Досліджено проблему внутрішньої та зовнішньої валентності прикметників у разі утворення англійських економічних термінологічних словосполучень, а також визначено особливості функціонування зазначених лексичних одиниць у текстах різних функціональних стилів. На матеріалі економічної термінолексики здійснено структурно-семантичний аналіз та моделювання синтаксичної структури багатокомпонентних економічних термінологічних словосполучень з прикметником. Серед досліджуваних економічних термінологічних словосполучень виявлено лексико-семантичні дублети, а також пари антонімів. Дублювання та антонімія, які є виявом мовної надмірності, що забезпечує мовній системі надійність у процесі функціонування, є характерними для терміносистеми економіки. На текстовому матеріалі різних функціональних стилів досліджено особливості вживання багатокомпонентних економічних термінів з прикметником та виявлено синтаксичні моделі найпоширеніших термінологічних словосполучень.

Проведено дослідження антонімічних відношень, які виникають між якісними прикметниками, з'ясовано специфіку їх мовної організації. Виявлено особливості розвитку та функціонування (паралельного або непаралельного) протиставних відношень між членами антонімічних пар. Розкрито теоретичні засади вивчення антонімії, проаналізовано її розвиток, формування та функціонування. Визначено склад і структуру лексико-семантичної групи параметричних якісних прикметників, внутрішня організація яких базується на протиставленні. Здійснено семантичний аналіз якісних прикметників, які протиставляються. На фактичному матеріалі простежено виникнення та функціонування протиставних відношень між якісними прикметниками. Вперше встановлено межі антонімії якісних прикметників шляхом виокремлення ряду контекстів, в яких один з членів загальномовного протиставлення функціонує без антонімічного йому слова. Виявлено та описано парадигматичні та синтагматичні характеристики антонімічних лексем.

Проаналізовано сучасні наукові підходи щодо визначення сутності таких базових понять дослідження, як терміносистема та термінологія, статус метамови, її онтологічні ознаки та взаємозв'язок з лінгвістичною термінологією. Сформульовано визначення понять "термін", "термінологія", "терміносистема", "номенклатура". Описано динамічні процеси у лінгвістичній терміносистемі кримськотатарської мови, визначено коло джерел, які можна використати у процесі діахронічного дослідження даної проблеми. Зроблено періодизацію формування лінгвістичної термінології у кримськотатарській мові, яка корелює з етапами життя кримськотатарського народу, а також з періодами розвитку лінгвістичної термінології в інших тюркських мовах. На підставі аналізу лінгвістичної термінології кримськотатарської мови встановлено її системний статус. Виявлено й охарактеризовано різноманітні системні відношення: парадигматичні (синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, омонімія, полісемія, партитивні зв'язки, генетичні пласти, структурно-граматичні типи термінів, частиномовні розряди, термінологічні блоки) й епідигматичні, зокрема, дериваційні, які формують термінологічні гнізда.

Досліджено українську термінологію садівництва. Висвітлено шляхи її формування в аспекті розвитку галузі народного господарства - садівництва. Доведено, що дана термінолексика є цілісною системою ієрархічно організованих мовних одиниць, основним джерелом її формування є сучасна українська літературна мова, в якій поряд з національними існує значна кількість лексичних одиниць, запозичених з інших мов. Установлено, що термінології садівництва властиві полісемія, омонімія, синонімія, антонімія, наявність яких свідчить про розвиток лексико-семантичних відношень всередині цієї системи. Детально проаналізовано морфолого-синтаксичну та словотвірну структуру термінології садівництва, запропоновано конкретні рекомендації щодо подальшого її унормування.

Вперше досліджено російську термінологію морського судноводіння (ТСМС) як цілісну систему. Визначено закономірності її структурної, семантичної та функціональної організації, шляхи й спроби формування. На відміну від багатьох сучасних терміносистем, ТСМС містить рівну кількість однослівних і складених термінів, крім непредикативних, у сферах функціонування та фіксації знайдено напівпредикативні та предикативні одиниці. Доведено, що 2/3 інвентаря однослівних термінів морського судноводіння (МС) - автохтонні терміни, 1/3 - містять терміноелементи, запозичені на різних етапах розвитку вітчизняного флоту з голландської, італійської, англійської, німецької, грецької, сербської, хорватської та інших мов. У процесі аналізу парадигматичних відношень (гіпонімія, синонімія, полісемія, антонімія, тематична та функціонально-семантична організація) і синтагматичних відношень (лексична й синтаксична сполучність термінів) визначено шляхи організації ТСМС. Основні семасіологічні характеристики терміна - моносемія, відсутність синонімії та омонімії, експресивна й стилістична нейтральність - у ТСМС є провідними тенденціями, які функціонують як закономірності лише у сфері фіксації, а у сфері функціонування порушуються. Причини асиметрії - екстралінгвальні (історичні, географічні, соціальні, психологічні) та внутрішньомовні (використання різних словотвірних і синтаксичних моделей). Визначено продуктивні та непродуктивні способи утворення й моделі термінів МС.

Вивчено системну організацію термінології загального землеробства, описано процеси її творення, формування та розвитку. Наведено характеристику складу української термінології землеробства в генетичному аспекті, розкрито специфіку концептуально-тематичної структури термінології, проаналізовано її особливості в аспекті лексичної парадигматики (синонімія, антонімія) на сучасному етапі розвитку терміносистеми. Визначено типи номінації наукових понять термінології, описано систему словотвірних (термінотвірних) засобів досліджуваної терміносистеми.

Досліджено функціонально-семантичні особливості адвербіального епітета в поетичному дискурсі представників національно-культурного відродження 1960-х рр. Визначено зумовленість стилістичного потенціалу прислівника його категоріальними ознаками та з'ясовано загальні особливості, яких набуває прислівник, виконуючи стилістичну функцію адвербіального епітета. Прислівникові епітети структуровано за 4-ма основними групами значень: емпіричні, раціональні, посилювальні та порівняльні. Проаналізовано кожну окрему семантичну групу та визначено найпродуктивніші з них для поетичного мовлення шістдесятників. Встановлено лексико-семантичні зв'язки між адвербіальними епітетами (синонімія, антонімія). Охарактеризовано функції адвербіальних повторів у творах шістдесятників і особливості використання таких повторів на різних рівнях мовної системи (фонетичному, лексичному та синтаксичному), досліджено прислівникові епітети-оказіоналізми в семантичному та морфологічному аспектах. Розкрито значення адвербіального епітета для формування стилістичних фігур - антитези, градації, ампліфікації. Виявлено роль прислівникового епітета як невід'ємного семантико-стилістичного складника метафоричного контексту.

Досліджено явище внутрішньої конотативної антонімії як сукупності механізмів аксіологічного смислоутворення мовних одиниць. Виявлено роль екстралінгвальних чинників у формуванні відповідного напряму аксіологічних змін. З'ясовано, що внутрішня конотативна антонімія може виявлятися у межах одного типу дискурсу та в різних типах дискурсу сучасної української преси. Розкрито лінгвокогнітивні підстави явища різнооцінності стрижневих слів.

Досліджено фахову лексику косметики та косметології сучасної української мови. Простежено шляхи її формування, запропоновано періодизацію її розвитку з урахуванням впливу мовних і позамовних чинників. Проаналізовано склад термінологічної лексики косметики та косметології з погляду походження та виділено своєрідні пласти, які увійшли в неї на різних етапах формування, визначено шляхи поповнення термінофонду. Доведено, що термінолексика косметики та косметології становить цілісну систему ієрархічно організованих мовних одиниць. Визначено лексико-семантичні, структурні та словотвірні особливості термінології косметики та косметології, тематичні та словотвірні гнізда. Встановлено, що фаховій лексиці косметики та косметології властиві явища гіперо-гіпонімія, синонімія, полісемія, антонімія, наявність яких свідчить про розвиток лексико-семантичних відношень всередині даної системи. Розглянуто проблеми її практичного застосування.

Проаналізовано проблему мови та культури, розглянуто концепт "мовна картина світу", роль кольору в картині світу. Подано характеристику стійких сполучень з компонентами кольоропозначення (ССКК) як елементів окремої мовної мікросистеми, їх ознак і функцій, проаналізовано лексичну різноманітність і частотність компонентів-колоративів. Функціонування ССКК всередині мікросистем обумовлено їх синта- та парадигматичними відношеннями. Проаналізовано універсали ССКК у трьох аспектах: проведено ідеографічну класифікацію, досліджено універсальні явища в таких категоріях, як полісемія, омонімія, синонімія, антонімія, а також виявлено закономірності внутрішньої організації стійких сполучень (СС). Проаналізовано повні та часткові ССКК-еквіваленти, повні та часткові ССКК-аналоги, ССКК-структурні псевдоеквіваленти, безеквівалентні ССКК.

Розглянуто антонімію у термінолексиці косметики та косметології як тип парадигматичних відношень, за допомогою якого найточніше можна визначити місце термінологічної одиниці в термінополі та її асоціативні зв'язки з іншими термінами, а також розмежувати значення синонімічних або полісемічних слів.

Розглянуто актуальні проблеми явища антонімії в терміносистемі галузі туризму, наведено класифікації антонімів за різними критеріями (структурою, поняттєво-семантичними зв'язками, частиномовною належністю). Доведено, що антонімія в термінології туризму сприяє її системності.

Розглянуто особливості антонімії дорожньо-будівельної терміносистеми, проаналізовано типи антонімічних відношень. Встановлено, що антонімія є одним із найпотужніших засобів термінотворення, сприяючи формуванню в межах дорожньо-будівельної термінології системних відношень.

Розглянуто актуальні проблеми явища антонімії у швацькій терміносистемі, наведено класифікації антонімів за різними критеріями (структурою, планом вираження мовних одиниць, поняттєво-семантичними зв'язками, обсягом протиставлюваної семантики). Виокремлено антонімічні пари, у межах яких виявляється відношення протилежності явищ. Доведено, що антонімія у швацькій термінології сприяє її системності.

Охарактеризовано шляхи збагачення діалогічного мовлення студентів у процесі вивчення фразеологізмів української мови з антонімічною семантикою. Запропоновано питання для обговорення узагальнення та систематизації знань студентів про лексику та фразеологію, відображення антонімічних явищ у фразеологічних одиницях української мови. Розроблено тренувальні вправи для застосування фразеологізмів з антонімічною семантикою в діалогічних конструкціях: репліках, єдностях, текстах.

Охарактеризованы пути обогащения диалогической речи студентов в процессе изучения фразеологизмов украинского языка с антонимической семантикой. Предложены вопросы для обсуждения обобщения и систематизации знаний студентов о лексике, фразеологии, об отражении антонимических явлений во фразеологических единицах украинского языка. Разработаны тренировочные упражнения для использования фразеологизмов с антонимической семантикой в диалогических конструкциях: репликах, единствах, текстах.

The article describes the ways of the students’ dialogue speech enrichment in the process of learning Ukrainian phraseological units with antonymic semantics. It also suggests issues for debate, generalization and systematization of the students’ knowledge of vocabulary and phraseology as well as the representation of antonymic phenomena in the phraseological units of the Ukrainian language. Practical exercises have been designed; they are aimed at the use of the phraseological units with an antonymic semantics in dialogue structures – in dialogue retorts, dialogue unities and dialogue texts.

Вивчено прізвищеві та відпрізвищеві терміни української фізичної термінології. Розглянуто питання антонімії фізичних термінів-антронімів та їх різновиди.

Висвітлено теоретичні основи системи ефективної роботи щодо збагачення мовлення дітей старшого дошкільного віку дієслівною лексикою, серед яких центральне значення належить лексико-семантичному напряму в загальній системі роботи зі збагачення словникового складу мовлення дітей. Приділено значну увагу проблемі формування лексико-семантичних груп дієслів, які широко досліджені теоретично в аспекті розвитку мовлення, та у їх структурі явищ синонімії, антонімії, полісемії.

Освещены теоретические основы системы эффективной работы по обогащению речи детей старшего дошкольного возраста глагольной лексикой, среди которых центральное значение принадлежит лексико-семантическому направлению в общей системе работы по обогащению словарного запаса речи детей. Особое внимание уделено проблеме формирования лексико-семантических групп глаголов, широко исследованых теоретически в аспекте развития речи, и в их структуре явлений синонимии, антонимии, полисемии.

This article is dedicated to highlighting of theoretical bases of the effective system of work concerning the enlarging of elder pre-schoolchildrenТs speech by verbal lexicon among which the greatest significance has lexico-semantic direction in general system of work over the enriching of childrenТs speech vocabulary. The great attention is paid to the problem of formation the lexico-semantic groups, which are well investigated theoretically in the aspect of speech development and their structure of synonyms, antonyms and policemy phenomena.

Розглянуто суть мовної антонімії та способи вираження полярності на прикладі німецької мови.

Наведено короткий нарис етно- та глотогенезу надазовських греків, а також граматичний нарис румейської мови, який охоплює фонетику, морфологію, лексику та синтаксис. Проаналізовано фразеологічні одиниці (ФО) румейської, української та новогрецької мов з позицій сучасних та традиційних аспектів дослідження фразеологізмів. Висвітлено системні явища (синонімія, антонімія, полісемія, омонімія та варіантність), тематичні групи, структурно-граматичні особливості, стрижневі компоненти в складі фразеологізмів, які, як відомо, ставали об'єктом дослідження ще з другої половини XX ст. Проаналізовано базові концепти трьох культур, ФО когнітивної діяльності людини румейської, української та новогрецької мов, гендерні особливості, виражені у фразеологізмах. Визначено типи міжмовних відношень ФО: фразеологічні еквіваленти (повні та часткові), фразеологічні аналоги (повні та часткові) та безеквівалентні ФО, які є ідентифікаторами румейської мовної картини світу в її відношеннях з українською та грецькою. Розроблено теоретичні та практичні засади укладання фразеологічного словника румейської мови та вперше в українському мовознавстві укладено румейсько-українсько-російсько-новогрецький фразеологічний словник.

Висвітлено проблеми антонімії й антонімів сучасної німецької мови з позицій структурного, семантичного та функціонально-прагматичного підходів. З'ясовано, що антонімія виступає лише як ефективний засіб реалізації прагматичних настанов висловлення. Виявлено онтологічну природу антонімічних зв'язків, розкрито особливості трактування поняття протилежності, що є базовим для виникнення відношень антонімічності, простежено мотиваційну базу антонімічних зв'язків. Охарактеризовано антонімію як лінгвістичну категорію: описано антонімічні утворення як системно організовані угрупування, здійснено класифікацію антонімів-іменників згідно з установленими критеріями антонімічності, з'ясовано особливості зв'язку антонімії з полісемією та синонімією. Розкрито прагматичну зорієнтованість антонімії, що полягає у виконанні нею низки специфічних прагматичних функцій, які формуються у межах окремо взятого висловлення як результат актуалізації комунікативно релевантних компонентів лексичного значення слова. Виявлено прагматичний потенціал антонімів, шляхи та механізми його реалізації у мовленні, виокремлено різні типи прагматичної інформації, носіями якої є антоніми, доведено залежність прагматичного значення досліджуваних одиниць від контексту.