Розглянуто особливості становлення та розвитку зброярської справи Київської Русі середини IX - першої половини XIII ст. Досліджено еволюцію та стан матеріально-технічної бази зброярства як провідної ремісничої галузі Давньоруської держави. Проаналізовано розвиток металодобувної, металообробної та інших галузей ремісничого виробнитцва, пов'язаних зі зброярством. Визначено склад і здійснено класифікацію комплексу озброєння давньоруського воїна. З'ясовано залежність типологічних характеристик різних видів зброї та особливостей складових комплексу озброєння давньоруського воїна від технології та техніки зброярства на окремих етапах його розвитку. Відтворено технологічну схему та практичні способи виготовлення озброєння на Русі. Здійснено історико-зброєзнавчий аналіз і систематизовано тактико-технологічні характеристики, уточнено конструкцію та особливості побудови основних видів озброєння. Виявлено запозичення та досліджено взаємовплив у зброярській справі Київської Русі, країн Європи та Сходу у добу розвинутого середньовіччя. Надано практичні рекомендації щодо використання історичного досвіду в національному та військово-патріотичному вихованні військовослужбовців ЗС України.

Джерельною основою наукового дослідження є свідчення античних авторів, епіграфіка, зображення римської скульптури (колона та трофей Трояна), нумізматичні та речові матеріали, а також військово-оборонні пам'ятки. Розглянуто історичну ситуацію в Карпато-Дунайському ареалі та викладено у хронологічній послідовності події протистояння даків і римлян, кельтських племен бойїв і таврисків та населення міст - полісів Західного та Північно-Західного Понту, сарматських племінних об'єднань язигів і роксолан. На підставі аналізу предметів озброєння встановлено особливість екіпірування та складу дакійського війська. За результатами дослідження реконструйовано зразки військового зодчества. Розглянуто місцеві традиції зброярства, військового будівництва й виділення елементів, запозичених внаслідок контактів з кельтами, греками, римлянами та сарматами. З метою з'ясування місця дакійського війська серед озброєних формувань варварського й античного світу проаналізовано здобутки військового навчання римлян, сарматів і германців. Зроблено висновок, що військова справа даків відповідала рівню своєї епохи, а дакійське військо може бути віднесеним до найбільш боєздатних формувань варварського світу.

Досліджено історичні та культурні аспекти її розвитку, виокремлено декоративні й обрядові функції. Розглянуто типологію мистецтва зброярства на Гуцульщині XVIII - XIX ст. з урахуванням конструктивних і функціональних параметрів. Наведено художні особливості мистецтва декорування. Проведено аналіз формотворення зброї на прикладі художньої обробки металу, дерева, шкіри, рогу та кістки. Визначено композиційні схеми на декоративних деталях, виділено провідні орнаментальні мотиви гуцульської зброї. У фондах музеїв вивчено та введено у науковий обіг ряд невідомих і непроаналізованих артефактів.

Ефективність галузі мисливського господарства тісно пов'язана з іншими галузями суспільного виробництва. Однією з найважливіших напрямів було й залишається виробництво знарядь, які забезпечують ефективне та гуманне добування дичини. Тому актуальним на цей час залишається історичний досвід організації виробництва, торгівлі та ремонту мисливської зброї Галичини кінця XIX - початку XX ст. В результаті опрацювання історичної фахової та публіцистичної літератури виявлено, що одним з найкращих прикладів ведення ефективного мисливського зброярського бізнесу досліджуваного періоду був львівський зброяр Альфред Дзіковський. Про успішність його справи свідчать чисельні похвальні грамоти та медалі. Встановлено, що для реклами Альфред Дзіковський користувався послугами спеціалізованої мисливської періодики - часопису "Ловець", "Господарський календар", "Календар Галичанин", "Мисливський та рибальський календар", газети "Огляд" та "Львівської газети". Крім зброї власного виготовлення фірма торгувала зброєю та амуніцією відомих зброярських фірм: "Лефоше" (Lefaucheux), "Ланкастер" (Lancaster), "Кольт", "Teschner", "Dreyseg". Крім зброї та амуніції торгували також й супровідними товарами - зброярським маслом, манками, спеціалізованими мисливськими торбами та іншими аксесуарами. Історичний досвід організації мисливського зброярства Альфреда Дзіковського є цінним для сучасних його послідовників з огляду на застосування його форм та методів організації бізнесу, а саме: реклами виробів через участь в тогочасних спеціалізованих виставках, рекламу у засобах масової інформації, через особливості організації сімейного бізнесу, організаційне реформування, використання торгової марки після смерті засновника.

Визначено, що історично для вірмен діаспори на землях України традиційні культурні практики ставали своєрідними конституюючими паттернами, завдяки яким розбудовувалася мережа нових соціальних зв'язків і формувався новий топос діаспорної культури. Доведено, що культурні практики вірмен доцільно розглядати з точки зору специфіки соціокультурного структурування топосу вірменської діаспори, тому їх можна поділити на господарсько-ремісничі (ювелірне мистецтво, зброярство, ткацтво, будівництво тощо); медіативні культурні практики (торгівля, дипломатична та перекладацька справи); образно-символічні/художні культурні практики та науково-освітні культурні практики. З'ясовано, що якісний склад артефактів в музеях України, які репрезентують вірменську культурну спадщину, демонструє появу специфічних рис, котрі показують зміни у менталітеті, художніх смаках, ціннісних орієнтирах вірмен діаспори, що засвідчує формування окремої автономної оригінальної сфери культури вірменської діаспори України.