Розкрито сутність та особливості функціонування процесу переживання у мистецтві актора. З використанням методу психологічного аналізу діяльності людини (за О.Леонтьєвим) проведено спостереження за творчістю акторів і самоспостереження та встановлено, що у процесі переживання актора у ролі актуалізуються окремі, психічно відмежовані актором одна від одної різні види його діяльності, які визначено як "діяльність-творчість" і "діяльність-гра". На підставі дослідження процесу функціонування даних видів діяльності актора виявлено їх вплив на внутрішню "психорефлективну організацію" актора як людини. Встановлено, що дане відображення, пов'язане з аналогічністю фізичних дій актора з фізичними діями персонажа ролі, проектується на дії актора у формі реакцій організму, адекватних до реакцій ролі, що і становить сутність психологічного стану переживання актора у ролі. Вперше методом визначення "катарсису" (за Л.Виготським) проаналізовано емоційний стан переживання актора у ролі. Доведено належність емоційного стану переживання до одного з різновидів катарсису.

  Скачати повний текст

Уперше подано цілісну характеристику багатогранної діяльності Анатоля Вахнянина - композитора, диригента, співака, громадського діяча, літератора, а також введено в обіг новий архівний матеріал. На його базі систематизовано погляди діяча на різні галузі музичного мистецтва (музичну естетику, фольклор, духовну музику, театр, теорію музики). Розширено обсяг композиторської творчості А.Вахнянина, що дає підстави для характеристики його композиторського стилю, який базується на засадах романтизму. Висвітлено взаємодію його композиторської творчості та музикознавчих зацікавлень. Зазначено, що завдяки плідній громадській, виконавській, диригентській та композиторській діяльності А.Вахнянина музичне життя Галичини того часу збагатилося новими ідеями, зміцніли зв'язки з композиторами Великої України (М.Лисенком, П.Ніщинським). Доведено, що в еволюції музичної культури Галичини його діяльність сприяла переходу від аматорського етапу композиторської творчості до подальшого її розвитку на професійній основі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано антропологічний склад українського народу на основі широкого комплексу морфологічних ознак: соматологічних, одонтологічних, дерматогліфічних. На території України виділено чотири антропологічних зони - північну, центральну, західну та південну, відмінності між якими незначні. Усі залучені антропологічні системи вказують на поступове посилення південноєвропеоїдного компонента з Півночі на Південний Захід, Південь і Південний Схід України. Стверджено, що українці як носії дніпровсько-карпатської групи антропологічних варіантів займають проміжне місце між представниками північної та півенної гілки європеоїдів, тяжіючи до останніх. Реконструйовано основні напрями давніх етногенетичних процесів на території України, в яких брали участь різні за походженням компоненти.

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці на порівняльному українсько-угорському регіональному матеріалі проаналізовано людиноцентровані погляди, розглянуто людину в багатоманітності її зовнішнього та внутрішнього простору. Висунуто й обгрунтовано тезу про антропоцентризм казки як основоположну ознаку, на противагу, наприклад, космологізму інших жанрів (обрядові пісні тощо). Не беручи до уваги зв'язок з ініціаційним ритуалом, чарівна казка досить далеко відходить від обряду, вже переосмисленого в гру, що підтверджує широко висвітлена в роботі дидактична спрямованість казкового жанру. Набули нового звучання морально-етичні виміри людини, які перебувають на периферії зацікавлень сучасної гуманітарної науки. Вперше зібрано та проаналізовано розлогий регіональний матеріал про феномен казкаря та казкарства, свідчення багатьох фольклористів, наведено типи та портрети оповідачів Закарпаття, конкретні приклади казкових антропокомпонентів. Вперше дані розглянуто з поглядів лінгвопрагматики.

  Скачати повний текст

Визначено ступінь вивчення галицького богослужбово-хорового мистецтва ХІХ ст., розглянуто специфіку духовного хорового мистецтва краю як регіонально своєрідного явища та його зв'язок з побутуючими фольклорними та давніми церковно-співочими традиціями. Висвітлено особливості тогочасної співочої дяківської освіти в навчальних інституціях Галичини та роль дяків у розвитку богослужбового хорового співу. Реконструйовано естетику українського богослужбового виконавства регіону ХІХ ст. як систему з провідними жанровими та стильовими домінантами, з'ясовано критерії та чинники, що діяли в цій галузі хорової творчості. Досліджено характер і значення концертної практики, рівень виконавської майстерності й особливості функціонування галицьких церковних і провідних світських хорів у царині богослужбового виконавства.

  Скачати повний текст

На основі комплексного аналізу письмових, археологічних, речових, архітектурних і польових матеріалів і музейних колекцій висвітлено питання будівництва, утримання, постачання та охорони дерев'яних культових споруд Буковини. Значну увагу приділено формуванню та розвитку їх архітектурно-об'ємного планування й особливостей внутрішнього обладнання протягом XVII - XIX ст. у контексті взаємовпливів народних традицій, а також церковних канонів. Розглянуто традиційні способи оберігання дерев'яних культових споруд Буковини від пожеж, стихійного лиха, крадіжок та охарактеризовано перші пам'яткоохоронні заходи. З'ясовано роль культових споруд у житті традиційної буковинської громади та їх місце у формуванні духовних цінностей окремих її членів. Детально проаналізовано співвідношення канонічного та традиційного у процесі формування вертикального простору буковинських дерев'яних культових споруд, їх опорядження.

  Скачати повний текст

На підставі польових досліджень, проведених протягом 1993 - 2003 рр., та їх діахронного співставлення з архівними та друкованими джерелами середини XIX - XX ст. зроблено спробу наукової реконструкції весільного ритуалу Центрального Полісся - регіону побутування реліктових етнографічних явищ та найбільш постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС. Встановлено інваріантну основу обрядової моделі та її факультативні елементи. Визначено чотири локальні варіанти святкової композиції, характер зв'язків між ними, спрособи переходу від одного до іншого, з'ясовано територію їх побутування. Особливу увагу приділено розгляду проблеми весільної семіосфери - знаковості часового та просторового аспектів, семантиці головних ритуальних груп (атрибутів та учасників). Зазначено, що проведене дослідження продовжує та розвиває традицію етнорегіональних студій весільного ритуалу українців, започатковану вітчизняними дослідниками П.Чубинським, В.Кравченком, А.Кримським, Г.Пашковою, В.Борисенко. До наукового обігу введено ряд нових обрядових сюжетів та етнографічних фактів як додаткове джерело вивчення духовної культури Українського Полісся.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему функціонування, поетики, символіки весільних пісень Поділля. Висвітлено аспекти взаємодії весільного обряду та весільної пісні. Вивчено історію записів весільних пісень і описів подільського весілля. Установлено ареали та специфіку побутування основних пісенних типів Поділля, їх різновидів і складових. З'ясовано художню своєрідність, жанровий склад, еволюцію та сучасний стан побутування весільної поезії. Проведено систематизацію весільного фольклору, виявлено характерні риси пісенної традиції регіону. Проаналізовано текстовий пісенний матеріал, виявлено місце весільної поезії краю в загальноукраїнському фольклорному процесі. Розглянуто еволюцію мотивів, образів, розкрито символіку творів.

  Скачати повний текст

Досліджено весняну обрядовість Західного Поділля як одного з етнографічних регіонів України, в якому збереглася календарна ритуалістика до нашого часу. Визначено етнографічні кордони західноподільського регіону, виявлено основні ідеї святкування весняних свят у контексті річної обрядовості. Розглянуто етимологію терміну "гаївка" та його синонімічних відмін. Зроблено детальний аналіз основних композиційних елементів гаївкового обряду, а також висвітлено питання щодо участі у ньому західноподільської молоді. Вивчено тематику гаївок, історію становлення та розвитку їх ритмічних і народномузичних форм, силабомелодичних моделей, ладозвукорядних парадигм. Здійснено типологізацію рухових малюнків у гаївках дослідженого регіону.

  Скачати повний текст

Досліджено весняно-обрядовий фольклор Буковини, до якого входять веснянки, гаївки, постові, воскресні та юріївські пісні. З'ясовано, що зібрані зразки весняної народної поезії Буковини мають всеукраїнський і всеслов'янський характер їм також притаманні локальні варіативні особливості. Разом з тим, виявлено цікаві етнографічні комплекси проведення весняних народних хороводів та ігор, з'ясовано успішну фольклоризацію "церковних", "побожних пісень", встановлено ступінь збереження юріївських "пастушних" пісень. Вперше в українській фольклористиці зібрано, розглянуто та проаналізовано народну поезію весняного циклу буковинського краю, реабілітовано ім'я та введено до наукового обігу праці українського письменника і фольклориста Корнила Ластівки.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методико-практичні засади виконавського аналізу музичного твору, визначено його пріоритетні напрями (стильовий, жанровий, фактурний, емоційно-драматургічний). Встановлено, що виконавський аналіз займає особливе місце в системі музично-теоретичних процедур і має свою специфіку як окремий, спеціальний вид досліження музичного твору, спрямований на його виконавську інтерпретацію. У процесі розгляду виконавського аналізу та його об'єкта (твору) застосовано системно-структурний (зокрема, порівняльний), функціональний та історико-типологічний підходи. Запропоновано визначення поняття "виконавський аналіз" та типологію його основних алгоритмів, які включають аналіз емоційних вражень та їх естетичні оцінки ("емоційно-естетичну програму"), а також програму "змістового поля" твору та її відображення у драматургії, рокриття й аргументацію його художнього генезису (жанрово-стильовий комплекс), побудову виконавського "фактурного плану" та створення моделі майбутньої інтерпретації. Результати наукового дослідження використано у виконавській і педагогічній діяльності під час роботи над інтерпретацією фортепіанних творів різних жанрів і стилів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему всебічного виховання учнів основної та старшої школи на основі вивчення, засвоєння та дослідження української традиційної народної культури та відтворення найкращих зразків народного мистецтва. Розроблено методологічні засади процесу засвоєння традиційної народної культури. Проведено історико-теоретичне дослідження сутності фольклористично-етнографічної діяльності й обгрунтовано вимоги щодо її організації. Розроблено й експериментально апробовано методику виховання школярів засобами фольклористично-етнографічної діяльності. Обгрунтовано необхідність проведення навчально-пізнавальної, експедиційної, науково-дослідної та творчої роботи, що сприяє всебічному розвитку школярів та забезпечує їх етнізацію.

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці та літературознавстві зроблено спробу психологічної кореляції категорії героїчного у фольклорній традиції та художній літературі від давнини до сучасності. Створено типологію національного героя та виявлено еталон ідеалу героїчного в контексті символічої моделі поведінки, втіленої в художніх образах. Узагальнено та проаналізовано праці дослідників фольклорної героїки та літературознавців у контексті сучасних підходів до проблем національно-визвольних рухів, гуманізму людських стосунків, відображених у народній творчості та літературі. На тлі європейської фольклорно-літературної історії розглянуто проблему виконавської генези та інтерпретації духу, їх колективного відтворення. По-новому на конкретному матеріалі структуровано філософсько-естетичну систему української психології творення національного феномена героя, характеру, відтворення історичної дійсності. Досліджено еволюцію художніх стилів та форм втілення народного бачення героїчних ідеалів у дистальному вимірі фольклору та літератури. З використанням відомих і нововведених до наукового обігу книжкових та архівних джерел досліджено поетичну природу ліро-епосу в його дифузних процесах в літературі.

  Скачати повний текст

Розглянуто діяльність представників гетьмансько-старшинської верстви у галузі музичної освіти та культури в Україні другої половини XVII - XVIII ст., особливості її музичного побуту та культурно-мистецьких зв'язків в Україні та за її межами. Підкреслено роль верстви у розповсюдженні та утвердженні рис козацького бароко у пам'ятках української культури цієї доби. Зроблено висновок, що за підтримки та участі гетьманського уряду в середині XVIII ст. створилися належні умови для розвитку національної культури та закладення фундаменту вищої музичної освіти та виконавства в Україні. Маєтки представників гетьмансько-старшинської верстви стали осередками національної культури, в яких культувалися різні форми музичного мистецтва та виховувалися професійні кадри. До репрезентативної сфери суспільно-політичного та культурно-музичного життя козацько-гетьманської держави належала діяльність військових музикантів.

  Скачати повний текст

Уперше в українському театрознавстві здійснено системне дослідення Гуцульського театру, створеного Г.Хоткевичем у 1910 р. у Галичині в гірському селі Красноїллі, виявлено феномен цього самобутнього мистецького та етносоціокультурного явища. З використанням нового концептуального підходу та залученням нових джерельних матеріалів здійснено детальну реконструкцію гастрольної діяльності Гуцульського театру, окремих сцен з його вистав, досліджено історію театру. Гастролі даного театру по Галичині та Буковині відбувалися у період з 1910 до 1912 рр., а концертної групи по деяких містах Наддніпрянської України та у Москві - березень - липень 1914 р. До репертуру театру належали оригінальні п'єси Г.Хоткевича, написано гуцульської говіркою, - "Довбуш", "Гуцульский рік", "Непросте" та перероблену ним п'єсу "Верховинці" Ю.Коженьовського, що відображали життя гуцулів у всіх його проявах. Відзначено, що феномен Гуцульського театру полягає у його генетичному зв'язку з традиційною культурою гуцулів, жертовній праці учасників театру, доланні протидії австрійсько-польської влади, унікальному поєднанні в своєму репертуарі гуцульської тематики та говірки, формуванні трупи з місцевих народних професіоналів, які були носіями фольклорних знань, чудово володіли мистецтвом слова, співу, танцю, гри на музичних інструментах, імпровізації. Зроблено висновок, що Гуцульський театр став мистецьким та етносоціальним феноменом не лише українського, а й світового театру.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми джерелознавчого дослідження життя таі творчої лабораторії композитора А.Кос-Анатольського з використанням матеріалів його приватного архіву. Застосовано археографічну методику дослідження автографів, авторизованих копій та інших рукописів (зокрема, невідомих творів), що дозволило доповнити існуючі уявлення про характерні риси творчого методу композитора. Основну увагу приділено створенню історико-документальної біографії митця та досліджено його сольний вокальний та хоровий доробок.

  Скачати повний текст

Уперше на матеріалі фольклорних записів XVIII - початку XXI ст. проведено багатоаспектний аналіз характеру функціонування усної епічної традиції та її регіональної специфіки. Висвітлено основні шляхи трансляції фольклорної спадщини Запорожжя, характер зміни жанрової картини світу в легендах і переказах регіону. Проаналізовано соціально-утопічні, соціогонічні мотиви в усній прозі Нижньої Наддніпрянщини, динаміку змін топонімічних мотивів. Досліджено специфічні особливості історичних пісень Запорожжя, характер трансформації традиційних для Запорожжя пісенних творів у посткозацький період, сучасний стан прозової та історикопісенної традиції на теренах колишнього Дніпрового Низу.

  Скачати повний текст

З застосуванням методології та методичних прийомів, які екстраполюються на світоглядну сферу етнічної культури українців, а також ритуально-магічної практики досліджено питання функціонування верстви "діти" як однієї зі структурних одиниць статевовікової стратифікації у структурі ритуально-звичаєвої організації традиційного українського суспільства XIX - початку XX ст. Здійснено комплексний аналіз генези вірувань і уявлень, ритуальних форм їх вияву, специфіки обрядових дій та функцій щодо дитячої верстви. Визначено її місце та роль у ритуальній моделі соціуму як окремої групи, що мала права та обов'язки, що в цілому, базувалося на уявленнях традиційного колективу про перебіг статевих і вікових процесів.

  Скачати повний текст

Розглянуто творчість видатного українського композитора, музикознавця і фольклориста З. Лиська, чия багатогранна й активна діяльність на ниві українського мистецтва стала одним із важливих чинників, які визначили в культурно-мистецькому середовищі перших десятиліть XX ст. в Галичині основні напрями розвитку музичної культури. Творчі здобутки видатних музикантів цього періоду заклали міцні підвалини професіоналізації національного мистецтва в краї, завдяки чому спадщина представників української галицької музики органічно увійшла в загальноєвропейський художній процес. Завдання дослідження полягає у впровадженні імені авторитетного вченого та талановитого композитора в культурно-мистецький і науковий обіг. Шляхом реконструкції та об'єктивної оцінки творчої і наукової спадщини З. Лиська, досягнуто грунтовного вивчення та висвітлення його значних здобутків з огляду на сутнісні завдання і цілі української культури на етапі найбільш інтенсивної її професіоналізації.

  Скачати повний текст

На підставі архівних джерел, наукових праць та матеріалів преси висвітлено збирацьку, науково-дослідницьку та популяризаторську роботу керівника Кабінету К.Квітки та співробітників - М.Гайдая, В.Харкова, М.Береговського. Відзначено, що К.Квітка та наукові працівники Кабінету зробили цінний внесок у вивчення українських народних пісень і народної музики національних меншин. Доведено, що Кабінет музичної етнографії у 1920-х - першій половині 30-х рр. став справжнім науковим цетром музичної фольклористики. Обладнання Кабінету (бібліотека, фотоальбоми, рукописні збірки народних музичних інструментів тощо) сприяло безпосередньому ознайомленню науковців-фольклористів, композиторів, педагогів-музикантів, працівників радіомовлення з народними піснями різних регіонів України, з досягеннями вітчизняних і зарубіжних учених у галузі етномузикології.

  Скачати повний текст