Травматичний токсикоз змодельовано експериментально шляхом тривалого розчавлювання м'яких тканин стегон щурів. Функціональний стан (ГГНС) визначено за рівнем кортикостерон-реалізуючого фактора, АКТГ, 11-ОКС у надниркових залозах та плазмі крові, а також кортикостерону, альдостерону і дезоксикортикостерону в тканинах печінки та нирок. У результаті дослідження встановлено важливу роль ендотоксемії в патогенезі розладнань ГГНС у явищах шоку. Показано, що ендогенна інтоксикація підсилює викид до крові нейромедіаторів та гормонів. Разом з тим вона пригнічує процеси їх біосинтезу. Під час шоку розвивається недостатність надниркових залоз. Зниження утилізації стероїдних гормонів тканинами обумовлює також позанадниркову недостатність. Остання відображає факт розвитку поліорганної недостатності. Блокування пускових факторів певним чином і підтримка (або протезування) органів, які втягнуто в поліорганну недостатність, мають важливе практичне значення для ефективного лікування постраждалих.

На сучасному рівні викладено основні питання біохімії та молекулярної біології. Значну увагу приділено медико-біологічній і фармацевтичній спрямованості викладання поданого матеріалу, зокрема, деяким положенням клінічної біохімії, біохімії органів і тканин. Запропоновано основні шляхи перетворення лікарських речовин в організмі, а також розглянуто питання перенесення генетичної інформації та біосинтезу білка в клітинах.

Розглянуто сучасні дані з питань термінології, структури і фізико-хімічних властивостей, біосинтезу і метаболізму, біологічної ролі глікопротеїдів та їх вуглеводних компонентів в організмі ссавців. На підставі багатолітніх клініко-експериментальних досліджень проаналізовано взаємозв'язки між тиреоїдним статусом і метаболізмом глікопротеїдів та їх похідних в організмі людини і тварин. Наведено результати встановлених деяких додаткових впливів нейрогуморальних факторів на зміни вмісту окремих глікопротеїдних компонентів у сироватці крові. Оцінено кількісні зміни вмісту досліджуваних тестів у крові з метою їх практичного застосування в діагностиці та прогнозі дисфункцій щитовидної залози. Теоретично обгрунтовано можливі принципово нові функції окремих глікопротеїдів і гліканів у біосинтезі тиреоїдних гормонів у щитовидній залозі. Визначено подальші шляхи і перспективи досліджень у даній сфері сучасної фізіології.

Вивчено процес накопичення зв'язаних і вільних амінокислот у зерні кукурудзи за звичайних умов вирощування рослин і при передпосівній обробці грунту гербіцидами. Введено одиницю "індекс невключення" - відношення кількості вільної амінокислоти до її сумарної кількості, яка характеризує ефективність використання фонду вільних амінокислот в процесі біосинтезу запасних білків зерна. Показано генотипову обумовленість перебудови азотовмісних сполук зернівки під дією пестицидів.

В огляді літератури наведено результати досліджень з генетики і селекції бактерій, стрептоміцетів та грибів, одержаних у відділі генетики мікроорганізмів протягом останніх 35 років.

Встановлено, що активація біосинтезу білка в різних клітинах (нейрони, гепатоцити, адренокортикоцити, тиреоцити, міокардіоцити), що викликана різними факторами (багато гормонів, регенерація, гіперфункція та ін.) призводить до розвитку гіперполяризації плазматичної мембрани, до активації ряду мембранних ферментів. Показано, що при активації біосинтезу білка під контролем геному синтезуються внутрішньоклітинні регулятори стану плазматичної мембрани, названі інверторами. Інвертори регулюють активність мембранних ферментів, іонних каналів. Вони адаптують стан плазматичної мембрани до потреб клітини. З віком страждає синтез інверторів і це стає важливим геномномембранним механізмом старіння. Експериментальне пролонгування життя на тривалий строк зберігає синтез інверторів.

Розглянуто питання молекулярної будови живих організмів, типи основних груп хімічних речовин, молекулярні основи спадковості, біосинтезу білка, механізми діяльності ферментів, а також значення вітамінів і гормонів у регуляції життєдіяльності організмів.

Розглянуто вплив екологічних факторів на біосинтез аскорбінової кислоти та активність ферменту аскорбатоксидази у деяких представників флори Херсона, питання розвитку пізнавального інтересу учнів шляхом позаурочної та позакласної роботи з природознавчих дисциплін. Висвітлено дидактичні основи профорієнтаційної роботи на уроках хімії та біології у старших класах середньої загальної школи, вміст холестерину за патологічних станів організму людини. Запропоновано очищення стічних вод від поверхнево-активних речовин методом флотації тощо.

Досліджено морфологічні та каріометричні особливості секреторних структур, які синтезують ефірну олію, у форм м'яти, що розрізнюються за інтенсивністю процесу олієутворення. Показано значну подібність морфології секреторних структур у форм м'яти на послідовних стадіях диференціації та функціонування. Характер зміни каріометричних показників клітин, які синтезують олію, також виявляв схожу закономірність, що складається у поступовому підвищенні, а після цього зниженні обсягу ядер та ядерець у процесі диференціації секреторних структур. У передсекреторний період спостережено функціональне збільшення обсягу ядер та ядерець секреторних клітин. Більш високі показники зазначених параметрів на всіх етапах диференціації та в передсекреторний період виявлено у високоолійної форми, що може служити непрямим показником підвищеної функціональної активності олієсинтезуючих клітин та інтенсивності процесу олієутворення. Одержані результати порівняно з відомими літературними даними про роль ядерного апарату секреторних клітин у біосинтезі компонентів ефірної олії.

Розглянуто загальні закономірності організації клітинних структур, внутрішньоклітинні процеси. Висвітлено особливості хімічного складу клітини, структури ядра, цитоплазми, механізмів поділу, диференціації та еволюції клітини, а також біосинтезу білка.

З використанням результатів експериментальних та клінічних випробувань проаналізовано значення флавоноїдів, антрахінонів, стероїдів та інших циклічних сполук як фізіологічних аналогів нейромодуляторів та гормонів тваринного організму, що надходять з рослинною їжею. Висвітлено їх роль у нейроендокринних механізмах адаптації та здатність внаслідок "економії" систем біосинтезу ендогенних регуляторів знижувати ризик розвитку хвороб старіння.

На моделі внутрішньосуглобового перелому, з наступним металоостеосинтезом, вивчено вплив лікувальної грязі на регенерацію кісткової тканини. Встановлено, що пелоїдотерапія стимулює процеси біосинтезу білків. Запропоновано застосування пелоїдотерапії в ранньому реабілітаційному періоді.

Частота багатьох форм раку різко зростає у похилому і старечому віці. Між тим, у клітині відбуваються протилежні зміни зумовлені старінням і раком. Під час старіння згасає мітотична активність, зростає диференціація клітин, теломери стають коротшими, росте апоптоз, знижується інтенсивність біосинтезу білка, а у випадку раку ці зміни мають протилежну спрямованість. У злоякісному переродженні клітин у старості певне значення має більш тривала експозиція до дії канцерогенів на різних етапах цього багатостадійного процесу. Виникненню переродження сприяють зміни регуляції метаболізму клітин на різних рівнях організму. Послаблення нервового контролю у процесі старіння, розрегулювання функцій гіпоталамуса, розвиток стрес-вік-синдрому і пов'язана з ним гормональна перебудова, імунодепресія, послаблення імунного контролю, виникнення нових антигенів - усе це сприяє ініціації, промоції, прогресії раку в похилому віці. Основне значення мають генно-регуляторні зрушення, що лежать в основі старіння та призводять до розвитку вікової патології. Вони сприяють активації реалізації дії онкогенів і онковірусів. Зміни центронів, генів, що кодують головні регуляторні білки, їх мутації - важливий механізм зв'язку старіння і раку. Переродження клітини зумовлено послабленням мембранного контролю біосинтезу білка, феноменом генетичного метастазування, що сприяє переносу генетичного матеріалу у разі апоптозу з одної клітини до іншої. Різні регуляторні механізми старіння неоднаково впливають на різні стадії розвитку раку. Втрата клітинами здатності до нормального старіння сприяє їх злоякісній трансформації.

Розглянуто основні групи біологічно активних речовин, їх будову, класифікацію, шляхи біосинтезу, поширення в рослинному світі, властивості, методи виділення і дослідження. Визначено зв'язок між хімічною будовою та фармакологічною активністю, біологічну дію лікарської рослинної сировини кожної групи. Вперше введено розділ, де розглянуто біологічно активні харчові додатки, до складу яких входять субстанції рослинного походження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*723.115*725.151.1*22

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: калюсні лінії, ріст клітин, холестерол, норфлюразол, стероїдні сполуки
Індекс рубрикатора НБУВ: П214.39

Рубрики:

Інші лікарські рослини

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: угруповання перифітонних мікроорганізмів, іони міді, протиобрастаюче покриття, грамнегативні бактрії, ІК-спектри, фосфоліпіди
Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*801.1 + Е0*820*801

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Elymus sibiricus L., митохондрии, реципрокная зависимость, синтез мтРНК и мтДНК
Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*725.112 + Е522.912

Рубрики:

Загальна ботаніка

Liliidae Ліліїди

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: мікотоксини, коєва кислота, гриби, штами, аспергіли, біосинтез, ферментація
Індекс рубрикатора НБУВ: П841.939

Рубрики:

Окремі патогенні гриби

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Застосування гомологічного природного gamma-інтерферону для профілактики інфекційних хвороб показало, що 2 - 3 ін'єкції препарату попереджають інфекційну захворюваність у більш ніж 90 % поросят-смоктунів і новонароджених телят, різко підвищують їх збереження - до 90 % і вище, на 1/3 збільшують їх продуктивність. За умов промислової технології вирощування молодняку лікування цим препаратом хворих колібактеріозами та парагрипом поросят і телят зменшує порівняно з контролем загибель хворого молодняку, прискорює одужання та сприяє збільшенню ваги.