Уперше репрезентовано концепт платежів за екосистемні блага. Показано еколого-економічну значущість розроблення цієї концептуальної моделі, нагальність опрацювання й започаткування організаційних заходів вищого управлінського рівня щодо запровадження платежів за екосистемні блага як інструментів механізму екологічної компенсації в українську інституціонально-регуляторну базу природокористування в повоєнному періоді.

Уперше в українському науковому просторі опрацьовано наукові засади оцінювання екосистемних активів територіальних громад. Розкрито методологічні, методичні та прикладні основи вартісного оцінювання екосистемних активів як виду природних і одночасно економічних активів, наведено алгоритм їх монетарного оцінювання та здійснено розрахунок загальної вартості екосистемного активу місцевої громади (на прикладі села Семенівка Благодатненської об'єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області). Розроблено комплекс науково-практичних рекомендацій та законодавчих ініціатив щодо імплементації оцінювання екосистемних активів територіальних громад, адресований місцевим і центральним органам влади, сприйняття якого на офіційному рівні забезпечить підвищення ефективності використання належного громадам природно-ресурсного потенціалу та посилення їх спроможності.

Розкрито політико-адміністративні та нормативно-правові аспекти стратиграфічної схеми четвертинних відкладів України. Охарактеризовано зональний поділ пограничних міссісіпсько-пенсильванських відкладів Донбасу за вапнистими водоростями. Вивчено системний склад та стратиграфічне поширення мікрофосилій вендських відкладів України. Розглянуто питання визначення віку плейстоценових похованих грунтів за фауною дрібних ссавців. Вміщено інформацію про два нові місцезнаходження палеогенових зубів еласмобранхій півночі Луганської області. Увагу приділено науковій діяльності відомого вченого-геолога України В. Ю. Зосимовича.

Розміщено короткий нарис наукової, науково-організаційної діяльності, основні дати життя та хронологічний перелік праць відомого українського геолога, лауреата Премії ім. П. А. Тутковського, доктора геолого-мінералогічних наук, професора М. М. Іваніка. Висвітлено внесок українських геологів у дослідження надр Землі.

Викладено результати вивчення та аналізу систематичного складу комплексів форамініфер у верхньокрейдових відкладах Північної окраїни Донбасу, а також з'ясовано просторово-часові закономірності їх стратиграфічного поширення. Вперше для цього регіону розроблено зональну шкалу за бентосними форамініферами з 17 зонами, які узгоджені із зональною схемою за макрофауною. Зазначено відповідність форамініферових зон місцевим стратиграфічним підрозділам цього регіону. Уточнено зональний поділ за форамініферами для СЄП. Встановлені форамініферові зони скорельовано із такими суміжних територій. Знайдено відповідність визначених видів форамініфер з бореальними зональними маркерами Міжнародної стратиграфічної шкали (2008 р.). На основі нових матеріалів запропоновано доповнити чинну Стратиграфічну схему верхньокрейдових відкладів Північної окраїни Донбасу (2013 р.) зональною шкалою за бентосними форамініферами. За результами вивчення форамініфер доповнено палеонтологічні характеристики й уточнено вік і межі місцевих стратиграфічних підрозділів верхньокрейдових відкладів такого регіону. Відтворено окремі палеогеографічні та палеоекологічні умови існування форамініфер Північної окраїни Донбасу в пізньокрейдовому морському басейні.

Наведено результати розрахунків мінімальної та максимальної вихідної (початкової) ціни земель сільськогосподарського призначення в регіонах України, а також середньої вартості гектара цих земель, яка майже в півтора разу перевищує поширену з відкриттям вітчизняного ринку землі оцінку їх стартової величини. Уперше розкрито такий чинник формування ціни землі сільськогосподарського призначення як "розмір доходу від споживання екосистемних послуг", вплив якого на зростання її початкової ціни доведено результатами монетарно оціненого внеску екосистемних послуг грунтів місцевого екосистемного активу Миколаївської області.

Проведено формалізацію економічного збитку від погіршення або знищення екосистемних послуг (ЕП), на основі якої встановлено його вихідний складник - показник шкоди, завданої екосистемним товарам і послугам як активам природного капіталу. Уперше розкрито змістове наповнення економічного збитку від втрат екосистемних товарів і послуг як вартісного оцінювання сумарної величини завданої їм шкоди, обсягу відповідних суспільних витрат і фінансових ресурсів для заміщення певних видів ЕП, втрачених повністю або частково, витрат, необхідних для запобігання шкоді від негативних соціоекономічних і екологічних наслідків втрат ЕП та усунення цих втрат, а також упущеної вигоди від втрачених можливостей (доходу) через деградовані ЕП і зумовлених цим суспільних витрат. Обгрунтовано, що при визначенні загального показника економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища за екосистемними об'єктами його ключовим параметром є саме вартісна оцінка цінності ЕП на основі економічної оцінки деградаційних змін екосистем-продуцентів. Представлено послідовну параметризацію економічної цінності ЕП; узагальнено прикладні результати вартісного оцінювання ЕП, які становлять опорну методичну допомогу для аналогічного оцінювання іншими розробниками, зокрема професійними оцінювачами, ліцензованими Міністерством екології та природних ресурсів України. Уведено в науковий обіг положення щодо визначення економічної цінності ЕП та їх внеску в добробут, які прописані в чотирьох найважливіших конститутивних офіційних документах, розроблених у 2012 - 2017 рр. Статистичною комісією ООН, ФАО, МВФ і Світовим банком. Уперше здійснено розрахунок орієнтовної вартості ЕП басейну річки Дніпро в межах України, в тому числі Київської області, а також встановлено подвійне перевищення вартості послуг екосистем Київської області (як регіону басейну середньої течії Дніпра) над величиною регіонального валового продукту за однаковий часовий період. Доведено необхідність урахування вагомого внеску ЕП у суспільний дохід (або, навпаки, їх втрат) з метою створення науково вірогідної основи для прийняття обгрунтованіших і достовірніших практичних рішень при формуванні та реалізації соціально-економічної й екологічної політики.

Розкрито понятійні кластери - "забруднення навколишнього середовища" та "економічний збиток від забруднення навколишнього природного середовища", а також досліджено низький рівень просування концептуальних засад екосистемного підходу в практику вітчизняного господарювання. З допомогою екосистемного підходу вперше проведено структуризацію економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища за екосистемними об'єктами втрат, що охоплює принаймні шість екосистемних об'єктів: втрати від деградації екосистем біорізноманіття; втрати через погіршення або знищення екосистемних товарів, послуг, функцій; збитки, заподіяні у зв'язку з порушенням асиміляційного потенціалу екосистеми; шкода, заподіяна природно-господарському комплексу; втрати від пошкодження та руйнування біоресурсних сегментів національної економіки; збитки, заподіяні природоорієнтованому виробництву чи галузі національної економіки. Наведено схему структуризації економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища, в якій вперше представлено не лише групи втрат за екосистемними об'єктами, а й чітку та найповнішу наочну класифікацію видів втрат, які формують цей економічний збиток. Їх урахування сприятиме обгрунтуванню більш достовірного загального економічного збитку, заподіяного національній економіці внаслідок забруднення навколишнього природного середовища. Показано, що на практиці склалася вкрай невтішна ситуація із застосуванням екосистемного підходу для вартісного оцінювання природних об'єктів чи збитку від забруднення навколишнього природного середовища. Доведено накопичення невирішених на цей час питань щодо реалізації екосистемного підходу при оцінюванні економічного збитку внаслідок забруднення навколишнього природного середовища в частині наукового, правового, методичного, нормативного та інформаційного опрацювання, що потребує не тільки відповідних потужних зрушень і дій з боку фахівців-екологів, представників наукових кіл, законодавчих і виконавчих органів державної влади, а й активізації просвітницької роботи для поглиблення екологічної свідомості населення, особливо на рівні територіальних громад.

Представлено підручник, який відображає сучасні проблеми та вплив економічних законів на підприємницьку діяльність бізнес-структур. Розглянуто питання функціонування економічних систем на ринку, специфіка управління трансформаційними процесами, а також питання розвитку підприємства з урахуванням зворотних зв'язків, інновацій, реструктуризація підприємств, ініціювання бізнес-процесів і формування моделей ведення бізнесу тощо.

Спираючись на масив оригінальних міжнародних документів, результати зарубіжних і вітчизняних досліджень, виявлено явну недостатність розроблення проблеми збалансування економічного, соціального та екологічного стану функціонування суспільства з позицій екосистемного підходу у вітчизняній фаховій літературі, який в останні роки особливо широко та поглиблено застосовується як базовий у наукових розробках і практичних проектах країн близького та далекого зарубіжжя. Встановлено, що вихідною причиною такої ситуації є нечітке розуміння концепту "екосистемний підхід" у понятійному апараті не тільки в економічних, а й в інших суспільних науках, що актуалізує дослідження його змістового наповнення. Розкрито сутність концепту екосистемного підходу в широкому та вузькому (власному) значенні, а також наведено його характеристику з позиції управління як певної методологічної структури для розроблення практичних управлінських новацій. Доведено, що застосування екосистемного підходу в економічних науках не обмежується лише сферою управління. Уперше сформулювано та введено в науковий термінологічний обіг поняття "екосистемне оцінювання". Запропоновано, розроблено та покроково розкрито алгоритм упровадження методу екосистемного оцінювання. Послідовно розглянуто сутність, завдання, цільові настанови кожного з трьох етапів циклу реалізації цього методу, що надає можливість своєчасно діагностувати соціо-еколого-економічні проблеми функціонування будь-якої екосистеми, перетворюючи екосистемний підхід з абстрактного поняття на конкретні управлінські дії. Показано, що застосування екосистемного оцінювання сприятиме запровадженню екосистемного обліку та комплексного підходу до визначення екосистемних вигід, втрат, збитків, які систематично недооцінюються. Таким чином, створюється більш точна фактична база для прийняття управлінських рішень, ефективніших з точки зору економічних затрат.

Висвітлено комплекс проблем кліматоохоронної політики, оцінено принципово нові можливості — змінити структуру економіки і застарілі технології виробництва і тим самим забезпечити швидке нарощення міжнародної конкурентоспроможності. Наголошено, що проблема запобігання зміні клімату, безумовно, перестає бути питанням дискусій виключно фахівців-екологів: вона стає наріжним каменем стратегії модернізації та економічного розвитку України, набуває виразно міждисциплінарного характеру, потребуючи досягнення ефекту синергії від взаємодії фахівців у самих різних галузях.

Згідно із чинною законодавчою базою України, розкрито взаємообумовленість завдань з реалізації цілей регіональної політики в умовах її реформування та нарощування децентралізації влади із завданнями реалізації основних цілей екологозбалансованого сталого розвитку, починаючи з локального рівня. Показано, що особливої значущості набувають дослідження методів і регуляторних процедур, спрямованих, насамперед, на зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також посилення дієвості механізмів та інструментів природоохоронної політики. Оскільки серед економічних механізмів її реалізації саме екологічне оподаткування є головним, остільки найбільший науковий і практичний інтерес викликають трансформації екологічного податку в умовах децентралізації влади - і як інструменту зміцнення фінансового потенціалу регіонального управління та місцевого самоврядування, і як опорного інструменту фінансового забезпечення природоохоронних заходів. Завдяки проведеному аналітичному та статистичному дослідженню змін структури розподілу екологічного податку в міжбюджетній вертикально-горизонтальній площині за 2011 - 2015 рр. виявлено та детально розкрито, з одного боку, позитивний вплив нового законодавчого порядку перерозподілу доходів від екологічного податку по міжбюджетній вертикалі, а з іншого - його негативний вплив по міжбюджетній горизонталі на посилення дієвості екологічного оподаткування як інструменту акумулювання фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування для реалізації локальних природоохоронних модель фінансово-бюджетної децентралізації екологічного оподаткування є моделлю фактичної руйнації системи фінансового забезпечення природоохоронних заходів, а тому - антиекологічною. Обгрунтовано, що подальше її розгортання виступатиме вагомим інституціональним чинником посилення негативного соціально-економічного впливу на стан навколишнього середовища. Наголошено на необхідності фахового перегляду відповідної чинної законодавчої бази, насамперед, її положень щодо цільового спрямування екологічного податку. Надано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного правового регламенту функціонування Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, а також активізації економічних інтересів територіальних громад до розв'язання екологічних проблем.

Сформовано передумови та складові моделі сталого розвитку з урахуванням природно-ресурсних обмежень, загострення екологічних і соціальних суперечностей. Обгрунтовано доцільність імплементації у вітчизняну практику регулювання природоохоронної діяльності передових іноземних практик реалізації екологічної політики та раціонального природокористування. Запропоновано концепт використання природно-ресурсного потенціалу на принципах сталості й упровадження засад сталого розвитку в соціальній сфері. Розроблено механізми гарантування природно-техногенної й екологічної безпеки, а також інструментарій інвестиційного забезпечення сталого розвитку. Обгрунтовано перспективні напрями переведення національного господарства на модель сталого розвитку шляхом реалізації інноваційних домінант соціально-економічного піднесення, забезпечення сталого природокористування, вирішення суспільних проблем та гарантування природно-техногенної й екологічної безпеки. Запропоновано інноваційний підхід до моделювання траєкторії сталого розвитку на основі системної та структурної перебудови територіальних природно-господарських комплексів.

Представлено результати досліджень теоретико-методологічних, методичних і прикладних проблем сталого використання, охорони й відтворення природно-ресурсного потенціалу, охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки та соціально-економічного піднесення суспільства. Проаналізовано євроінтеграційиі та геополітичні виклики, які слід ураховувати під час формування стратегії розвитку держави і регіонів. Обґрунтовано екосисгемний концепт сталості природно-господарського комплексу в умовах децентралізації. Визначено методологічні аспекти використання механізмів забезпечення сталого розвитку земле- та водогосподарського комплексу, а також лісо- і надрокористування в Україні.

Досліджено теоретико-методологічні, методичні й організаційно-управлінські підходи до формування економічних механізмів реалізації національної екологічної політики в системі забезпечення сталого розвитку України. Увагу приділено організаційно-економічному й економіко-правовому вдосконаленню екологічного регулювання з урахуванням євроінтеграційної стратегії держави. Обгрунтувано практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності економічних механізмів і дієвості інструментів екологічної політики на різних рівнях її реалізації.

Обгрунтовано необхідність урахувати стан природного капіталу в аналізі загального економічного розвитку. Узагальнено міжнародний досвід з оцінки екологічно скоригованих макроекономічних показників господарської діяльності. Розкрито існуючі методичні підходи до розрахунку "зеленого" валового внутрішнього продукту. Вперше обчислено екологічно скоригований чистий внутрішній продукт України, встановлено розбіжність між традиційним і "зеленим" ВВП України у 2001 - 2007 рр. у цифровому вимірі.

Розглянуто теоретико-методологічні, методичні та організаційно-управлінські підходи й практичні заходи щодо реалізації екологічної політики України. Обгрунтовано необхідність створення моделі державної екологічної політики України та її регіонів, що відповідає сучасним вимогам до екологічної безпеки розвитку й враховує міжнародні, макроекономічні, фінансові, податкові та інші важелі соціально-економічного зростання. Розглянено "зелений" ВВП України як показник дієвості такої політики. Акцентовано увагу на підвищенні дієвості вітчизняної системи оподаткування як ключової складової державної екологічної політики, на фінансовому забезпеченні реалізації політики екологічної безпеки та екологізації підприємницької діяльності. Визначено подальші пріоритетні напрями стратегії держави щодо розвитку екологічного підприємства. Показано сучасну економічну динаміку природоохоронних витрат та інвестицій, описано регіональні природоохоронні індикатори в системі формування національної екологічної політики. Викладено сутність, специфіку та показники ефективної реалізації регіональної екологічної політики на прикладі Автономної Республіки Крим. Висвітлено методологічні засади такої політики за умов очікуваних кліматичних змін - від загальних питань до соціально-економічного аналізу економічної ситуації.

Обоснована необходимость учесть состояние природного капитала при анализе общего экономического развития. Обобщен международный опыт в оценке экологически скорректированных макроэкономических показателей хозяйственной деятельности. Раскрыты существующие методические подходы к расчету "зеленого" валового внутреннего продукта. Впервые рассчитан экологически скорректированный чистый внутренний продукт Украины, установлено расхождение между традиционным и "зеленым" ВВП в 2001 - 2007 гг. в цифровом измерении.

Розкрито економічну значущість сектору екологічних товарів і послуг як інвестиційно привабливого, динамічного, прибуткового сегмента внутрішнього ринку й висококонкурентного сегмента зовнішньої торгівлі. Наведено статистичну характеристику світового екологічного ринку. Уперше визначено та подано оцінку обсягу сектору екологічних товарів і послуг в Україні, розраховано щорічні темпи його розвитку, обгрунтовано пропозиції щодо комплексу необхідних державних регулятивних дій, спрямованих на активізацію цього сектору.

Подано блок розробок теоретико-методологічних основ однієї з найменш досліджених базових складових природоресурсної ренти - екологічної ренти. Уперше виявлено фінансові форми вилучення екологічної ренти, які розгорнуто репрезентовані й проаналізовані з висвітленням існуючих недоліків. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинної методики справляння зборів за забруднення природних ресурсів як основного фінансового інструмента вилучення екологічної ренти I, а також пропозиції з активізації податкового стимулювання екологоорієнтованих і ресурсоощадних дій господарюючих суб'єктів, у тому числі через фінансові інструменти вилучення екологічної ренти I і II.