Обговорюються актуальні питання з проблем управління освітою, зокрема, соціально-економічної мотивації в галузі освіти; нової парадигми управління національною освітою як органічною частиною всього суспільства. Висвітлюються проблеми філософії і виховання в післядипломній освіті - культуротворча функція післядипломної освіти; врахування особливостей регіону в післядипломній освіті вчителів; народні традиції, звичаї, обряди як джерело пізнання генетичного кореня народу та ін. Аналізуються соціально-психологічні основи управління інноваційними процесами в освіті - модульно-розвивальна система навчання; технологічна підготовка вчителів як передумова освоєння педагогічних інновацій тощо.

Подано інформацію про закони, за якими жила болгарська громада в Україні, а також про законотворчість у давній Болгарії та її вплив на Устав Я.Мудрого й церковні суди. Розкрито спільність історичної долі українського та болгарського народів у етногенезі, релігії, мові, культурі. Визначено роль українців у Болгарії на прикладі творчості видатного громадського діяча, емігранта, професора історії Софійського університету - М.П.Драгоманова. Відображено звичаї, обряди, святкування весіль за народними традиціями тощо.

Розглянуто проблеми духовного прогресу людини в українській філософії з найдавніших часів до XVIII ст. Значну увагу приділено регіональній структурі влади та місцевого самоврядування, національній ідеї та формуванню громадянського суспільства. Охарактеризовано ідеологію націоналізму та шовінізму в українському, російському та польському слов'янофільстві. Детально проаналізовано діяльність Т.Бульби-Боровця, Д.Вітовського, М.Галущинського, В.Липинського та ін. Окремі розділи присвячено світоглядно-виховному потенціалу звичаїв, повір'їв, свят та обрядів українського народу, феномену релігії, системі бінарності як парадигмальній основі міфологічної свідомості, а також Конституції Пилипа Орлика.

Висвітлено історію, мову, звичаї, вірування, традиційний побут, етнічні та естетичні погляди українського народу. Встановлено, що проникнення народної культури в "Енеїду" відбувалося завдяки використанню видів (жанрів) народного мистецтва. Основну увагу приділено фрагментам фольклорної культури та мистецтва, зокрема, народним пісням. Доведено, що звернення до оперного жанру забезпечило злиття ліричного над-сюжету з давньою історією та міфом, що у підсумку призвело до неповторного синтезу античного з національним.

Розглянуто питання стосовно виникнення, території та заселення Кальміуської паланки (округу) козаків-запорожців, про їх заняття й звичаї, значення козацьких традицій у національному відродженні українського народу. Висвітлено сучасний стан Кальміуської паланки та необхідність законодавчої підтримки процесу відродження українського козацтва.

Вміщено відомості про географічне положення, історію формування території Київської області, її природні особливості, рослинний і тваринний світ. Проаналізовано склад населення Київщини, його обрядові свята та звичаї, специфіку одягу, характер релігійних вірувань, культурні надбання. Розглянуто причини та наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Описано історичні події, які відбувалися на території Київщини і мали значення для всієї України.

Розглянуто передумови заселення Лебединського краю, значні історичні події XVII - XVIII ст. і першої половини ХІХ ст., економічний розвиток Лебединщини даного періоду. Висвітлено питання розвитку промисловості, сільського господарства та ремесел у другій половині ХІХ ст., діяльність націонал-патріотичних гуртків, події громадянської війни, життя краю за часів гетьманщини та становлення радянської влади. Викладено історію спорудження найстаріших церков краю, простежено розвиток житлового будівництва. Описано звичаї та вірування краян, орнаменти рушників Лебединщини в розвитку - від XVIII ст. до сьогодення, генезис костюма лебединців, виготовлення матеріалів для нього.

Розглядається становлення й розвиток міжнародного гуманітарного права (МГП), яке регулює засоби й способи ведення збройної боротьби, полегшує долю хворих, поранених, військовополонених, встановлює права й відповідальність держав та громадян за порушення норм міжнародної поведінки. МГП представлено комплексною філософсько-правовою дисципліною, яка реалізує тенденцію сучасного міжнародного права - об'єднувати як юридичні норми, так і традиції й звичаї гуманної поведінки, синтезувати право Женеви й Гааги з новітніми юридичними й моральними здобутками світового співтовариства в рамках ООН (право Нью-Йорка). Підкреслюється необхідність і можливості формування міжнародно-правового поля регуляції сучасних збройних конфліктів.

На підставі аналізу законодавства України та іноземних держав, міжнародних угод, звичаїв й практики їх застосування розглянуто загальнотеоретичні засади у правовідносинах з "іноземним елементом", правовий статус суб'єктів міжнародного приватного права, зокрема, з питань власності, зовнішньоекономічної діяльності, міжнародних перевезень, а також трудових, шлюбно-сімейних, деліктних правовідносин.

Розглянуто християнську спадщину Східної Церкви, а також становлення української Церкви. Описано життя давніх християн, детально охарактеризовано християнські звичаї, обряди та практику духовного життя.

Описані життя та звичаї мешканців України у XVII ст., її фауна та флора. Розглядаються козацькі ремесла та медицина, їх морські походи та вибори кошового отамана. Висвітлюється життя кримських татар, руської шляхти, звичаї та бенкети польської шляхти. Повідомляється про повинності селян супроти панів, про великодні та весільні звичаї та ін.

На основі емпіричного матеріалу розглядаються питання нормативно-правового регулювання поведінки військовослужбовців та оптимізації нормативного регулювання поведінки і зміни соціальних норм. Окремо висвітлюється модель нормативно-правового регулювання поведінки та значення і роль традицій, звичаїв, ритуалів в системі нормативного регулювання поведінки військових строкової служби.

Уперше висвітлено звичаї, обряди, приказки, ритуали, вірування українського народу, пов'язані з тваринництвом і лікуванням тварин. Значну увагу приділено причинам захворювання та засобам їх лікування.

На підставі архівних досліджень подано дерева роду Білинських від 1761 р. до сьогодення. Розглянуто демографічні втрати - фізичне знищення членів родини, усунення їх з репродуктивного процесу внаслідок перебування у німецьких концтаборах та довготривалого відбування покарання у ГУЛАГах. Розкрито сутність прадавніх традицій і звичаїв, діяльність українців та події Визвольних змагань у 1918 - 1919 рр., героїчну боротьбу 1944 - 1953 рр., політику окупантів супроти українського народу, а також відплив генофонду за межі України. Наведено стислі відомості про членів роду, всього охоплено 728 осіб з 14 поколінь.

Запропоновано зразки традиційної святково-обрядової культури українців. Висвітлено процеси трансформації народних звичаїв святкування та спонтанного відродження окремих елементів свят наприкінці ХХ ст., а також тенденції до втрати дуже важливих для життєдіяльності етносу компонентів етнокультури.

На підставі архівних та літературних джерел автор описує природу, історію Турківщини від давнини до сьогодення. Наведено фізико-географічну характеристику Турківського району, охарактеризовано поверхню району, природні багатства, клімат, внутрішні води, грунтовий покрив, рослинність, тварини, а також представлені відомості про історію розвитку господарства - промисловості і ремесла, сільського господарства, торгівлі, побуту, зв'язку, транспорту. Висвітлюється господарська діяльність, побут, звичаї та культура верховинців у XVI-ХХ ст.

Роботу присвячено українським емігрантам, які за умов багатоетнічного оточення зуміли зберегти українську мову, народні звичаї, культурні, мистецькі, побутові традиції, зрештою, свою національну самобутність та емоційну прив'язаність до історичної батьківщини. Проаналізовано джерела та етапи формування української діаспори, а також типологію основних діаспорних поселень українців. Значну увагу відведено питанням розселення та самоорганізації української діаспори в США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Австралії, Данії, Іспанії, Румунії, Польщі та колишній Югославії; в пострадянських країнах - Росії, Молдові, Вірменії, Грузії, Естонії, Латвії, а також в Азії та Африці. По-новому розкрито роль української діаспори, висвітлено нові тенденції впливу на її розвиток та розкрито політику Української держави щодо зарубіжних українців.

Розглядається державотворча діяльність Богдана Хмельницького в історіографічній спадщині західної діаспори, аналізується структура населення південно-східного регіону України на початку ХХ ст. Обговорюються взаємовідносини між УПА і радянськими партизанами в антифашистській боротьбі на Волині (1942-1944). Висвітлюються перспективи формування української полікультурної нації у зв'язку з чинником периферійного націоналізму (на прикладі "політичного русинства"). Вивчається система роботи педагога-організатора по формуванню духовних основ особистості засобами прилучення до національної культури, звичаїв та традицій українського народу.

Висвітлено особливості життя народу, національного традиційного одягу, харчування, етнічної символіки матеріальної культури та фольклору: замовлянь, української народної прози, пісенної епіки, музичного фольклору, народного інструментарію. Детально розглянуто традиції народного мистецтва, зокрема, гаптування, лозоплетіння, стінопис, писанки, вишивки тощо. Подано відомості про народні знання та вірування, календарні звичаї та обряди, а також народний етикет. Окреслено контури трансформації річної звичаєвості за останні століття. Особливу увагу приділено ролі церкви в етнічній історії України, культовим спорудам та національним особливостям храмовлаштування.

Розглянуто деякі здобутки пошуку сучасного українського фольклору в Криму. Досліджено звичаї та обряди, зафіксовані у Севастополі.