Публікуються доповіді та повідомлення за матеріалами IV Міжнародної Кирило-Мефодіївської славістичної конференції (Одеса, 18-19 травня 1998 року) з проблем слов'янського мовознавства, палеославістики, літератури та культури слов'ян. Розглядається своєрідність чеської і болгарської мов на суперсегментному рівні, болгарсько-східнослов'янська мовна інтерференція в топонімії східної Одещини, еволюція македонських антропонімоформул на слов'янському фоні. Висвітлюється художня продукція та продуктивна художність сучасної української прози Словаччини, семантика та основні функції звертань у поетичному тексті (на матеріалі української, хорватської та польської поезії першої чверті XX ст.), загальна характеристика словацьких говорів Закарпаття та ін.

Розглянуто теорію хвилеподібного розвитку літературних стилів у науковій практиці дослідників слов'янського бароко. Проаналізовано вплив російської та української мов на формування злочинного жаргону польської мови. Висвітлено грецькі мотиви в українських віршованих творах кінця XVI - середини XVII ст. Здійснено контрастивний аналіз зооморфізмів української, російської та білоруської мов у структурно-семантичному аспекті.

Висвітлено проблеми кирило-мефодієвістики та палеославістики, зокрема, теорію слов'янських мов, питання слов'янської діалектології та історії славістики. Розглянуто історію давньоруських назв язичницьких культових споруд. Наведено загальну характеристику слов'янського міфологічного простору. Проаналізовано науково-педагогічну діяльність В.Ягича в Україні, а також семантичні особливості назв весільного обряду в польській та українській мовах.

Освещены проблемы кирилло-мефодиевистики и палеославистики, в частности, теория славянских языков, вопросы славянской диалектологии и истории славистики. Рассмотрена история древнерусских названий языческих культовых сооружений. Приведена общая характеристика славянского мифологического пространства. Проанализированы научно-педагогическая деятельность В.Ягича в Украине, а также семантические особенности названий свадебного обряда в польском и украинском языках.

Висвітлено аспекти соціолінгвістики та компаративістики, лінгвістичний аспект україністики у Сербії. Розглянуто проблеми палеославістики, етимології та історії слов'янських мов, проаналізовано їх національну своєрідність та взаємодію. Описано особливості розвитку польської орфографії у XVII ст., динаміку східнослов'янського роду в аспекті мовних універсалій. Значну увагу приділено діалектології та етнолінгвістиці, фольклору, культурології та літературознавству.

Рассмотрены аспекты социолингвистики и компаративистики, лингвистический аспект украинистики в Сербии. Освещены проблемы палеославистики, этимологии и истории славянских языков, проанализированы их национальное своеобразие и взаимодействие. Описаны особенности развития польской орфографии в XVII ст., динамика восточнославянского рода в аспекте языковых универсалий. Значительное внимание уделено диалектологии и этнолингвистике, фольклору, культурологии и литературоведению.

Висвітлено проблеми палеославістики й історії слов'янських мов, проаналізовано їх національну своєрідність та взаємодію, особливості семантики зооморфізмів у споріднених мовах і проблеми перекладу за матеріалами української, російської та болгарської лексики. Розглянуто питання діалектології й етнолінгвістики, фольклористики та літературознавства. Наведено результати фонологічно-граматичних досліджень діалектів Галичини й Угорської Русі в "Архіві слов'янської філології". Визначено концептосферу українських, російських і польських фразеологізмів з узагальненим значенням.

Освещены проблемы палеославистики и истории славянских языков, проанализированы их национальное своеобразие и взаимодействие, особенности семантики зооморфизмов в родственных языках и проблемы перевода по материалам украинской, русской и болгарской лексики. Рассмотрены вопросы диалектологии и этнолингвистики, фольклористики и литературоведения. Приведены результаты фонологическо-грамматических исследований диалектов Галиции и Венгерской Руси в "Архиве славянской филологии". Определена концептосфера украинских, русских и польских фразеологизмов с обобщенным значением.

Висвітлено проблеми слов'янської ономастичної діалектології. Проаналізовано перспективи дослідження слов'янських літературних мов і діалектів в Україні. Розглянуто питання фоносемантики парних словосполучень у пареміології, синонімії запозичених і питомих термінів у мові чеських документів, синтаксико-семантичного моделювання безособових заперечних речень чеської мови. Визначено лексико-граматичні особливості текстів українсько- та польськомовних дипломатичних листів Б.Хмельницького. Викладено аспекти дослідження танатологічної проблематики у сучасній славістиці.

Освещены проблемы славянской ономастической диалектологии. Проанализированы перспективы исследования славянских литературных языков и диалектов в Украине. Рассмотрены вопросы фоносемантики парных словосочетаний в паремиологии, синонимии заимствованных и удельных терминов в языке чешских документов, синтаксико-семантического моделирования безличностных отрицательных предложений чешского языка. Определены лексико-грамматические особенности текстов украинско- и польскоязычных дипломатических писем Б.Хмельницкого. Изложены аспекты исследования тонатологической проблематики в современной славистике.

Рассмотрены кирилло-мефодиевские традиции и новые тенденции в эволюции славянского перевода Евангелия, параллельные семантические инновации в восточнославянских языках, транспозиция форм наклонения в славянских переводах. Проанализирована аксиосистемность этнокультурного видения мира, вопросы соотношения между логической и языковой структурами предикации, специфика нестабильных консонантов и закономерности их функционирования в болгарских диалектах. Особое внимание уделено проблемам славянского литературоведения, мифологии и культуре словян.

Проаналізовано зміни частотності імен, використовуваних у католицькій парафії поселення Свир, розташованого на багатомовному польсько-білорусько-литовському порубіжжі, на тлі соціальних та культурних змін, що мали місце в регіоні у другій половині XX ст. Геополітичні зміни, що торкнулися населення Свирі після другої світової війни, спричинили те, що для зазначеної спільноти культурний контекст пов'язувався вже не з польською культурою, а з радянською. Церква з польським мовним обличчям перетворилася на храм, де домінують білоруська мова і білоруська національна ідентифікація.

Рассмотрен креативный потенциал антропонимов в политическом дискурсе. Определены факторы устойчивости (создания по законам узуса) и изменчивость (трансформации под влиянием конкретной ситуации). Проанализированы способы создания неолексем (аффиксальные и неаффиксальные), продуктивные словообразовательные типы.

Проаналізовано сучасний стан української ономастичної термінології. Висвітлено проблеми стандартизації, нормалізації та гармонізації ономастичних термінів. Визначено основні тенденції термінотворчості в ономастичній царині. Запропоновано засоби поєднання двох провідних тенденцій.

На матеріалі випадків ситуативного (на рівні мовлення) переходу власних назв до апелятивів розглянуто експліцитні засоби, що сигналізують про деонімізацію: плюралізацію вихідної пропріальної назви, написання з малої літери, використання диференціальних означень (які відрізняють семантично трансформоване слово від власної назви - прототипа) та означень-ідентифікаторів (які вводять семантично трансформоване слово до класу подібних явищ), використання лапок, злиття слів, контамінації назв та сполучення цих засобів. Актуальність дослідження пов'язана з активністю процесів семантичних змін власних назв в сучасних українських публіцистичних текстах. Встановлено, які зовнішні прояви супроводжують семантичну трансформацію онімів; виявлено частотність цих експліцитних рис та домінування деяких із них; досліджено, які формальні ознаки можуть одночасно використовуватися при ситуативній апелятивізації певної пропріальної назви.

Исследована специфика и способы образования фамилий болгарских поселенцев Юга Украины, которые употребляются и в других балканских языках и поэтому принадлежат к балканизмам. К антропонимическим балканизмам следует отнести прежде всего фамилии, содержащие турецкие корни, они образованы: а) от названий по роду занятий (Арабаджи, Гайдаржи, Дерменжи, Терзи), б) от аппелятивов, обозначающих качество, особенности внешности или характера (Узун, Кичук, Кыса, Кара, Топал), в) от этнонимов (Арнаут, Греков). К балканизмам принадлежат также и фамилии, содержащие корень "железо" (Демиров, Желязков, Жеков), и образованные от календарных имен Георги, Димитр, Тодор.

Проаналізовано історію розвитку і становлення літературної ономастики, розглянуто основні здобутки у цій галузі з часів античності, охарактеризовано ономастичну лексику як одну з універсальних категорій художнього тексту з особливою семантикою та функціями, окреслено основні підходи до визначення смислового змісту власних імен; наголошено на відмінностях поетонімів і мовних власних імен.

За багатовікову історію півострів Крим мав назви Кіммерія, Таврида, Херсонес (друс. Корсунь) і сучасну Крим, етимологія яких набуває більшої переконливості у зв'язку з культурно-історичною інтерпретацією топонімів.

Мета статті - розглянути сучасні прізвиська жителів Львівської області з урахуванням їх лексико-семантичної бази, емоційно-експресивного забарвлення, асоціативних зв'язків, структури та номінативної природи. Розглянуто прізвиська та їх функціонування в антропонімійній мікросистемі на матеріалі неофіційної антропонімії Львівщини. Зроблено спробу їх мотиваційної характеристики. Визначено найпродуктивніші форманти, які беруть участь у творенні прізвиськ.

Досліджено найбільш популярні запити в українському секторі Інтернету протягом 2013 року. Українці найбільше цікавилися розважальною продукцією українського телебачення та Голівуду. Серед найбільш популярних діячів шоу-бізнесу превалюють ті персони, які є найбільш активними в медіа-просторі України. Таким чином, український ономастичний ландшафт реагує на нові тренди року разом зі світовим товариством, але українці все частіше звертаються до подій вдома, їх цікавлять власні зірки, серіали, шоу.

Розглянуто особливості давньоримських новозавітних найменувань, до структури яких входять назви адміністративних посад, професій. Ці соціальні маркери, репрезентуючи місце біблієперсоніма в ієрархії тогочасного суспільства, дозволяють не тільки зусібіч означити носія імені, а й відчитати важливі фрагменти біблійної історії, яка у транскодованому варіанті потрапила в український мовнокультурний вимір.

В останній час актуалізувалася проблематика, що пов'язана з вивченням власних назв унікальних предметів - хрематонімів. В українській ономастичній науці досі не існує загальноприйнятого уявлення про межі хрематонімії.

Выявлены основные лексико-семантические особенности русских островных говоров Одесской области, которые длительное время (более 200 лет) функционируют в отрыве от основного русскоязычного и материнского, южнорусского, массива. Украинское окружение способствует, с одной стороны, сохранению в островных говорах многих диалектных слов, утраченных в говорах метрополии, с другой - проникновению значительного пласта лексических заимствований, что порождает лексико-семантическое своеобразие русских переселенческих говоров Юга Украины.

Охарактеризовано універсальні ознаки морально-етичного концепту СОРОМ, виявлених на матеріалі етико-філософських текстів. Показано, що в ході модернізації суспільства відбувається трансформація концептуального наповнення сорому, зумовлена зміною соціально-економічних зв'язків і мислення людини. Встановлено зв'язок СОРОМУ з концептами СТРАХ, СУМ, ГНІВ, ЧЕСТЬ, ЖАЛІСТЬ, СОВІСТЬ.