Обгрунтовано необхідність ознайомлення майбутніх учителів хореографії з основами етнодизайну. Визначено шляхи навчання студентів створення сценічних костюмів (СК) за мотивами народного вбрання. Поняття СК дефінійовано як комплекс одягу на людині, грим, зачіска та аксесуари, подані в ракурсі конкретного сценічного персонажа - образу в рамках конкретного хореографічного дійства. Розкрито зміст та наведено тематичний план навчальної дисципліни "Народний костюм та сценічне оформлення", метою якого є професійна підготовка студентів до викладацької роботи в ЗОШ та спеціалізованих мистецьких закладах: усвідомлення студентами різновиду народного мистецтва - костюма - за сучасних культурно-освітніх умов, набуття знань у галузі українського народного костюма та народних костюмів країн світу, навчання педагогічних технологій тощо. Відзначено, що застосування модульно-рейтингової системи навчання забезпечує обов'язкову для мистецьких дисциплін аудиторну роботу студентів під керівництвом викладача.

Обоснована необходимость ознакомления будущих учителей хореографии с основами этнодизайна. Понятие "СК" дефинировано как комплекс одежды на человеке, грим, прическа и аксессуары, представленные в ракурсе конкретного сценического персонажа - образа в рамках конкретного хореографического действа. Раскрыто содержание и приведен тематический план учебной дисциплины "Народный костюм и сценическое оформление", целью которого является профессиональная подготовка студентов к преподавательской работе в СОШ и специализированных художественных заведениях: осознание студентами разновидности народного искусства костюма, приобретение знаний в области украинского народного костюма и народных костюмов стран мира, обучение педагогическим технологиям и т.д. Отмечено, что применение модульно-рейтинговой системы обучения обеспечивает обязательную для художественных дисциплин аудиторную работу студентов под руководством преподавателя.

The article is devoted to the question of ethnodesign basis presentation while future dance teacher's education. The author proposes the methods of learning of stage costumes making. Elaborated by the motives of world countries folk costumes.

Проаналізовано композиційні прийоми біонічного формоутворення в жіночих зачісках початку XXI ст. Звернено увагу на недостатньо досліджену проблему естетичного характеру, пов'язану з використанням біоформ у створенні зачісок різного призначення. Здійснено порівняльний аналіз природних форм та їхньої тектоніки у формоутворенні побутових і видовищних зачісок. Відзначено, що форми природи є продуктивним джерелом, що сприяє розвитку фантазії, яку майстер утілює, створюючи зачіски. З'ясовано можливості використання живої природи у вирішенні формоутворення зачісок, що спричиняє виникнення неординарних зачісок, а також істотно впливає на сучасну індустрію моди через міжнародні та всеукраїнські конкурси та фестивалі перукарського мистецтва.

Уточнено сутність базових понять дослідження (імідж педагога, професійний імідж педагога, розвиток професійного іміджу педагога в системі післядипломної педагогічної освіти). Визначено складові професійного іміджу педагога: зовнішній вигляд, внутрішній образ, комунікативна складова. Схарактеризовано критерії та відповідні їм показники: мотиваційний (реалізація потреб педагогів у розвитку й саморозвитку; мотивація досягнення успіху педагога); когнітивний (оволодіння цілісними знаннями з проблеми розвитку професійного іміджу, його структури; знання основ технологій розвитку власного іміджу); діяльнісно-поведінковий (уміння аналізувати власну професійну діяльність та розробляти стратегію розвитку власного іміджу; уміння створювати привабливий імідж, спрямований на розкриття внутрішнього образу). Ступінь вияву кожного показника дав змогу встановити три рівні розвитку професійного іміджу педагога (позитивний, наближений до позитивного, негативний). Розроблено модель розвитку іміджу педагога в системі післядипломної педагогічної освіти, яка поєднує три взаємообумовлені блоки: концептуальний: мета (розвиток професійного іміджу педагога у післядипломній освіті); завдання (сформувати знання педагогів з іміджології; мотивувати їх до розвитку власного іміджу; розвивати вміння вдосконалення професійного іміджу; сприяти оволодінню технологіями розвитку іміджу); принципи: загальнонаукові (науковості, системності, послідовності, доступності, наочності навчання, міцності засвоєння знань) і специфічні (урахування життєвого і професійного досвіду, індивідуальних потреб у здобутті спеціальних знань, неперервності освіти, саморозвитку, контекстності навчання); складові професійного іміджу педагога: зовнішній вигляд (одяг, взуття, аксесуари, зачіска, макіяж, хода, манери, етикет); внутрішній образ (професійні знання, вміння, здібності, сфера свідомості, система цінностей, Я-концепція, рефлексія, інтуїція, здоров’я, критичне мислення, особисті якості); комунікативна складова (вербальні і невербальні особливості спілкування); діяльнісно-змістовий: напрями підготовки педагогів (курсова, міжкурсова підготовка, самоосвітня діяльність), форми (лекції, практичні заняття, спецкурс "Розвиток професійного іміджу педагога", педагогічна практика, науково-практичні семінари "Професійний імідж педагога"; тренінги "Самопрезентація педагога"; майстер-класи "Сам собі іміджмейкер" робота з літературою; підготовка доповідей для участі у семінарі "Професійний імідж педагога"; робота над науково-методичною темою), методи (створення ситуацій успіху, самостійне спостереження, тренування, дерево цілей, мозковий штурм, обмін досвідом, брей-ринги, квести) та засоби (мультимедійне забезпечення, інтерактивні плакати, мережа Інтернет, комп’ютерні програми "Movavi", "Jkiwi", "Mindomo"), що забезпечують розвиток досліджуваного феномену; результативний: критерії, показники, рівні розвитку професійного іміджу та результат – позитивний професійний імідж педагога. Обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови розвитку професійного іміджу педагога в системі післядипломної педагогічної освіти: формування у педагогів позитивної мотивації до розвитку власного іміджу в процесі моделювання професійного ідеалу; створення творчого інформаційно-розвивального освітнього середовища; залучення педагогів до розвитку власного іміджу через самоосвіту засобами комп’ютерних технологій.

Проаналізовано видовищну зачіску як історичний, соціальний, культурний, мистецький феномен; її форми, призначення, специфіку як художнього витвору. Виявлено недостатньо досліджені проблеми видовищної зачіски в питаннях щодо історії перукарського мистецтва, дизайн-технологій, науково-категоріального апарату. Здійснено порівняльний аналіз її історично сформованих стилістичних модифікацій та, водночас, прийомів інноваційних рішень в контексті сучасних дизайн-технологій. Відзначено, що специфіка сучасної видовищної зачіски та її модифікації, відповідають провідним стилістичним тенденціям часу та запитам моди, згідно загальнокультурного стану суспільства. З’ясовано практичні прийоми композиційно-конструктивного рішення видовищної зачіски в контексті сучасних дизайн-технологій. Розкрито роль подіумних презентацій в поширенні бізнес-ідей щодо видовищної зачіски як продукту сучасної індустрії моди та дизайну. Представлено авторську технологічну модель створення видовищної зачіски.

Дисертацію присвячено комплексному культурно-антропологічному аналізу трансформацій зачіски як інструменту ініціації у різних соціокультурних контекстах. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці авторської культурно-антропологічної концепції зачіски як чинника ініціації у різних культурах, зміни якої виступають одним з індикаторів культурних трансформацій, які ще перебувають у латентній фазі. Запропоновано новий напрям філософсько-антропологічних досліджень, а саме: філософсько-антропологічна герменевтика креативної тілесності. Дослідження логіки функціонально-смислового означення ініціації було проведене з точки зору теорій психоаналізу й окремих міфоцентричних ідей і концепцій. Ініціаційна зачіска розглянута із застосуванням структурно-семіотичного підходу, визначена з позиції східної філософсько-антропологічної традиції, проаналізована через культурогенез європейського перукарського мистецтва. Під час дослідження встановлено, що ініціаційна зачіска в сучасному суспільстві повинна забезпечувати культурно-духовне наповнення людського буття на умовах зв'язку сакрального з глибинними архетипами людської свідомості.