Представлено перше і унікальне видання, яке присвячено життю і діяльності відомого чернігівського адвоката і громадського діяча Іллі Людвиговича Шрага, що містить найбільш повне і грунтовно досліджене зібрання творів, публікацій І.Л.Шрага, відгуки сучасників. Окремий підрозділ склали неопубліковані листи до І.Л.Шрага, написані як простими селянами, так і відомими науковими, культурними та громадськими діячами. Серед найвідоміших кореспондентів Шрага - драматург М.Л.Кропивницький, композитор М.В.Лисенко, живописець Л.М.Жемчужников, поетеса О.П.Косач, педагог С.Ф.Русова. Із творів Шрага включені його "Автобіографія" та "Листи з Чернігівщини", в яких міститься чимало цікавих, маловідомих широкому загалу епізодів із життя та діяльності їх автора.

Обговорено особливості становлення поземельних відносин у Кримському ханаті в XV ст., проаналізовано вплив мусульманського права на їх формування. Визначено зміст поняття дхарми в ранньому буддизмі, розглянуто традиційну теорію імамату, релігійні течії в бурятському суспільстві. Охарактеризовано історичні факти та релігійні аспекти в автобіографіях єгипетських вельмож. У контексті соціокультурного розвитку людства, на підставі узагальнення матеріалів творчості А.Кримського й Ю.Опільського розглянуто тему Сходу в українській художній літературі. Висвітлено життєвий та творчий шлях Ф.І.Успенського (1845 - 1928 рр.), вченого-візантинознавця. Встановлено джерела турецької термінології, визначено етапи розвитку термінологічних систем у турецькому мовознавстві.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(УК=7КАН)-4 + Ш401.444.3

Рубрики:

Література

Біографічний роман <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано процеси формування осередку російських старообрядців на Дунаї наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст. Розглянуто проблему персоніфікації релігійної ідентичності греко-католицького духовенства Львівської архієпархії після Другої світової війни, питання репрезентації етнічної та регіональної ідентичностей в автобіографіях жінок України, історії українців-остарбайтерів.

Проанализированы процессы формирования центра русских старообрядцев на Дунае в конце XVIII - первой половине ХІХ ст. Рассмотрены проблема персонификации религиозной идентичности греко-католического духовенства Львовской архиепархии после Второй мировой войны, вопросы репрезентации этнической и религиозной идентичностей в автобиографиях женщин Украины, истории украинцев-остарбайтеров.

Наведено визначення та описано понад 650 термінів і понять, найбільш уживаних у теорії та практиці управлінської діяльності органів внутрішніх справ. Розкрито сутність таких понять, як автобіографія, автор документа, діяльність оперативно-розшукова, документ виконавчий, захист інформації криптографічний, облік злочинів, тактика дій у типових екстремальних ситуаціях.

Приведены определения и описания более 650 терминов и понятий, часто употребляемых в теории и практике управленческой деятельности органов внутренних дел. Раскрыта сущность таких понятий, как автобиография, автор документа, деяльность оперативно-разыскная, документ исполнительный, защита информации криптографическая, учет преступлений, тактика действий в типичных экстремальных ситуациях.

Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Е.Канетті та книг спогадів У.Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача.

Дисертацію присвячено дослідженню роману І.О.Буніна "Життя Арсеньєва" з точки зору традицій автобіографічної оповіді в російській літературі. У роботі визначаються ознаки і межі жанру художньої автобіографії, виділяються основні теми, мотиви, розповідні принципи, якими роман І.О.Буніна пов'язаний з "Дитячими роками Багрова-онука" С.Т.Аксакова і трилогією Л.М.Толстого, з одного боку, і "Богоміллям", "Літом Господнім" І.С.Шмельова, "Подорожжю Гліба" Б.К.Зайцева, з іншого. Співставлення "Життя Арсеньєва" Буніна з класичними автобіографіями, що затвердили жанровий канон, і з автобіографічними розповідями сучасників, доводить приналежність цього твору до жанру художньої автобіографії - різновиду "роману виховання" (М.М.Бахтін), в основі якого лежить духовне становлення автобіографічного головного героя.

Досліджено проблеми становлення особистості в художніх автобіографіях "Історія мого сучасника" В.Короленка та "Дитинство","В людях", "Мої університети" М.Горького і письменників, що належали до різних літературних течій та різних ідейних напрямів. Під час аналізу творів виявлено, що автобіографічний принцип зображення має свої засоби творення характеру, духовного світу особистості: ретроспективність, тенденційний відбір фактів з життя автора, самоспостереження та самоаналіз. На підставі порівняння моральних принципів автобіографічних героїв зроблено висновок, що В.Короленко створив гармонійний образ сучасника, гуманізм його має загальнолюдський характер, а сенс його життя полягає в служінні народу. Герой М.Горького намагався творити добро, але в його характері переважає емоційне світосприйняття і він не зміг знайти відповіді на питання: "Для чого жити і що є народ?". Зазначено, що В.Короленко - послідовник загальнолюдських цінностей, а М.Горький віддав перевагу класовому розумінню гуманізму і його революційність мала трагічний наслідок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(0)311-318.37 + Т3(0)310.7-8 + Т229(0)310

Рубрики:

Література

Історія

Епіграфіка

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто формування символічної колективної автобіографії "покоління" в середовищі молодих інтелектуалів, переважно Львова. Досвід розпаду Радянського Союзу слугує відправною точкою цієї колективної самоідентифікації, яка є формою протиставлення себе іншим учасникам культурного поля у боротьбі за символічний капітал інтелектуала.

Розглянуто особливості художньо-документальних та автофікційних автобіографій. Досліджено спільні та відмінні риси цих двох напрямків сучасного автобіографічного письма. Зазначено, що в художньо-документальних автобіографіях письменник відображає свій справжній життєпис, у той час як в автофікційних творах йдеться скоріше про моделювання можливого авторського життя.

Опубліковано збірник наукових праць, що виходить з нагоди 150-річчя від дня народження видатних українських громадських, культурних та державних діячив А.Чайковського (1857 - 1935 рр.) та Т. Окуневського (1858 - 1937 рр.). Включено матеріали, які стосуються діяльності цих визначних представників українського народу: програми ювілейних конференцій, деякі біографічні матеріали, листування тощо Опубліковано документальні матеріали про видатну родину. Окуневських, яка дала світові цілу плеяду діячів української науки, культури та політики. Зібрано документальний матеріал, що стосується в основному родини Окуневських. Виокремлено родовід, який підготувала Н. Кобрин, та листування братів Окуневських, який вперше друкується за наново відчитаними текстами та з науковим коментарем (Г. Бурлака, В. Варчук та Н. Кобрин). Зауважено, що 19 листів Теофіла та 11 листів Ярослава Окуневських до Івана Франка, зберігаються у відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України. Наведено маловідомі публікації в галицькій міжвоєнній періодиці — автобіографія Т. Окуневського, стаття про нього К. Левицького, а також популярні студії сучасних авторів - П. Арсенича, І. Романюка, Л. Киршаша, Р. Горака, Т. Виноградника, В. Гуменюка, рецензії-роздуми Є. Барана та В. Старика про чудове перевидання книжки Я. Окуневського "Листи з чужини", що є окрасою української мемуарної літератури, а також "Матеріали до бібліографії Т. Окуневського ". Констатовано, що ці матеріали допоможуть усвідомити значний внесок родини Окуневських у вітчизняну історію та культуру.

Висвітлено зміст, аспекти, складові та етапи процесу гендерної соціалізації. Методом гендерної автобіографії досліджено механізми та засоби гендерної соціалізації студентства.

Исследовано содержание, аспекты, составляющие и этапы процесса гендерной социализации. С помощью метода гендерной автобиографии изучено механизмы и средства гендерной социализации студентов.

The meaning, aspects, components and stages of the process of gender socialization are examined. Using the method of gender autobiography the mechanisms and means of students’ gender socialization are investigated.

Проаналізовано взаємозв'язок рівня психологічного благополуччя з психобіографічними характеристиками особистості. Для діагностики психологічного благополуччя досліджуваних використано методику К. Рифф "Шкали психологічного благополуччя", а для вивчення психобіографічних характеристик особистості дві методики: "Оцінювання п'ятирічних інтервалів" (ОПІ) (Є. І. Головаха, О. О. Кронік, Р. А. Ахмеров) і "Психологічна автобіографія" (О. Ю. Коржова). Наголошено, що психобіографічні характеристики особистості, одержані за вказаними методиками, корелюють з усіма показниками психологічного благополуччя людини. Встановлено, що найбільше значення для виникнення та розвитку відчуття психологічного благополуччя мають показники потенційності життєвого шляху (відсутність відчуття повної життєвої реалізованості) - "психологічна молодість", оптимізм, орієнтація на майбутнє, активність у побудові планів тощо.

Проанализирована взаимосвязь уровня психологического благополучия с психобиографическими характеристиками личности. Для диагностики психологического благополучия исследуемых использована методика К. Рифф "Шкалы психологического благополучия", а для изучения психобиографических характеристик личности две методики: "Оценивание пятилетних интервалов (ОПИ)" (Е. И. Головаха, А. А. Кроник, Р. А. Ахмеров) и "Психологическая автобиография" (О. Ю. Коржова). Отмечено, что психобиографические характеристики личности, полученные по указанным методикам, коррелируют со всеми показателями психологического благополучия человека. Установлено, что наибольшее значение для возникновения и развития ощущения психологического благополучия имеют показатели потенциальности жизненного пути (отсутствие чувства полной жизненной реализованности) - "психологическая молодость", оптимизм, ориентация на будущее, активность в построении планов.

An analysis of the relationship with the level of psychological well-being psycho-biographical traits. For the diagnosis of psychological well-researched methods used by K. Rieff, "The scales of psychological well-being" and to study the personality characteristics psycho-biographical two methods: "Assessing the five-year intervals (PGI) (EI Golovakha, AA Kronik, R. A. Akhmerov ) and "psychological biography" (O. Korzhova). Noted that psycho-biographical personality characteristics obtained on these methods, correlate with all measures of psychological well-being. Established that the greatest value for the emergence and development of feelings of psychological well-being are indicators of potential life path (lack of feeling full of life Completed)- Psychological youth, optimism, orientation towards the future, the activity in the construction plans developed by the life prospects, significant expectations realistic life forecasts. Indicated that the theoretical value of the results is to increaseunderstanding of the factors of psychological sense of well-being and practical - to establish appropriate accounting psihobiograficheskih characteristics in the process of providing psychological help to people who are unhappy with their lives.

Вивчено зв'язок рівня емоційного інтелекту (ЕІ) та окремих його складових з особливостями побудови життєвих програм в юнацькому віці (ПЖПЮВ). Розкрито концепцію ЕІ як здібностей до розуміння своїх та чужих емоцій та управління ними, його компоненти (когнітивні здібності, уявлення про емоції, особливості емоційності) та види (внутрішньо- та міжособистісний). Висвітлено статистичні результати дослідження ЕІ у 87-ми осіб віком від 19-ти до 22-х років за методикою "Психологічна автобіографія" (О. О. Коржова, 1994) та за допомогою опитувальника Д. В. Люсіна, за якими встановлено наявність зв'язку загального рівня розвитку внутрішньоособистісного ЕІ з усіма показниками продуктивності відтворення образів минулого та створення уявлень про майбутнє. Підсумовано, що як фактор ПЖПЮВ слід розглядати, насамперед, внутрішньоособистісний компонент ЕІ, а міжособистісний не має суттєвого значення, проте дані вказують на певний позитивний вплив емпатичних здібностей та вміння управляти емоційними станами інших людей на побудову життєвих планів, розвиток орієнтації на майбутнє та появу значущих життєвих очікувань.

Изучена связь уровня эмоционального интеллекта (ЭИ) и отдельных его составляющих с особенностями построения жизненных программ в юношеском возрасте (ПЖПЮВ). Раскрыта концепция ЭИ как способности к пониманию своих и чужих эмоций и управлению ими, его компоненты (когнитивные способности, представления об эмоциях, особенности эмоциональности) и виды (внутри- и межличностный). Освещены статистические результаты исследования ЭИ у 87-ми человек в возрасте от 19-ти до 22-х лет по методике "Психологическая автобиография" (А. А. Коржова, 1994) и с помощью опросника Д. В. Люсина, по которым установлено наличие связи общего уровня развития внутриличностного ЭИ со всеми показателями производительности воспроизведения образов прошлого и создания представлений о будущем. Подытожено, что как фактор ПЖПЮВ следует рассматривать прежде всего внутриличностный компонент эмоционального интеллекта, а межличностный не имеет существенного значения, однако данные указывают на определенное позитивное влияние эмпатических способностей и умение управлять эмоциональными состояниями других людей на построение жизненных планов, развитие ориентации на будущее и появление значимых жизненных ожиданий.

The author analyzes correlation between emotional intelligence and peculiarities of building up youthТs life programs. It shows that the factor of building up life programs is an intrapersonal component of emotional intelligence, whereas interpersonalone is of much less importance. High level of intrapersonal emotional intelligence is connected with the best elaboration of life program: orientation at the future, less life realization, more potentiality, and presence of important life expectations.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4УКР)-8

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Шифр НБУВ: Ж69079 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано досвід вивчення дитинства в межах історичного дискурсу та суміжних дисциплін. Зроблено спробу охарактеризувати межі, в яких автобіографія дитинства може бути джерелом біографічного знання, та визначити форми, в яких вона існує в біографіці. Розглянуто таку автобіографію як просопографічне джерело, що містить ряд невідтворюваних у жодних інших джерелах відомостей, та як об'єктивний вектор погляду на визначальні для становлення ідентичності особистості фактори та події. Припущено, що автобіографії дитинства доцільно розглядати в контексті біографічного джерелознавства не як окремі малозначимі просопографічні документальні сегменти, а як сукупність цілісного знання про дитинство індивіда, виявлене в сумі різножанрових наративів, поєднаних між собою за тезаурусним принципом.

Experience of childhood research in terms of historical discourse and allied disciplines is analyzed. An attempt is made to outline boundaries, within which the autobiography of childhood can be a source of biographic knowledge, and to determine forms in which it exists in the biography study. The autobiography of childhood is considered as a prosopographic source containing a portion of facts, not reproduced in any other sources, and as an objective vector of view of factors and events determinant for personality’s identity establishment. It is assumed that it is expedient to consider autobiographies of childhood in the context of biographic source studies not as separate insignificant prosopographic documentary segments, but as a set of the entire knowledge about individual’s childhood, revealed in a scope of narratives of different genres, combined with each other by the principle of thesaurus.

Проанализирован опыт изучения детства в пределах исторического дискурса и смежных дисциплин. Сделана попытка очертить пределы, в которых автобиография детства может быть источником биографического знания, а также выявить формы, в каких она существует в биографике. Рассмотрена такая автобиография как просопографический источник, хранящий целый ряд нигде более не отображенных сведений, и как объективный вектор рассмотрения ключевых для становления идентичности личности факторов и событий. Предположено, что автобиографии детства стоит рассматривать в контексте биографического источниковедения не как отдельные малозначимые просопографические документальные сегменты, а как совокупность целостного знания о детстве индивида, виявленную в сумме разножанровых нарративов, объеденённых между собой тезаурусным принципом.

Розглянуто автобіографію Наталени Королевої як важливе художньо-документальне джерело для розуміння життєвого й творчого шляху письменниці.

Рассмотрена автобиография Наталены Королевой как важный художественно-документальный источник для понимания жизненного и творческого пути писательницы.

Natalena Koroleva's authobiography is considered in the article as an important literary-documental source for understanding the writer's vital a creative way.

Рассмотрены особенности автобиографического дискурса.

The article studies the peculiarities of autobiographical discourse.

Охарактеризовано види сучасних автобіографічних текстів та розглянуто автобіографію як спосіб мовної самопрезентації автора.

В статье осуществляется характеристика видов современных автобиографических текстов и рассматривается автобиография с точки зрения языковой личности автора.

The paper characterises the types of modern autobiographical texts and studies autobiographies from the standpoint of author's linguistic personality.