Досліджено вплив N,N-діетілдитіокарбамату натрію на розвиток синдрому пероксидації за умов різної антиоксидантної забезпеченості. Вивчено протекторну дію препаратів з антиоксидантними властивостями. Встановлено, що під час тривалого надходження в організм тварин діетилдіокарбамат викликає гіперліпідемію, стимулює перекисне окиснення ліпідів, знижує забезпеченість організму щурів гідрофільними та гідрофобними антиоксидантами, пригнічує активність антиоксидантних ферментів. У разі введення прооксиданту з одночасним утриманням тварин на безантиоксидантному раціоні спостережено більш виражені морфологічні та біохімічні зміни. Доведено, що застосування препаратів церулоплазміну, токоферолу-ацетату, тіотриазоліну, екстракту ехінацеї пурпурової гальмувало розвиток синдрому пероксидації. Отримано дані, які свідчать про доцільність застосування антиоксидантів для збільшення резистентності та для фармакотерапії змін у разі надходження хімічних сполук дитіокарбаматної структури.