Створено сучасні класифікаційні схеми, методики опису холодної зброї. Розроблено українську зброєзнавчу термінологію, узагальнено наукові погляди щодо історичного розвитку шаблі. На підставі аналізу писемних джерел виявлено українські центри ремісничого виготовлення шабель, а саме : цехового та позацехового - Львів, Кам'янець, Київ, Стародуб; козацького - Канів, Київ, Корсунь; сільського - с.Шабельники на Черкащині. Досліджено шляхи поширення клинкової зброї в українських землях, розглянуто питання щодо значення шаблі у комплексі озброєння українського козака. Значну увагу приділено аналізу шабель з найбільших музейних колекцій України. Установлено, що як озброєння українських козаків використовувались шаблі турецьких типів, перські шамшири, польсько-угорські, карабелі, ординки, "шаблі орла" та гусарські карабелі. На підставі аналізу іконографічних джерел виявлено пріоритети використання певних типів шаблі різними верствами українського населення. Обгрунтовано поняття "українські козацькі шаблі", що визначені як "козацькі шаблі" (сукупність морфологічних типів шабель, що знаходилися на озброєнні козаків), змонтовані в українських зброярських центрах.

  Скачати повний текст