У книзі представлено найголовніші праці історика середини 1990-х - перших десятиріч 2000-х років, присвячені суспільно-політичній і організаційній діяльності видатного вченого-філолога, державного, громадського і церковного діяча – Івана Огієнка. Через з'ясування важливих складових життя національних вищих шкіл розглянуто його участь у процесі утворення і діяльності Кам'янець-Подільського державного українського університету в 1918-1921 роках, проаналізовано життя вченого «на важкім вигнанні» в Речі Посполитій, зокрема: педагогічна діяльність у відділі православного богослов'я Варшавського університету, взаємини з діячами української громади в Польщі – митрополитом Галицьким Андреєм Шептицьким, професорами К. Студинським і В. Бідновим. В окремій частині видання вміщено листи відомих діячів українських громад у країнах Центрально-Східної Європи: В. Біднова, Д. Донцова, Д. Дорошенка, М. Кедріна, М. Ковальського, М. Кордуби, А Лівицького, В. Приходька, П. Скоропадського, К. Студинського, І. Фещенко-Чопівського, митрополита А Шептицького та ін. до І. Огієнка, а також окремі листи останнього, що не були опубліковані й вводяться в науковий обіг. Книгу присвячено 140-річчю з дня народження Івана Огієнка. Вона буде пізнавальною і корисною для науковців, студентів, усіх, хто цікавиться історією.

Писані на вигнанні «Скорботні елегії» і «Листи з Поту» (українською мовою повністю перекладені вперше) принесли Овідієві щиро людську, непроминальну славу, співчутливим відлунням озвавшись у творах багатьох європейських поетів, зокрема – у Шевченковому «Кобзарі». Саме завдяки «Скорботам» Овідій на всі часи став символом поета-вигнанця.