Установлено, що респіраторні хвороби свиней - поліетіологічні захворювання, у виникненні яких беруть участь збудники вірусобактеріальної природи, а також різноманітні їх поєднання. Запропоновано схему диференціації респіраторних хвороб свиней.

Вивчено спектр збудників асоційованих респіраторних хвороб свиней та їх розповсюдження, а також клінічні особливості перебігу цих хвороб. Визначено ефективність одночасного застосування емульгованої вакцини проти пастерельозу свиней та інактивованої вакцини "Респішур" з метою профілактики респіраторних хвороб асоційованої етіології. Запропоновано систему оздоровлення неблагополучних за зазначеними хворобами свиней господарств з урахуванням комплексного діагнозу та ступеня розповсюдженості захворювання.

Розглянуто особливості індивідуального композиторського стилю Ф. Шрекера на прикладі опер "Далекий дзвін", "Іграшка", "Христофорус, або Видіння опери". Центральною проблемою дослідження є проблема цілісності багатоскладового стилю композитора. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю перегляду усталених і часто неповних характеристик та оцінок творчості Ф. Шрекера. Проаналізовано вербальний та музично-інтонаційний ряди даних опер. Детальний аналіз лібрето різних за жанром опер дозволив розкрити своєрідність художнього методу Шрекера-лібретиста та виявити втілені у даних творах літературні та філософсько-естетичні тенденції на межі ХІХ - ХХ ст. Охарактеризовано особливості музичної мови та драматургії даних опер, проведено їх стильовий аналіз і зроблено висновок щодо природи індивідуального музичного стилю композитора.

Наведено клініко-епізоотологічну характеристику хламідіозу великої рогатої худоби. Описано особливості клінічного прояву та перебіг хламідійної інфекції. Результати проведених дослідів показали, що виділений збудник хламідіозу великої рогатої худоби розмножувався і культивувався в 6 - 7-добових курячих ембріонах за зараження в жовтковий мішок із рясним нагромадженням елементарних тілець. Порівняльна діагностика хламідіозу великої рогатої худоби з використанням методів РЗК і ІФА, проведена у виробничих умовах, показала, що ІФА на 14,8 % ефективніше й повністю може замінити трудомістку РЗК.

Одне з провідних місць у загальній патології свиней займає хламідіоз. У господарствах Сумської області хламідіоз свиней реєстрували досить часто, в основному, у змішаній формі. В одному і тому ж господарстві хвороба могла мати як гострий, так і латентний перебіг, який встановлювався лише лабораторними дослідженнями. За типового перебігу інфекційного процесу клінічні й патоморфологічні зміни були виражені особливо чітко, супроводжуючись масовими абортами серед тварин. Поява на фермі слабких і відстаючих у розвитку поросят в умовах цілком нормального утримання та годівлі і за відсутності бактеріальної інфекції є підставою для проведення лабораторних досліджень із метою виключення хламідіозу.

Під час дослідження хімічного складу м'яса деяких видів диких тварин найбільший відсоток вологості та білків виявляли у м'ясі лося (відповідно 75,6 та 21,2 %), проте показник жиру у цього виду тварин був найменшим (1,9 %). М'ясо самця козулі вміщує в два рази менше жиру, ніж яловичина і у чотири рази менше, ніж свинина за меншого вмісту холестерину (приблизно у 2 рази). Вміст білків у м'ясі самця козуль на 2,8 % більше, ніж в яловичині і на 5,2 % - ніж у свинині. Харчову і біологічну цінність м'яса поряд з іншими сполуками обумовлюють і мінеральні речовини, які впливають на процеси метаболізму, росту і розвитку організму. Дослідження за фізико-хімічними властивостями м'яса ведмедів показали позитивну реакцію на пероксидазу, витяжка із синьозеленого кольору перейшла у буру протягом 2 хвилин, аміно-аміачна проба становила 0,8 - 1,0 млг; негативну реакцію із мідним купоросом, бульйон залишався прозорим зі значною кількістю пластівців, негативну формольну пробу, фільтрат залишався прозорим. Показники pH проб м'яса відповідали м'ясу здорових тварин.

Останніми роками африканська чума свиней (АЧС) поставила під загрозу український сектор свинарства. Поширення АЧС в Україні вже призвело до серйозних соціально-економічних наслідків. Хоча й було досягнуто певних результатів у знищенні цієї хвороби, втім її негативний вплив на внутрішній ринок м'яса триває. 2014 р. в північно-східній частині країни на території трьох областей (Луганська обл., Чернігівська обл., Сумська обл.) виявлено 16 випадків захворювання. Загалом 2015 р. зареєстровано 40 випадків захворювань, а 2016 р. їх кількість збільшилася майже у 2,3 раза і досягла максимуму (91 випадок). 2016 р. захворювання поширювалося ще більшими темпами і упродовж року підтверджено 91 спалах АЧС (84 серед домашніх і 7 серед диких свиней) в 16 областях України. 2017 р. підтверджено 163 випадки (119 серед домашніх, 38 серед диких і 6 інфікованих об'єктів) на території 23 областей України. З 1 січня по 22 лютого 2018 р. уже офіційно зареєстровано 37 випадків цього захворювання, зокрема в січні 2018 р. - 18 спалахів. У Полтавській області 2015 р. було зареєстровано 5 неблагополучних пунктів з АЧС: Пирятинський, Гребінківський, Кременчуцький та Глобинський райони. У всіх випадках причиною занесення збудника є безвідповідальне ставлення громадян до вимог чинного ветеринарного законодавства. 2016 р. в Полтавській області було зареєстровано 10 неблагополучних пунктів АЧС (Хорольський, Великобагачанський, Глобинський, Лубенський, Лохвицький, Гадяцький, Кобеляцький, Гребінківський райони та м. Гадяч); з них 4 випадки серед диких кабанів та 6 - домашніх свиней. 2017 р. в Полтавській області було зареєстровано 21 неблагополучний пункт з АЧС, зокрема серед домашніх свиней: у населення - 16, у господарствах різних форм власності - 3 та в дикій фауні - 2, де захворіли і загинули домашні свині в кількості 193 голови та знайдено 2 трупи диких кабанів (Великобагачанський, Шишацький, Котелевський, Карлівський, Чутівський, Лубенський, Глобинський, Пирятинський, Гадяцький, Кобеляцький, Семенівський, Оржицький райони та м. Лубни). 2018 р. в Полтавській області було зареєстровано 8 неблагополучних пунктів АЧС (Чутівський, Кременчуцький, Полтавський, Диканський, Миргородський, Котелевський, Лубенський та Кобеляцький райони). Реальний рівень розповсюдженості АЧС в Україні залишається невизначеним через обмежені можливості державних ветеринарних служб швидко виявляти та підтверджувати діагноз захворювання. За прогнозами експертів, якщо не здійснювати своєчасний та дієвий контроль за хворобою, негативний вплив від її поширення, ймовірно, буде збільшуватися і зумовить нові ризики для фермерів і переробників свинини.

Значної шкоди коням продовжують завдавати незаразні хвороби, особливо хірургічні. Хворі тварини на тривалий час втрачають працездатність, знижуються їх господарська цінність та спортивні показники. Мета дослідження - з'ясувати хірургічну патологію ортопедичних захворювань коней в умовах кінного клубу "Верхова їзда в Полтаві". Серед завдань досліджень: провести аналіз частоти виникнення та визначити причини хірургічної патології ортопедичних захворювань у коней в умовах племінного клубу "Верхова їзда в Полтаві". Вивчено поширення, етіологію та особливості перебігу хірургічної патології в коней англійської чистокровної, вестфальської, тракененської, арабської, української верхової та безпорідних порід віком від 4 до 10 років, а також поні віком від 9 до 17 років. Після чого класифікували до тієї чи тієї групи хірургічну патологію та встановлювали симптоми у хворих. Зважаючи на те, що найбільш поширеним видом хірургічної патології були ортопедичні захворювання та захворювання шкіри, основну увагу звертали на них. Ортопедичні дослідження проводили відповідно до методик, запропонованих провідними ортопедами Kyorber H. D. та Pollit K. K. Дослідження проводили на поголів'ї коней протягом 2018 - 2019 рр. в умовах кінного клубу "Верхова їзда в Полтаві". Під час проведення моніторингового обстеження встановлювали поширення, етіологію та особливості перебігу хірургічної патології в коней. Встановилено такі діагнози: наминки, гниття білої лінії та стрілки копита, деформації (розшарування підошовного рогу, часткову втрату глазурі, появу гострокутних та косих копит) та екзематозні процеси на шкірі. Серед хірургічної патології найбільш розповсюдженими є ортопедичні захворювання (45,45 %), серед яких найбільш поширені запальні процеси (27,27 %), частина інших форм хірургічної патології становить 27,28 %. Причини формування хірургічної патології різні, проте підурунтям для їхнього розвитку слугує порушення зоогігієнічних умов утримання, відсутність своєчасної ортопедичної роботи (72,7 %) та травматизм (27,3 %). Розвиток хірургічної патології супроводжувався різними клінічними ознаками, що було обумовлено особливостями формування хірургічної патології, в 45,4 % відмічали формування хронічної запальної реакції, у разі травматизму коней у 27,2 % формувалася гостра запальна реакція.

Значної шкоди коням продовжують завдавати незаразні хвороби, особливо хірургічні. Хворі тварини на тривалий час втрачають працездатність, знижуються їх господарська цінність та спортивні показники. Мета дослідження - з'ясувати хірургічну патологію ортопедичних захворювань коней в умовах кінного клубу "Верхова їзда в Полтаві". Серед завдань досліджень: провести аналіз частоти виникнення та визначити причини хірургічної патології ортопедичних захворювань у коней в умовах племінного клубу "Верхова їзда в Полтаві". Вивчено поширення, етіологію та особливості перебігу хірургічної патології в коней англійської чистокровної, вестфальської, тракененської, арабської, української верхової та безпорідних порід віком від 4 до 10 років, а також поні віком від 9 до 17 років. Після чого класифікували до тієї чи тієї групи хірургічну патологію та встановлювали симптоми у хворих. Зважаючи на те, що найбільш поширеним видом хірургічної патології були ортопедичні захворювання та захворювання шкіри, основну увагу звертали на них. Ортопедичні дослідження проводили відповідно до методик, запропонованих провідними ортопедами Kyorber H. D. та Pollit K. K. Дослідження проводили на поголів'ї коней протягом 2018 - 2019 рр. в умовах кінного клубу "Верхова їзда в Полтаві". Під час проведення моніторингового обстеження встановлювали поширення, етіологію та особливості перебігу хірургічної патології в коней. Встановилено такі діагнози: наминки, гниття білої лінії та стрілки копита, деформації (розшарування підошовного рогу, часткову втрату глазурі, появу гострокутних та косих копит) та екзематозні процеси на шкірі. Серед хірургічної патології найбільш розповсюдженими є ортопедичні захворювання (45,45 %), серед яких найбільш поширені запальні процеси (27,27 %), частина інших форм хірургічної патології становить 27,28 %. Причини формування хірургічної патології різні, проте підурунтям для їхнього розвитку слугує порушення зоогігієнічних умов утримання, відсутність своєчасної ортопедичної роботи (72,7 %) та травматизм (27,3 %). Розвиток хірургічної патології супроводжувався різними клінічними ознаками, що було обумовлено особливостями формування хірургічної патології, в 45,4 % відмічали формування хронічної запальної реакції, у разі травматизму коней у 27,2 % формувалася гостра запальна реакція.

Мисливські ресурси потребують регулярного обліку кількісного їх складу, дослідження якісного стану диких тварин та умов їх існування, а також пошуку дієвих рішень для усунення проблем мисливського господарства.) Мета статті - проведення порівняльного аналізу між чисельністю популяції хижих тварин і кількістю випадків сказу на території Полтавської та Сумської областей України. Як об'єкти, що досліджувалися, були обрані такі види хижих ссавців (род. Canidae) - вовк (Canis lupus L., 1758) та лисиця (Vulpes vulpes L., 1758). За даними Державного комітету статистики України в період 1978 - 2019 рр. найбільша чисельність лисиці на території України спостерігалася 1999 та 2000 рр. (126 900 та 116 650 голів відповідно). У період 2000 - 2014 рр. відбулося різке зменшення популяції лисиць понад 50 %. Аналізуючи динаміку чисельності лисиці на території Полтавської області за 2011 - 2019 рр., зроблено висновку, що за вказаний період різких коливань у показниках не спостерігалося, але порівняно з 2011 - 2013 рр. наступні періоди спостереження мали тенденцію до збільшення чисельності лисиць. Проведений аналіз чисельності лисиці на території Сумської області за аналогічний період показав протилежну динаміку зниження кількості тварин вдвічі з 2651 голів 2011 р. до 1500 голів 2019 р. Аналіз звітності Державного комітету статистики України щодо чисельності популяції вовка на території України загалом виявив, що кількісний склад популяції вовка на території України збільшився вдвічі з 1190 голів 1978 р. до 2468 - 2013 рр. В подальші шість років спостережень різких коливань у чисельності тварин не відбувалося, а середні показники складали 2225 +- 100,30. В наступний семирічний період (2013 - 2019 рр.) кількість тварин у середньому становила 6 +- 1,07 голів, а 2019 р. тварин взагалі не реєстрували, що говорить при знищення вовка як виду на території Полтавської області і може мати катастрофічні наслідки. Не менш серйозна ситуація склалася на території Сумської області за аналогічний період спостереження. За даними Державного комітету статистики України в період 2011 - 2015 рр. кількість тварин у середньому становила 75 +- 6,60 голів, то вже в наступні періоди (2016 - 2019) середня кількість тварин становила 2 +- 2,89 голови, що на 97 % менше від первинних показників. При аналізі кореляції виявлено, що при зменшенні чисельності популяції хижих тварин відмічається тенденція до збільшення випадків сказу як у Полтавській, так і в Сумській областях України. Встановлено, що за 2010 - 2019 рр. на території Полтавської області спостерігали значні коливання випадків через кожні 2 - 3 роки. У структурі захворюваності тварин на сказ серед лисиць на території Полтавської області за 2015 - 2019 рр. спостерігали тенденцію до зменшення випадків. Протилежна ситуація випадків сказу спостерігалася серед лисиць на території Сумської області, при цьому відмічали значні коливання 2010 та 2018 рр., протягом 2015 - 2019 рр. на території Сумської області виявляли тенденцію до зростання випадків сказу.

Представлені результати досліджень стану дистального відділу кінцівок у коней кінного клубу "Верхова їзда в Полтаві", розповсюдження хірургічної патології, з'ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Мета роботи - проведення в умовах кінного клубу серед поголів'я наявних коней досліджень з метою з'ясування стану дистального відділу кінцівок. Серед завдань досліджень: провести оцінку стану, поширення, причини появи, планіметричні дослідження дистального відділу кінцівок у коней. Доведено, що серед поголів'я коней найбільш поширеними ураженнями є втрата глазурі 13 тварин (86,6 %), поява косих (26,6 %), плоских (20,0 %) та торцевих копит (20,0 %), а також ран та заломів (13,3 %). Відсутність глазурі в ділянці вінчика та наявність поверхневих руйнувань рогу обумовлена пересиханням копитного рогу, погіршенням раціону, деформацією, тріщинами, неправильною організацією ортопедичної роботи та недосконалою конструкцією вигульних майданчиків. Симптомами руйнування глазурі було розпушення в межах від 1/5 до 2/5 поверхневих шарів епідермісу в ділянці вінчика, плоских копит - потоншення підошовного шару, якщо косі копита - формування з однієї сторони копита прямовисної та з іншої відлогої стінки, якщо довгі копита - зменшення кута зачепу, якщо торцеві копита - збільшення кута зачепу, розшарування рогових трубочок у разі тріщин та формування гнійного дефекту, якщо є рани. Співвідношення висоти передньої дорзальної стінки до п'яти є досить інформативним прогностичним показником щодо можливої подальшої появи ортопедичної патології (збільшення до 1,2 свідчить про появу торцевих копит у поні і зростання до 2,2 про надмірне стирання п'яти). Виявлені деформації по-різному впливали на тварин: якщо косі та торцеві копита, то змін з боку загального стану тварин не спостерігали, якщо довгі копита, то відмічали перерозтягнення пальцевих сухожилків згиначів унаслідок постійної опори на п'яту, якщо плоскі копита, то кульгавість виникала при надмірному стиранні рогового шару підошви об асфальт. Розмір дорсальної стінки та п'яти залежить від віку тварини та породи, а також своєчасно проведеної ортопедичної роботи.

Значну частину серед усіх захворювань дрібних свійських тварин складають неінфекційні, серед яких найбільш розповсюдженими є хірургічні, які в умовах великого міста сягають до 50 %. Мета роботи - з'ясування поширеності хірургічної патології серед дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки "Асті" (м. Київ), встановлення ймовірних етіологічних чинників, що їх спричиняють та характерного симптомокомлексу виявлених патологій. Серед завдань досліджень: шляхом проведення хірургічної диспансеризації встановити поширення хірургічної патології серед дрібних тварин та розкрити причини їх виникнення, охарактеризувати симптоми й основні зміни у разі виявлених патологій. Об'єктом дослідження були дрібні тварини різних вікових груп та порід із хірургічною патологією, що надходили до ветеринарної клініки "Асті" для надання ветеринарної допомоги протягом 2019 - 2020 рр. Під час проведення моніторингового обстеження на основі зібраного у власників анамнезу, а також даних клінічного обстеження та за потреби спеціальних досліджень встановлювали поширення, етіологію, притаманну симптоматику, діагноз. Отримані результати порівнювали з даними в літературних джерелах, після чого з'ясовували остаточний діагноз. Представлені дані щодо розповсюдження хірургічної патології у дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки "Асті", а саме з'ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Встановлено, що з діагностованої патології найбільш поширеною була хірургічна (56 %), а в її структурі домінували абсцеси (10,8 %), неоплазії (10,7 %), пухлини молочних залоз (7,7 %), зовнішній отит (7,0 %), дерматити (6,9 %), рани (5,9 %). Розвиток хірургічної патології супроводжується розвитком запальної реакції та відповідними патологічними змінами м'яких тканин та кісток у ділянці локалізації патологічного процесу. Хірургічна патологія у дрібних домашніх тварин значно поширена і потребує постійного дослідження, вивчення та систематизації.

Алопеція X - захворювання собак недастатньо вивченої етіології, що характеризується симетричною незапальною алопецією без ознак свербежу, яка вражає голову та дистальні відділи кінцівок. Зважаючи на значне поширення зазначеної патології в різних країнах світу, зокрема і в Україні, важливим є вивчення окремих аспектів цієї хвороби у дрібних декоративних собак на території нашої держави. Мета роботи - вивчити особливості діагностики та терапевтичну ефективність різних схем лікування у разі появи алопеції Х у собак в умовах ветеринарної клініки "Зооветцентр", м. Шостки Сумської області. З метою встановлення діагнозу використано лабораторний метод діагностики - трихоскопію, який дав змогу встановити зміни у стадії росту волосся. Проведене лабораторне дослідження зразків сприяло виявленню стадії спокою волосяного фолікула (телоген), при цьому візуально корінь волосся втрачав пігмент, проксимально звужувався і набував вигляду "спису". Окрім того досліджено кров хворих тварин. При клінічному і біохімічному аналізах крові виявили незначне збільшення аланінамінотрансферази (АЛТ) (77,4 +- 0,65 МО/л) та сечовини (13,05 +- 0,37 ммоль/л). Для лікування в умовах клініки використано дві схеми. Перша схема включала застосування хворим тваринам препарату мелатонін (Melatonin, Bioveta) шляхом орального введення. Згідно з іншою схемою другій дослідній групі тварин застосовано мікроголкову терапію з використанням дермаролера для відновлення росту волосяного покриву. Встановлено, що застосування з лікувальною метою препарату мелатонін (Melatonin, Bioveta) частково відновило зростання волосяного покриву 50 % собак (6 із 12), за такої умови у 20 % спостерігали повне відновлення шерстного покриву через 8 місяців терапії. До того ж на фоні лікувальних заходів у дослідних тварин першої групи виявляли понад 52 % волосся у стадії анагену. Тоді як у 30 % собак ріст волосяного покриву попри застосування терапевтичних маніпуляцій так і не відновився. Застосування дермаролеру як засобу мікрогольчастої терапії дозволило відновити ріст волосся в 68 % випадків.

Витлумачено сутність понять "професійна підготовка майбутніх лікарів-іноземців у МЗВО" і "готовність майбутніх лікарів-іноземців до оволодіння професійною термінологією". Виокремлено основні компоненти в структурі готовності майбутніх лікарів-іноземців до оволодіння професійною термінологією (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний), визначено критерії (мотиваційно-ціннісний, знаннєвий, комунікативно-орієнтований), показники й рівні (високий, середній, низький) готовності майбутніх лікарів-іноземців до оволодіння професійною термінологією. Обґрунтовано педагогічні умови: створення позитивної мотивації майбутніх лікарів-іноземців до оволодіння професійною термінологією; міждисциплінарна інтеграція змісту гуманітарних і фахових дисциплін; використання інтерактивних методів навчання в процесі підготовки майбутніх лікарів-іноземців до оволодіння професійною термінологією; розроблення й упровадження системи вправ для формування термінологічних умінь майбутніх лікарів-іноземців. Вперше розроблено й представлено модель підготовки майбутніх лікарів-іноземців до оволодіння професійною термінологією в медичних закладах вищої освіти.