Розглянуто музичне мовлення як одна з визначальних характеристик музичного стилю. Визначено, що частотні характеристики музичного мовлення партесних композицій другої половини XVII - першої половини XVIII століття використовуються як для вирішення однієї з ключових проблем у вивченні партесної музики -- атрибуції творів, так і для характеристики партесного стилю на різних його рівнях. З’ясовано, що музичне мовлення партесних композицій систематично відрізняється в композиторських стилях авторів, належних до різних територіальних осередків партесної творчості. Окреслено відмінності музичного мовлення в партесних творах київської, московської та віденської композиторських шкіл. Показано специфіку музичного мовлення різних композиторів у межах кожного осередку. У київських рукописах знайдено анонімні твори, що походять і з інших осередків. Виявлено єдність музичного мовлення творів київського осередку в творчості композиторів різних поколінь.