У третьому томі навчального посібника найбільше місце відведено інфекційним захворюванням. Викладені відомості про особливості мікробної флори у дітей, епідемічну роль гризунів та членистоногих у передачі захворювань. Описані перинатальні інфекції та особливості їх перебігу. Багато уваги приділено вірусним, бактеріальним, протозойним і кишковим інфекціям, а також завізним інфекційним захворюванням. Даються відомості про діареї у дітей грудного віку. Спеціальні розділи присвячені захворюванням нервової та ендокринної систем, гематології, ортопедії та травматології, а також вегетативним дисфункціям у дітей.

Викладено сучасні дані про етіологію, поширеність, патогенез, клініку, ускладнення, діагностику і терапевтичне лікування найбільш розповсюджених кишкових бактеріальних інфекцій (холера, сальмонельоз, шигельоз, ешерихіоз, стафілококові токсикоз та ентероколіт, кампілобактеріоз, кишковий ієрсиніоз, кишковий клостридіоз тощо). Значну увагу приділено їх диференціальній діагностиці з хірургічною та терапевтичною патологією, лікувальним заходам із використанням антибактеріальних, дезінтоксикаційних, дегідратаційних, імунокоригувальних засобів, а також інтенсивній терапії невідкладних станів (гіповолемічний та інфекційно-токсичний шок). Ця книга є першою клінічною монографією, в якій узагальнено багаточисленні відомості, що були опубліковані в періодичних виданнях, матеріалах наукових конференцій та інших, часто недоступних загальному колу фахівців, документах.

Відображено результати пошуків провідних наукових колективів і лікарів з актуальних питань інфекційної патології. Особливу увагу приділено дослідженням вірусних гепатитів, сальмонельозу, дизентерії, лептоспірозу, дифтерії, гострих респіраторних і герпетичних хвороб, кору, епідемічного паротиту, менінгітів, а також кліщових енцефалітів, ВІЛ-інфекції, бореліозу, сибірки, токсоплазмозу, деяких гельмінтозів. Упровадження розробок авторів у практичну охорону здоров'я сприятиме підвищенню якості профілактики, діагностики і лікування розповсюджених інфекційних хвороб.

Розглянуто проблеми удосконалення противірусної та імуномодулюючої терапії гепатиту В, використання харчової домішки трисан у терапії гострих вірусних гепатитів, клініко-епідеміологічні особливості вірусних гепатитів у молодих людей, а також стан гуморального і клітинного імунітету за різних варіантів перебігу хронічного гепатиту в дітей. Проаналізовано зміни інтегральних імунологічних коефіцієнтів у хворих на гепатити А і, під впливом комплексного лікування із включенням літію карбонату, тактику лікування хворих на хронічний гепатит С з мінімальною або слабко вираженою гістологічною активністю. Визначено вплив хронічної інтоксикації наркотиками на перебіг фульмінантної печінкової недостатності у хворих на вірусні гепатити тощо.

Наведено результати застосування новітніх методів у терапії та діагностиці вірусних гепатитів, кишкових інфекційних хвороб, герпесів вірусних і бактерійних менінгоенцефалітів та інших інфекційних хвороб (хламідійно-герпетичних, висипнотифозних, туберкульозних тощо).

Проаналізовано помилки у діагностиці менінгітів на догоспітальному етапі. Визначено ступінь вираження компонентів запалення в головному та спинному мозку, його оболонках, викликаних герпетичним менінгоенцефалітом і мієлітом. Висвітлено роль ентеробіозу в розвитку неврологічних порушень і зниженні компенсаторно-пристосувальних реакцій. Досліджено проблему кліщового енцефаліту в Україні. Наведено екологічну та клініко-епідеміологічну характеристики випадків гарячки Західного Нілу в Україні. Викладено сучасні методи діагностики та лікування серозних менінгітів. Розглянуто питання вакциноасоційованого поліомієліту та поствакцинальних реакцій. Установлено диференціальний діагноз серозного та гнійного менінгіту в новонароджених. Зроблено оцінку емпіричної антибіотикотерапії гнійних менінгітів у дітей. Використано хлорофіліпт для лікування лістеріозного менінгіту та менінгоенцефаліту. Відображено сучасні аспекти лікування гнійних менінгітів у дітей.

Наведено клінічну класифікацію вірусних гепатитів. Висвітлено зв'язок HCV-інфекції та позапечінкових уражень. Визначено обтяжливі чинники перебігу гепатиту B. Проведено класифікацію хронічних вірусних гепатитів. Виявлено маркери HAV, HBV та HCV у сироватці крові. Запропоновано схеми лаферонотерапії вірусних гепатитів. Відображено фактори, що сприяють успішній інтерферонотерапії хронічного вірусного гепатиту. Розроблено високоефективні вакцини проти гепатиту А "Хаврикс-А" фірми "Сміт Кляйн Бічем" та "Аваксим" фірми "Пастер Мер'є Кеннот", а також рекомбінантну вакцину проти гепатиту Е.

Проаналізовано розвиток клінічної інфектології в Україні. Висвітлено історію становлення та розвитку кафедр інфекційних хвороб дорослих і дітей медичних університетів та академій, а також клінічних відділів та лабораторій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб Академії медичних наук України.

Проанализировано развитие клинической инфектологии в Украине. Освещена история становления и развития кафедр инфекционных болезней взрослых и детей медицинских университетов и академий, а также клинических отделов и лабораторий Института эпидемиологии и инфекционных болезней Академии медицинских наук Украины.

Висвітлено питання інфекційних хвороб, зокрема, їх морфологію, імунологію та клінічну біохімію. Проаналізовано особливості клінічних прояв ураження центральної нервової системи у дітей на тлі сальмонелозу, а також перебігу герпетичної інфекції у вагітних. Розглянуто клініко-діагностичні особливості енцефалітів, спричинених вірусом звичайного герпесу та цитомегаловірусом у дітей старшого віку. Наведено порівняльну характеристику інтерферонового статусу у дітей з гострими кишковими інфекціями різної етіології. Висвітлено проблему клінічного та лабораторного контролю за токсоплазмозом.

Освещены вопросы инфекционных заболеваний, в частности, их морфология, иммунология и клиническая биохимия. Проанализированы особенности клинических проявлений поражения центральной нервной системы у детей на фоне сальмонелоза, а также течения герпетической инфекции у беременных. Рассмотрены клинико-диагностические особенности энцефалитов, обусловленных вирусом обычного герпеса и цитомегаловирусом у детей старшего возраста. Приведена сравнительная характеристика интерферонового статуса у детей с острыми кишечными инфекциями различной этиологии. Освещена проблема клинического и лабораторного контроля за токсоплазмозом.

Ключ. слова: вірусні гепатити, індуктори синтезу інтерферону, аміксин, ізопринозин, циклоферон
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.11

Рубрики:

Гепатити

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено загальні відомості про шигельоз і його етіологію, епідеміологію та профілактику, патогенез і патоморфологію, описано клінічну картину, діагностику, зокрема, диференціальну. Значну увагу приділено лікуванню шигельозу. Висвітлено клінічні характеристики окремих форм та варіантів, а також особливості перебігу хвороби у дітей та людей похилого віку. Запропоновано диференціально-діагностичні таблиці.

Приведены общие сведения о шигелезе и его этиологии, эпидемиологии и профилактике, патогенезе и патоморфологии, описаны клиническая картина, диагностика, в частности, дифференциальная. Значительное внимание уделено лечению шигелеза. Освещены клинические характеристики отдельных форм и вариантов болезни, особенности ее протекания у детей и людей пожилого возраста. Предложены дифференциально-диагностические таблицы.

Викладено основні положення епідеміології під час стихійних і соціальних лих. Розглянуто взаємозв'язок соціальних і природних чинників, їх вплив на епідемічний процес серед цивільного населення та особового складу військ. Проаналізовано особливості планування протиепідемічних заходів за екстремальних умов, перебігу штучно викликаного епідемічного процесу. Описано сучасні методи профілактики уражень у разі застосування зброї масового ураження.

Изложены основные положения эпидемиологии во время стихийных и социальных бедствий. Рассмотрены взаимосвязь социальных и природных факторов, их влияние на эпидемический процесс среди гражданского населения и особого состава войск. Проанализированы особенности планирования противоэпидемических мероприятий в экстремальных условиях, течения искусственно вызванного эпидемического процесса. Описаны современные методы профилактики поражений в случае использования данного вида оружия массового поражения.

Висвітлено методологічні засади класифікації інфекційних і паразитарних хвороб, запропоновано універсальну схему діагнозу з урахуванням клінічних потреб і необхідності статистичного обліку захворювань. На підставі досягнень і пропозицій різних клінічних шкіл запропоновано уніфіковану клінічну класифікацію найбільш поширених хвороб, а також альтернативні класифікації, що дають уявлення про різні підходи до клінічної систематизації варіантів і особливостей перебігу будь-якої хвороби. Наведено витяг з Міжнародної статистичної класифікації хвороб (10-го перегляду), зокрема, класи, рубрики та підрубрики інфекційних і паразитарних хвороб, що підлягають кодуванню та реєстрації.

Освещены методологические основы классификации инфекционных и паразитарных заболеваний, предложена универсальная схема диагноза с учетом клинических потребностей и необходимости статистического учета заболеваний. На основании достижений и пропозиций различных клинических школ предложена унифицированная клиническая классификация наиболее распространенных болезней, а также альтернативные классификации, дающих представления о различных подходах к клинической систематизации вариантов и особенностях течения того или иного заболевания. Приведены выдержки из Международной статистической классификации заболеваний (10-го пересмотра), в частности, классы, рубрики и подрубрики инфекционных и паразитарных заболеваний, подлежащих кодированию и регистрации.

Показано ефективність обпилення слизової оболонки товстої кишки кисневим аерозолем із шишечок вільхи сірої окремо та в комбінації з пробіотиком ентеролом у комплексному лікуванні 84-х хворих на шигельоз. Комбіноване застосування препарату сприяло санації кишечнику від збудника, прискорювало нормалізацію мікробіоценозу товстої кишки у 94,0 % хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.794

Рубрики:

Біогенні стимулятори, адаптогени

Шифр НБУВ: ВС37792 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Спостерігали хворих на вітряну віспу, оперізувальний герпес і гнійний верхньощелепний синуїт, якими ускладнились гострі респіраторні вірусні інфекції. Досліджено ефективність комплексної терапії за даних захворювань за допомогою низькомолекулярного синтетичного індуктора ендогенного інтерфероноутворення - циклоферону (наведено просторову будову та хімічну формулу циклоферону). Застосування таблетованої та ін'єкційної форм циклоферону сприяло клінічному одужанню та поліпшенню імунологічних показників організму.

Под наблюдением находились больные ветряной оспой, опоясывающим герпесом и гнойным верхнечелюстным синуитом, которыми осложнились острые респираторные вирусные инфекции. Исследована эффективность комплексной терапии при данных заболеваниях с помощью низкомолекулярного синтетического индуктора эндогенного интерферонообразования - циклоферона (представлено пространственное строение и химическая формула циклоферона). Использование таблетированной и инъекционной форм циклоферона способствовало клиническому выздоровлению и улучшению иммунологических показателей организма.

У результаті проведених досліджень виявлено, що у хворих на хронічний гепатит С додаткові шкідливі фактори негативно впливають на субпопуляційний склад лімфоцитів і вміст цитокінів. У хворих на хронічний гепатит С, що працюють на підприємствах зі шкідливими умовами праці або часто вживають алкоголь, встановлена значніша імунодепресія Т-клітинної ланки імунітету за активації гуморальної у порівнянні з хворими на хронічний гепатит С без впливу цих факторів.

В результате проведенных исследований выявлено, что у больных хроническим гепатитом С дополнительные вредные факторы негативно влияют на субпопуляционный состав лимфоцитов и содержание цитокинов. У больных хроническим гепатитом С, которые работают на предприятиях с вредными условиями работы или часто употребляют алкоголь, установлена более значительная иммунодепрессия Т-клеточного звена иммунитета при активации гуморального по сравнению с больными хроническим гепатитом С без влияния этих факторов.

В динаміці захворювання досліджено вміст деяких позитивних білків гострої фази - С-реактивного білка, церулоплазміну, альфа1-антитрипсину та альфа1-кислого глікопротеїну у сироватці крові 55-ти хворих на гострий гепатит А, В (ГГА - 26, ГГВ - 18) і з загостренням хронічного холецистопанкреатиту (ЗХП - 11). Показано, що у хворих на гострі вірусні гепатити вміст С-реактивного білка у крові збільшується в 10-15 разів, причому меншою мірою, ніж за ЗХП ; вміст С-реактивного білка, церулоплазміну, альфа1-антитрипсину у хворих на ГГВ вище, ніж у хворих на ГГА. Моніторинг змін концентрації церулоплазміну і альфа1-антитрипсину може бути корисний для оцінки перебігу і прогнозу хвороби; у хворих на гострий вірусний гепатит і ЗХП розбіжності у величині співвідношень білків гострої фази свідчать про дисбаланс останніх й дозволяють у 75 % випадків припустити етіологію жовтяниці.

В динамике заболевания исследовано содержание некоторых позитивных белков острой фазы - С-реактивного белка, церулоплазмина, альфа1-антитрипсина и альфа1-кислого гликопротеина в сыворотке крови 55-ти больных острым гепатитом А, В и с обострением хронического холецистопанкреатита. Показано, что у больных острыми вирусными гепатитами содержание С-реактивного белка в крови увеличивается в 10-15 раз, причем в меньшей степени, чем при обострении хронического холецистопанкреатита; содержание С-реактивного белка, церулоплазмина, альфа1-антитрипсина у больных острым гепатитом В више, чем у больных острым гепатитом А. Мониторинг изменений концентрации церулоплазмина и альфа1-антитрипсина может быть полезным для оценки течения и прогноза болезни; у больных острым вирусным гепатитом и с обострением хронического холецистопанкреатита расхождения в величине соотношений белков острой фазы свидетельствуют о дисбалансе последних и позволяют в 75 % случаев допустить этиологию желтухи.

Обстежено 35 хворих на первинний рак печінки (ПРП) і 8 - з метастатичним ураженням печінки з метою дослідження частоти вірогідних етіологічних чинників за ПРП та поліпшення ефективності лікування за допомогою противірусного засобу "Лаферон". Підтверджено важливу роль вірусів гепатитів В і С та алкоголізму в розвитку ПРП: у 2/3 хворих на ПРП виявлено інфікування вірусами гепатитів В і/або С, кожний третій страждав алкоголізмом. Призначення лаферону разом з поліхіміотерапією і/або променевою терапією сприяло продовженню життя пацієнтів.

Обследованы 35 больных первичным раком печени (ПРП) и 8 - с метастатическим поражением печени с целью исследования частоты достоверных этиологических факторов при ПРП и возможности улучшить эффективность лечения с помощью противовирусного средства "Лаферон". Подтверждена значительная роль вирусов гепатитов В и С и алкоголизма в развитии ПРП: у 2/3 больных на ПРП выявлено инфицирование вирусами гепатитов В и/или С, каждый третий страдал алкоголизмом. Назначение лаферона вместе с полихимиотерапией и/или лучевой терапией способствовало продлению жизни пациентов.

Виявлено, що комбінована терапія лафероном і урсофальком, у порівнянні з монотерапією лафероном у хворих на хронічний гепатит С є більш ефективною: частіше реєструється вірусологічна й повна ремісія, зменшується частота виникнення побічних ефектів і поліпшується переносимість терапії. Порівняльний аналіз ефективності лікування хворих лафероном і комбінації його з урсофальком показали більшу активацію клітинної ланки імунітету у хворих на хронічний гепатит С, які одержали курс комбінованої терапії, що доводить імуномодулювальну властивість урсофальку, яка позитивно впливає на противірусну активність інтерферону. Динаміка субпопуляційного складу лімфоцитів і цитокінів на тлі противірусної терапії свідчить про важливу роль Т-клітинної ланки імунітету в механізмах противірусного захисту у хворих на хронічний гепатит С.

Выявлено, что комбинированная терапия лафероном и урсофальком по сравнению с монотерапией лафероном у больных хроническим гепатитом С является более эффективной: чаще регистрируется вирусологическая и полная ремиссия, уменьшается частота возникновения побочных эффектов и улучшается переносимость терапии. Сравнительный анализ эффективности лечения больных лафероном и комбинации его с урсофальком показали большую активацию клеточного звена иммунитета у больных хроническим гепатитом С, получивших курс комбинированной терапии, что подтверждает иммуномодулирующие свойства урсофалька, позитивно влияющие на противовирусную активность интерферона. Динамика субпопуляционного состава лимфоцитов и цитокинов на фоне противовирусной терапии свидетельствует о важной роли Т-клеточного звена иммунитета в механизмах противовирусной защиты у больных хроническим гепатитом С.