Запропоновано візуальну динамічну модель у вигляді алгоритму розумових дій студента, розроблену в межах комп'ютерного курсу навчання іноземної мови, яка дозволяє відобразити зміни об'єкта перетворення (речення). Показано, що внаслідок даної зміни об'єкт виявляє свої властивості, а студент має можливість їх досліджувати та освоювати.

Висвітлено питання ролі та місця перекладу у взаємозбагаченні сучасних національних культур, взаємообміні науково-технічними досягненнями в міжнародному масштабі. З'ясовано й оцінено значення окремих видів перекладу, мету та сфери їх застосування. Обгрунтовано лінгвістичну природу деяких типів мовних одиниць, способи їх адекватного перекладу на рівні слова, словосполучення, речення або тексту.

Досліджено функціональні мовні одиниці кількох рівнів. Розглянуто застосування кореневого повтору в художньому тексті. Розглянуто особливості специфічні ознаки словотвірної деривації, закономірності вживання колірної лексики у художньому стилі, граматичні зв'язки між компонентами характерних для офіційно-ділового стилю номінативних словосполучень, внутрішню диференціацію загальних значень "мета-присвята", "причина" на функціональні сегменти та їх реченнєву репрезентацію, асиметрію у складі локативних синтаксем сучасних української та російської мов, а також деякі аспекти значеннєвих модифікацій твірних і похідних слів.

Систематизовано основні теоретичні відомості з морфології та синтаксису німецької мови, розглянуто функції іменника, прикметника, числівника, займенника, прийменника, прислівника, дієслова. Висвітлено складні часові форми, пасивний стан, особливості речень (простого та складного), місце головних і другорядних членів у реченні.

Розглянуто фразеологічні одиниці (ФО) біблійного походження - окремі слова, словосполучення або навіть цілі вислови зі структурою речення, які невід'ємною частиною увійшли в культуру та мови багатьох народів і асимілювалися в них. Біблеїзмами, простішими для пізнавання, є фразеологічні одиниці з власними іменами біблійного походження. Саме антропонім сигналізує про зв'язок фразеологізму з Біблією і саме він посилює емоційне забарвлення висловлення. Ім'я власне виступає тут як ознака, характерна для даної особистості. ФО біблійного походження часто відрізняються від їх біблійних прототипів. Біблеїзми можна розподілити на цитатні та ситуативні, крім того, вони функціонують у вигляді структурних і семантичних дериватів. Біблійні фразеологізми (БФ) є цікавим матеріалом для дослідження. Для наукового пошуку перспективними напрямками можуть бути: 1) семантична класифікація БФ; 2) структурні варіанти БФ (у тому числі деривати); 3) ступінь асиміляції БФ у соціокультурних контекстах різноманітних мов; 4) регістр конотативно-стилістичних значень і прагматичний потенціал БФ; 6) БФ як елемент організації тексту.

Досліджуються теоретичні аспекти категорії стану в сучасній англійській мові на тлі індоєвропейського синтаксичного процесу. Основним результатом дослідження є створення нової, конвергентної синтаксичної теорії, умовно названої автором теорією логіко-граматичної динаміки. Крізь призму категорій філософії і логіки, зокрема, під кутом зору теорії віддзеркалення, яка найбільш природно "вписується" в синтаксичну систему індоєвропейських мов, зроблено визначення граматичного значення категорії стану в сучасній англійській мові, а також розглянуто цілу низку лінгвістичних проблем, які стосуються не лише англійського, а індоєвропейського синтаксису загалом. Це, передусім, проблеми взаємозв'язку мови, мовлення і мислення, предикації та предикативності, речення та його основних компонентів - підмета, присудка, додатка; взаємозв'язку таких "субстанціальних" членів речення, як підмет та додаток з іменником та особовим займенником, а також проблеми синхронії та діахронії тощо.

Розглянуто семантико-синтаксичні умови формування цільових відношень у простому реченні, диференційовані і недиференційовані умовно-наслідкові вираження, функції модальних слів у структурі спонукальних висловлювань та зіставний і протиставний види безсполучникових складних речень у сучасній українській мові. Досліджено деякі питання лексики і фразеології, зокрема, мовний образ простору в поезії М.Костомарова, субстантиви у лексичному наповненні фразеологічних одиниць з назвами людей тощо. Особливу увагу приділено актуальним проблемам вивчення української мови у вищій школі.

Розглянуто структуру метафор із компонентом на позначення квітів у поезії Б.-І.Антонича, антоніми в ліриці В.Симоненка, художньо-інтелектуальний потенціал абстрактних лексем у поезіях Л.Костенко, особливості мовного вираження хронотопу в поезії А.Метлинського. Висвітлено проблеми мовного розвитку, питання про словотвірну валентність, фразеологічне значення у семантичній системі мови. Визначено місце семантико-синтаксичного аналізу в системних дослідженнях складного речення, імпліцитний зміст у структурі складнопідрядних порівняльних речень.

Проаналізовано зв'язок субстантивації дієприкметників із категоріями перехідності/неперехідності та валентності мотивувальних дієслів. Розглянуто структуру англійських економічних термінів-словосполучень з першим компонентом - кореневим прикметником. Значну увагу приділено структурно-семантичним моделям у фразеотворенні східнослобожанських і степових говірок Донбасу, художньо-експресивним порівнянням у поезії І.Муратова, а також безсполучниковим складним реченням з наслідковим компонентом. Охарактеризовано роль та місце П.Куліша в історії української літературної мови другої половини XIX ст.

Розглянуто семантику деяких синонімічних гнізд військової лексики українського козацтва XVII - XVIII ст. Проаналізовано взаємодію синтаксичних, морфологічних та словотвірних категорій у структурі речення, а також особливості творення назв осіб за територіальною та національною ознаками у пам'ятках російської писемності XVI - XVII ст. Окремі статті присвячено формуванню мовної картини світу засобами синонімії, психологічним аспектам моделювання матриці комунікації іншомовної мовленнєвої діяльності та акустичній структурі тексту.

Розглянуто актуальні проблеми морфології української мови, теоретичні питання синтаксису, семантико-синтаксичні аспекти теорії речення, словотвірні категорії, а також теорію та практику лексикології, фразеології, термінології та ономастики. Визначено динаміку розвитку української геологічної термінології, функціонально-семантичні особливості багатокомпонентних атрибутивних конструкцій. Досліджено естетичне навантаження оказіоналізмів у поезії В.Стуса. Вивчено термінологічні сполучення у мові юридичної літератури.

Розглянуто спільне та відмінне у пунктуації української та румунської мов, модальне значення необхідності в українських прислів'ях, структурно-граматичну класифікацію біблійних фразеологізмів. Висвітлено правописні проблеми української мови кінця ХХ ст., основні шаблони та засоби авторської індивідуалізації тексту газетного привітання, основи та методику розробки комунікативної навчальної програми. Охарактеризовано фоносемантичні особливості поетики Л.Костенко, специфіку використання імперативних форм у творах О.Гончара, лексико-стилістичні засоби характеристики персонажів у новелах П.Мериме, складнопідрядні речення часу у творах О.Кобилянської, мовні засоби вираження градації у творах О.Довженка.

Представлено три наукові нариси, які є цілком самостійними дослідженнями. У першому нарисі "Аспекти теорії тексту" розкривається загальне уявлення про текст як продукт авторської творчості, предмет читацького сприймання і розуміння, засіб впливу, а також як відносно самостійну інформаційну систему. У другому нарисі "Синтаксис тексту" досліджуються можливості виокремлення певного ряду мовних одиниць (речення, складне синтаксичне ціле, висловлювання про предмет мовлення, текст), які формуються на грунті текстових зв'язків і відношень компонентів. У третьому нарисі "Текст як модель комунікативного акту" представлено концепцію тексту як створюваної і оброблюваної автором моделі комунікативного акту з читачем. Спираючись на думки Арістотеля щодо процесу "промови", які містяться у "Риториці" давньогрецького філософа, на сучасні психолінгвістичні погляди, теорії перекладу і редагування, висловлювання видатних вчених автор цього нарису розглядає функціонування тексту у "вільному спілкуванні", коли читач (слухач) у процесі читання (слухання) позбавлений можливості перепитати автора, а кількість читачів є невизначено великою.

Розглянуто особливості словотворення у бізнесовому мовленні, національні та інтернаціональні аспекти фразеології, роль термінів-словосполучень у реалізації стильових рис науково-технічних текстів, когнітивну і комунікативну динаміку формування художнього метаобразу. Проаналізовано питання реалізації соціально-мотивованої експресивності у діловому мовленні, шляхи функціонування категорії "художній образ" у жанрі драматургії. Визначено соціологічний простір рекламного дискурсу, перекладацьку стратегію в процесі локалізації мультимедіа, місце поширеної групи підмета в українському та англійському реченнях.

Досліджено номінативи у функціонально-семантичному полі (ФСП) якісності - системі різноманітних мовних засобів, які взаємодіють для передачі інваріантного значення оцінки. Іменні засоби означування займають периферійне положення у ФСП якісності, ядром якого є прикметники, але внаслідок гнучкості семантичної структури, функціональної мобільності, здатності до концентрації та інтенсифікації ці ознаки є одними з провідних засобів передачі базового значення досліджуваного ФСП. Розглянуто причини, які спонукають мовця обирати іменні засоби означування; досліджено парадигму номінальних засобів у ФСП якісності - слово, словотвірну модель, словосполучення (іменник з атрибутивними групами), речення (непряма номінація, структурні варіанти моделі). Виявлено ряд конструкцій, відзначених особливою експресивністю. Серед них - речення, що включають структурний елемент What / Such / Quite + (adj) N; номінативні односкладові речення; конструкції, які включають парцелити; еліптичні речення; різноманітні конструкції зі значенням елативу. Аналіз мовного матеріалу свідчить про те, що номінальні засоби означування включаються у всі мікрополя ФСП якісності та значно розширюють арсенал мовних засобів, які передають його категоріальне значення.

Розкрито основні відмінності у викладанні французької мови як іноземної у Франції та в Україні. Це - франкомовне середовище у Франції, яке відсутнє в Україні, і опір на рідну мову в Україні, що у Франції не завжди враховується; більший стимул для іноземців, які навчаються у країні мови, яку вивчають, у зв'язку з необхідністю комунікації, чого немає в Україні; перевага на початковому етапі усного методу у Франції, а в Україні - вивчення фонетики, граматики та побудови речення; розробка методики псевдокомунікації в Україні тощо. Досліджено проблему співвідношення теорії та практики навчання французької мови в сучасній науковій літературі. Зазначено, що використання комунікативного методу можливе за наявності деяких знань, навичок і вмінь. На практиці мали місце випадки, коли навіть у класах з поглибленим вивченням французької мови учні не могли зрозуміти і запам'ятати матеріал з причин відсутності у них запасу слів. Доведено, що навчальні посібники французьких авторів обмежено придатні в Україні через те, що цілі та завдання масового навчання французької мови в Україні не ставлять такої мети: 90% учнів ніколи не будуть нею спілкуватись. Зроблено висновок про впровадження та використання робота-співрозмовника (Корея) для тренування у спілкуванні французькою мовою.

Розглянуто питання антропонімії, ойконімії, фразеології, словотворення, морфеміки, валентності стилістики в українській, російській, французькій та німецькій мовах. Висвітлено місце словотвірної парадигми в українському словотворі. На основі історико-лінгвістичного аспекту досліджено проблему синкретизму в складнопідрядному реченні. Проаналізовано семантичну еволюцію термінів у мові сучасної української фантастики. Відображено метонімію як засіб створення семантичного образу в українських народних загадках. Описано семантичні різновиди присубстантивних атрибутивних підрядних частин.

Висвітлено історію вивчення питальних речень. Наведено критерії їх виділення та класифікації, основні структурно-семантичні параметри власне- та невласне-питальних речень. Запропоновано систему спеціально підібраних вправ, рекомендованих для практичного виконання.

Досліджено проблеми лексичної, мовленнєвої та текстової семантики, пов'язані з особливостями функціонування слова, словосполучення, речення та тексту. Розглянуто функціональні чинники аксіологічної еволюції американізмів, взаємозалежність між семантичною продуктивністю та морфолого-синтаксичними характеристиками англійських термінів маркетингу, операційні одиниці для дослідження системи формотворення, семантичні синонімічні відношення. Висвітлено фактори розвитку складнопідрядного речення в іспанській мові, проблему аномальності сучасної англомовної інноваційної прози, засоби вираження експресивності звертання в діалогічному мовленні, специфічні аспекти лінгвістики та науки в цілому. Охарактеризовано мовні та соціальні особливості утворення прикметникових словотворчих конструкцій у сучасній німецькій мові, фонографічні відтворення українських онімів у французькій мові.

Висвітлено актуальні проблеми лексичної, реченнєвої та текстової семантики, пов'язані з лінгвістичними та стилістичними особливостями функціонування слова, словосполучення, речення та тексту. Відображено семантичні особливості запитань у тестах-інтерв'ю сучасної англомовної преси. Досліджено іспанське мовлення в діалогічному стандарті. Наведено типи граматичних трансформацій у разі послідовного перекладу текстів доповідей з науково-технічної тематики. Визначено структурно-семантичні параметри абсолютної дієприкметникової конструкції у середньоанглійській мові. Розкрито семантичні та прагматичні особливості функціонування особових прономінативів у сучасних іспаномовних текстах. Зроблено оглядовий аналіз загальних тенденцій процесу словоскладення на території країн Латинської Америки. Проаналізовано структуру та семантику номінальних композитів у португальській мові. Описано специфіку комунікативної ситуації мовленнєвого акту доповідей у Парламентській Асамблеї Ради Європи. Вивчено стилістику художнього антропонімікону Павла Загребельного.