Зазначено, що у хворих на системний червоний вовчак баланс статевих і гонадотропних гормонів, пов'язаний з імунними порушеннями та прозапальними цитокінами, залежить від ураження суглобів, м'язів, перикарда, селезінки, антифосфоліпідного синдрому, попереднього використання глюкокортикоїдних гормонів й цитостатиків. Гіперестрогенація організму впливає на розвиток фіброміом матки, підвищення прогестеронемії та зниження тестостеронемії, сприяє виникненню вагініту. З низьким рівнем тестостерону в крові пов'язаний розвиток периметриту, а зростання синтезу лютропіну бере участь у формуванні фіброміом матки та кіст яєчників.

Оптимізовано методи лікування хронічного сальпінгоофориту (ХСО) у разі системного червоного вовчака (СЧВ) на підставі визначення характеру перебігу, морфологічних змін і патогенезу захворювання. Встановлено особливості досліджуваної патології та проаналізовано їх зв'язок з екстрагенітальними ознаками захворювання. Розглянуто структурні зміни придатків матки за даними морфологічного дослідження, встановлено характер взаємозв'язку запальних уражень придатків матки з клініко-морфологічними проявами інших вісцеритів. Показано роль імунних порушень і прозапальних цитокінів у розвитку хронічного сальпінгоофориту у хворих на СЧВ. Вивчено функціональний стан гонадотропно-гіпофізарної системи у хворих з СЧВ у разі ХСО. Визначено характер змін метаболізму ліпідів, їх перекисного окиснення й антирадикального захисту у хворих з хронічним сальпінгоофоритом у разі СЧВ. Проведено бактеріологічне дослідження й оцінено ефективність патогенетичної терапії хронічного сальпінгоофориту у разі СЧВ, показано зв'язок її з загальними результатами лікування захворювання. Встановлено роль імунних порушень, прозапальних цитокінів, дисбалансу статевих і гонадотропних гормонів, метаболізму ліпідів і процесів їх перекисного окиснювання у розвитку хронічного сальпінгоофориту у хворих на СЧВ. Розроблено найбільш оптимальні підходи щодо проведення терапевтичних заходів ХСО у разі СЧВ і проведено їх клінічну апробацію.