Вперше охарактеризовано концептуальні основи екоправового виховання. Розкрито сутність і специфіку змісту екоправового виховання. Виокремлено специфічні функції екоправового виховання: екологізації правосвідомості, правотворчості і правозастосування. Доведено, що центральне місце в ієрархії екоправових цінностей посідає право на життя у своїй розширеній змістовній трактовці як право на життя не тільки людського роду й кожного окремого індивіда, а право на життя природного спільносвіту як цілісності. З'ясовано форми й засоби екоправового виховання й оцінено перспективність екофільної орієнтації правової освіти, пропаганди та агітації, юридичної літератури, роботи ЗМІ, культурно-освітніх закладів щодо його вдосконалення. Проаналізовано можливості законодавчого й організаційного забезпечення екоправового виховання як умови адаптації вітчизняного соціуму до євроінтеграції. Сформульовано визначення дефініції "екофільність у правовихованні", що сприятиме парадигматизації правового виховання в екофільному сенсі.