Висвітлено зародження і розвиток анархістського руху в Україні на основі архівних джерел. Наведено програмні положення анархістських об'єднань. Проаналізовано причини зростання впливу анархізму в суспільно-політичному житті на початку XX ст.

Висвітлюються основні етапи розвитку політичної думки Стародавнього Сходу, Стародавньої Греції і Риму, Середньовіччя, Відродження, Реформації, Просвітництва та політичні ідеї періоду розвитку капіталізму. Велика увага приділяється становленню і розвитку політичної думки в Україні. Аналізується діяльність політичних партій, громадських організацій і рухів в політичній системі суспільства, а також сутність політичної культури, її структура і функції. Розкриваються поняття: політична свідомість і політична психологія, політична ідеологія і основні політичні течії (соціалізм, комунізм, соціал-демократизм, лібералізм, консерватизм, неоконсерватизм, радикалізм, екстремізм, фашизм, анархізм, клерикалізм, націоналізм), політичні конфлікти, політичні кризи і гуманізація політики. Детально розглянуто питання демократії, виборчої системи, взаємовідносин і взаємовпливу релігії і політики тощо. Крім того, до кожної теми додаються методичні матеріали: схеми, контрольні запитання і завдання, теми рефератів та список рекомендованої літератури.

Досліджено проблему солідарності та солідаризму, що є найактуальнішою для сучасної України. Визначено сутність держави. Розглянуто вчення Католицької церкви про постання держави. Охарактеризовано термін "держава" в історичному аспекті. Висвітлено завдання державної політики. Наведено головні елементи державної дії. Описано абсолютизм, лібералізм, анархізм, націоналізм, соціалізм, комунізм, фашизм і націонал-соціалізм.

Висвітлено загальну концепцію розвитку теорії безвладдя, політична ідеологія якої базується на анархізмі. Подано визначення анархізму, найпоширеніші варіанти цієї ідеології, чинники формування анархічної ідеології в Україні. Виведено загальні особливості буття сучасного українського анархізму. Висунуто гіпотезу про друге народження українського анархізму.

У контексті історії розвитку світової політичної думки висвітлено основні засади політичної науки. Охарактеризовано процес становлення політології як наукової, навчальної та практичної дисципліни. Розглянуто питання зародження, еволюції провідних політичних доктрин: нео- та лібералізму, нео- та консерватизму, соціалізму, комунізму, фашизму, сіонізму, анархізму. Розкрито суть понять політики (правової, економічної, соціальної, гуманітарної), політології, політичної сфери суспільства, систем, режимів, свідомості, культури, комунікації. Охарактеризовано державу як форму організації суспільства, визначено її ознаки та функції.

В контексте истории развития мировой политической мысли освещены основы политической науки. Охарактеризован процесс становления политологии как научной, учебной и практической дисциплины. Рассмотрены вопросы зарождения, эволюции ведущих политических доктрин: нео- и либерализма, нео- и консерватизма, социализма, коммунизма, фашизма, сионизма, анархизма. Раскрыто содержание понятий политики (правовой, экономической, социальной, гуманитарной), политологии, политической сферы общества, систем, режимов, сознания, культуры, коммуникации. Охарактеризовано государство как форма организации общества, определены его признаки и функции.

Розкрито сутність політики, визначено економічні, соціальні та духовні детермінанти її розвитку, розглянуто основні концепції та теорії. Визначено предмет вивчення, особливості становлення, функції та методи політології. Висвітлено історію розвитку політико-правової думки Стародавнього світу, у часи Середньовіччя та епоху Відродження. Викладено основні положенння політичних доктрин лібералізму, консерватизму, націоналізму, анархізму, комунізму, соціалізму, соціал-демократії й тоталітаризму. Проаналізовано сучасний стан розвитку політико-правової думки та науки в Україні. Наведено характеристику політичної системи як сукупності владних інститутів. Розкрито зміст поняття, структуру, шляхи формування та функції політичної еліти, розглянуто її види. Визначено передумови появи та запропоновано типологію політичних лідерів (за М.Вебером). Проаналізовано співвідношення політики та моралі, визначено зміст політичного процесу, розглянуто його складові.

Раскрыта сущность политики, охарактеризованы экономические, социальные и духовные детерминанты ее развития, рассмотрены основные концепции и теории. Определены предмет изучения, особенности становления, функции и методы политологии. Освещена история развития политико-правовой мысли Древнего мира, в период Средневековья и эпоху Возрождения. Рассмотрены основные положения политических доктрин либерализма, консерватизма, национализма, анархизма, коммунизма, социализма, социал-демократии и тоталитаризма. Проанализировано современное состояние развития политико-правовой мысли и науки в Украине. Приведена характеристика политической системы как совокупности институтов власти. Раскрыто содержание понятия, структура, пути формирования и функции политической элиты, рассмотрены ее виды. Установлены предпосылки возникновения и предложена типология политических лидеров (по М.Веберу). Проанализировано соотношение политики и морали, раскрыто содержание политического процесса, определены его составляющие.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф055.255

Рубрики:

Анархізм

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто анархію як соціокультурний феномен з позицій аксіології. Анархію як певний стан суспільства, в якому цілком відсутня або ослаблена центральна державна рада, вперше розглянуто з точки зору системи її сенсожиттєвих орієнтирів, верхівкою ієрархії якої є Свобода. Здійснено систематизацію анархічних цінностей на підставі творів теоретиків анархізму класичного періоду, зроблено аналіз змісту основних складників суспільного ідеалу анархізму. Встановлено, що навіть за умов існування ряду суперечностей та невідповідностей, анархія не стає абсолютною утопією: ці суперечності стимулюють розвиток анархічних ідей. Цей факт є важливим у зв'язку з тим, що аналіз функціонування сучасних розвинутих західних суспільств показує - в ряді країн реалізувався так званий "оксамитовий" варіант анархії (анархічні тенденції можна простежити і в пострадянських суспільствах). Рішення сучасної футурології частково збігаються з рішеннями анархістів, а це означає, що анархізм класичного періоду - тенденція поступового ослаблення втручання держави в соціальне життя.

Розроблено концепцію політичного ідеалу, яка спирається на класичну теорію розвитку суспільства, сутність якої розкривається у процесі порівняльно-історичного аналізу прояву та вибору політичного ідеалу в різні історичні епохи, а також виявлено політологічні характеристики його формування, серед яких головними є технологізація мислення, антропологічні принципи його формування, гуманізація, синергія, характерні межі існування у політичній свідомості, вплив моди. Комплексно досліджено еволюцію політичного ідеалу та здійснено його періодизацію. Розкрито й обгрунтовано теоретичний статус і методологічний арсенал політичного ідеалу, з філософсько-політологічної точки зору проаналізовано співвідношення плюралізму політичних ідеалів з політичною істиною. Виявлено субординаційні та координаційні зв'язки політичного ідеалу з національною ідеєю, ідеологією, мрією, політичною вірою та міфом. Уточнено зміст поняття політичного ідеалу, який містить велику кількість нормативів діяльності, рекомендацій щодо втілення ідеалу у дійсність. Розкрито положення про те, що розвиток суспільства породжує різні можливості у співвідношенні соціального порядку та хаосу: політичні ідеали, які абсолютизують соціальний порядок, призводять до появи різних видів тоталітаризму (комуністичного та нацистського). Зроблено висновок, що політичні ідеали, які перебільшують хаос (свободу), ведуть до анархізму, а ідеали, засновані на синтезі соціального порядку та свободи, породжують можливість побудови соціально-правової держави.

Визначено місце та роль анархістів і керованого ними повстанського руху в політичній структурі України на всіх етапах Української революції, ставлення анархістів до політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, Радянської влади, боротьба повстанського руху керованого анархістами проти німецьких і австро-угорських окупантів, білогвардійського та націоналістичного рухів, організація анархістської держави - "Махновії", політичні репресії й інші методи політичної боротьби з боку радянського уряду анархо-повстанського руху, причини поразки анархістів на заключному етапі Української революції.

Висвітлено біографію та бібліографічні дані книг і публікацій історика, письменника та краєзнавця В. А. Савченко, напрямком наукових досліджень якого є історія анархізму та махновського руху в Україні, історія України 1917- 1930 рр., історія боротьби проти бандитизму та тероризму, історія масонства, історія Одеси. Наведено перелік газетних та інтернетних відгуків на його книги. Вміщено список авторів та їх статей в історико-краєзнавчому науковому альманасі "Юго-Западная Одессика" за 2006 - 2011 рр., в якому В. А. Савченко виконує обов'язки головного редактора.

Проаналізовано весь комплекс історичних джерел, що характеризують діяльність партії анархістів на початку XX ст. в Україні. Визначено пріоритетні напрями їх досліджень, розкрито системні зв'язки між різними видами джерел. Проведено класифікацію історичних джерел у цілому та кожного з їх основних видів, яка може бути використана не лише стосовно аналізу діяльності анархістських політичних партій в 1903 - 1914 рр., але й у разі характеристики партії в інші історичні періоди й у разі дослідження окремих питань політичної історії України, які виходять за межі історії політичних партій. Проаналізовано та введено до наукового обігу історичні джерела, які раніше не оприлюднювалися. Застосовано ряд математичних методів, зокрема кількісного аналізу діяльності з використанням комп'ютерних технологій. Досліджено мемуарну й епістолярну спадщину, надано узагальнену характеристику цього різновиду джерел, показано їх значущість для дослідників політичної історії України.

Проаналізовано публіцистичні джерела анархістського походження: статті, брошури, промови, доповіді. Встановлено їх науковий потенціал і значущість у ході вивчення історії діяльності різних анархістських напрямків на території України протягом 1903 - 1914 рр. Зроблено висновок, що, попри певну тенденційність, публіцистичні джерела становлять велику цінність під час вивчення історії анархізму в Україні, оскільки дозволяють встановити факти, події, які не було відображено в інших документах.

Висвітлено ідеологію анархізму, простежено зародження анархістського руху в Україні в досліджуваний період. Проаналізовано терористичну діяльність анархістів у період революції 1905 - 1907 рр., показано роль анархістів-емігрантів у міжреволюційну добу, а також значення анархістів у повстанському русі Центральної та Південно-Східної України в добу громадянської війни 1917 - 1921 рр. Досліджено взаємозв'язки монархістів з представниками інших політичних сил, а також ліквідацію анархістського руху більшовицькою владою.

Виявлено та проаналізовано існуючі підходи до подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні. Розглянуто можливість застосування концепції методологічного анархізму П. Фейерабенда в бухгалтерському обліку на прикладі теорії багатоцільового обліку С. Ф. Голова.

Наведено результати дослідження матеріалів "The New York Times", присвячених діяльності анархістів у США та країнах Західної Європи. Проаналізовано способи надання інформації, жанрові особливості, емоційну тональність та змістове навантаження статей та виокремлено характерні риси газетного образу анархіста XIX - початку XX ст. Визначено ступінь впливу даного образу на читацьку аудиторію, зокрема, та, загалом, на суспільне сприйняття явища політичного анархізму.

Зроблено спробу виявити значущість та роль українських культурних особливостей адміністративної етики у формуванні та реалізації ціннісних засад сучасної державної служби України. Відзначено відмінності між культурними особливостями й особливостями, які позначають певний період суспільного розвитку та не є показниками саме культурної специфіки. Виділено риси українського характеру, які позначаються на формуванні ставлення народу до державних структур влади: певна настороженість, недовіра до авторитетів і законів, чітке розмежування громадських та особистих інтересів (з перевагою особистих), волелюбність на межі з анархізмом, індивідуалістична, інтровертна, емоційна ментальність. Запропоновано враховувати та використовувати домінантні ціннісні настанови суспільства (орієнтованість на моралістичний підхід, на особистісні принципи державних службовців), поєднувати зміни в особистісних цінностях службовців з інституційними, організаційними змінами у виконавчій владі.

Проанализированы значимость и роль украинских культурных особенностей административной этики в формировании и реализации ценностных основ современной государственной службы Украины. Отмечены различия между культурными особенностями и особенностями, обозначающие определенный период и не являющиеся показателями именно культурной специфики. Выделены черты украинского характера, которые сказываются на формировании отношения народа к государственным структурам власти: недоверие к авторитетам и законам, четкое разграничение общественных и личных интересов, свободолюбие на грани анархизма, индивидуалистическая, интровертная, эмоциональная ментальность. Предложено учитывать и использовать доминантные ценностные установки общества (ориентированность на моралистический подход, на личностные принципы государственных служащих), сочетать изменения в личностных ценностях служащих с институциональными, организационными изменениями в исполнительной власти.

The article is devoted to significance and role of the Ukrainian cultural features of administrative ethics in formation and realization of value bases of modern government service of Ukraine.

Систематизовано основні праці західних і вітчизняних вчених, які розглядають різні підходи до визначення сутності анархізму. Виокремлено головні тенденції сучасних досліджень ідейно-політичної течії анархізму. Визначено основні напрями розвитку ідейно-політичної течії анархізму. Досліджено концептуальні підходи теоретиків щодо побудови бездержавного анархічного суспільства. Виокремлено та порівняно етапи еволюції класичного та посткласичного анархізму в періодах революційних змін. Проаналізовано розвиток анархістських ідейно-політичних поглядів в Україні на початку XX ст., з'ясовано головні проблеми, які впливають на рівень ефективності анархізму в суспільстві. Обгрунтовано внесок анархізму в світову політичну думку.

Сучасна методологія переживає своєрідну кризу. Чітко вималювалися крайнощі детермінізму та індетермінізму. А методологічний анархізм загалом спричинив похід "проти методу". Тому актуальним виявився діалог прихильників наукового пізнання із захисниками позанаукового осягнення світу. Він дозволяє подолати упереджене ставлення багатьох дослідників до некласичної методології і сприйняти її як особливий аспект сучасної методології. Водночас спроби необмеженого поширення некласичної методології у діяльності суспільства і заперечення постмодернізмом будь-якої методології загалом призвели до необхідності її критичного переосмислення. Допомогти подолати наявні методологічні труднощі може перехід до "ідеалу науковості" як системи пізнавальних цінностей і норм. Але поборники "третього шляху" розвитку сучасної методології намагаються знайти такий універсальний метод пізнання, за допомогою якого об'єкт можна було б осягнути одночасно в цілісній формі та неповторності його ознак і властивостей. А послідовники плюралізму відстоюють ні що інше, як методологічний еклектизм. Як наслідок, сучасній методології бракує неупередженого, обієктивного ставлення до неї філософів і науковців. Отже, найближчим часом від них не варто очікувати радикальних змін у царині методології.

Розглянуто роль Нестора Махна та його ідей у суспільстві на початку ХХ ст. Проаналізовано зміну розуміння поняття "махновщина" у радянській публіцистиці та історіографії 20-х - першої половини 50-х років ХХ ст. Розкрито основні підходи у вивченні радянськими істориками даного періоду ідеології та особливостей діяльності Н. Махна: пробільшовицький та анархістський. Висвітлено пріоритетні теми для досліджень радянських та емігрантських науковців. На прикладі наукових праць досліджено історіографічну оцінку значення руху, що є глибоко суперечливою і коливається між соціальним бандитизмом і загальнонародним буржуазно-демократичним рухом.