Рассмотрены модели и механизмы институциональных изменений в переходной экономике. Проведена концептуализация существующих подходов институциональных изменений и обоснована перспективная стратегия институциональных реформ. Использованы такие методы познания как анализ и синтез, индукция и дедукция, единство исторического и логического, комплексно-институциональный подход (принципы системности: целостность, структурность, взаимозависимость). На основании анализа существующих концепций институциональных изменений сформулированы теоретические положения, которые выступают платформой для проведения институциональных мероприятий по повышению эффективности развития экономических систем. Сформулированные положения в рамках поставленной цели исследования позволили заключить, что адекватной моделью институциональных изменений является модель эволюционного целенаправленного воздействия, а механизмом осуществления институциональных изменений выступает институциональное проектирование. В отличие от революционно целенаправленного воздействия, предполагающего радикальное изменение системы институтов, предлагаемая модель основывается на сочетании стратегий институциональных изменений, характеризуется возможностью адаптации и коррекции института в процессе его развития, что снижает риск неудачи проводимой реформы и способствует внедрению эффективных институтов. Полученные результаты развивают научные представления о влиянии институтов на экономические процессы и создают основу для более глубокого рассмотрения проблем институционального проектирования, решаемых в рамках долго-, средне- и краткосрочных прогнозов и программ социально-экономического развития. Алгоритм, определяющий процедуру институционального проектирования, можно использовать в специальных исследованиях формирования конкретных институтов.

На підставі проведеного дослідження сучасної економічної літератури охарактеризовано головні методи визначення рівня економічної безпеки, що надало змогу сформувати методичні засади оцінки економічної безпеки малих підприємств.

Рассмотрены существующие теоретические подходы к оценке эффективности развития человеческого капитала. Цель работы - концептуализация подходов к измерению эффективности развития человеческого капитала. Неоднозначность понятия "человеческий капитал" обусловливает разнообразие подходов к его измерению и оценке. Систематизация имеющихся подходов позволяет выделить базовые: определение эффективности развития на основе прошлых усилий (издержки); определение эффективности развития на основе отдачи (будущие доходы); определение эффективности развития с помощью индексов. Индикативный подход к измерению и оценке развития человеческого капитала имеет ряд преимуществ по сравнению с другими рассмотренными подходами, т.к. измерение развития человеческого капитала с помощью индексов позволяет комбинировать достоинства, преодолевать ограничения натуральных и стоимостных оценок; измеряя и оценивая человеческий капитал, представители первых двух подходов делают значительный акцент на его капитальной природе и меньший на том, что он человеческий. Это "дает им право" использовать теоретико-методологические подходы к измерению и оценке человеческого капитала по аналогии с вещественным капиталом, что ведет к следующей методологической однобокости: человеческий капитал рассматривается статично как накопленный запас и игнорируется его динамическая сторона - развитие. Индикативный подход устраняет этот пробел; индексы дают многофакторную оценку как эндогенных, так и экзогенных условий (учитывают влияние институционального окружения), позволяют рассматривать развитие человеческого капитала в терминах институциональной динамики, тем самым выступая одним из инструментов концепции институциональной эффективности развития человеческого капитала.

Сьогоднішні умови ведення бізнесу вимагають для ефективного управління господарською діяльністю малих підприємств застосування системного підходу, який передбачає визначення сукупності ключових показників не лише стосовно діяльності певного суб'єкта господарювання, але й для характеристики макроекономічних процесів. Доведено, що саме зовнішні фактори визначають тенденції розвитку малих промислових підприємств в Україні.

За сучасних складних умов ведення бізнесу для здійснення ефективного управління господарською діяльністю малих підприємств потрібне застосування системного підходу, який передбачає не тільки визначення й оцінку сукупності головних показників діяльності малих підприємств в Україні, але й характеристику їх економічної безпеки.

Розглянуто класифікацію загроз для економічної безпеки малих підприємств в Україні. Визначено суть поняття "загроза", наведено та детально проаналізовано класифікацію загроз, відповідно до цього розроблено алгоритм для протидії їм.

Досліджено наукові підходи до трактування поняття "еліти"; визначено ключові особливості діяльності сучасних еліт; досліджено їх головну роль в контексті сучасних процесів розвитку держави та зазначено важливість їх впливу на формування сучасної держави. З огляду на це запропоновано основні теоретичні засади щодо процесу удосконалення їх діяльності з метою покращення процесу побудови сучасної держави в контексті сучасних процесів розвитку країни.

Окреслено специфічні риси сучасної політичної еліти, розглянуто основні проблеми їхньої діяльності у державі та на підставі цього запропоновано основні шляхи вдосконалення процесу роботи політичної еліти з метою покращення соціально-економічного розвитку держави та суспільства загалом.

Розглянуто загальні функції національних еліт, основи взаємодії владної, політико-управлінської еліти, представленої правлячою елітою та інститутів громадянського суспільства, специфічні риси політичних еліт в Україні. На основі розглянутих авторських поглядів зроблено висновок, що сьогодні відсутнє раціональне збалансування суспільно-політичних інтересів і немає сприйняття політики як такої, внаслідок чого запропоновано основні теоретичні засади взаємодії влади та суспільства.

Окреслено специфічні риси сучасної української економічної еліти, визначено ключові розбіжності між економічною елітою та суспільством та на підставі цього запропоновано основні шляхи уникнення розбіжностей між даною елітою та суспільством із метою покращення соціально-економічного розвитку держави та економічного розвитку суспільства загалом.

Висвітлено результати досліджень на спонтанних клінічних випадках бактеріального увеїту у собак, за допомогою щілинної лампи, сонографічних і візуальних методів дослідження та після введення мезенхімальних стовбурових клітин різними способами. Ці результати досліджень надають змогу аналізувати та в подальшому вивчати вплив мезенхімальних стовбурових клітин, при введенні різними способами при тотальних увеїтах, та визначити найефективніший метод при клінічних випадках у собак. Хронічний тотальний увеїт є вкрай важким пізнім ускладненням офтальмохірургії, і призводить до повільної функціональної і анатомічної загибелі ока. Використання антибактеріальних препаратів для профілактики інфекційних ускладнень часто згладжує клінічну картину прогресуючого внутрішньоочного запалення, сприяючи збільшенню його латентного періоду. Все це з особливою актуальністю вказує на необхідність дослідження в максимально ранніх термінах, і специфіку використання стовбурових клітин при захворюваннях очей у собак. Проведені дослідження з відновлення тканин ока залежать від багатьох факторів - від балансу між медіаторами запалення і їх антагоністами, які активують синтез протизапальних медіаторів. Також від кількості введених мезенхімальних стовбурових клітин, які діють як регулятор проліферації у пошкоджені тканини ока і викликають цитодиференціацію у процесі регенерації клітин та підсилюють власні антиоксидантні властивості. Встановлено, що мікробна контамінація значно поглиблює наслідки пошкодження тканин і структур ока, які призводять до ацидозу тканин, що змінює мікроциркуляцію та вихід і руйнування клітинних мембран і затягування фази запалення, а саме вона визначає перебіг та результати репаративного процесу. В той час, можна говорити не тільки про відновлювальну функцію ушкоджених тканинних структур за допомогою мезенхімальних стовбурових клітин, але й про вплив на інтенсивність запального процесу, що значно зменшує терміни репарації тканин ока на рівні клітин і тканин. Одержані дані можуть бути використані для нових сучасних методів лікування багатьох патологій, пов'язаних з ушкодженнями тканин ока та застосування мезенхімальних стовбурових клітин у репаративній офтальмології.

Розглянуто сучасні наукові погляди щодо визначення ключової ролі сучасної еліти у процесі формуванні мовного чинника як одного із найважливіших чинників у розбудові сучасної держави, та на підставі цього запропоновано основні практичні засади щодо покращення процесу розвитку державної мови з урахуванням сучасної соціально-економічної ситуації, що склалася в державі. На підставі цього визначено, що численні дії еліти напряму чинять вплив щодо збереження та безпеки мови. Окрім цього, визначено, що закріплення мовного статуту нової української держави, на основі зміни статусу держави, а разом із тим і її державної символіки, призвело до самоукраїнізації колишньої радянської еліти вже на теренах нової української держави. Відтак, якщо питання статуту було вже вирішене, то важливим залишилося питання збереження мови, а саме питання відмежування її від російської, адже українська мова себе позиціонувала як готове знаряддя творення нової політичної ідентичності. Ця ідентичність була виправдана самим здобуттям незалежності. Таким чином, доведено, що роль політичної еліти у формуванні мовного чинника є пріоритетною, адже саме політична еліта активно формує та реалізує закони щодо збереження та функціонування державної мови, від чого в подальшому залежить її активний розвиток або цілковитий занепад. Відносно цього визначено, що для розвитку української мови, на наш погляд, враховуючи сучасні негативні наслідки соціально-економічної політики за минулі роки, питання збереження мови є ключовим, що потребує введення відповідних практичних дій щодо покращеного сприяння та розвитку державної мови в Україні. На основі цього запропоновано основні теоретичні засади щодо покращання сприяння процесу розвитку державної мови на макрорівні. Запропоновані теоретичні засади мають на меті сформувати інтелектуальну молоду еліту, яка буде здатна активізувати національно-патріотичні засади збереження мови та сформувати стратегії розвитку державної мови, що в подальшому посприяє активному формуванню національної самосвідомості.

Окреслено специфічні риси формування еліти, визначено основні проблеми її формування та на підставі цього запропоновано основні теоретичні засади щодо вдосконалення процесу формування еліти в державі з метою уникнення розбіжностей між елітою та суспільством і покращання соціально-економічного розвитку держави та суспільства . Визначено, що процес формування та розвитку еліти в Україні має свої характерні особливості, що характеризуються впливом різних соціально-економічних, культурних і політичних аспектів розвитку в кожній державі. Відтак, сучасний стан соціально-економічних відносин в державі між суспільством і владою як еліти, зокрема політичної як однієї з ключових ланок економічного та соціального відтворення, є досить дискусивним. Визначено, що процес формування політичної еліти є важливою особливістю державотворення, адже окреслює характер влади та її пріоритети і взаємодію з суспільством. На підставі цього визначено основні чинники формування та розвитку політичної еліти та запропоновано основні теоретичні засади щодо вдосконалення процесу формування еліти. Запропоновані теоретичні засади мають на меті вдосконалити процес формування національної еліти та основі цього сформувати еліту, пріоритетним напрямком якої буде розбудова держави на основі дотримання відповідних моральних та етичних законів, а отже і відданість справі та підвищення економічного розвитку держави загалом. Отже, визначено, що процес формування та розвитку еліти є досить тривалим процесом, який вимагає наявності не лише у владних персон, але й у суспільства загалом, яке призводить та формує владу, моральних і світоглядних засад, незважаючи на жодні перешкоди. Відносно до цього визначено, що процес формування еліти в Україні супроводжується різноманітними впливами з боку різних політичних структур, ідеологія яких сильно відрізняється від демократичної. Зважаючи на це, запропоновані теоретичні засади формування національної еліти мають вдосконалити процес її розвитку за умови постійного діалогу влади та народу та усвідомленням формування на основі взаємодії узгоджених рішень.

Окреслено основні труднощі організації роботи управлінської еліти в Україні в сучасному періоді її розвитку та наведено основні практичні засади щодо покращання роботи еліти в сучасних умовах розвитку держави. Отже, визначено, що процес організації роботи еліти сьогодні в силу розвитку різних соціально-економічних змін є дещо проблемним, оскільки саме представники політичних еліт не можуть забезпечити відповідний економічний і соціальний розвиток у процесі державного управління. Визначено, що представники управлінської еліти, які займають ключові позиції у політичних, соціальних, культурних інститутах держави загалом чинять прямий вплив на прийняття та реалізацію управлінських рішень, і повинні відповідати певним вимогам, але часто ці вимоги фактично не дотримуються, що, як наслідок, призводить до порушення соціально-економічного рівня розвитку держави та суспільства загалом. Відносно цього процес організації роботи сучасної управлінської еліти різні науковці аналізують загалом не з позитивного погляду, що пов'язано, на нашу думку, з тим, що процес організації - та часто сама робота - сьогодні не є ефективними, а саме відсутній механізм демократичного управління та контролю за діяльністю влади, система становлення та розвитку управлінської еліти має визначені правила, які формуються під впливом, що не відповідає демократичному суспільству, відносно цього відсутня фактична взаємодія еліти з суспільством, як наслідок підвищується ризик соціально-політичних конфліктів, еліта забезпечує досягнення та реалізацію через владні повноваження власних інтересів, суспільство переживає затяжний перехід від комунізму до демократичного режиму, як результат - недотримання діючих законів і формування неякісного розвитку еліти, деформація організації робочого процесу, що є важливим критерієм ефективності будь-якої практичної діяльності. Відносно цього визначені проблеми роботи еліти сьогодні зумовлюють введення відповідних механізмів, головною метою яких стане контроль за владою та прозора робота.

Визначено, що управлінська еліта здійснює важливу роль у формуванні та розвитку держави загалом, адже поєднує в собі владні функції, значну матеріальну базу та наділена управлінськими можливостями. Отже, визначено, що від правильності дії залежить розвиток держави або ж її занепад, унаслідок чого на основі цього нижче визначено її ключові проблеми діяльності, вплив на розвиток процесів країни, запропоновано ключові засади, головною метою яких є вдосконалення процесів управління державою. Визначено, що наявні певні політичні, економічні та соціальні суперечності, що існують в сучасній державі щодо діяльності та розвитку управлінської еліти та, як наслідок, її вагомого впливу на процес формування та розвитку України, потребують загалом глибшого теоретичного дослідження у зв'язку з різноманітними сучасними політико-економічними змінами, які впливають на процес управління державою в умовах глобалізації та трансформації українського суспільства і держави загалом шляхом комплекснішого вивчення й узагальнення різноманітних наукових поглядів із метою пошуку об'єктивності рузультатів дослідження. Отож, предметом дослідження стала українська еліта, як головний суб'єкт процесу державотворення. Визначено, що існуючі наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема праці, які присв'ячені розвитку та пратичній діяльності української еліти в історичних і сучасних етапах розвитку держави, недостньо уваги присв'ячують засадам вдосконалення роботи управлінців з урахуванням сучасного розвитку держави. Тож концепція дослідження основана на аналізі існуючих теоретичних положень щодо сучасної діяльності управлянської еліти в контексті соціально-економічних змін. Відповідно до цього у процесі наукового пошуку досліджено положення щодо фактичного впливу та ролі еліти, зокрема, управлінської, в контексті сучасного процесу розвитку держави, де визначено, що процеси розвитку та утвердження будь-якої держави пов'язані з фактичною діяльністю управлінської еліти, як одного з важливих суб'єктів державотворення, та спроможності забезпечити процес ефективного управління країною в умовах політичних, соціально-економічних змін і трансформацій, та у зв'язку з цим запропоновано основні засади щодо поліпшення їх роботи.

Висвітлено результати гістологічного дослідження експериментального увеїту у кролів за введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин. Ці результати досліджень надають змогу аналізувати та в подальшому вивчати вплив алогенних мезенхімальних стовбурових клітин за клінічних випадків увеїту в тварин. Увеїт є симптомом багатьох хвороб, які призводять до повільної функціональної і анатомічної загибелі ока. За увеїту виникає запалення середньої (судинної) оболонки ока, яка складається з хоріоідеї, циліарного тіла і райдужної оболонки. Використання комплексної терапії часто згладжує клінічну картину прогресуючого внутрішньо очного запалення, сприяючи збільшенню його латентного періоду. Все це з особливою актуальністю вказує на необхідність дослідження використання стовбурових клітин при хворобах очей у тварин. Проведені гістологічні дослідження, з відновлення тканин ока за введених алогенних мезенхімальних стовбурових клітин, свідчать про їх ефективне використання за увеїту у тварин. Стовбурові клітини діють як регулятор проліферації у пошкоджені тканини ока і викликають цитодиференціацію у процесі регенерації клітин, активують синтез протизапальних медіаторів і підсилюють власні антиоксидантні властивості. Встановлено, що за допомогою алогенних мезенхімальних стовбурових клітин, вже на 7-му добу експерименту відмічали зменшення потовщення строми рогівки, а на 14-ту добу - відновлення переднього поверхневого епітелію. Також, на 30 добу експерименту, відмічали практично повне відновлення ушкоджених тканинних структур ока та закінчення запального процесу. Тобто, гістологічні дослідження свідчать не тільки про відновлювальну функцію ушкоджених тканинних структур за допомогою алогенних мезенхімальних стовбурових клітин, але й про вплив на інтенсивність запального процесу, що значно зменшує терміни репарації тканин ока на рівні клітин і тканин. Одержані дані з використанням стовбурових клітин можуть бути використані для нових сучасних методів лікування багатьох патологій ока в офтальмології.

Присвячено узагальненню теоретичних основ і розробці практичних рекомендацій для формування механізму управління економічною безпекою малих промислових підприємств. Обґрунтовано теоретичні засади формування системи управління економічною безпекою малих промислових підприємств. Запропоновано методичний підхід до оцінювання економічної безпеки малих промислових підприємств. Сформовано теоретико-методичні положення управління економічною безпекою малих промислових підприємств, які враховують результати визначення та систематизації ключових зовнішніх і внутрішніх загроз. Розроблено механізм управління економічною безпекою малих промислових підприємств, в основі якого покладено базові принципи забезпечення безпеки та враховано специфіку господарської діяльності малих підприємств. Запропоновано науково-методичний підхід до моделювання управління економічною безпекою малих промислових підприємств. Розвинуто теоретичні положення щодо управління економічною безпекою малих промислових підприємств, що уможливлюють вибір найбільш доцільної стратегії управління економічною безпекою для реалізації захисних заходів.

З огляду на численні соціально-економічні проблеми сучасного розвитку України постає питання про існування проблем практичної діяльності національної еліти в Україні, адже будь-який соціально-економічний розвиток населення прямо залежить від її лідерів, які через покладені на них функції визначають ключові напрями та стратегії соціально-економічного розвитку та є суб'єктами процесів державотворення. Визначено основні проблеми розвитку суспільства в контексті діяльності національної еліти та на підставі цього запропоновано основні теоретичні рекомендації щодо подолання проблем діяльності еліти в Україні. Вважаємо, що нинішній нестабільний соціально-економічний розвиток населення українського суспільства в контексті діяльності національної еліти спонукає до глибшого осмислення виникнення й усунення причин проблем діяльності еліти з метою підвищення рівня розвитку суспільства загалом, що й зумовило актуальність дослідження. На основі цього окреслено, що надзвичайно важливим є саме розуміння особливостей прояву діяльності еліти, її місця та ролі у вирішенні питань соціально-економічного, культурного рівня. Сьогодні Україна опинилася, враховуючи воєнні дії з боку російської федерації та інші негативні соціально-економічні зміни, в центрі уваги Європи. Встановлено, що суспільно-економічний розвиток держави є процесом послідовним і потребує докладання відповідних зусиль, не лише в контексті впорядкування відносин і геополітичного простору з іншими державами, але й збереження на високому рівні стабільності та внутрішньої консолідації в середині суспільства. Визначено, що для підвищення довіри та залучення широких мас населення до участі в політичному житті з метою утвердження демократії в державі, що є одним із важливих принципів розвитку процесів у контексті державотворення, потрібно вміло ними керувати. На основі цього досліджено, що сьогодні існують невирішені соціально-економічні проблеми розвитку суспільства, спричинені діяльністю влади як еліти, що формує процеси соціального розвитку держави. На підставі вивчення й узагальнення наукових поглядів, які стосуються окресленої проблеми, визначено, що перелік цих проблем пов'язаний саме із діяльністю еліти.

Визначено ключові аспекти розвитку дій щодо набуття членства України в європейській спільності. Окреслено ряд сучасних загроз безпеці країни, доведено що економічний розвиток України сьогодні в силу поглиблення військових конфліктів, падіння основних показників соціально-економічного розвитку та посилення економічної кризи та пандемії є на низькому рівні, внаслідок чого курс на євроінтеграцію стає затяжним. Доведено крім досягнення зазначеного курсу важливими інтересами України на сьогодні є зміцнення національної безпеки, що в контексті сучасного посилення військової агресії з боку Росії стає нагальним, відносно цього стратегічний курс України та врегулювання, зокрема, підвищення рівня безпеки є невід'ємними та взаємопов'язаними компонентами. Досліджено інформаційні операції стали регулярною ознакою російської та білоруської кіберактивності. Такі суб'єкти використовують різноманітні тактики для досягнення своїх цілей, включаючи, але не обмежуючись використанням кампаній у соціальних мережах, що передбачають скоординовану та неавтентичну діяльність, а також компроміс юридичних осіб у операціях зі злому та витоку чи використання та поширення сфабрикованого вмісту просувати бажані наративи. Доведено Росія, можливо, перемагає у військовому та тактичному відношенні України, але її короткостроковий успіх приховує її основну слабкість. Справді, Росія ще більш крихка економічно та фінансово, ніж її радянський попередник із недиверсифікованою економікою та залежною від західних банків і технологій. Доведено стратегічний курс України та врегулювання, зокрема, рівня безпеки є невід'ємними і взаємопов'язаними компонентами. Доведено, що тенденції європейської інтеграції вкорінюються по всій Україні, тим часом громадська підтримка європейської траєкторії країни значно зміцнилася.

Визначено, що сьогодні в силу неефективного соціально-економічного розвитку України та присутності численних зовнішніх і внутрішніх факторів впливу існують реальні загрози, що створюють небезпеку розвитку економічно важливих показників розвитку держави та призводять до поглиблення кризи. Визначено сьогоднішній процес діяльності апарату управління, зумовлений низкою недоліків, які приносять в соціально-економічний розвиток певний дисбаланс, що став головною умовою формування низки загроз, які, як наслідок, можуть призвести до ще більш маштабного руйнування розвитку економіки та поглиблення існуючої економічної кризи. Наведено погляди сучасних науковців щодо діяльності системи правління та визначено основні загрози в контексті діяльності влади. Досліджено окремі тези особливостей протікання гібридної війни, при цьому досліджено, що російська федерація створює загрозу для українського суспільства через її непередбачуваність і використання суспільства як об'єкта і водночас знаряддя агресії. А централізований державний механізм рф, який бере участь у її агресії, активно використовує слабкі сторони існуючої системи безпеки України, яка потребує подальшого вдосконалення. Досліджено, що на сучасному етапі можна виявити низку причин низької ефективності протидії гібридній війні, як наслідок виникають загрози, відносно того запропоновано основні рекомендації щодо зменшення негативного впливу та підвищення існуючого рівня безпеки. Досліджено, що країни Східного партнерства та ЄС стали частиною агресивних дій російської федерації, отже, їхній досвід у цьому вимірі теж може бути актуальним для України. Проведені дослідження свідчать, що існуючий конфлікт все більше наростає, набуваючи нових обертів, появляються нові реальні загрози територіальній цілісності України, що загрожують системі безпеки та всім її складом, як наслідок, виникає низка нових супутніх загроз. Доведено, що визначені реальні загрози є не кінцевими, їх можна кількісно розширити, проте варто зосередити увагу, на їх швидкому вирішенні з метою непоглиблення конфлікту, що повинно стати першочерговим завданням на системи управління на макрорівні, відносно цього, в силу визначених особливостей і виникнення низки реальних загроз запропоновано основні теоретичні засади з метою їх усунення.