Розглянуто особливості поетичного мовлення, наведено порівняльний аналіз прозових і поетичних творів, висвітлено тенденції сучасного поетичного розвитку, зокрема верлібризації поезій. Описано системи віршування, складники віршознавства: ритм, риму, строфічну організацію вірша.

Рассмотрены особенности поэтической речи, приведен сравнительный анализ прозы и поэтических произведений, освещены тенденции современного поэтического развития, в частности верлибризации поэзий. Описаны стихотворные системы, составляющие стиховедения: ритм, рифма, строфическая организация стихотворения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано структурні особливості верлібру в сучасній українській поезії. Розглянуто питання трансформації античного жанру в творчості західноукраїнського письменника початку ХХ ст. Б.-І.Антонича. Визначено психологічну складову української історичної драматургії даного періоду, мультивалентність сюжетних і позасюжетних елементів тексту в контексті композиційного синкретизму. Висвітлено нові тенденції епістолярного жанру другої половини ХХ ст. за матеріалами приватного листування українських письменників 1960 - 1970 рр., шляхи інтерпретації російської поезії англійською мовою.

Проанализированы структурные особенности верлибра в современной украинской поэзии. Рассмотрены вопросы трансформации античного жанра в творчестве западноукраинского писателя начала ХХ ст. Б.-И.Антонича. Определены психологическая составная украинской исторической драматургии данного периода, мультивалентность сюжетных и внесюжетных элементов текста в контексте композиционного синкретизма. Освещены новые тенденции эпистолярного жанра второй половины ХХ ст. по материалам частной переписки украинских писателей 1960 - 1970 гг., пути интерпретации русской поэзии на английском языке.

Розглянуто проблему синтезу наукових сфер літературознавчої метафорології. Описано верліброві структури в системі традиційних ліричних жанрів української поезії ХХ ст., особливості "вільного вірша" як контактної зони даної системи. Проаналізовано жанр Євангелія в контексті юдейської й еллінської культур, фольклорні витоки міфу про Україну в поезії перших емігрантів до Канади, міфічний образ Східної Галичини у творах польського письменника А.Кушневича як парадигму мультикультуральності.

Рассмотрена проблема синтеза научных сфер литературоведческой метафорологии. Описаны верлибровые структуры в системе традиционных лирических жанров украинской поэзии ХХ ст., особенности "свободного стихотворения" как контактной зоны данной системы. Проанализированы жанр Евангелии в контексте юдейской и эллинской культур, фольклорные истоки мифа об Украине в поэзии первых эмигрантов в Канаду, мифический образ Восточной Галиции в произведениях польского писателя А.Кушневича как парадигма мультикультуральности.

Розглянуто природу та особливості трьох маргінальних між віршем і прозою поетичних форм в українській літературі XX ст.: верлібру, вірша в прозі, безпунктуаційної несегментованої вільної форми, виникнення яких спричинене функціонуванням і розвитком авангардизму в українській поезії. На підставі аналізу творів раннього українського авангарду, Нью-Йоркської групи, Київської Школи, сучасних авторів запропоновано нові визначення верлібру як віршової вільної та послідовної колажної вербальної структури з домінантою абстракціонування розчленованих смислів, вірша в прозі як поетичної форми, де вільно сполучається лінійність і повтор різноманітних мовних рівнів, безпунктуаційної несегментованої вільної форми як поліваріативної смислово, синтаксично, лексично та водночас чітко послідовної структури. Наведено нові аналітичні та віршознавчі методики на підставі об'єднання різнорівневих формалістичних, структурально-семіотичних та постструктуралістських принципів, а також аналітико-інформаційних стратегій. Ці методики уможливили об'єднання даних трьох форм за спільною ознакою - вільним (нерегламентованим, несиметричним) принципом побудови, що сприяло виявленню формальних засад поетичної мови авангарду.

Вивчено формування творчості К.Сенберга під впливом різних стильових течій американської поезії XX ст. Здійснено аналіз динаміки літературної рецепції К.Сендберга англомовними, україномовними та російськомовними літературознавцями та критиками. Визначено роль перекладу у літературній рецепції, проаналізовано особливості верлібрової поезії, її функціонування в американському й українському літературному контекстах. Акцентовано увагу на діалоговості культури (українсько-американському діалозі) у сучасному літературознавстві. Досліджено на лінгво-літературознавчому рівні переклади поезії К.Сендберга українськими авторами.

Проаналізовано ритмо-метричну організацію творів Василя Стуса. Внаслідок дослідження комунікаційних механізмів та особливостей взаємодії між ритмо-метрикою та іншими рівнями текстової структури визначено провідні тенденції та принципи моделювання творів силабо-тонічної, тонічної та силабічної метрики, що засвідчують оригінальність манери віршоскладання поета. Розглянуто проблему співвідношення поезії та прози у творах прозового запису та верлібрах автора з позиції структуральної семіотики. Особливу увагу приділено дослідженню процесу деструктуралізації віршової форми у верлібровій творчості Стуса, здісненому на різних рівнях текстової структури - лексичному, інтонаційно-синтаксичному, логіко-синтаксичному, ритмічному.

Розглянуто особливості поетичного мовлення. Приділено увагу порівняльному аналізу прозових і поетичних творів, тенденціям сучасного поетичного розвитку, зокрема, верлібризації поезії. Проаналізовано системи віршування, розглянуто такі складники віршознавства, як ритм, рима, строфічна організація вірша. Розглянуто канонічні, рефренні строфи, екзотичну строфіку та різновиди верлібру. Теоретичні положення проілюстровано прикладами з української та зарубіжної поезії.

Досліджено взаємодію класичного й некласичного вірша у творчості відомого українського поета В. Голобородька. Вперше проведено системний і цілісний аналіз строфіки і метрики поета, визначено художню своєрідність його мистецького доробку, специфічні форми спілкування з традиційною класичною поезією і з явищами для творчих досліджень ХХ ст. Висвітлено основні дослідження, присвячені питанням верлібру, а також особливості верлібрових форм у творчості автора. Встановлено, що строфіка поета різноманітна - від монострофоїдних утворень до об'ємних полістрофоїдних текстів, розглянуто способи побудови версейної строфи. Доведено, що В. Голобородько, дебютувавши після 1960-х рр., майже повністю дотримується некласичної системи; у некласичних віршах поета використовуються класична строфіка, спорадична рима, вкраплення силабічних і силабо-тонічних рядків, епіграфів класичних жанрових означень, рефренів, тощо.

Наведено результати дослідження українського віршознавства XX - початку XXI ст. Проаналізовано взаємодію естетики та лінгвістики в аналізі ритмічної композиції поетичного твору. Описано метричну структуру мініатюр М. Семенка, досліджено п'ятистопний ямб у творчості Л. Українки 1880 - 1890-х рр. Визначено особливості побудови семіотичного квадрата у немімезисній ліриці. Розкрито можливості використання віршового переносу як ритмічного засобу актуалізації семантики на прикладі Шевченкового "Подражанія 11 псалму". Проаналізовано метрико-строфічну будову віршів збірки "Ротаці" Б.-І. Антонича у контексті сюрреалістичних пошуків автора. Розглянуто семантику рим у творчому доробку І. Жиленко, а також строфіку верлібрів В. Голобородька (на прикладі збірки "Ми йдемо"). Розглянуто гендерні особливості прочитання та перекладу сучасної польської поезії (на матеріалі перекладу поезій В. Шимборської О. Гордоном та Я. Сенчишин).

Изложены результаты исследования украинского стиховедения XX - начала XXI ст. Проанализировано взаимодействие эстетики и лингвистики в анализе ритмической композиции поэтического произведения. Описана метрическая структура миниатюр М. Семенко, исследован пятистопный ямб в творчестве Л. Украинки 1880 - 1890-х гг. Определены особенности простроения семиотического квадрата в немимезисной лирике. Раскрыты возможности использования стихотворного переноса как ритмического средства актуализации семантики на примере Шевченкового "Подражания 11 псалму". Проанализировано метрико-строфическое строение стихотворений сборника "Ротаци" Б.И. Антонича в контексте сюрреалистических поисков автора. Рассмотрена семантика рифм в творчестве И. Жиленко, а также строфика верлибров В. Голобородька (на примере сборника "Мы идем"). Рассмотрены гендерные особенности прочтения и перевода современной польской поэзии (на материале переводов поэзий В. Шимборской А. Гордоном и Я. Сенчишин).

Розглянуто генезу та розвиток українського верлібру щодо зміни художніх систем. Висвітлено верлібр як особливий жанр літератури; верлібр як визначник індивідуально-авторського світосприйняття, проявленого у віршовій формі; верлібр як спосіб образного висловлення думки та почуття, позначений своєрідним внутрішнім ритмом. Показано, що стильова специфіка розвитку українського верлібру зумовлює потужну родожанрову дифузію, результатом якої стає поява вільновіршових синтетичних жанроутворів; відкриває приховані потенціали зображально-виражальних засобів; сприяє взаємодії концептів поезії, науки та мистецтва у творенні словесної картини світу.

Вивчено поезії Ю. Тарнавського вконтексті особливостей поетичної структури й образності. Виокремлено головні принципи віршової делімітації у верлібрах (синтаксичний: реченнєвий, синтагматичний; антисинтаксичний), означено особливості будови поезій у прозі, простежено корелювання змін у поетичній структурі з модифікаціями в образності. Здійснено семіотичний аналіз взаємодії поезії з невербальним мистецтвом, окреслено визначальну діалогічність поетики, яка виявляється у різних площинах: як настанова на вербальний діалог зі світом та як міжмистецька комунікація на рівні художніх засобів, ходів, образів.

Розглянуто витоки, генезу та розвиток українського верлібру. На підставі історико-типологічного, зіставного, порівняльного та лінгвокультурологічного методів аналізу, з застосуванням повільного читання, визначено жанрово-стильові, композиційні, образні особливості української верлібристики, її місце та роль в індивідуальному стилі кожного з досліджуваних поетів.

Рассмотрены истоки, генезис и развитие украинского верлибра. Пользуясь историко-типологическим, сопоставимым, сравнительным и лингвокультурологическим методами анализа, с применением медленного чтения, определены жанрово-стилевые, композиционные, образные особенности украинской верлибристики, ее место и роль в индивидуальном стиле каждого из исследуемых поэтов.

Наведено результати дослідження поезії Ю. Тарнавського в аспекті особливостей поетичної структури й образності. Виокремлено головні принципи віршової делімітації у верлібрах (синтаксичний: реченнєвий, синтагматичний; антисинтаксичний), означено особливості будови поезій у прозі, простежено корелювання змін у поетичній структурі з модифікаціями в художній образності. В контексті дослідження структури й образності здійснено семіотичний аналіз взаємодії поезії з малярством, скульптурою, танцем, кіно, музикою, фотографією. Розглянуто визначальну рису поетики Ю. Тарнавського - її діалогічність, що виявляється у різних площинах: як настанова на вербальний діалог зі світом і як міжмистецька взаємодія на рівні художніх засобів, ходів, образів.

Вміщено праці, що відображають різні аспекти історії та теорії українського віршування від XVIII ст. до сьогодення. Висвітлено поетичну майстерність Л. Українки на матеріалі драми-феєрії "Лісова пісня". Розкрито секрети творчої лабораторії верлібриста, виявлено стосунки вільної форми з метричною у системі індивідуального стилю. Проаналізовано ритміку 13-складового вірша XVIII ст., поетичні форми у творчості східноукраїнських віторів 1880-х рр. З'ясовано особливості строфіки та римування в поетичних творах Б. Лепкого 1910-х рр.

Досліджено взаємодію класичного й некласичного віршів у творчості відомого українського поета В. Голобородька. Уперше виконано системний і цілісний аналіз строфіки та метрики автора. Показано художню своєрідність його мистецького доробку специфічні форми спілкування з традиційною класичною поезією та явищами, характерними для творчих пошуків XX ст. Розглянуто основні праці, присвячені питанням верлібру також проаналізовано особливості верлібрових форм В. Голобородька. Досліджено способи побудови версейної строфи. Зазначено, що В. Голобородько пише й "чисті" верлібри, і верлібри з метричною орієнтацією, які нагадують класичне віршування. Наголошено, що у верлібрах останніх років поет намагається розширити лексико-семантичні можливості вірша.

Запропоновано аналіз тих поезій, де тісно взаємодіють 2 різновиди організації художньої мови - вірш і проза. Сучасна поезія відкрита для експериментів, а тому автори дозволяють собі поєднувати в одному тексті поетичне і прозове начала, внаслідок чого виникають твори, які несуть подвійне емоційне навантаження. До таких текстів віднесено римовану метричну прозу, строфічну прозу, вірш у прозі, верлібр та поліметричні конструкції, які поєднують у собі вірш і прозу.

Дисертація присвячена дослідженню поетичного слова в поезії В. Голобородька в контексті творчості поетів Донбасу. Проаналізовано художньо-семантичну реалізацію домінантних мовних образів фізичного простору (земля), горизонтального простору (поле, річка, дорога, хата, криниця, село, місто), простору неба (сонце, хмари, зірки, дощ, райдуга) та простору природи (ліс, дерева, яблука, груші, квіти) в художній картині світу письменника, визначено їх смислову філігранність та місце в мовному просторі України з огляду на регіональний контекст. Досліджено мовно-ментальну площину поетичного слова В. Голобородька, що реалізується завдяки контекстуальній взаємодії всіх вищезазначених просторів, репрезентованих мовними елементами у тісній взаємодії з художньо-стилістичними засобами. Визначено, що мовна картина світу поета формується завдяки словесним елементам, які є результатом індивідуально-авторських уявлень та асоціативних компонентів, - тропам (метафорам, епітетам і порівнянням), а літературна спадщина митців Донбасу виступає тлом, що характеризує національні мотиви творчості митця. Зазначено, що поетичне слово В. Голобородька є результатом емоційно-чуттєвої комунікації дійсності та свідомості, на якій базується своєрідність мовного простору Донбасу. Специфічною характеристикою індивідуального стилю поета є неримована викладка тексту (верлібр), емоційна лаконічність, наявність індивідуально-авторських художніх засобів і філософського сенсу - домінант, на яких грунтується мовна картина світу письменника.

Досліджено українську версифікацію 1940 - 1950-х рр. у зрізі метрики, ритміки, строфіки, рими та римування. Вперше здійснено віршознавчий аналіз поетичних творів, надрукованих з 1840 до 1859 pp., з'ясовано співвідношення класичних і некласичних форм у версифікації цього періоду та проведено порівняння основних параметрів української версифікації середини XIX ст. із аналогічними даними щодо польського та російського віршування означеного періоду. Визначено співвідношення класичних і некласичних форм у поезії зазначеного періоду, встановлено спільні та відмінні риси версифікації авторів Східної та Західної України. Зазначено, що у 1940 - 1950-ті рр. українські поети вдавалися до силабічного та силабо-тонічного віршування. Частка силабічних форм у цей період переважає - 56 %. Серед української силабо-тоніки середини XIX ст. найпопулярнішими були двоскладові розміри. Частка трискладовиків у метричному репертуарі того періоду становила тільки 8 %. У 1940-ві рр. серед трискладовиків панують Амф4, Амф2, АмфЗ. У межах анапестичних розмірів переважали тристопові структури. Українські автори апробовували також Ан2 та впорядковані різностоповики. Зафіксовано кілька творів з використанням "думового" вірша. Вдавалися поети і до верлібру та силабо-тонічного відповідника гекзаметра. Силабо-тонічні ПК у 1940-ві рр. були властиві 0,7 % творів.

Проаналізовано специфіку верлібру Емми Андієвської XXi ст. на формально-структурному та внутрішньозмістовому рівнях, досліджено його постмодерну природу. Розглянуто два типи верлібру поетки - верлібр-мініатюру та сюжетний верлібр.