З урахуванням патогенетичної ролі оксидантних реакцій у механізмах розвитку ускладненої короткозорості досліджено рівень карбонільованих білків (КБ) і хемілюмінесценції (ХЛ). Під спостереженням знаходився 121 пацієнт (224 око) віком від 18-ти до 59-ти років з ускладненою короткозорістю різного ступеня. Встановлено, що для даних пацієнтів характерна активація вільнорадикального окиснення. Під впливом озонотерапії не спостерігалося підвищення активності вільнорадикального окиснення. Активація оксидантних реакцій, спостережена у хворих на ускладнену короткозорість, перебігає менш інтенсивно та схильна до більшого лікувального впливу на початковій і розвиненій стадіях дистрофічних змін на очному дні у хворих на ускладнену міопію. Парабульбарне введення озонованого фізіологічного розчину не призводить до патобіохімічно значущих змін у порівнянні з внутрішньовенним введенням, що може свідчити про локальну дію парабульбарного введення медичного озону без дії на організм.

Под наблюдением находился 121 пациент (224 глаза) в возрасте от 18-ти до 59-ти лет с осложненной близорукостью разной степени. Учитывая патогенетическую роль оксидантных реакций в механизмах развития осложненной близорукости, исследован уровень карбонилированных белков (КБ), хемилюминесценции (ХЛ). Установлено, что для пациентов с осложненной близорукостью характерна активация свободнорадикального окисления. Под влиянием озонотерапии не наблюдалось повышение активности свободнорадикального окисления. Активация оксидантных реакций, имеющая место у больных с осложненной близорукостью, протекает менее интенсивно и подвержена большему лечебному влиянию при начальной и развитой стадиях дистрофических изменений на глазном дне у больных с осложненной миопией. Парабульбарное введение озонированного физиологического раствора (ОФР) не приводило к патобиохимически значимым изменениям в сравнении с внутривенным введением, что может судить о локальном действии парабульбарно вводимого медицинского озона без воздействия на организм.

121 patients (224 eyes) in the age from 18 to 59 years old with the complicated myopia of different degree were examined. Taking into account a pathogenetic role of oxidant reactions in the mechanisms of the complicated myopia development we researched the level of carbonylated proteins (CP), chemiluminescence (CL). It has been found that the activation of free radical oxidization is characteristic for patients with the complicated myopia. Under the influence of ozonotherapy there was no rise of the free radical oxidization activity. Activation of oxidant reactions occurring in patients with the complicated myopia passes less intensively and is subjected to the greater therapeutic influence at the initial and developed stages of dystrophic changes on the eye bottom in patients with the complicated myopia. The parabulbar introduction of ozonizated saline solution (OSS) did not lead to the pathobiochemically significant changes comparing to the intravenous introduction. It testifies to the local action of the medical ozone introduced parabulbarly without the effect on the organism.

Розглянуто питання взаємозв'язків системи імунітету та вищої нервової діяльності у людей з набутою короткозорістю середнього ступеня, а також імуностимуляції й її впливу на діяльність центральної нервової системи. Імунореабілітацію проведено імунотропними препаратами центральної дії вілозеном і тимогеном, а також використовували поліхроматичне видиме та інфрачервоне світло як імуностимулюючий засіб. У разі вживання вілозену та тимогену в осіб з набутою короткозорістю середнього ступеня вивчено зміни в показниках імунного статусу та нейродинамічних функціях, які характеризували стан діяльності центральної нервової системи. Встановлено, що вживання вілозену протягом 14-ти діб і тимогену протягом 3-х діб та опромінення поліхроматичним видимим та інфрачервоним світлом протягом 10-ти діб носило імунореабілітаційний характер у короткозорих осіб, тому що короткозорість супроводжувалась імунними порушеннями І - ІІІ ступеня. Встановлено, що імуностимуляція викликала односпрямовані позитивні зміни в показниках функціональної рухливості нервових процесів. За умов імуностимуляції встановлено кореляційні зв'язки між показниками системного імунітету неспецифічного антиінфекційного захисту організму та функціональною рухливістю нервових процесів.

Мета дослідження - вивчення нейродинамічних функцій і стану імунної системи на тлі короткозорості середнього ступеня, а також визначення впливу імуностимуляції на нейродинамічні функції та стан імунної системи на тлі короткозорості. У сучасному суспільстві людина зазнає впливу різноманітних стресів, серед яких найбільш поширеним є інформаційний (інформаційно-емоційний стрес). Показано, що короткозорість супроводжується функціональною напругою імунної системи, а саме розвитком вторинного імунодефіциту, що пов'язаний із пригніченням клітинної ланки імунітету; поліпшення показників нейродинамічних функцій (функціональної рухливості нервових процесів) у цьому випадку не спостерігається. Застосування вілозену супроводжувалося збільшенням латентного часу простої рухової реакції та підвищенням показників функціональної рухливості нервових процесів. Установлено позитивний кореляційний зв'язок між функціональною рухливістю нервових процесів і кількістю моноцитів у периферичній крові. Такий самий зв'язок виявлено між функціональною рухливістю нервових процесів і кількістю Т-супресорів у периферичній крові.

Методами гістологічного дослідження, макро-мікроскопічного препарування вивчено будову м'язів та оболонок очного яблука людини. Наведено основні положення теорії участі м'язів очного яблука в акомодації.

Слабкість акомодації за відкритокутової глаукоми і міопії може бути зумовлена анатомічним фактором - малою відстанню між війковим м'язом і екватором кришталика. Підвищення ефективності роботи акомодаційного апарата досягається включенням компенсаторної реакції - розширенням циліарного кільця шляхом локальної ішемії переднього відділу ока. Утворено метаболічні, цитотоксичні фактори, які призводять до облітерації дренажного апарату, підвищення офтальмотонуса, послаблення опорних властивостей склери і розтягнення капсули ока. Екватор кришталика відсувається від війкового м'яза, збільшується натяг цинкових зв'язок і акомодація відновлюється (стаціонарна міопія, стабілізована глаукома). У противному разі виникає порочне коло (злоякісна короткозорість, некомпенсована глаукома).

Виявлено, що найбільш частими захворюваннями в молодшому шкільному віці у дітей підвищеного інтелекту є: вегетативні дисфункції, ортопедична патологія та короткозорість на фоні малорухливого способу життя та недостатнього перебування на свіжому повітрі. Вперше втановлено, що в інтелектурально обдарованих дітей знижений фізичний розвиток на тлі переважання астенічного та дигестивного саматотипів. Показано, що психо-емоційний стан таких дітей характеризується емоційною незбалансованістю. Доведено, що діти з високим інтелектом мають більш високу активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи, а у разі фізичного навантаження виявляється гіперсимпатикотонічна реактивність. Вперше подано характеристику біоелектричної активності головного мозку інтелектуально обдарованих дітей, яка характеризується більшою бета-частотою, а також більш вираженими змінами в процесі переходу від стану спокою з закритими очима до стану з відкритими очима. Встановлено, що у таких дітей спостерігається підвищення рівня адреналіну та зниження серотоніну. Розроблено алгоритм прогнозування порушень адаптації, який дозволяє на ранніх етапах виявити ступінь дезадаптації в інтелектуально обдарованих дітей для проведення своєчасних коригувальних заходів.

Основна ідея статті полягає в тому, що поведінка типового пострадянського росіянина не відповідає моделі людини, запропонованої у неокласичній економічній теорії. Розглянуто такі важливі відхилення від цієї моделі, як обмежена раціональність, опортунізм, інвестиційна короткозорість і поведінкова несамостійність. Основні причини для таких відхилень пов'язані з невизначеністю, а також складністю інформації. Ці зовнішні інформаційні обмежувачі є наслідком інституційних змін в пострадянській Росії в цілому та інституційній неадекватності російської влади зокрема. Теоретична основа статті - посткейнсіанство і старий інституціоналізм.

Безпека ліків стає однією з основних проблем охорони здоров'я у світі. Лікарські ускладнення - це не тільки серйозна медична та соціальна, але і велика економічна проблема. Побічна дія ліків може спостерігатися як при прийомі монопрепаратів, так і при комплексній терапії. При цьому виявляються не тільки передбачувані, але й непередбачувані побічні ефекти, що виникають внаслідок взаємодії лікарських засобів. Бібліосемантичний аналіз джерел літератури і власних досліджень авторів показав, що офтальмологічні ускладнення при лікуванні системних захворювань проявляються у вигляді звуження поля зору, погіршення якості зору, розвитку тієї чи іншої патології зору. Такі побічні ефекти можуть викликати лікарські препарати, що застосовуються при лікуванні серцево-судинної, шлунково-кишкової, дихальної, травної, нервової та інших систем організму. У такому разі може виникнути катаракта, зміна сприйняття кольору, утруднене читання, двоїння в очах, короткозорість, глаукома, підвищена світлочутливість, тромбоз вен сітківки, сухість очей, утруднення носіння контактних лінз, втрата різкості зору тощо.

Розглянуто проблеми оптимізації діагностики осьової, рефракційної, змішаної та комбінованої міопії на підставі вивчення морфометричних і функціональних показників органа зору за допомогою сучасних медодів обстеження (кератотопографія, УЗ-ехобіометрія та оптична когерентна томографія). Розроблено об'єктивні критерії для діагностики різних типів міопії: рефракційна міопія - передньо-задня ось (ПЗО) ≤ 24,3 мм і сила заломлення рогівки > 43,86 дптр; осьова міопія - ПЗО > 24,3 мм і сила заломлення рогівки ≤ 43,86 дптр; змішана міопія - ПЗО > 24,3 мм і сила заломлення рогівки > 43,86 дптр; комбінована міопія - ПЗО ≤ 24,3 мм і сила заломлення рогівки ≤ 43,86 дптр як у еметропів. Обчислено коефіцієнти К1 і К2, що відображають положення іридо-кришталикової діафрагми. Коефіцієнти К1 більше 31 і К2 більше 34 вказують на рефракційний тип міопії, К1 менше 31 і К2 менше 34 свідчать про осьовий тип міопії. Встановлено диференційно-діагностичні відмінності морфометричних і функціональних показників ока, що дозволяють проводити диференціацію у хворих на осьову, рефракційну, змішану та комбіновану міопію. Одержано значний ефект стабілізації міопії в процесі використання ОК терапії у пацієнтів з коефіцієнтом К1 >31 в 82 % випадків і К2 > 34 в 77 % випадків. Розроблено показання для застосування ортокератологічної терапії у хворих на короткозорість з урахуванням типів міопії.

Для лікування дітей із короткозорістю запропоновано велику кількість методів, серед яких - патогенетично обгрунтовані та засоби фізичної реабілітації. У практичній діяльності з метою підвищення ефективності лікування виникає необхідність систематизації їх застосування. Для розв'язання цієї проблеми ідеальними є умови санаторно-курортного етапу лікування. Мета дослідження - розробка комплексу лікувально-реабілітаційних методів і вивчення їх ефективності при короткозорості в дітей 10 - 11 років. Дослідження проведено в 68 дітей, які отримували лікування в дитячому лікувальному санаторії та становили дві рівноцінні групи дослідження. У контрольній групі діти отримували стандартне й офтальмологічне загальноприйняте лікування. В основній групі, відповідно до особливостей патогенезу короткозорості, запропоновано поетапне лікування, яке, у порівнянні з лікуванням у контрольній групі, ще доповнено вправами для зміцнення окорухових м'язів. На початку та по завершенню лікування діти отримали офтальмологічне обстеження та оцінку фізичного стану. Статистичну обробку отриманих цифрових значень виконано за допомогою t-критерію Стьюдента. Під час проведення санаторно-курортного лікування запропоновано відповідно до патогенетичних ланцюгів розвитку короткозорості та з урахуванням загальноприйнятих рухових режимів (щадний, щадно-тренувальний і тренувальний), в умовах санаторно-курортного лікування (СКЛ) виділити 3 етапи: щадно-лікувальний, оздоровчо-тренувальний і активно-тренувальний, які доповнені запропонованими вправами, спрямованими на зміцнення окорухових м'язів. Застосування запропонованого комплексу лікувально-реабілітаційних засобів надало змогу підвищити лікування на 32 %. Висновки. Погіршення фізичного стану дітей і підвищення в них зорового навантаження є причиною збільшення кількості короткозорих дітей, що потребує вдосконалення реабілітаційних заходів при міопії. Розробка комплексу лікувально-реабілітаційних методів з урахуванням особливостей етіології й патогенезу є одним із напрямів удосконалення відновлювальної терапії при короткозорості. Запропонований підхід поетапного застосування засобів фізичної реабілітації осіб із короткозорістю та поступового збільшення фізичного навантаження після етапу релаксації уможливив покращання показників фізичної підготовленості дітей і підвищення ефективності лікування короткозорості на 32 %. По завершенню курсу СКЛ дитина повинна отримати рекомендації щодо продовження застосування реабілітаційних заходів.

Мета роботи - оцінити тенденції змін показників захворюваності та поширеності хвороб групи захворювань органів зору, зокрема міопії, серед дитячого населення Закарпатської області протягом 2011 - 2018 років. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження виступили дані галузевої регіональної звітності щодо показників захворюваності та поширеності хвороб в розрізі окремих нозологічних одиниць серед населення різних вікових груп Закарпатської області за період 2011 - 2018 років. Методи дослідження: контент-аналізу доступних даних результатів наукових досліджень та структурно-логічного аналізу. Результати. Поширеність усіх нозологічних одиниць групи "Хвороби ока та придаткового апарату" серед дитячого населення Закарпатської області у період з 2011 по 2018 років істотно не змінювалась, хоча спостерігається тенденція до зниження. В той же час, поширеність міопії в даній віковій групі населення в обраний період дослідження мала тенденцію до постійного зростання - майже на 21 % у 2018 році у порівнянні з 2011 роком. Аналіз відносних показників захворюваності дитячого населення Закарпатської області на хвороби ока та придаткового апарату протягом 2011 - 2018 років показує тенденцію до зниження: у 2011 році захворюваність по цій групі хвороб складала 40,75 випадків на 1000 дитячого населення, а у 2018 році склала, відповідно, 35,51. Щодо аналогічного показника захворюваності на міопію спостерігається протилежна ситуація: у 2018 році відносний показник захворюваності на міопію серед дітей регіону зріс порівняно з 2011 роком на 13,4 %. Висновки: на тлі загалом стабільної протягом останніх років ситуації щодо захворюваності та поширеності по групі захворювань "Хвороби ока та придаткового апарату" серед дитячого населення області спостерігається зростання показників захворюваності та поширеності міопії. Дане явище може бути зумовлено і негативними наслідками впливу надмірного користування інформаційними технологіями серед дитячого населення.

Наведено результати дослідження, спрямованого на вивчення впливу режиму рухової активності осіб молодого віку, які навчаються в закладах вищої освіти, на стан їх ментального здоров'я. Враховуючи те, що за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) значення терміну "Здоров'я людини" трактується як стан її повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, ментальне здоров'я людини слід розуміти як невід'ємну частину здоров'я, яка визначається наступними показниками: відсутністю патологічних змін в організмі; спроможністю повноцінно виконувати фізіологічні функції; стабільністю процесів взаємодії з фізичним і соціальним середовищем. За умов ментального здоров'я людина спроможна до адекватного реагування на стресові ситуації, продуктивної діяльності, та виконання певних соціальних функцій. Крім того, вона здатна до контролю власного емоційного стану, розвитку стосунків з іншими особами та засвоєння нових знань і практичних навичок. Навчання в закладах вищої освіти становить собою складний і відповідальний процес, пов'язаний з інтенсивним впливом на центральну нервову систему людини, тому контроль показників ментального здоров'я в ході навчального процесу в закладах вищої освіти є важливою умовою збереження ресурсу професійного здоров'я як викладачів, так і студентів. Більшу частину навчальної інформації студенти сприймають за допомогою зорового та слухового аналізаторів, тому динамічний контроль функціонального стану цих аналізаторів в процесі навчання у закладах вищої освіти є вкрай важливим. Перш за все, потрібно дослідити вихідний стан зорового і слухового аналізаторів перед початком процесу навчання. Для цього слід застосовувати спеціальні методики медичних досліджень і відповідне обладнання. Тих студентів, які мають певні відхилення у стані зорового або слухового аналізаторів (короткозорість, далекозорість, астигматизм, зниження слуху), слід взяти на особливий облік та періодично контролювати зміни у стані їх аналізаторів в ході навчального процесу. Для цих студентів необхідно встановити індивідуальний регламент зорових та слухових навантажень та постійно слідкувати за його суворим дотриманням. Крім того, для всіх студентів слід розробити індивідуальні алгоритми щоденної фізичної активності, тому що саме цей аспект функціональної активності людини відіграє важливу роль у підтримці оптимального стану її ментального здоров'я. Проведене дослідження показало, що розробка та впровадження у повсякденну діяльність закладів вищої освіти методик збереження ментального здоров'я студентів та стимуляції когнітивних функцій їх центральної нервової системи сприяють підвищенню якості підготовки спеціалістів та забезпечують їх спроможність до ефективної трудової діяльності за обраним фахом.

У практичній роботі частіше зустрічаються пацієнти з численними недиференційованими формами дисплазії сполучної тканини. Що стосується поєднання міопії та синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини (СНДСТ), то однією з ланок у механізмі походження цієї аномалії рефракції є зменшення товщини склери і зміна її пружно-еластичних параметрів. Короткозорість у дітей частіше виникає на тлі порушення кровопостачання зорового аналізатора, пов'язаного з патологією кровообігу в хребетних судинах. Мета роботи - оцінити церебральний кровотік у дітей із міопією в поєднанні з НДСТ. У дослідженні взяли участь 86 (170 очей) дітей із діагнозом прогресуючої міопії. Усім дітям призначались консультації суміжних спеціалістів із метою виявлення СНДСТ та повне офтальмологічне дослідження. Діагностичний коефіцієнт вираженості фенотипових і клінічних ознак СНДСТ також визначався шляхом використання експертної таблиці Т. Кадуріної. Фенотипові й клінічні ознаки НДСТ серед обстеженого контингенту дітей мали місце в 100,0 % (41) випадків при оцінці за критеріями Т. Мілковської-Димитрової й Т. Кадуріної і у 83,0 % (34) дітей - при проведенні скринінгу на гіпермобільність суглобів за Бейтоном. Що стосується зростання аксіальної довжини ока в досліджуваних дітей із міопією при НДСТ, відмічено, що збільшення мало прямий кореляційний зв'язок зі ступенем вираженості НДСТ, при цьому найбільша кореляція була в дітей із вираженими фенотиповими проявами в кістково-м'язовій системі з коефіцієнтом кореляції 0,83. Хімічна регуляція тонусу артерій каротидного басейну (проба із затримкою дихання) змінена в переважної більшості пацієнтів із міопією. Висновки: усім дітям із прогресуючою міопією рекомендоване обстеження в суміжних спеціалістів із метою виявлення СНДСТ та порушень гемодинаміки. Тільки комплексний підхід до цієї аномалії рефракції може бути ефективним у боротьбі з її прогресуванням.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.670.21-5 + Р128.94-385

Рубрики:

Гігієна дітей шкільного віку і установ для них

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ