Дисертація являє собою одну з перших спроб дослідження художньої специфіки російського історичного роману другої половини XIX століття в аспекті особливостей белетристичної літератури. Подається концепція розвитку жанру протягом 1850-1900-х рр.; обгрунтована його періодизація, а також внутрішня диференціація історичної романістики за напрямками. Окремо розглядаються складові художньої специфіки, пов'язані з ключовою для жанру категорією часу - хронотоп і історіософія, а також суспільне значення жанру.

Представлено оригінальне науково-публіцистичне дослідження в галузях геополітики, історіософії і політології. На основі вивчення різноманітних джерел, зокрема, археологічних, пропонується нова геополітична концепція походження українського, білоруського і російського народів та утворення сусідніх з Україною на півночі і сході країн - Білорусі та Росії.

Дисертація присвячена дослідженню механізму становлення "народницьких" і "державницьких" історіософських концепцій в процесі розвитку української історичної науки, а також взаємодії історико-філософських, історико-сцієнтистських та аксіологічних аспектів в історичній творчості В.Антоновича, М.Грушевського і В.Липинського. Вперше розглянуто історіографічний образ терміну "історіософія" в системі супутніх понять, як-от "історіографія", "інтелектуальна історія", "філософія історії", "філософія національної ідеї", на підставі чого запропонована власна дефініція. Проаналізована специфіка української історії, шляхи її формування та розвитку, зіставлені особливості російської та української історіософій. У роботі дістала подальший розвиток реконструкція історіософії видатних українських політиків і науковців - В.Антоновича, М.Грушевського і В.Липинського. Показана синхронність і взаємозалежність еволюції української історіософії, національного відродження кінця ХVIII - початку ХХ ст. та українського історіографічного процесу.

Розкрито складний процес становлення та формування історіософської парадигми, простежуються ключові етапи на шляху її розгортання. Аналіз найбільш значних концепцій і теорій у філософській інтерпретації історичних реалій здійснено під кутом зору виявлення генералізуючих методологічних принципів і засад, на яких грунтується філософія історії з часів Античності до кінця ХХ ст. Розглянуто середньовічну філософську думку, ідею прогресу в філософії історії епохи Просвітництва, охарактеризовано погляди на історію діячів німецької класичної філософії, проблеми смислу історії у філософських концепціях ХХ ст.

Проаналізовано історіософські погляди Лесі Українки в контексті еволюції її світогляду та ідей доби; встановлено прив'язаність письменниці до ідеалістичної філософії, яка головним двигуном світового поступу вважає людську пристрасть і силу духу.

Интерпретируются философские взгляды Леси Украинки на историю, подчеркнута привязанность писательницы к идеалистической философии, в которой главными движущими принципами являются мистика переживаний, сила воли и моральная ответственность человека. Проанализированы волюнтаристские особенности мировоззрения писательницы, что сближало ее с националистическими теориями того времени.

The author presents Lesya Ukraїnka's philosophical views on history, where mysticism of emotional experience, will-power and moral responsibility of a human being remain as the main principles. Voluntary peculiarities of the writer's outlook close to the nationalist theories of that period of time are being analysed.

Здійснено спробу класифікації та хронологізації наукових розвідок кирило-мефодіївців, пов'заних із формуванням основних постулатів вітчизняної історіософії. Джерелами аналізу слугували науково-теоретичні праці, художні тексти та публіцистика В. Антоновича, М. Максимовича, Т. Шевченка та М. Костомарова. Увагу акцентовано на питаннях, що стосуються аналізу історіософічного матеріалу ХІХ ст. і конструювання на цій основі української ідеї.

Предпринята попытка классифицировать и хронологизировать научные разработки представителей Кирило-мефодиевского общества, посвященные формированию концептуальных моментов отечественной историософии. Источник анализа - научно-теоретические работы, художественные тексты и публицистика В. Антоновича, М. Максимовича, Т. Шевченко и Н. Костомарова. Сакцентировано внимание на вопросах, касающихся формирования отечественной национальной идеи и конструирования историософских линий в науке и философии ХIX в.

Проаналізовано причини відокремлення української та всесвітньої історії у світовій та українській історичній науці. Висвітлено бачення історіософії німецькими, французькими, російськими, єврейськими та українськими дослідниками. Проаналізовано впливи домінуючих націй на розвиток української історичної науки в XVII - XX ст. На підставі вивчення історії Європи та Росії розглянуто світоглядні та історико-політичні особливості українського традиційного консерватизму, а також територіально-політичні та концептуальні особливості виведення схеми історії України та світу українськими істориками.

Проанализированы причины отделения украинской и всемирной истории в мировой и украинской исторической науке. Освещено видение историософии немецкими, французскими, русскими, еврейскими и украинскими исследователями. Проанализированы влияния доминирующих наций на развитие украинской исторической науки в XVII - XX ст. На основании изучения истории Европы и России рассмотрены мировоззренческие и историко-политические особенности украинского традиционного консерватизма, а также территориально-политические и концептуальные особенности выведения схемы истории Украины и мира украинскими историками.

Висвітлено погляди та думки вченого-богослова про загальні закономірності змін і тенденції розвитку релігійного феномену, його функціонування в структурі суспільної цілісності. Обгрунтовано принцип нерозривної єдності релігійного, культурного та національного життя народу в релігієзнавчій методології І.Огієнка, що визначає провідну роль Української Православної церкви в загальній історії України.

Проаналізовано драматичну поему Л.Костенко "Думи про братів неазовських". На підставі ліричних текстів та епічних творів письменниці розглянуто особливості її історіософського мислення. Висвітлено питання етики вчинку особистості в критичній ситуації.

Проанализирована драматическая поэма Л.Костенко "Мысли о братьях неазовских". На основе лирических текстов и эпических произведений писательницы рассмотрены особенности ее историософского мышления. Освещены вопросы этики поступка личности в граничной ситуации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано джерела та витоки, основні аспекти та своєрідність історіософських, естетичних і культурологічних поглядів У.Самчука. Висвітлено різні рівні трансформації географічного простору України й особливості українського "Космо - Психо - Логосу".

Проанализированы истоки историософских, эстетических и культурологических взглядов У.Самчука. Освещены аспекты и своеобразие украинской историософии нового времени в ее глубинной сущности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э212.4:Т

Рубрики:

Релігія та історія, історичні науки

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження історіософської спадщини І.Лисяка-Рудницького у контексті вивчення проблем формування української нації та державності. Проаналізовано еволюцію та основні підходи щод визначення змісту понять "народ", "нація" та "модерна нація", досліджено історичні умови їх виникнення та розвитку. Реконструйовано процес становлення української нації як прояву загальноєвропейського національного руху. Розглянуто елементи культури, що суттєво вплинули на формування української нації. Проаналізовано концепцію націостановлення І.Лисяка-Рудницького, з'ясовано внутрішні та зовнішні чинники тривалого бездержавного статусу українського суспільства.

Проаналізовано наукову спадщину видатного історика ХІХ ст. В.Антоновича, зокрема його історіософську систему в контексті національного історичного процесу, збудовану на засадах, домінуючих у доктринах тогочасної Європейської історичної та філософської думки, об'єднуючу в своїй основі ідеалістичні та позитивістські настанови. Зазначено, що головним мотивом історіософських узагальнень вченого є прагнення виділити провідну ідейну лінію в українському історичному процесі, навколо якої можна було приступити до загального синтезу національної історії.

Проанализировано научное наследие выдающегося историка ХІХ ст. В.Антоновича, в частности его историософскую систему в контексте национального исторического процесса, построенную на принципах, доминирующих в доктринах Европейской исторической и философской мысли того времени, объединяющую в своей основе идеалистические и позитивистские наставления. Указано, что главным мотивом историософских обобщений ученого является желание выделить ведущую идейную линию в украинском историческом процессе, вокруг которой можно было приступить к общему синтезу национальной истории.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4УКР)-8 + Ю252:Т + Ю3(4УКР)5/6

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Філософські питання та методологія історичної науки

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено історіософське зіставлення приходу до влади гетьмана П.Скоропадського в квітні 1918 р. як державного вияву однієї з форм українського традиційного консерватизму вже у ХХ ст. з подібними явищами в житті держав Європи, які об'єднано в єдиний історико-політичний феномен Європейської Консервативної Реставрації, що включає в себе дванадцять явищ відновлення монархічних форм правління у дев'яти державах Європи, котрі відбулися протягом 1660 - 1975 рр. Розкрито спонукальні причини та процес реалізації ідеї Реставрації за конкретних історичних умов, а також аспекти реалізації ідей відновлення монархії - реставрації традиційної форми правління.

Проведено историософское сопоставление прихода к власти гетмана П.Скоропадского в апреле 1918 г., как государственного проявления одной из форм украинского традиционного консерватизма уже в ХХ ст., с подобными явлениями в жизни государств Европы, которые объединены в единый историко-политический феномен Европейской Консервативной Реставрации, которая включает в себя двенадцять явлений возобновления монархических форм правления в девяти государствах Европы, произошедших на протяжении 1660 - 1975 гг. Раскрыты побуждающие причины и процесс реализации идеи Реставрации в конкретных исторических условиях, а также аспекты реализации идей возобновления монархий - реставрации традиционной формы правления.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*32 + Т010.4

Рубрики:

Соціальна філософія

Специфіка історичного пізнання (гносеологічні проблеми історичного дослідження)

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в українському літературознавстві в аспекті світоглядного традиціоналізму й естетичного консерватизму досліджено художню історіософію у творчій спадщині У.Самчука як специфічне літературне явище, виникнення якого обумовлено соціально-історичними, індивідуально-авторськими чинниками. Розкрито глибинні зв'язки художньої історіософії У.Самчука з націоналістичною ідеологією Д.Донцова й вісниківців - письменників, об'єднаних журналом "Вісник" (в 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"). Вперше цілісно систематизовано й прокоментовано естетичні, культурологічні переконання прозаїка, розкрито сутність його концепції філософії культури й мистецтва. Показано специфіку функціонування історіософських ідей у художній прозі, публіцистиці, мемуаристиці У.Самчука. Зроблено висновок, що історіософічність є одним із засобів інтелектуалізації та модернізації прози письменника. Доведено, що художня історіософія У.Самчука має націоохоронну природу, оскільки осмислення історичного й геоетнічного вкорінення сприяє збереженню української ідентичності, показано її колосальний потенціал для розвитку незалежної української держави.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано концепцію української історіософії як переважного способу історико-пізнавальної діяльності в Україні. У широкому культурологічному контексті визначено типологічні ознаки, основні формоутворення, етапи розвитку історіософії як знання про самобутність і самостійність українського народу, його держави, культури, Церкви. Встановлено співвимірність української історіософії із західноєвропейською філософією історії та національно-культурною пам'яттю.

Предложена концепция украинской историософии как преимущественного способа историко-познавательной деятельности в Украине. В широком культурологическом контексте определены типологические признаки, основные формообразования, этапы развития историософии как знания о самобытности и самостоятельности украинского народа, его государства, культуры, Церкви. Установлена соизмеримость украинской историософии с западноевропейской философией истории и национально-культурной памятью.