Висвітлено розвиток європейської філософії Нового Часу до 1830 р. Проаналізовано філософію даного періоду, походження її теорій, доктрин, течій, напрямків, розвитку, впливу та подальшої перспективи. Підбито підсумок наукового внеску визначних діячів Нового Часу: Бекона, Паскаля, Спінози, Дідро, Руссо, Канта, Фіхте, Гегеля, Берклі та ін.

Представлены результаты клинических наблюдений за 2-а больными атипичной формой марганцевой интоксикации - эфедроновой энцефалопатией.

Розглянуто проблематику творчості у філософських працях К. Юнга. Розкрито природу феномену творчості. З'ясовано, що в акті творення важливим є не стільки створення культурних продуктів, скільки досягнення людиною-творцем власної цілісності, індивідуальності та навіть психічного здоров'я. Виявлено вплив ідей К. Юнга на культурологію ХХ ст.

Наведено результати експериментальних досліджень з визначення корельованості флікер-шумів у резисторах типу МЛТ і резистивних елементах на основі 1 % розчину NaCl. На підставі аналізу одержаних результатів зроблено висновок про некорельованість флікер-шумів.

Реконструйовано сутнісні основи феномену творчості в процесі історико-культурного здійснення та стверджено, що творчість як значуща одиниця буття не споконвічна та можна зафіксувати вихідний момент в окресленні сутності творчості. З'ясовано, що творчість є принцип скріплення буття та сущого і виявляє себе як людський екзистенціал.

  Скачати повний текст

Простежено в історико-філософській перспективі змістове наповнення, буттєву вкоріненість і смислово-ідейні трансформації феномену творчості, виокремлено його концептуальні засади в межах класичної та некласичної парадигм філософування. Визначено, що творчість - динамічний, багатовимірний феномен, який сутнісно розкривається на рівні буття (онтологічному), сущого (онтичному) й екзистенції (екзистенційному). Проаналізовано дефінітивні особливості поняття "творчість" в історико-філософській перспективі та виявлено, що мовленнєві значення лексеми "творчість" вказують на її полісемантичність і вкладаються у таку послідовність: створення - творення - витворення - перетворення - відтворення. Особливу увагу акцентовано на комплексному філософському осмисленні творчості, яке поєднує онтологічний, гносеологічний, метафізичний, антропологічний і соціокультурний вимір даного феномену.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4НІМ)5-573.3

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вербалізацію концептів англомовної ліро-епічної поеми кінця XVIII - середини XX ст. Визначено, що змістово-концептуальна інформація реалізується в концептуальних полях поем, які часто перетинаються. Окреслено лексичний компонент концептуального простору ліро-епічної поеми, який є складовою частиною характеристики ліро-епічної поеми як жанру та не залежить від хронології написання окремих поем.

Полісемантичність поняття "творчість" становить сьогодні поважну загрозу, що призводить до розмитості й поняттєвої плутанини, утруднюючи дослідження цього складного феномену. Проаналізовано семантичний аспект поняття "творчість". З'ясовано його етимологічне значення, подане в українській та іншомовних модифікаціях. Віднайдено споріднені поняття та виявлено, що вони за своїм значенням розташовані в одному певному ряді відповідно до зменшення ступеню новизни.

На підставі історико-філософського аналізу ключових положень про справжнє існування людини, висунутих у філософії екзистенціалізму, відтворено цілісну картину формування поглядів цього філософського напряму щодо феномена творчості. Розкрито зміст феномена творчості як іманентно-духовного виміру людського буття, виявлено його світоглядні детермінанти прояву та значення у становленні, самоздійсненні та самоствердженні особи. Встановлено, що особливість осмислення творчості пов'язується із найважливішими аспектами людського самовизначення, особистісним пошуком та конституюванням власного Я, а також пошуком моделей взаємовідносин зі світом. Творчість є способом самоствердження людини всупереч зовнішній детермінації та постійного подолання власної обмеженості.

Досліджено вплив цитиколіну (Цераксону) на моторні та немоторні симптоми хвороби Паркінсона (ХП); встановлено зв'язок між якістю життя пацієнтів з ХП та рівнем поліпшення рухових і мозкових функцій під впливом цитиколіну. На базі Львівського центру рухових розладів нервової системи проведено відкрите дослідження, в якому взяли участь 25 пацієнтів з ідіопатичною ХП (15 жінок і 10 чоловіків) II стадії за класифікацією Хена - Яра. У всіх пацієнтів захворювання діагностували за критеріями United Kingdom Parkinson's Disease Society Brain Bank (UKPDRS) для ідіопатичної ХП з моторними та немоторними виявами. Цераксон застосовували у дозі 1000 мг довенно впродовж 10 днів, а потім у таблетках 500 мг по 1 таблетці двічі на добу впродовж 20 днів. Використовували оціночні шкали: уніфіковану шкалу оцінки ХП (UPDRS), шкалу оцінки якості життя (PDQ-39) та оцінку пацієнтом і лікарем ефективності лікування, шкалу MMSE, тест 15 слів Рея, таблиці Шульте, шкалу депресії Бека, батарею тестів на лобну дисфункцію. Спостережено достовірні позитивні зміни загальної оцінки за UPDRS упродовж періоду лікування Цераксоном. У пацієнтів поліпшувалися увага, рахунок, конструкційний праксис (за шкалою MMSE), темп сенсомоторних реакцій та знижувався рівень астенії (за таблицями Шульте). Поліпшення рухових симптомів, пам'яті, уваги, зменшення виявів депресії зумовило значне тривале поліпшення якості життя та щоденної активності пацієнтів. Одержані результати засвідчили, що Цераксон є ефективним препаратом у лікуванні виявів ХП. Відзначено поліпшення рухових симптомів хвороби, активізацію ког

нітивних функцій, поліпшення уваги, пам'яті, розумових реакцій, мотивації, активності та працездатності. Під впливом препарату суттєво знизилася депресивність, поліпшився настрій та виникло бажання жити.

Виокремлено концептуальні засади феномену творчості в межах філософії Середньовіччя, на основі аналізу основних світоглядних положень чільних представників даного періоду - Аврелія Августина і Томи Аквінського. Виявлено, що у середньовічних світоглядних орієнтаціях творча діяльність людини корелює з божественним, постаючи як людське спасіння через єднання з Богом. Творчість інтерпретується не як діяння людської особистості, а як породження можливості створення нового статусу у бутті конкретної особи завдяки її тяжінню до божественного Абсолюту.

Вперше проведено порівняльний аналіз класичного та постмодерного тлумачення феномена творчості. Встановлено, що творчість у сучасній культурі втрачає свій початковий сенс, відмовляється від міметичних форм, заміняючи їх ігровими. Дискурс творчості стає багатошаровим, антисуб'єктивним комунікативним полем, що виникає на базі креативних потоків, які йдуть від багатьох суб'єктів.

Порушено питання про створення Національної і Регіональної інформаційної системи управління професійно-технічною освітою (ПТО). Розкрито стан впровадження комп'ютерних технологій у систему ПТО Львівської області. Розглянуто досвід роботи інформаційно-аналітичного центру (ІАЦ), створеного на базі навчально-методичного центру(НМЦ). Висвітлено напрями діяльності НМЦ. Акцентовано увагу на інформаційних, аналітичних, документальних, презентаційних та координаційних функціях ІАЦ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано клінічний випадок гострої порфирійної полінейропатії, труднощі своєчасної діагностики та особливості перебігу цього захворювання. Методів діагностики порфирії та препаратів для патогенетичного лікування немає.

У просодії поеми "Осінній щоденник" простежуються давньоанглійські, середньоанглійські і давньоірландські корені, що важливо як для "ліричної", так і для "епічної" характеристики цієї ліро-епічної поеми. Давньоанглійські корені - це використання алітерації взагалі та алітераційної зв'язки двох половин у рядку зокрема, а також нерівна кількість складів у рядку. Середньоанглійські корені - це система чергування наголошених і ненаголошених складів та відхилення від системної регулярності, а також неповна перехресна рима. Давньоірландські корені - це довжина рядка, повтори, фонетичні виразові засоби, і, особливо, роль дисонансу для ритму та рими, а також нерегулярність ритмічної схеми, тобто "половинне" римування abcbdefe, та відхилення від рими і ритму. Незаперечним є новаторство Макніса у створенні виразності поетичного образу засобом відхилення від норм рими та ритму.

Описано клінічний випадок гострої порфірійної полінейропатії, труднощі своєчасної діагностики та особливості перебігу цього захворювання. Методів діагностики порфірії та препаратів для патогенетичного лікування немає.

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування менінговаскулярної форми сифілісу (МВФС), що поєднана з ВІЛ-інфекцією. Наведено клінічний випадок МВФС на тлі ВІЛ-інфекції в чоловіка віком 55 років, описано діагностику та методи лікування. Описали окремий випадок МВФС, що поєднана з ВІЛ-інфекцією, в чоловіка віком 55 років, а також на підставі аналізу фахової літератури висвітлили особливості клінічного перебігу та лікування цієї патології. Наведено дані анамнезу, об'єктивного, лабораторного та інструментального дослідження, результати лікування пацієнта. Визначили, що інфаркт мозку може бути першим проявом нейросифілісу та ВІЛ-інфекції. Зміни спинномозкової рідини супроводжувалися незначним зростанням лімфоцитів. Специфічне імунологічне дослідження крові та ліквору було визначальним для встановлення діагнозу. Лікування цефтріаксоном призвело до поліпшення стану пацієнта, зменшення моторного неврологічного дефіциту. Висновки: пацієнти з ВІЛ-інфекцією схильні до цереброваскулярних захворювань внаслідок різноманітних етіологічних факторів. Менінговаскулярна форма нейросифілісу може бути початковим проявом сифілісу у ВІЛ-позитивних і негативних осіб. Внаслідок зростання захворюваності на сифіліс, а також ко-інфекції з ВІЛ рекомендовано обстежувати на ВІЛ і сифіліс пацієнтів молодого віку з інфарктом мозку нез'ясованої етіології, за наявності незрозумілої неврологічної симптоматики та змін у спинномозковій рідині. Клінічні прояви нейроваскулярного сифілісу мають тенденцію до регресування на тлі специфічної антибіотикотерапії.