Досліджено історичну сутність і особливості формування концепту відчуження в дискурсі екзистенціальної та неомарксистської філософії XX ст. Виявлено історичний контур становлення філософського дискурсу відчуження в теоріях Ґ. Гегеля, К. Маркса, С. К'єркеґора, М. Гайдеґґера. Показано, що розвиток неомарксизму був зумовлений прагненням концептуального оновлення ортодоксального марксизму, одним із джерел якого і постала екзистенціальна філософія. Виявлено, що екзистенціалістська рецепція марксизму обмежувалася виміром індивідуальної свідомості та збереженням протиставлення сутності й існування в бутті людини. Зауважено, що критична герменевтика постмодерних модифікацій концепту відчуження дозволила встановити, що ключові напрями постмодерного мислення виросли на ґрунті концептуалізації відчуження в екзистенціальній та неомарксистській філософії.