Изучены возможности компьютерной томографии в дооперационной оценке свойств и химического состава мочевых камней, а также прогнозирование степени и характера их разрушаемости при экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии. Отмечено, что компьютерная томография является информативным методом не только в уточнении размеров и локализации, но и в оценке свойств мочевых камней, который позволяет в дооперационном периоде прогнозировать степень и характер разрушения мочевых камней.

Розроблено та побудовано багатофакторні математичні моделі прогнозу спонтанної елімінації каменя сечоводу, ефективності та вірогідності загострення післонефриту за проведення екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, уретероскопії та контактної літотрипсії. Науково обгрунтовано покрокову систему вибору методу лікування уретеролітіазу з урахуванням мінімальної інвазивності й оптимальної ефективності методу.

Изучены результаты хирургического лечения пролапса гениталий I - III степени и стрессового недержания мочи (СНМ) у 40 пациенток. Всем пациенткам выполнялось комплексное уродинамическое исследование, на основании которого определялся тип СНМ и вид оперативного лечения. Применение новых технологий коррекции недержания мочи и пролапса органов малого таза, совершенствование диагностики мочевой инконтиненции позволило существенно улучшить результаты лечения этой патологии, значительно повысить качество жизни пациенток.

Розглянуто позитивні та негативні аспекти лапароскопічної хірургії, а також проблеми освоєння даного методу. Висвітлено досвід виконання 221-ї лапароскопічної операції 1 - 5-го рівнів складності, проведеної в період 2003 - 2006 рр., описано особливості їх виконання та виникнення ускладнень. Запропоновано поетапну програму освіти урологів у вивченні лапароскопічної урології, що дозволить набути стійких хірургічних навиків.

Отражены положительные и отрицательные стороны лапароскопической хирургии. Раскрыты трудности освоения данного метода. Представлен опыт выполнения 221-й лапароскопической операции 1 - 5 уровней сложности, которые были выполнены в период 2003 - 2006 гг., описаны особенности их выполнения и возникшие осложнения. Предложена поэтапная программа образования урологов в изучении лапароскопической урологии, что позволит получить стойкие хирургические навыки.

В исследование включены 186 больных с локализованным раком предстательной железы. С целью выявления влияния послеоперационных осложнений на функцию удержания мочи результаты операции в сравнительном аспекте изучены в двух группах больных с помощью непараметрических методов статистики. В первую группу вошли 165 больных, у которых не было отмечено послеоперационных осложнений, во вторую - 21 больной, у которых отмечены осложнения ближайшего послеоперационного периода. В первой группе полное удержание мочи в первые сутки после удаления катетера отмечено у 126 (76,3 %) больных, через 3 мес - у 142 (86,1 %) больных, в сроке 12 мес - у 23 (13,9 %) пациентов отмечается частичное недержание мочи легкой степени тяжести (до 2 прокладок в день). У пациентов второй группы полное удержание мочи в первый день после удаления катетера отмечено в 16 (76,1 %) случаях, через 3 мес - в 18 (85,7 %), в сроке 12 мес все больные удерживают мочу. В наших наблюдениях осложнения раннего послеоперационного периода возникли у 21 (11,2 %) больного. Формирование ректо-мочепузырного свища, несостоятельность швов уретрально-мочепузырного анастомоза после лапароскопической радикальной простатэктомии (ЛРПЭ) увеличивает срок катетеризации мочевого пузыря и нахождения больного в стационаре. Нами не отмечено статистически значимого влияния послеоперационных осложнений на функцию удержания мочи у больных раком предстательной железы, перенесших ЛРПЭ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-52

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-58

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.855 + Р694.55

Рубрики:

Операції на сечоводах

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.35-5

Рубрики:

Камені сечоводів

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.35-58

Рубрики:

Камені сечоводів

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.855-5

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.62 + Р569.696.2-59

Рубрики:

Операції на передміхуровій залозі

Пухлини передміхурової залози

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.024-5 + Р638.75

Рубрики:

Розлад сечовипускання (дізурія)

Спільне пошкодження хребта, спинного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что изучение морфологической структуры гиперплазированной предстательной железы показало, что источником роста аденомы может быть любая ткань предстательной железы, а не только стромальная клетка. Почти во всех случаях началом образования узловой гиперплазии является собственно железистая ткань органа. Аденомы развиваются чаще в периферической зоне предстательной железы и реже всего - в околоуретральной зоне. Это имеет важное значение при выборе хирургического метода лечения.

Отмечено, что метод УЗ-диагностики является ведущим в диагностике доброкачественной гиперплазии предстательной железы, ее осложнений и сопутствующей патологии. Дополнительные методы исследования показаны при неудовлетворительных результатах УЗИ или в случаях сопутствующей патологии.

Травма сечоводів (ТС) є одним з найбільш частих ускладнень гінекологічних операцій, і її діагностують, за даними літератури, у 0,5 - 30 % випадків. Існує велике різноманіття методів хірургічного лікування пошкоджень сечоводу, у тому числі із використанням сучасних малоінвазивних технологій. Проте істинні межі ураження сечоводу часто відрізняються від візуальних, що може стати причиною невдачі хірургічної корекції. Застосування електроуретерографії надає змогу об'єктивно визначити межі ураження сечоводу і відповідно рівень його резекції. У той самий час оцінки застосування електроуретерографії під час вибору методу корекції ТС в літературі немає. Мета дослідження - поліпшення результатів лікування ТС під час акушерсько-гінекологічних операцій шляхом удосконалення методів хірургічної корекції. Дослідження проведено на підставі результатів клінічних спостережень 61 пацієнтки, яким виконано хірургічну корекцію ТС. Основна група хворих представлена 23 (38,3 +- 12,3 %) пацієнтками, у яких корекцію травм виконували шляхом лапаросконічного та класичного відкритого доступу із застосуванням електроуретерографії. У першій контрольній групі оперативне лікуванню проведено у 21 (35 +- 2,1 %) хворої, яким виконували аналогічні операції, але без застосування електроуретерографії. У другій контрольній групі у 16 (26,7 +- 11,2 %) пацієнток виконано уретероскопію з установленням JJ-стенту, а обов'язковою умовою була відсутність дефекту стінки сечоводу. Результати лікування оцінювали з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних критеріїв за трибальною системою - як добрі, задовільні і незадовільні. З 23 пацієнток, яким виконували операцію із застосуванням електроуретерографії, у 20 (87 +- 13,7 %) хворих результати оцінювали як добрі. У З (13 +- 13,8 %) пацієнток результати лікування задовільні. Незадовільних результатів у даній групі хворих не спостерігалося. 3 21 пацієнтки, яким виконували операції шляхом лапароскопічного та відкритого доступу без застосування електроуретерографії, у 8 (38,1 +- 20,7 %) хворих результати відповідали добрим. У 9 (42,9 +- 21,1 %) хворих результати оцінювали як задовільні, а у 4 (19 +- 16,8 %) пацієнток - як незадовільні. З 16 пацієнток, яким виконували уретероскопію зі стентуванням сечоводу, в 11 (68,8 +- 22,7 %) хворих результати оцінювали як добрі. У 5 (31,2%і22,7) хворих результати відповідають задовільним. Незадовільних результатів не спостерігалося, що повіязано з первісним легким ступенем пошкодження сечоводу у даної групи пацієнток (Grade і, відповідно до класифікації Organ Injury Scaling System). Застосування електроуретерографії під час реконструктивно-відновлювальних операцій надало змогу зменшити число незадовільних результатів на 19 % порівняно з аналогічними операціями без застосування даного методу. Це пояснюється тим, що електроуретерографія надає змогу об'єктивно визначити межі пошкодження сечоводу і відповідний рівень його резекції, а також найбільш оптимальний вид хірургічного лікування травми. У свою чергу, корекція ТС за допомогою уретероскопії і стентування має високу ефективність за умови, що застосовується у хворих з легким ступенем травми (Grade I, відповідно до Organ Injury Scaling System).

При выполнении операций по поводу камней мочеточника во избежание обструкции мочеточника в послеоперационном периоде из-за отека или фрагментов конкремента традиционно выполняется стентирование мочеточника. Современные технические достижения позволяют выполнить уретероскопию сравнительно атравматично и избежать рутинного стентирования мочеточников, что позволяет исключить обострение пиелонефрита, вызванного рефлюксами, снизить расходы на стент, улучшить качество жизни в послеоперационном периоде и избежать цистоскопии для дестентирования. Цель исследования - изучение возможности бездренажного ведения послеоперационного периода, выявление факторов риска возникновения послеоперационных осложнений у пациентов с неосложненными камнями мочеточника. Проведен анализ результатов лечения 198 пациентов с неосложненным течением уретеролитиаза, у которых было принято решение отказаться от стентирования после уретероскопии. Проведен анализ состояния пациентов в послеоперационном периоде. Для выявления факторов, влияющих на принятие решения о бездренажном ведении пациента в послеоперационном периоде, а также факторов, которые могли бы являться предикторами послеоперационных осложнений, были проанализированы различные показатели. Заключение: при неосложненном течении уретеролитиаза в большинстве случаев (у 68,2 % пациентов) в послеоперационном периоде не возникает необходимости в дренировании верхних мочевых путей с использованием стента. В то же время у 31,8 % больных при отказе от установки стента возникали осложнения, в значительной степени влиявшие на длительность и стоимость лечения, в ряде случаев требовавшие увеличения объема проводимой терапии, выполнения дополнительных процедур - установки стента и наложения пункционной нефростомы.