Відзначено, що для Гірського Криму властивий віялоподібний візерунок траєкторій напружень у поєднанні з домінуючим режимом розтягання в західній частині та стиснення - у східній. Це дозволяє передбачати модель обмеженої колізійної взаємодії Східно-Чорноморської мікроплити з окраїною Східно-Європейської платформи, наслідком якої є екструзія (витискання) на південь і більш виражений гравітаційний колапс Західного сегмента Гірського Криму.

Створено таблицю для визначення 39 видів із 20 родів чубаток України на стадії яйця. Використано надійні діагностичні ознаки, що не зникають у травмованих яєць або яєць, які тривалий час зберігалися у спирті. Це такі ознаки як форма яйця, кутикулярне забарвлення яйця і хоріона, характер прогризу яйця гусеницею перед виходом, тип кладки, а також скульптура хоріона яйця. Виявлено також яскраві ознаки, які є типовими для живих яєць, але змінюються у процесі розвитку яйця: забарвлення і візерунок яйця. Однак такі ознаки в ключах підтримуються стабільними ознаками, які не зникають у разі травмування яєць. Таблицю для визначення детально проілюстровано фотографіями.

Серед численних форм суглобової патології найбільш поширеною є остеоартроз (ОА), від якого страждає кожен п'ятий житель земної кулі. За даними популяційних досліджень, частота та поширеність ОА збільшуються в 2 - 10 разів за період від 30 до 65 років. Остеоартроз виявляється у більшості осіб старше 65 років і практично у кожної людини після 75 - 80 років. Розглянуто клінічні та соціальні аспекти остеоартрозу кульшових суглобів при тривалому перебігу захворювання. В історичному розрізі розглянуто розвиток методів консервативного та хірургічного лікування коксартрозу (КА). Через розгляд особливостей анатомічної будови пояса нижніх кінцівок описані концепції щодо причин розвитку захворювань кульшових суглобів, а також основні труднощі, що виникають при ендопротезуванні кульшових суглобів, і причини невдалих результатів артропластики. Відомо, що коксартроз можна розділити на такий, що швидко прогресує (асептичний некроз голівки стегнової кістки, перелом шийки стегна, посттравматичний коксартроз), і такий, що повільно прогресує (диспластичний та ідіопатичний коксартроз). Часто причиною виникнення КА вважають уроджене недорозвинення кульшового суглоба або його суглобових кінців. Факти прогресування процесу руйнування суглоба відомі, але більшість лікарів продовжують дотримуватися тактик очікування у лікуванні цих хворих, що приводить до зростання кількості тяжких форм захворювання на пізніх стадіях. Тяжкий коксартроз клінічно супроводжується сильним больовим синдромом. Це змушує людину щадити хвору кінцівку, скорочувати час опори на неї. З часом це призводить до патологічної ходьби. При відсутності адекватної медичної допомоги в передопераційному періоді у хворого розвиваються контрактури (м'язові спазми), що призводить до рефлекторного перекосу таза, викривлення хребта і збільшення асиметричності ходьби. У хворих спотворюються біомеханічні параметри кульшового суглоба, що проявляється в асиметрії вагових навантажень на стопи, прискоренні коливань загального центра ваги тіла, зменшенні довжини кроку, порушенні ритмічності ходьби та ін. При подальшому розвитку хвороби пацієнти вимушені використовувати додаткову опору - трості, милиці. Кульгавість стає не просто поганою звичкою, а пристосувальною реакцією організму. Операція ендопротезування спрямована на полегшення болю та відновлення діапазону рухів за рахунок перебудови або реконструкції дисфункціонального суглоба. Проте після хірургічного втручання у багатьох людей спостерігається анталгічний візерунок ходьби, або адаптована схема ходьби, через уникнення болю післяопераційного періоду відновлення, і хоча відновлення ходьби повинно відбутися через 6 місяців - 1 рік після операції, у багатьох хворих патологічність ходьби зберігається й надалі. Ця особливість ходьби не підходить для повноцінного функціонування ендопротезів і може значно зменшити їх термін служби та якість життя пацієнта. Грамотно проведені до- та післяопераційні заходи у хворих з коксартрозом є запорукою доброго результату ендопротезування. При недостатньо активному відновному лікуванні адаптація хворого після ендопротезування проходить повільно.

Охарактеризовано варіативність трактування орнаментальних форм у вітчизняних станкових роботах. Показано, що в період модерну візерунок виступав засобом зближення декоративного та образотворчого мистецтва. У творчості авангардистів принципи національного орнаментування служили засобом формальної мови в сюжетному творі. В період нонконформізму візерунок був способом освоєння української традиційності. Простежено, що в сучасному професійному живописі автентичний орнамент сприймається як ознака етнохудожнього мислення, засіб естетизації станкового твору.

Акральний невус (АН) - доброякісна меланоцитарна проліферація в ділянці долонь і стіп, яка трапляється приблизно в 4,0 % людей із білою шкірою. Інколи складно диференціювати АН і акральну лентигінозну меланому. Тоді правильна інтерпретація дерматоскопічних ознак може мати вирішальне значення. Мета дослідження - проаналізувати дерматологічні показники 306 акральних меланоцитарних невусів у білошкірих пацієнтів із I і II типами шкіри та з'ясувати їх зв'язок із виникненням акральної лентигінозної меланоми. Наведено результати дерматоскопічного обстеження 306 акральних меланоцитарних невусів у 117 білошкірих пацієнтів із I і II типами шкіри. Для кожного пацієнта зібрано інформацію про кількість волярних невусів, їх локалізацію, діаметр і характер дерматоскопічних показників. Невуси, розташовані на дорсальній поверхні кінцівок, не брали до уваги. Цифрові зображення невусів були зняті цифровою фотокамерою S4 Sumsung Galaxy, оснащеною дерматоскопом Dermlite DL3. Усі зображення класифіковано за алгоритмічним методом Харальда Кіттлера, який грунтується на аналізі візерунка. У 84,0 % випадків типовим візерунком у випадках доброякісних АН були паралельні лінії, розташовані в борозенках. У 14,0 % випадків паралельні лінії в борозенках були перекриті іншими, створюючи візерунок ретикулярних. Зазвичай у кожній борозенці була одна пігментована паралельна лінія, сформована за рахунок крапкових елементів. Серед інших елементів візерунка досить часто траплялися крапки, грудочки та безструктурні ділянки, рідше ретикулярні лінії й зовсім рідко радіальні. У п'яти пацієнтів виявлено 5 акральних меланом. Специфічним дерматоскопічним візерунком для акральних меланом є структури паралельних гребінців, тоді як для доброякісних АН характерні паралельні борозенки. Висновки: кожній нозологічній одиниці АН відповідають специфічні дерматоскопічні показники, що надає змогу диференціювати злоякісну та доброякісну проліферацію. Специфічною дерматоскопічною ознакою акральної меланоми є візерунок паралельних ліній на гребінцях, тоді як для невусів характерна локалізація пігментних паралельних ліній у борозенках. Широке впровадження дерматоскопії в клінічній практиці допоможе дерматологам діагностувати меланому на ранній стадії й уникнути необгрунтованого видалення доброякісних пухлин.

Досліджено цінність процесів симуляцій для дослідницької діяльності та визначено основні причини доцільності проведення експериментів у віртуальному просторі. За допомогою рушія гри Unity розроблено процеси симуляції в дво- та тривимірному просторах. Використано технології симуляції в двовимірному просторі з застосуванням реакційно-дифузійної моделі Грея - Скотта (РДМГС). Розглянута модель передбачає дослідження системи, в якій відбувається реакція дифузії двох речовин. Побудований на базі цієї моделі програмний продукт надає змогу моделювати візерунок дифузії у режимі реального часу або пришвидшити плин часу в процесах симуляції. Програмний продукт надає змогу конфігурувати основні параметри реакції, що уможливить побудову симуляції процесів у будь-яких необхідних речовинах чи системах. Результат візуалізації процесів симуляції можна переглядати в кількох режимах, що надає змогу оцінити різні аспекти досліджуваної реакції в будь-який момент часу, переглядати концентрацію речовин, досліджувати зміни показників концентрації речовини на одиницю часу в кожній точці площини реакції. Під час створення візуалізації процесів симуляції за допомогою РДМГС досліджено можливість застосування до них методу оптимізації за допомогою обчислень із виконанням графічного ядра. Дослідження показало доцільність розпаралелювання обчислень задля виконання їх на багатьох потоках графічного адаптера. Кожному пікселю вхідного зображення, на якому подано початковий візерунок нанесення речовин на площину, відведено окремий потік, що сприяє виконанню обчислень показників концентрації, та проаналізовано їх зміни в матеріальній точці площини реакції. Доведено, що кількість запущених обчислювальних потоків повинна дорівнювати кількості пікселів зображення. Тож реалізована модель візуалізації дифузійних процесів сприяє кращому розумінню та глибшому дослідженню хімічних реакцій синтезу кровотворення, ферментації та бродіння тощо. Процеси симуляції в тривимірному просторі розглянуто на прикладі поведінки зграї однотипних об'єктів. Комп'ютерно реалізовано процеси уникання зіткнень особин зграї між собою, підтримки спільного напрямку руху, обминання перешкод на шляху. Модуль моніторингу дій зграї управляє не лише поведінкою всього гурту, а й кожної окремої особини. Тож змодельована поведінка зграї відображає її реальні дії у природних умовах. Запропонований підхід до візуалізації процесів симуляції апробовано щодо можливості їх оптимізації за допомогою обчислень на графічному ядрі. Поведінка кожної особини зграї управляється окремим незалежним модулем прийняття рішень і потребує взаємодії з усіма іншими елементами зграї та визначення її впливу на рішення щодо вибору траєкторії руху досліджуваним елементом зграї. Для кожної особини зграї графічне ядро виділяє окремий потік для визначення рішення щодо подальшого руху.