Розглянуто особливості еволюції міського краєвиду Львова в поєднанні з природним ландшафтом і комплексами громадської та житлової забудови впродовж XVIII - початку XXI ст.

Карпатський туристичний трафік (Польщі) розвивається в різних формах, починаючи з 1960-х років. Спочатку - неорганізований, пізніше став популярним у районі Бєщад і викликав оновлення інтересу до дерев'яних архітектурних пам'яток - туризм перетворився від організованих молодіжних таборів для хлопчиків і дівчат до кваліфікованого туризму. Культурний туризм став його остаточною формою. Створено туристичні стежки, зокрема слідами дерев'яної архітектури, а введення збережених дерев'яних православних церков до списку світової спадщини ЮНЕСКО спричинило стимулювання цих змін. Унікальні будівлі стали частиною музею під відкритим небом, водночас музеї самі почали застосовувати нові методи маркетингу та організовувати виставки для того, щоб підвищити обізнаність про те, що вони можуть запропонувати. У головних містах регіону, музеї забезпечили хороші умови для виставок найцінніших колекцій картин, ікон, скульптури й артефактів народного мистецтва. Таким чином, можна спостерігати послідовне пожвавлення історичних споруд, збереження яких було виконане під пильним оком влади. Експозиції культури регіону могли б бути цільнішими та динамічнішими з запровадженням промування українських мультикультурних традицій, які були так характерні для регіону Галичини та його сьогоднішнього прикордоння, особливо щодо культури лемків.

Розглянуто передумови й основні функціональні засади засобів, за допомогою яких формується міський дизайн.

Досліджено композиційну мову архітектури. Висунуто гіпотезу про те, що архітектурна мова має власну семантичну, морфологічну та синтаксичну структури. Запропоновано теоретичну модель побудови мови архітектури.

Недоліки в транспортній інфраструктурі у центральній частині Львова призводять до заторів ускладення пішохідного руху, так само як і забрудення повітря. Основними причинами цих проблем є не фізичні параметри, а відсутність ефективних адміністративних і законодавчих заходів для управління транспортним рухом.

Досліджено аспект карбування та збереження пам'яті в архітектурному середовищі міста. Розглянуто особливості використання пам'яті як джерела натхнення у творчості українськими сучасними архітекторами у середовищі українських міст.

Надано аналіз можливостей ревалоризації історично сформованого палацово-паркового комплексу у Влодовіці. Обговорено прагматику дій у практиктиці консервації. Запропоновано можливі напрями дій з предметного наповнення, спрямовані на прочитання його оригінального планування та популяризації муніципалітету.

Розглянуто проблему збереження традиційного для України архітектурного середовища за умов сучасного будівництва. Виявлено, що традиційні для української народної архітектури екологічний підхід та інтеграція з ландшафтом, які могли б стати базою для збереження її ідентичності в майбутньому, в багатьох напрямах збігаються з концепцією сучасної органічної архітектури і сучасним розумінням відносин суспільства та природи. Одним із шляхів продовження української ідентичності середовища є застосування принципів органічної архітектури в процесі сучасного будівництва.

Розкрито поняття архетипу, генотипу, фенотипу та кенотипу як складових типологічної структури образу на прикладі образу Мадонни в архітектурно-предметному середовищі. Визначено: архетип - даний, заданий містичний, ментальний чинник, проявляючись на свідомому рівні, схоплюється дословесно у вигляді архетипної схеми, конфігурації; генотип ідіотип (ідіотип) - вловлена суть архетипу в Слові; фенотип - це з'ява індивідуального, творча реалізація архетипу та генотипу в образі, через конкретні символи-знаки або знаки; кенотип - якісно новий образ, у якому закладено процес метаморфози та мутації архетипної схеми.

Досліджено художньо-стильові, формотворчі та технологічні особливості творів скульпторів Львова XIX - поч. XX ст., проаналізовано їх взаємодію з архітектурою на основі синтезу просторових мистецтв. Висвітлено історичні етапи генезису та формування у львівській скульптурі різних стильових напрямів: класицизму, романтизму, реалізму, академізму, неоренесансу, необароко, імпресіонізму, символізму, сецесії, неокласицизму, експресіонізму, кубізму. Розкрито типологію та жанровий тематизм львівської пластики як станкових і прикладних, так і монументальних творів. Показано, що монументально-декоративна скульптура вступала у функціональну, композиційну, тектонічну та змістову координацію з архітектурою. З'ясовано, що у XIX - на початку XX ст. Львів відіграв визначну роль у розвитку скульптури на західноукраїнських землях.

Описано особливості формування соціалістичного району масової житлової забудови "Сихів" у Львові. Розглянуто трансформаційні процеси, які відбулись у районі за умов зміни контекстів.

Розглянуто принципи формального та іконологічного підходів щодо проблеми стилю у мистецтвознавчих дослідженнях. Показано значення цих підходів для концептуалізації проблеми стилю.

Висвітлено попередні дослідження та пропозиції щодо створення нового типу громадської будівлі з театрально-видовищною і культурно-просвітницькою функціями, яка спрямована на накопичення, збереження, реставрацію та демонстрацію видатних творів сценографічного мистецтва.

Розглянуто особливості еволюції міського краєвиду Львова в поєднанні з природним ландшафтом і комплексами громадської та житлової забудови впродовж XIII - XVIII ст.

Запропоновано концепцію утворення системи природніх компонентів на рівні регіону - природного каркасу. Така система є взаємодоповнювальною для мережі розселення і забезпечує врівноважений розвиток містобудівних утворень. Природний каркас як система слабокосвоєних територій існував у всі історичні періоди розселення, а його деградація була спричинена промисловою революцією.

Наприкінці XIX - початку XX ст. завдяки процесу інтеграції садів і зелених просторів у сельбищні території Львів отримав цілу систему зовнішніх міжквартальних та внутрішньоквартальних садів, райони віллової забудови. У 1870 - 1890 рр. було розпочато містобудівне вирішення південно-західних районів міста, зокрема, Кастелівки на Новому Світі, реалізацією забудови здебільшого особняками та віллами, яка стала першою спробою у Львові організації комплексної великої житлової дільниці. Основні зміни у просторовому розвитку Львова, що були пов'язані з практикою створення на передмістях міст-садів послужили закладенню у 1910 р. на найсприятливіших для проживання підвищених ділянках південних околиць міста, а саме на теренах Нового Львова дільниці вілл.

Описано містобудівний розвиток Львова в історичному контексті, місце і роль об'єктів садово-паркового мистецтва та ландшафтної архітектури, до розроблення яких був залучений відомий інспектор міських плантацій Львова на зламі XIX - XX ст. А. Рерінг, а саме парк Кілінського (тепер Стрийський), Гетьманські вали (тепер проспект Свободи), парк Залізна Вода та ін.

Розглянуто аспекти історичного озеленення будівель на прикладі Львова. На підставі іконографічних і натурних досліджень виділено особливості застосування жардиньєрок (для розміщення вазонів із квітами), трельяжів та огорож для витких рослин. Розкрито напрямки використання озеленення будівель для гуманізації та підвищення атрактивності історичного міста.

Розглянуто біографічні дані та проекти видатного садівника Львова А. Рерінга - інспектора міських плантацій, який опрацював проекти всіх зелених насаджень у парках, на центральних бульварах і площах і наглядав за їхнім станом, доповнював малими архітектурними формами. Крім того, він видав підручник для вчителів "Sadownictwo" (1881). Зроблено припущення про існування Школи Рерінга у Львові.

Розглянуто основні методи наукового дослідження кладовищ, особливості проведення обмірно-інвентаризаційних досліджень пам'ятників християнських кладовищ. Описано виявлену під час проведення досліджень гробницю родини Рерінгів на Личаківському кладовищі у Львові.