З'ясовано закономірності продукування, відкладення та зберігання джерельної бази, рух фондоутворення, співвідношення первісної та потенційної джерельної бази. Проведено широкомасштабну архівну евристику у відповідних українських та російських архівних фондах, уведено до наукового вжитку близько 2,2-х тис. документальних джерел та зареєстровано 271-ну старообрядську книгу та рукопис. З'ясовано видову палітру джерел, інформаційний потенціал джерел різних видів та діловодного походження (документи світських вищих, центральних та місцевих органів влади, джерела старообрядського походження, документи офіційної Російської Церкви). Досліджено "Єпархіальні відомості" Київської, Подільської та Волинської єпархій як джерело з історії проблеми. Розглянуто специфіку діяльності історико-археографічних експедицій. Доведено, що потенційна джерельна база відзначається високою репрезентативністю та дає змогу всебічно досліджувати історію та культуру старообрядства Правобережної України кінця XVIII - початку XX ст. Виділено інформаційні лакуни. Укладено тематичний каталог діловодних справ, старообрядських книг та рукописів.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне історико-демографічне дослідження поселень російських старовірів, що існували на території Стародубського та Чернігівського полків Гетьманщини у XVIII ст. За допомогою сучасних демографічних методів проаналізовано соціальні процеси у даній етнорелігійній групі за умов існування у чужорідному етнічному середовищі. На підставі вивчення історико-статистичних джерел визначено статевий і віковий склад населення, його природний рух, досліджено розвиток інституту шлюбу та сім'ї, статево-рольову систему та становище жінки у старообрядницькій родині. Визначено антропонімічні особливості старовірів, показано вплив міграційний процесів на формування структури населення та розвиток соціальних процесів. З використанням методу порівняльного аналізу параметрів визначено відмінність історико-демографічних характеристик старообрядницького соціуму від аналогічних показників українського населення регіону.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування та розвитку старообрядницьких громад і рухів у Південній Україні (Таврійській губернії з прилеглою територією) протягом другої половини XVIII - початку XX ст. Здійснено розмежування класичних старообрядницьких організацій та інших числених течій і рухів антиурядового православ'я та християнства. Визначено основні чинники (природні та штучні міграції, державна політика, боротьба за збереження етнічної та культурної ідентичності, економічний і соціальний розвиток), що сприяли появі та розселенню біглопопівців та безпопівців у Центральній і Південній Україні у XVII - XIX ст. Досліджено передумови появи єдиновірського руху та церкви серед біглопопівців України, його розвиток, поширення та занепад у Центральній і Південній Україні у XVIII - на початку XX ст. Розглянуто історію появи та поширення Білокриницької згоди в Україні, а також виникнення та розвитку таврійських і кримських старообрядницьких білокриницьких громад Південної України. Проведено порівняльно-історичний аналіз їх діяльності на прикладі двох найбільших старообрядницьких організацій Південної України, що виникли в с.Миронівці та у с.Мамі Руській.

  Скачати повний текст

З використанням результатів польових етнографічних досліджень, архівних матеріалів проаналізовано основні етапи становлення старообрядницьких поселень у Південній Бессарабії. Виявлено особливості політики різних урядів щодо старообрядців даного регіону. Розглянуто діяльність протирозкольницьких місіонерів південного регіону щодо привернення старообрядців на бік синодальної церкви, а також протидію цьому старообрядців. На підставі всебічного аналізу залучених документів розкрито діяльність старообрядницької Ізмаїльської єпархії, визначено дії єпископів у справі підтримки міцності старообрядництва. Грунтовно досліджено існування церков та монастирів як чинників консолідації старообрядців. Розглянуто побутову релігійність старообрядців, що дало змогу виявити притаманний їй дуалізм.

  Скачати повний текст