Дисертацію присвячено системному дослідженню морфології та синтаксису актової латинської мови, яка вживалася на території Галицької Русі (ХV-ХVI ст.). Застосовано метод зіставного аналізу, який дозволив встановити зміни в граматиці актової латини, зумовлені україно-латинським білінгвізмом судових писарів. Встановлено, що граматична система латинської актової мови ХV - ХVI ст. в Україні є наслідком інтерференційного поєднання латинської та староукраїнської граматик. Лінгвістичний аналіз виявив взаємозв'язок мовних рівнів у становленні ієрархії мовної системи: зміни граматичних характеристик розглядаються в аспекті взаємодії граматичних значень словоформ із їх синтаксичними функціями. Доведено визначальну роль синтаксичного фактора у зміні морфологічних характеристик латинських словоформ. Встановлено, що частиномовна парадигматика актової латини характеризується змінами як у формальній, так і у функціональній площинах організації мовного знака, причому ці інтерференції є поєднанням різних за походженням форм і функцій. Запропоновано систематизований опис синтаксичної системи актової латини як в аспекті структурної організації різних типів синтаксичних структур, так і в аспекті частиномовної характеристики головних та другорядних членів речення.

  Скачати повний текст

Розглянуто етимологічні та структурно-семантичні особливості латинських омонімів. Досліджено понад 750 омонімічних апелятивів і онімів, зокрема, антропонімів і топонімів. Визначено основні періоди розвитку омоніміки, викладено причини її появи, проаналізовано відомі критерії диференціації полісемії та омонімії. Висвітлено класифікаційні засади для аналізу омонімічних утворень, встановлено основні принципи їх творення, запроповано власне визначення лексичних омонімів. Розглянуто найпродуктивніші джерела різноетимонних етимологічних омонімів латинської мови, причиною появи яких є фонетична конвергенція та фонетична адаптація запозичених слів, а також одноетимонних семантичних омонімів, утворених у результаті різко дивергентного розвитку та спеціалізації значень полісемантичного слова. Визначено суть словотвірних омонімів і шляхи їх творення. Розглянуто семантичні можливості власних імен (антропонів і топонімів) вступати в омонімічні відношення.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси інтерференційних змін у пізньосередньовічній латинській мові інскрипцій з України кінця XVI - початку XVIII ст., які виникли в результаті взаємодії латинської мови з українською і частково польською мовами. Розкрито та проаналізовано зміни структури мови на морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях, а також розглядаються фонетико-орфографічні особливості інскрипцій. Встановлено, що інтерференційні зміни на морфологічному рівні характеризуються звуженням спектру значень таких частин мови, як займенник і дієслово. Подібні зміни в синтаксисі призвели до порушення синтаксичних моделей відмінкової системи українського різновиду пізньосередньовічної латини. Було зафіксовано недотримання співвідношення між категоріальними синтаксичними значеннями суб'єкта і предиката та категоріальними морфологічними значеннями частин мови, якими виражаються головні члени речення. Основний лексичний фонд пізньосередньовічної латини становить лексика класичного періоду. Найістотніші зміни простежуються в тематичній групі соціально-політичної лексики, в смисловій структурі якої відбувається перерозподіл і спеціалізація значень відповідно до комунікативних потреб і вербалізації нових явищ і понять.

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз морфологічних і синтаксичних особливостей латинської мови хронік про Визвольну війну українського народу 1648 - 1657 рр. На підставі використання методу зіставного аналізу установлено зміни в граматиці історіографічної латинської мови, зумовленої українсько- або польсько-латинським білінгвізмом авторів хронік. Встановлено, що граматична система латинської історіографічної мови є наслідком поєднання латинської та староукраїнської граматик. Зміни граматичних характеристик розглянуто в аспекті взаємодії граматичних значень словоформ із їх синтаксичними функціями. Доведено визначальну роль синтаксичного чинника у зміні морфологічних характеристик латинських словоформ, встановлено їх формально-функціональні характеристики. Запропоновано систематизований опис синтаксичної структури історіографічної латини в аспекті частиномовної характеристики головних і другорядних членів речення.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему формування орфографічної компетенції студентів ветеринарного профілю на підставі використання зіставлень з російською та латинською мовами. Визначено лінгвістичні та психологічні засади навчання правопису ветеринарних термінів латинського походження з використанням трилінгвальних зіставлень. Сформульовано базові принципи написання ветеринарних термінів латинського походження, розроблено відповідну систему правил і вправ. Експериментально підтверджено гіпотезу, що використання зіставлень української мови з російською та латинською у раціональному поєднанні з традиційними формами навчання орфографії сприяє підвищенню рівня орфографічної компетенції студентів ветеринарних факультетів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано розвиток та сучасний стан методики викладання латинської та давньогрецької мов. Визначено місце зіставлень у теорії та практиці викладання іноземних мов взагалі та класичних зокрема. Охарактеризовано суть взаємозіставного методу, досліджено його лінгвістичні та психологічні засади, принципи та сферу функціонування, а також шляхи впровадження у процес навчання граматики класичних мов. Розроблено критерії оцінки граматичної компетенції студентів спеціальності "класична філологія". Експериментально підтверджено гіпотезу про позитивний вплив взаємозіставного методу на формування граматичної компетенції студентів, наведено методичні рекомендації щодо його реалізації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст