У книзі представлено найголовніші праці історика середини 1990-х - перших десятиріч 2000-х років, присвячені суспільно-політичній і організаційній діяльності видатного вченого-філолога, державного, громадського і церковного діяча – Івана Огієнка. Через з'ясування важливих складових життя національних вищих шкіл розглянуто його участь у процесі утворення і діяльності Кам'янець-Подільського державного українського університету в 1918-1921 роках, проаналізовано життя вченого «на важкім вигнанні» в Речі Посполитій, зокрема: педагогічна діяльність у відділі православного богослов'я Варшавського університету, взаємини з діячами української громади в Польщі – митрополитом Галицьким Андреєм Шептицьким, професорами К. Студинським і В. Бідновим. В окремій частині видання вміщено листи відомих діячів українських громад у країнах Центрально-Східної Європи: В. Біднова, Д. Донцова, Д. Дорошенка, М. Кедріна, М. Ковальського, М. Кордуби, А Лівицького, В. Приходька, П. Скоропадського, К. Студинського, І. Фещенко-Чопівського, митрополита А Шептицького та ін. до І. Огієнка, а також окремі листи останнього, що не були опубліковані й вводяться в науковий обіг. Книгу присвячено 140-річчю з дня народження Івана Огієнка. Вона буде пізнавальною і корисною для науковців, студентів, усіх, хто цікавиться історією.

У навчальному посібнику пропонується аналіз фундаментальних проблем Європейської філософії: Нової доби. У посібнику у стислій формі висвітлено зміст філософських ідей, теорій, поглядів доби Нового часу, які дістали загальне визнання у процесі духовної еволюції світової і європейської спадщини. Посібник розрахований і на тих, хто цікавиться проблемами історії філософії. Засновник Львівсько-Варшавської школи аналітичної філософії Казимир Твардовський казав: "Дорога до філософського знання, яке дає таку життєву силу, є довгою і важкою. Не одразу його можна здобути, і не з самих лише книжок і лекцій. Але дорога до нього відкрита кожному і, з якого б пункту людина до цього не наближалася, кожний крок зроблений у напрямку серйозного навчання, у напрямку здобуття знань, а тим самим і орієнтації у світі, є одночасно кроком до тієї ідеальної мети людського життя, до якої зводяться усі прагнення до знання, до сили і щастя.