення електронних енциклопедій. Наведено хронологію становлення проекту Вікіпедія, визначено його переваги та недоліки. Розглянуто способи використання електронних словників у базах даних, інформаційно-пошукових системах, авторедагуванні та машинному перекладі.

Приведены материалы по истории развития компьютерной лексикографии. Рассмотрены современные лексикографические базы данных, программные продукты и проекты. Приведена классификация электронных словарей по рабочим критериям, определены их служебные функции и возможности использования в системах анализа и синтеза текстов. Охарактеризованы наиболее распространенные версии английских электронных словарей. Пронализированы предпосылки возникновения и основные этапы создания электронных эндиклопедий. Приведена хронология разработки проекта Википедия, установлены его преимущества и недостатки. Рассмотрены особенности использования электронных словарей в базах данных, информационно-поисковых системах, авторедактировании и машинном переводе.

Висвітлено історію лексикографії, основні принципи лексикографування. Наведено бібліографію основних словників української мови: тлумачних, орфографічних, синонімів, антонімів, паронімів, ономастичних, іншомовних слів, асоціативних, словотвірних, діалектних, фразеологічних, а також основних перекладних (російсько-українських та українсько-російських), виданих у 1991 - 1997-х рр. Розглянуто питання комп'ютеризації словників та системи машинного перекладу.

Освещены история лексикографии, основные принципы лексикографирования. Приведена библиография основных словарей украинского языка: толковых, орфографических, синонимов, антонимов, паронимов, ономастических, иноязычных слов, ассоциативных, словообразовательных, диалектных, фразеологических, а также основных переводных (русско-украинских и украинско-русских), изданных в 1991 - 1997-х гг. Рассмотрены вопросы компьютеризации словарей и системы машинного перевода.

Розглянуто основні етапи української лексикографії, зокрема, кінець ХVІ - середина ХVІІ ст., друга половина ХVІІ - середина ХVІІІ ст. Проаналізовано "Розмову" - рукопис староукраїнської писемної пам'ятки, що була створена близько 1575 р. і зберігається в Паризькій національній бібліотеці, а також її фонетичні, лексичні та морфологічні особливості. Охарактеризовано рукописний словник "Синоніма славеноросская" невідомого автора XVIIІ ст., а також найбільший староукраїнський словник XVII ст. "Лексіконъ латинський".

Рассмотрены основные этапы украинской лексикографии, в частности, конець ХVІ - середина ХVІІ вв., вторая половина ХVІІ - середина ХVІІІ вв. Проанализированы "Розмова" - рукопись староукраинской писемной памятки, созданная около 1575 г. и сохраняющаяся в Парижской национальной библиотеке, а также ее фонетические, лексические и морфологические особенности. Охарактеризованы рукописный словарь "Синонима славеноросская" неизвестного автора XVIII в., а также самый большой староукраинский словарь XVII в. "Лексиконъ латинський".

Охарактеризовано лексикографію як науку про словники. Визначено типологію лексикографічних творів, наведено загальну характеристику кожного типу словників. Розглянуто особливості використання сучасними технологіями лексикографічної інформації у системах машинного перекладу, автоматичних словниках і системах обробки текстів. Охарактеризовано перекладні та одномовні термінологічні словники.

Охарактеризована лексикография как наука о словарях. Определена типология лексикографических произведений, приведена общая характеристика каждого типа словарей. Рассмотрены особенности использования современными технологиями лексикографической информации в системах машинного перевода, автоматических словарях и системах обработки текстов. Охарактеризованы переводные и одноязычные словари.

Розглянуто фонетику, фонологію, орфоепію, графіку, орфографію, лексикологію і лексикографію як розділи сучасної української мови. Особливу увагу приділено проблемам правопису та нормам української літературної вимови, зокрема, слів іншомовного походження та абревіатур. Описано типи стародавнього українського письма. Наведено інформацію про електронні словники та комп'ютерну лексикографію.

Рассмотрены фонетика, фонология, орфоэпия, графика, орфография, лексикология и лексикография как разделы современного украиского языка. Особое внимание уделено проблемам правописания и нормам украинского литературного произношения, в частности слов иноязычного происхождения и абревиатур. Описаны типы древней украинской письменности. Приведена информация об электронных словарях и компьютерной лексикографии.

Проаналізовано деякі тенденції розвитку історичної та навчальної лексикографії. Розкрито традиційні та новаторські особливості, що існують у сучасній лексикографічній практиці. Висвітлено лексикографічну спадщину Є.Тимченка, Ф.Шимкевича, традиції та новаторство львівської лексикографічної школи.

Проанализированы некоторые тенденции развития исторической и учебной лексикографии. Раскрыты традиционные и новаторские особенности, существующие в лексикографической практике. Освещены лексикографическое наследие Е.Тимченко, Ф.Шимкевича, традиции и новаторство львовской лексикографической школы.

Розглянуто складні, проблемні та маловивчені питання фонетики, фонології, морфонології, графіки, орфографії, лексикології, фразеології та лексикології сучасної української літературної мови. Показано відмінності у визначенні милозвучності та мелодійності української мови, розкрито сутність поняття лапідарності. Проаналізовано різні тлумачення основних ознак української мови ученими-мовознавцями. Висвітлено питання дискусії про кількісний склад голосних і приголосних фонем в українській мові, пуристичні тенденції в орфографії, графіці, лексикології, а також предмет та об'єкт морфонології, лексикології, фразеології.

Рассмотрены сложные, проблемные и малоизученные вопросы фонетики, фонологии, морфонологии, графики, орфографии, лексикологии, фразеологии и лексикологии современного украинского литературного языка. Показаны отличия в определении благозвучности и мелодичности украинского языка, раскрыта сущность понятиия лапидарности. Проанализированы различные толкования основных признаков украинского языка учеными-языковедами. Освещены вопросы дискуссии о количественном составе гласных и согласных фонем в украинском языке, пуристических тенденциях в орфографии, графике, лексикологии, а также предмете и объекте морфонологии, лексикологии, фразеологии.

Висвітлено теоретичні положення та проблеми новітньої української лексикографії в контексті етапів її розвитку та укладання словників української мови, описано їх типологію. Наведено загальну характеристику енциклопедичних і лінгвістичних словників, лінгвістичні та нелінгвістичні критерії їх групування.

Освещены теоретические положения и проблемы новейшей украинской лексикографии в контексте этапов её развития и составления словарей украинского языка, описана их типология. Даны общая характеристика энциклопедических и лингвистических словарей, лингвистические и нелингвистические критерии их группирования.

Розглянуто актуальні проблеми лексикографії - побудову нових словників комбінаторного типу та словників-тезаурусів слів наукового вживання. Наголошено на активному статусі загальнонаукових дієслів, що оптимізують (організують та моделюють) і полегшують тлумачення спеціальної термінології.

Проаналізовано проблему визначення статусу лексикографії в різних лінгвістичних традиціях. Впроваджено в науковий обіг українського мовознавства дихотомію лексикографії - металексикографію. Окреслено причини й обгрунтовано доцільність розмежування практики лексикографії та теорії лексикографії, чи металексикографії.

Розглянуто структурні та функціонально-семантичні особливості різних за характером, причинами виникнення й умовами функціонування груп конототивних топонімів у російській, українській і англійській мовах. Комплексно досліджено структуру та функції відомих інтра- й інтерлінгвальних тополексем, виявлено у них компоненти, які визначають конототивний зміст семантичної аури. Вивчено досвід онімографії конототивних топонімів з метою його узагальнення та визначення перспектив розвитку цієї сфери ономастичної лексикографії у слов'янських (українській та російській) мовах. Виявлено фактори, які сприяють формуванню конототивної сфери та подальшій узулізації конототивної топонімії. Проведено критичний аналіз досвіду лексикографії власних назв - топонімів у аспекті виявлення "фонових" сем (або культурного компонента) у різних мовах і на цьому фоні проведено аналіз розвитку онімографії конототивної онімної лексики у працях Є.С. Отіна, зокрема, його Словнику конототивних власних імен. На підставі вивчення цієї онімографічної праці визначено його потенційну цінність для функціональної ономастики та показано напрямки подальшого розвитку та практики словникової роботи у сфері опису "фігуративної" онімії.

Висвітлено питання польської лексикології, проблеми фразеології та лексикографії польською мовою.

Наведено 750 найуживаніших термінів з питань лексикології, фразеології, лексикографії. Увагу приділено систематизації та поясненню значень термінологічних одиниць, взаємозв'язків і взаємозалежностей між ними з урахуванням важливих рис, особливостей терміновживання у задекларованих галузях українського мовознавства. Розкрито сутність таких понять, як антоніміка, безеквівалентна лексика, гебраїзм, гібридне слово, гіперонім, енантіосемія, етнографізми, пареміологія, сингармонізм, словник мовця, фразеологічні антоніми, шифризми.

Розглянуто питання полісемії, омонімії, синонімії, антонімії, паронімії в українській мові. Визначено склад української лексики в контексті її походження, активного й пасивного вживання, особливості функціональної та стилістичної диференціації. Увагу приділено українській фразеології та лексикографії.

Розглянуто питання орфо- та лексикографії, а також фразео- та лексикології української мови. Висвітлено принципи та сучасні проблеми українського правопису. Подано інформацію про ознаки слова, джерела збагачення синонімів, стилістичні фігури, класифікацію фразеологізмів, фразеологічні кальки, етнографічні діалектизми, фразеологізовані словосполучення.

Подано інформацію про життєвий шлях і наукову діяльність відомого українського мовознавця, професора Л. Г. Скрипник. Висвітлено актуальні питання історичної й описової лексикології та лексикографії, сучасної фразеології та фразеографії. Проаналізовано напрями розвитку словникарства в Україні. Охарактеризовано способи реєстрації та тлумачення фразеологізмів в історичній та сучасній фразеографії. Розглянуто питання фреймового моделювання у фразеології. Розкрито особливості лексикографічного опису синтаксичних фразеологізмів української мови. Досліджено питання синонімійності ареальних фразеологізмів (на матеріалі бойківських говірок). Висвітлено проблему авторитетності двомовних словників. Увагу приділено застосуванню Українського національного лінгвістичного корпусу в лексикографії та лінгвістичних експертизах. Розкрито особливості опису дієвідмінювання в "Граматичному словнику української літературної мови. Словозміна". Розглянуто реципієнтні зони метафор в українській поезії XX ст. Охарактеризовано когнітивно-дискурсивний механізм уживання науково-технічної термінології.