Книга посвящена фундаментальным проблемам экономической науки, философско-экономическим вопросам общественного воспроизводства. Экономические явления показаны в логической связке, отличной как от исторической последовательности хозяйственных преобразований, так и от географического расположения хозяйственных доменов. Рассмотрены общесистемные вопросы воспроизводства человеческой популяции, воспроизводство экологической и социальной ниши человека, представлены элементарно-базовые модели общественного воспроизводства, обсуждаются традиционные для политической экономии вопросы стоимости, денег и труда, модели распределения товаров, динамика товарно-денежного обращения, статические и динамические составляющие воспроизводственного процесса. Центральное место в книге занимает рассмотрение с философских позиций сути деятельности человека, направленной на создание и воссоздание условий своего существования.

Рассмотрены фундаментальные вопросы общественных форм ведения мирового хозяйства, проведен логический анализ общественно-экономического процесса. Отражены экологические и социальные вопросы воспроизводства человека, стоимости денег и труда, представлены элементарно-базовые модели общественного воспроизводства, модели распределения товаров, проанализирована динамика товарно-денежного обращения, а также статистические и динамические составляющие процесса воспроизводства. С философских позиций рассмотрена суть деятельности человека, направленная на создание и воссоздание условий своего существования.

Запропоновано закриті дескриптивні моделі виникнення і розвитку фінансових криз взагалі і в кредитово-залежній сфері відтворення (житлове будівництво) зокрема. Аналіз моделей пояснює неминучість настання криз як природного продовження легітимної діяльності депозитно-кредитних установ. В Україні загроза фінансової кризи виникла в 2005 p., отже синхронізація світової і внутрішньої криз - лише випадковість. Водночас, це дослідження не закриває тему фінансових криз, а лише пропонує ще один напрям наукових досліджень.

Розглянуто три методи економічного прогнозу. Сутність першого: за одиницю похибки прогнозу прийнято розмір середньої похибки величини, що вимірюється (економічного параметра), бо похибка прогнозу не може бути нижчою за похибку вимірів. Другий метод: похибка експертного прогнозу не може бути меншою за декларований експертом рівень упевненості. Третій метод дає змогу відрізняти похибку прогнозу приросту від похибки прогнозу абсолютної величини. Як міра реалізації прогнозу запропоновані способи оцінки іманентної (не статистичної) оцінки прогнозної похибки. Зазвичай похибку прогнозу оцінюють так, як і похибку величини, що вимірюють, тобто як "відносну" (більш рідко - "абсолютну") похибку. Одначе прогноз не є вимірювальною величиною, і лише зовні прогнозна похибка подібна до похибки вимірювальної величини. Тому в одних випадках (механістичний одномоментний кількісний прогноз) цей спосіб оцінки похибки ігнорує цільовий формат прогнозу, в інших (якісний багатоваріантний прогноз) - таким способом взагалі не можна послуговуватися. Дослідження в цій сфері нам не відомі. У будь-якому випадку вони не настільки системні, щоб бути віддзеркаленими в енциклопедичній і академічній літературі. Запропоновані методи не є єдиними або оптимальними в тому чи іншому сенсі і при цьому охоплюють обмежену гаму розмаїття видів економічного прогнозу. Зроблені кроки в цьому напрямі можуть спонукати до подальших систематичних досліджень міри реалізації економічного прогнозу.

Розглянуто порівняльну динаміку виробництва питомого ВВП, що припадає на одну людину, в Україні і Данії як усередненого представника розвинутих країн Європейського Союзу. Загальноприйнятий метод порівняння, який грунтується на математичних перетвореннях у вигляді темпів зростання макропоказника ПВВП, доводить, що зближення економічного рівня обох країн можливе вже за 10 - 15 років. Однак теорія, на перший погдяд бездоганна, вступає в суперечність з реальністю. Розкрито логічну помилку механістичних розрахунків, яка заводить прогнозування наших можливостей у глухий кут. По-перше, перетворення у вигляді темпів зростання передбачає, що економіка розвивається за експонентою, тоді як насправді - за лінійною функцією. Порівняння відбувається не у відсотках, а в міжнародних доларах на одну людину. По-друге, ретроспективний аналіз економік обох країн протягом сторіччя доводить, що з розвитком економіки Україна прогресивно відстає від Данії. Тому перш ніж наздоганяти, необхідно ліквідувати прогресивну складову відставання, тобто вирівняти швидкості зростання обох країн. Кінцева задача дослідження - з'ясувати мінімально допустиму швидкість зростання економіки України, яка дозволила б не те що наблизитися до передової країни Європи, а лише зупинити прогресуюче відставання. Очевидно, що вимоги більш ніж помірні, проте жодного разу протягом сторіччя вони не витримувалися хоча б 10 років поспіль.

Розглянуто інфляційний процес у двох внутрішньосуперечливих зрізах: як наслідок нерівномірності розвитку галузей економіки, так і стосовно порівнюваних країн з різним обсягом виробленого валового продукту. Запропоновано когнітивну канонічну модель економічних відносин як закритої системи, яка надала змогу довести на рівні теореми таке: існує форма інфляції, яка безпосередньо випливає з факту нерівномірного розвитку галузей і вимог справедливого розподілу товарів між виробниками; збільшений рівень інфляції у відстаючій країні в порівнянні з передовою - з відмінності між рівнями питомих ВВП цих країн у разі припущення однакових швидкостей (перших похідних за часом) їх зростання як у реальному, так і в номінальному вимірі. Результати дослідження - це тип певних економічних відносин, що повністю проявляють себе тільки в межах моделі і частково - у реальній ситуації, саме в тій мірі, в якій ця модель її відображає.