Розглянуто вплив ефекту, який полягає в тому, що у разі двозначного кодування операндів сума двох помилкових цифр дорівнює істинній сумі на трансформовану похибку послідовності додавання. Показано, що за рахунок автокомпенсації похибок допустиму довжину послідовності можна збільшити, принаймні, вдвічі.

Для фінітної ітерації над структурами даних запропоновано символічний метод верифікації. Він базується на додаванні в мову специфікацій операції заміни. Метод включає правило виводу для цієї ітерації, але не використовує інваріанти, а також принципи індукції для доведення умов коректності, що містять операцію заміни. Метод узагальнено на фінітні ітерації над ієрархічними структурами даних.

Досліджено вплив мінеральних сполук азоту на активність гербіцидів класу арилоксифеноксипропіонової кислоти. За умов вегетаційних дослідів показано, що додавання солей амонію до розчинів для обприскування підвищує активність пропіонатів, застосованих у знижених дозах. У разі внесення похідних арилоксифеноксипропіонової кислоти в підвищених дозах достовірного посилення активності не відзначено. Досходове внесення азотних добрив у дозах до 20 мг N/посудину призводить до деякого зниження активності цих похідних. Збільшення фону азотного живлення до 100 мг N/посудину і вище призводить до значного зростання активності гербіцидів.

Досліджували вплив емістиму та інших регуляторів росту на калюсоутворення і морфогенез ізольованих тканин кукурудзи. Первинну калюсну тканину одержували на середовищі Мурасіге-Скуга з додаванням різних регуляторів росту рослин. В умовах культури виявлено здатність емістиму, поряд з відомими регуляторами росту, індукувати органогенез в калюсній тканині кукурудзи.

Одержані результати збурення псевдообернених і проекційних матриць запропоновано застосувати до розв'язування лінійних і нелінійних задач ідентифікації. Наведено відповідні формули перетворення цих матриць для збурень типу зміни значень елементів матриць і зміни розмірності (додавання чи вилучення рядка). Результати поширено на розв'язування задач нелінійної регресії, апроксимації функцій, прогнозу й розпізнавання образів.

Наведено результати робіт із синтезу детергентних присадок до моторних олій, подібних до лужних алкілсаліцилатів на основі жирних кислот, виділених з ріпакової та гідрованої ріпакової олії. Жирні кислоти під час взаємодії з хлористим тіонілом перетворювали на хлорангідриди, а при додаванні саліцилової кислоти одержували естери з карбоксильною групою при бензольному кільці, як у алкілсаліцилатів. Отримані сполуки перетворювали на нейтральні солі взаємодією з гідроксидом кальцію, а на лужні - реакцією одержання колоїдного карбонату в присутності нейтральних солей. На основі вихідної ріпакової олії отримано розчинну в олії присадку з лужністю 70 мг КОН/г.

Виміряно рівноважний тиск гелію в статичних і динамічних умовах для ряду нових адсорбентів з різним ступенем паладування. Підтверджено, що тиск гелію над адсорбентом у області, де він не залежить від ступеня заповнення адсорбенту, є універсальною функцією швидкості пуску гелію. Показано, що додавання декількох відсотків Pd практично не впливає на адсорбційні властивості вивчених адсорбентів.

Досліджено процес випарювання електролітичного лугу заводу каустичної соди. Показано, що середній розмір кристалів осаду зменшується внаслідок додавання розсолу хлориду натрію заводу калійних добрив. У цьому випадку фільтрувальні властивості суспензії погіршуються, а осад солі має підвищену адгезію до твердих поверхонь. Установлено, що причиною зазначеного є не наявність домішок калію в галітових розсолах заводу калійних добрив, а недостатнє їх очищення від домішок магнію, внаслідок чого його концентрація є в 3-4 рази вищою, ніж в очищеному розсолі з природного галіту.

Встановлено, що в організації повноцінної годівлі тварин важливу роль відіграють мінеральні речовини, зокрема, кам'яна сіль, її відсутність якої раціоні погіршує стан здоров'я, уповільнює ріст і розвиток організму молодняка свиней.

Досліджено вплив режиму варіння, а також додатків відпрацьованого щолоку до розчину для варіння на вихід та якість напівцелюлози. Показано, що додавання до 40 % чорного щолоку до моносульфітного розчину для варіння не впливає на вихід та жорсткість напівцелюлози, а деякі фізико-механічні показники одержаного напівфабрикату навіть збільшуються. Встановлено, що відпрацьований нейтрально-сульфітний щолок можна застосовувати у ливарному виробництві як зв'язуюче.

Досліджено вплив різноманітних факторів на окиснення азотною кислотою мурашиної кислоти з метою можливого використання останньої як домішки для підвищення селективності окиснення циклогексанолу до адипінової кислоти. Показано, що без додавання сильних окиснювальних агентів мурашина кислота в умовах окиснення циклогексанолу практично не окиснюється.

Викладено спеціальну теорію відносності. Розглянуто питання простору та часу у класичній фізиці, принцип відносності Галілея, розвиток електродинаміки та гіпотезу ефіру, аберацію зірок. Охарактеризовано дослід Майкельсона - Морлі. Проаналізовано перетворення Лоренца. Досліджено кінематичні ефекти спеціальної теорії відносності. Висвітлено закон додавання швидкостей, закон збереження енергії імпульсу, релятивістський другий закон Ньютона. Описано інваріантність фізичних законів відносно перетворень Лоренца.

Вивчено особливості розвитку ембріональних нервових клітин людини з використанням різних субстратів для культивування та кількох варіантів живильних середовищ. Показано, що найбільш ефективним є живильне середовище DMEM (повне) з додаванням ембріональної телячої сироватки, глюкози та інсуліну. Скло як субстрат для культивування клітин ембріонального мозку людини неприйнятне. При використанні колагену спостерігались ріст та проліферація частини клітин. Необхідно вирішити проблему прикріплення всіх життєздатних клітин.

Викладено відомості з теорії числення ймовірностей, яка включає класичне визначення ймовірності, геометричну ймовірність, алгебру подій, теореми додавання та множення ймовірностей, формулу повної ймовірності, формули Байєса. Розглянуто граничні теореми в схемі Бернуллі, теорему Пуасона, числові характеристики випадкових величин, приклади біноміального, рівномірного, нормального, показникового розподілів та розподілу Пуасона.

Подано обгрунтування підходу до програмних агентів як до інтенсіональних систем. Для створення формальної моделі програмних агентів запропоновано розширення класичної логіки шляхом додавання до неї трьох модальних операторів: міркування, бажання і наміру. При інтерпретації цих модальних операторів застосовано семантику можливих світів.

Розроблено регуляризований метод оцінювання передаточних функцій шляхом стійкого додавання рядів, що дозволяє отримати нормальний розв'язок задачі за будь-яких припустимих співвідношеннь між тривалістю експерименту і складністю системи. Розглянуто властивості параметра регуляризації, експериментально досліджено питання побудови оптимального стабілізатора.

Проаналізовано способи реалізації оператора групового підсумовування, а також принципи організації паралельної (багатооперандної) арифметично-логічної обробки інформації. Досліджено властивості, функціональні можливості та ефективність алгоритмів багатооперандної обробки з використанням принципу різницевих зрізів. Основну увагу приділено структурно-інформаційній складності алгоритмів паралельного додавання масиву чисел.

Подано комбінаторні поняття і формули, що знаходять застосування в теорії ймовірностей і математичній статистиці та інших розділах математики. Розглянуто випадкові події та імовірності, основні теореми класичної теорії ймовірностей. Наведено різні означення імовірності (частотне, класичне, аксіоматичне, геометричне), умовну імовірність та її властивості, незалежність випадкових подій, теореми додавання та множення імовірностей. Викладено випадкові вектори і функції випадкових аргументів, числові характеристики випадкових величин, закон великих чисел, типові задачі математичної статистики, основні поняття вибіркового методу, статистичні оцінки параметрів розподілу, питання кореляційного аналізу та статистичної перевірки гіпотез.

Розглянуто основні теоретичні положення теорії ймовірностей, ймовірнісні закономірності масових однорідних випадкових подій, методи розв'язування конкретних прикладів. Висвітлено елементи комбінаторики, теореми додавання та множення ймовірностей, повторні незалежні випробування. Вивчено випадкові величини та функції розподілу, наведено числові характеристики дискретних і двовимірних випадкових величин, основні закони розподілу неперервних випадкових величин тощо.

Висвітлено основні поняття теорії імовірностей. Проаналізовано теореми множення і додавання імовірностей та їх наслідки. Досліджено дискретні та неперервні випадкові величини, їх числові характеристики. Наведено основні закони неперервних випадкових величин. Розглянуто системи випадкових величин (багатовимірні випадкові величини). Визначено функцію випадкових величин. Детально охарактеризовано закон великих чисел.