Вперше розроблено методичний підхід до розв'язання проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників на уроках фізики, який базується на такій гіпотезі: на всіх етапах внутрішнього процесу засвоєння знань (сприймання - осмислення і розуміння - узагальнення - закріплення - застосування на практиці) в учнів за допомогою активних засобів і методів навчання розвиваються відповідні пізнавальні процеси (сприймання, увага, мислення, уява, пам'ять) і формується пізнавальний інтерес. Обгрунтовано загальні засади методики вивчення властивостей твердих тіл, які грунтуються на атомістичному методі їх пояснення та застосуванні активних засобів навчання (історичних відомостей, життєвих прикладів, а також прикладів практичного використання та наукових досягнень). Удосконалено методику вивчення будови та властивостей твердих тіл у курсі фізики старшої школи шляхом висвітлення внеску українських учених у розвиток фізики твердого тіла.

  Скачати повний текст

Розкрито значення ключових ідей естетики І.Канта - продуктивної уяви, здатності судження, принципу доцільності - у філософській системі німецького мислителя та сучасній теоретичній думці. На базі опрацювання теоретичної спадщини І.Канта визначено новий вектор розвитку класичної теорії на базі її поєднання з актуальними розробками сучасної естетики, психології та філософії. Обгрунтовано можливість використання деяких положень естетичної теорії І.Канта як методологічної бази аналізу історично варіативних форм мистецтва та естетичної діяльності індивіда в цілому. Зокрема, художню форму твору визначено як змістовий концентрат, естетично значущий в історичному розвитку суспільства.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретико-експериментальне обгрунтування психологічних особливостей професійної уяви у курсантів-прикордонників у процесі їх загальної підготовки. На підставі проведеного психолого-педагогічного аналізу поняття "уява" й особливостей професії прикордонника розроблено психологічну структуру професійної уяви курсанта-прикордонника. Для її формування розроблено відповідну модель та визначено методики встановлення рівня розвитку даної уяви. Висновки щодо ефективності й адекватності моделі формування професійної уяви у курсантів-прикордонників зроблено на підставі проведених експериментів під час занять з циклу дисциплін інженерно-технічної підготовки, а також представлено програмне забезпечення навчальних і контролювальних програм.

  Скачати повний текст

Вперше визначено, що одночасна та цілеспрямована активізація творчої уяви, образного мислення і логічної пам'яті оптимізує розвиток здібностей в молодшому шкільному віці. Виявлено структуру, критерії та рівні, умови розвитку здібностей до словесної творчості у дітей молодшого шкільного віку. Доведено, що розвиток здібностей до словесної творчості здійснюється шляхом вдосконалення окремих структурних компонентів літературних здібностей: творчої уяви, образного мислення та логічної пам'яті. Досліджено вплив даних пізнавальних процесів на формування здібностей до словесної творчості у молодшому шкільному віці. Встановлено, що творча уява й образне значення мислення допомагають дитині створити новий оригінальний зміст. Обгрунтовано критерії оцінки успішності створення дітьми оригінальних текстів, що відображають два аспекти діяльності: дію породження нового змісту і дію його вираження (наявність задуму і ступінь його реалізації, ступінь оригінального сюжету, композиційні особливості, мовні особливості тексту, обсяг твору, його зв'язність).

  Скачати повний текст

На підставі результатів проведеного аналізу теоретико-методологічних аспектів проблеми розвитку творчої уяви молодших школярів конкретизовано психологічний зміст категорії "суб'єктність", виявлено особливості процесу становлення суб'єктності учнів молодшого шкільного віку, розглянуто роль творчої уяви у цьому процесі. Емпірично з'ясовано, що суб'єктність даних школярів є складним системним утворенням, яке містить мотиваційно-смисловий, регуляційний, емоційно-рефлексивний і пізнавальний (зокрема імажинативний) компоненти. Показано, що творча уява у структурі суб'єктності учнів реалізує ціле- та смислотвірну, модулювальну, перетворювально-евристичну, регулювальну функції. Запропоновано методику розвитку творчої уяви молодших школярів у структурі їх суб'єктності, яку було апробовано та впроваджено до навчально-виховного процесу певних загальноосвітніх шкіл.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження соціологічної теорії американського соціолога Е. Тірік'яна в аспекті розуміння поняття соціологічної уяви, яке визначено як вид наукової уяви, що полягає у створенні цілісних образів суспільства та системи соціальних відносин, які не є наявними в актуальному сприйнятті. Охарактеризовано складові імагінативної логіки конструювання соціологічної теорії Е. Тірік'яна, визначено сутність і структурний зміст функцій динамічного поглиблення та динамічного розширення його соціологічної уяви, розглянуто кінцеві результати діяльності цих функцій, якими є нове соціологічне знання (екзистенціальна соціологія, соціологія езотеричної культури, теорія неомодернізації). Перспективами подальшого вивчення проблеми визначено концептуалізацію та застосування поняття соціологічної уяви як історико-соціологічного методу досліджень імагінативної логіки на різних рівнях історії соціології. Потенціал використання концепції соціологічної уяви інтерпретовано як спосіб розвитку досліджень сутності соціологічного знанння, а також як теоретичну основу для створення інноваційної моделі навчання студентів соціологічних спеціальностей.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено становлення гендерного суб'єкта в Німеччині на перетині дискурсів масової культури та політики як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Розроблено та впроваджено методологічний підхід до досліджень масової культури та гендерного суб'єкта на основі "теорії гегемонії". Удосконалено формулювання та концептуалізацію трактування дихотомічних відносин Схід - Захід. Встановлено, що жіночі журнали своєю метою мають не лише розважальну функцію,а у своєму дискурсивному полі конструюють і закріплюють гендерний суб'єкт згідно гегемоним уявам про нього, його світогляд і засіб життя, які продукуються також у політичному просторі суспільства.

  Скачати повний текст

Досліджено антропологічний зміст категорії "уяви", яку запропоновано визначити як спонтанну здатність людини, що поєднує досвід її існування у єдиний горизонт. Запропоновано цілісний антропологічний та культурологічний підхід до розуміння феномену уяви як сили людської душі, що долає амбівалентність моделі співвідношення здатностей, яка була розроблена у класичному раціоналізмі. Розуміння природи синтетичної здатності дає змогу підняти статус філософської антропології з рівня емпіричної науки про психічні здатності до трансцендентального типу філософування. Показано, що поза процесом пізнавання уява виходить за межі служіння розуму та отримує свій власний апріорний принцип, що свідчить про наявність самодіяльності у автономній сфері. У царині культури функція трансцендентального синтезу уяви стає породжуючою моделлю культуротворення. Образом автономної сфери уяви у феноменальному світі стає гра як "особливе місце її існування". Зауважено, що у своїй культуротворчій функції уявне не суперечить реальному, а утворює з ним трансцендентальну єдність.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена дослідженню проявів релігійності особистості, зокрема індивідуальної структури релігійності особистості студента. На основі диспозиційних та операціональних проявів релігійності виокремлено сім її видів: релігійно-моральний, релігійно-тривожний, релігійно-формальний, релігійно-інтуїтивний, релігійно-нормативний, псевдорелігійний, релігійно-консервативний. До основних диспозиційних проявів релігійності належать особистісні риси, стани і властивості: чутливість, емпатія, тривожність, консервативність, підлеглість, сміливість, стриманість, розвинена уява, афективна, інферентна і голістична інтуїція, а до операціональних проявів – керування власними емоціями, адекватне вираження емоцій, домінування позитивних емоцій та їхня інтенсивність, емоційна близькість. Встановлено, що релігійно-моральний вид зіставляється з найвищою універсальною стадією розвитку релігійності та ґрунтується на інтуїції, почуттях та вірі. Визначено, що афективна інтуїція, інтелект та віра є найсильнішими предикторами релігійності, при цьому афективна інтуїція має найвищу предикативну силу. Відповідно, релігійність як особистісний конструкт є виявом інтуїтивно-почуттєвого відображення дійсності. Виявлено психосемантичні координати понять релігійності і духовності особистості, які виражені асоціативними значеннями суб'єктів, емоцій і цінностей; ситуативними значеннями проявів релігійності та конотативними значеннями з найбільш вираженими полюсами ознак великий та сильний.^UThis thesis is focused on the study of personality religiosity, particularly students' individual religiosity structure. Seven types of religiosity were established on the basis of its dispositional and operational manifestations: religious-moral, religious-anxious, religious-formal, religious-intuitive, religious-normative, pseudo-religious, and religious-conservative. Among basic dispositional manifestations of religiosity are personality traits, states and properties: sensitivity, empathy, anxiety, conservatism, inferiority, boldness, continence, rich imagination, affective, inferential and holistic intuition. Among basic operational manifestations of religiosity are controlling one's own emotions, their adequate expression, dominating positive emotions and their intensity, emotional closeness. It was established that religious-moral type is related to the top universal stage of religiosity development and is based on intuition, senses, and faith. The affective intuition, intelligence and faith are the most powerful predictors of religiosity with affective intuition having the highest predicative potential. Therefore, religiosity as a personality construct displays the intuitive-sensual reflection of reality. Psycho-semantic coordinates of ‘religiosity' and ‘spirituality' concepts are expressed through associative meanings of subjects, emotions, and values, situational meanings of expressed religiosity and connotative meanings with the most explicit poles of big and strong descriptors.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення завдань щодо розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти, що виявляється у визначенні психологічного змісту та структури інноваційного потенціалу, виявленні особливостей сформованості його компонентів, встановленні взаємозв'язків між ними, здійсненні факторної конфігурації внутрішніх ресурсів, обґрунтуванні та експериментальній перевірці соціально-психологічних умов ефективності застосування тренінгової програми у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів.Основні результати дослідження викладено в трьох розділах дисертації. У розділі 1 «Науково-теоретичні підходи до проблеми дослідження розвитку інноваційного потенціалу особистості» здійснено теоретичний аналіз підходів до вивчення феномену інноваційного потенціалу особистості, зокрема: антропологічного (нададаптивна природа, що включає соціально-психологічні якості та потенції); соціологічного (функціювання соціальних механізмів, що регулюють інноваційну діяльність); соціально-психологічного (динамічна поліфункціональна складна система, сукупність особистісних характеристик, ресурсів або потенційних можливостей, що зумовлюють здатність до здійснення інноваційної діяльності). Операціоналізовано концепт «інноваційний потенціал особистості» крізь призму розкриття основних характеристик таких понять як «інновація» та «потенціал». В основу даного дослідження покладено поєднання цих двох феноменів, яке уможливило розгляд і розуміння інноваційного потенціалу як інтегративної сукупності внутрішніх ресурсів особистості та зовнішніх умов їх реалізації, що визначають її здатність до створення, освоєння та впровадження нового, унікального на користь суспільства.Виокремлено індивідуально-психологічні особливості як передумови розвитку інноваційного потенціалу особистості. Встановлено, що ступінь значущості індивідуально-психологічних особливостей особистості залежить від конкретного інноваційного циклу (створення – освоєння – впровадження).Проаналізовано організаційні практики розвитку інноваційного потенціалу студентів у закладах вищої технічної освіти. Зокрема, провідна роль у розвитку інноваційного потенціалу студентів належить підприємницьким університетам, які функціюють згідно «трикутнику знань» (освіта – наукові дослідження – інновації). Обґрунтовано зміст і структуру інноваційного потенціалу особистості, що, як цілісне утворення і своєрідна організація психічних ресурсів, репрезентує собою цілісну багатокомпонентну структуру, в яку входять мотиваційний (мотивація досягнення, ситуативна самоактуалізація), когнітивний (провідна когнітивна модальність, інтелект), креативний (творчий потенціал та уява), емоційно-вольовий (локалізація контролю, емоційна стійкість), регулятивний (індивідуальний стиль саморегуляції, самооцінка) компоненти.У розділі 2 «Емпіричне дослідження компонентів інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей» описано організацію констатувального експерименту та методи дослідження. Вибірку, що становила 438 студентів інженерних спеціальностей 1–5 курсів навчання КПІ ім. Ігоря Сікорського, поділено на три групи: 1) «інноватори»; 2) «потенційні інноватори»; 3) «консерватори».Виявлено особливості сформованості компонентів інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей.У розділі 3 «Умови розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти» обґрунтовано необхідні та сприятливі соціальні та психологічні умови, що впливають на розвиток інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти. Необхідні соціально-психологічні умови призводять до розвитку інноваційного потенціалу особистості, а сприятливі – посилюють його.Розроблено та апробовано програму розвитку інноваційного потенціалу студентів технічного університету, що включає п'ять етапів: 1) гіпотезування; 2) генерування; 3) концептуалізація; 4) оптимізація; 5) реалізація. Обґрунтовано завдання і зміст програми розвитку цього компоненту, що включає такі розділи: «Інноваційно-творча спрямованість особистості»; «Технології індивідуального генерування інноваційних ідей»; «Концептуалізація інноваційних ідей»; «Формування базису прийняття інноваційних рішень»; «Комерціалізація результатів творчості». Здійснено експериментальну перевірку соціально-психологічних умов розвитку інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей. Проведений кількісний та якісний порівняльний аналіз результатів формувального експерименту, дозволяє стверджувати, що розроблена програма є ефективним засобом розвитку креативного компонента інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти.Ключові слова: інноваційний потенціал, ресурси, психологічні умови, соціальні умови, особистість, студенти, заклад вищої технічної освіти.^UIn the dissertation are conducted the theoretical substantiation and the practical decision of problems concerning the development of the innovative potential of students of the institution of higher technical education which is shown in the definition of psychological maintenance and structure of innovative potential of a personality, identifying the peculiarities of the formation of its components, establishing relationships between them, implementation of the factor configuration of internal resources, substantiation and experimental verification of sociopsychological conditions for the effectiveness of the training program in the process of professional training of future engineers.The main results of the research are presented in three sections of the dissertation. In section 1 "Scientific and theoretical approaches to the problem of studying the development of innovative potential of a personality" provides a theoretical analysis of approaches to the study of the phenomenon of innovative potential of a personality, in particular: anthropological; sociological; sociopsychological.The concept of "innovative potential of a personality" is operationalized through the prism of revealing the basic characteristics of such concepts as "innovation" and "potential". This research is based on a combination of these two phenomena, which allowed consideration and under-standing of innovation potential as an integrative set of internal resources of a personality and external conditions of their implementation, which determine its ability to create, develop and implement new, unique for society.There are highlighted individual psychological features as prerequisites for the development of the innovative potential of a personality. The degree of significance of individual psychological characteristics of a personality depends on the specific innovation cycle (creation – development – implementation). There are analyzed organizational practices of the development of the innovative potential of students of the institution of higher technical education. In particular, the leading role in the development of the innovation potential of students belongs to entrepreneurial universities, which operate according to the "knowledge triangle" (education – research – innovation). There are substantiated the content and structure of the innovative potential of a personality, which, as a holistic formation and a kind of organization of mental resources, represents a holistic multicomponent structure, which includes motivational (achievement motivation, situational self-actualization), cognitive (leading cognitive modality intelligence), creative (creative potential and imagination), emotional-volitional (localization of control, emotional stability), regulatory (individual style of self-regulation, self-esteem) components.In section 2 "Empirical research of the components of the innovative potential of engineering students" are described the organization of the ascertaining experiment and research methods. The sample, which consisted of 438 students of engineering specialties 1–5 courses of Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, are divided into three groups: 1)"innovators"; 2) "potential innovators"; 3) "conservatives". There are revealed the peculiarities of the formation of the components of the innovative potential of engineering students.In section 3 "Conditions for the development of the innovative potential of students of an institution of higher technical education" are substantiated the necessary and favorable social and psychological conditions that affect the development of the innovative potential of students of an institution of higher technical education. There are developed and tested program of development of the innovative potential of students of the technical university, which includes five stages: 1) hypothesis; 2) generation; 3) conceptualization; 4) optimization; 5) implementation. The tasks and content of the program of development of this component are substantiated, which includes the following sections: "Innovative and creative orientation of personality"; "Technologies of an individual generation of innovative ideas"; "Conceptualization of innovative ideas"; "Formation of the basis for making innovative decisions"; "Commercialization of creative results". There are carried out an experimental test of the sociopsychological conditions for the development of the innovative potential of engineering students. Comparative analysis of the results in the experimental and control groups of the formative experiment showed that the developed program for the development of the creative component of innovation potential is effective.Keywords: innovative potential, personality, resources, psychological conditions, social conditions, students, the institution of higher technical education.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню когнітивних здібностей дітей 4–6 років та впливу занять інтелектуальними видами спорту на матеріалі шашок на розумовий та фізичний розвиток дитини, розробці програми навчання гри в шашки дітей дошкільного віку, яка впливає на покращення навичок та сприяє ефективному виявленню перспективних дітей до занять інтелектуальними видами спорту, зокрема шашками. Мета роботи – обґрунтування та розробка програми навчання гри в шашки дітей 4–6 років для розвитку їх когнітивних здібностей.Об’єкт дослідження – педагогічні умови навчання дітей 4–6 років грі в шашки на засадах гурткової роботи та розвиток їх когнітивних здібностей.У процесі виконання дисертаційної роботи були використані такі методи: аналіз науково-методичної та спеціальної літератури, нормативних документів та даних мережі Інтернет; аналіз навчальних програм з інтелектуальних видів спорту; опитування; педагогічне спостереження та тестування дітей 4–6 років; педагогічний експеримент; метод експертних оцінок; методи математичної статистики. Наукова новизна роботи: обґрунтовано підхід до навчання гри в шашки дітей 4–6 років в дошкільних закладах освіти для покращення когнітивних здібностей дітей та розроблено алгоритм, що містить 15 складових; розроблено програму навчання гри в шашки дітей 4–6 років, що містить 4 етапи і спрямована на розвиток загальних та спеціальних здібностей, серед яких інтелектуальні, комунікаційні і творчі, когнітивні характеристики (логічне мислення, увага та уява), вміння планувати свої дії та їх наслідки, діяти в межах правил; доведено сприятливий вік дітей 4–6 років для початку занять інтелектуальними видами спорту, зокрема шашками, в якому активно розвиваються сприйняття, пам’ять, увага, логічне мислення, уміння приймати рішення, які є значущими для шашкіста; обґрунтовано педагогічні умови навчання гри в шашки дітей 4-6 років в закладах дошкільної освіти при проведенні гурткової роботи; визначено значущі якості та здібності шашкіста-початківця для формування спортивної майстерності та високого рівня гри у дорослому віці, серед яких мотивація грати, наполегливість в досягненні мети, здатність запам'ятовувати правила, позицію на дошці або гру, здібності до навчання гри в шашки, здібності до тривалої концентрації уваги; визначено значущість складових розвитку дитини 4–6 років для подальших занять інтелектуальними видами спорту: когнітивної, соціально-емоційної, мовленнєвої та фізичного розвитку.Розроблена програма навчання гри в шашки для дітей 4–6 років спрямована на розвиток інтелектуальних і комунікаційних здібностей, логічного мислення та творчих здібностей, уваги та уяви, вміння планувати свої дії та розуміти їх наслідки, діяти в межах правил і вирішувати конфліктні ситуації адекватним шляхом. Експериментальна перевірка підтвердила вплив гри в шашки на когнітивний розвиток дітей та довела позитивну динаміку.^UThe dissertation work is devoted to the study of cognitive abilities in children aged 4–6 years and the impact of engaging in intellectual types of sports, specifically checkers, on the mental and physical development of children. It includes the development of a checkers learning program for preschool children that improves skills and facilitates the effective identification of promising children for intellectual sports, particularly checkers.The aim of the work is to substantiate and develop a program for teaching checkers to children aged 4–6 years for the development of their cognitive abilities.The object of research is the pedagogical conditions for teaching 4–6-year-old children the game of checkers based on club work and the development of their cognitive abilities.In the process of completing the dissertation, the following methods were used: analysis of scientific-methodological and specialized literature, normative documents, and Internet data; analysis of educational programs in intellectual sports; surveys; pedagogical observation and testing of children aged 4–6 years; a pedagogical experiment; the method of expert assessments; methods of mathematical statistics.The scientific novelty of the work: a substantiated approach to teaching the game of checkers to children aged 4–6 years in preschool educational institutions to improve children's cognitive abilities and developed an algorithm containing 15 components; a checkers learning program for children aged 4–6 years has been developed, which consists of 4 stages and is aimed at developing general and special abilities, including intellectual, communicative, and creative, cognitive characteristics (logical thinking, attention, and imagination), the ability to plan actions and their consequences, and to act within the rules; the favorable age of children 4–6 years for the start of engaging in intellectual sports, particularly checkers, in which perception, memory, attention, logical thinking, decision-making ability significant for a checkers player, are actively developing, is proven; substantiated pedagogical conditions for teaching the game of checkers to children aged 4-6 years in preschool education institutions during club work; identified significant qualities and abilities of a beginner checkers player for forming sports mastery and a high level of play in adulthood, among which are the motivation to play, perseverance in achieving the goal, the ability to remember the rules, the position on the board or the game, abilities to learn the game of checkers, abilities to prolonged concentration of attention; identified the significance of the components of the development of a child aged 4–6 years for further engagement in intellectual sports: cognitive, social-emotional, speech, and physical development.The developed program for teaching the game of checkers for children aged 4–6 years is aimed at developing intellectual and communicative abilities, logical thinking and creative abilities, attention and imagination, the ability to plan their actions and understand their consequences, to act within the rules and to resolve conflict situations in an adequate way. Experimental verification confirmed the impact of playing checkers on the cognitive development of children and demonstrated positive dynamics.

У дисертації представлено результати дослідження процесу формування артистичних здібностей молодших школярів у процесі музичного навчання у закладах позашкільної освіти. У роботі запропоновано інтерпретацію змісту понять «артистизм», «артистичні здібності», «музичні здібності», «акторська майстерність», «виконавська майстерність», «художня творчість», «виконавське мистецтво». Виявлено, що однією з провідних проблем закладів додаткової мистецької освіти є формування в учнів артистизму, який розуміється як комплексне мотиваційно-смислове утворення. Як наслідок, одним із завдань сучасної позашкільної мистецької освіти є формування артистичних здібностей учнів.Ключове поняття розглядається як здатність музиканта-виконавця впливати на емоційну сферу слухачів під час втілення музичного образу через залучення механізму співтворчості й діалогу, викликаючи відповідні естетичні переживання. Розроблено структуру артистичних здібностей молодших школярів у єдності потребово-мотиваційного, змістово-емоційного та художньо-креативного компонентів. Виявлено, що процес формування артистичних здібностей молодших школярів у закладах позашкільної мистецької освіти відбуватиметься ефективніше за умови застосування відповідних наукових підходів, функцій, та принципів. Визначено педагогічні умови, які покликані сприяти формуванню артистичних здібностей молодших школярів у процесі музичного навчання у закладах позашкільної освіти: запровадження тренінгу «Формування артистичних здібностей молодших школярів» (сприяє розвитку в учасників експерименту необхідних для формування артистичних здібностей якостей, як от: увага, уява, фантазія, здатність до релаксації, мімічна та пантомімічна виразність та сценічна свобода, емоційна пам’ять, вольові якості, здатність до перевтілення та ін.); залучення молодших школярів до активної ігрової діяльності у процесі музичного навчання у закладах позашкільної освіти (є ефективним засобом соціалізації дитини в процесі осмислення нею художньо-образного підтексту музичного твору, має колективний характер, створює сприятливі умови для розвитку почуття партнерства, освоєння способів позитивної взаємодії, сприяє самовираженню та самореалізації молодших школярів); створення творчого середовища в навчально-виховному процесі закладів позашкільної освіти (допомагає учням у набутті необхідних знань і вмінь як домогтися артистизму у процесі виконання музичного твору, приймати самостійні рішення). У процесі реалізації означених педагогічних умов було використано засоби, методи і форми роботи, які засновані на демократичному стилі взаємодії та направлені на підвищення рівня досліджуваного феномену: методи: традиційні, проблемно-творчі, інтонаційно-стильового аналізу, контрастного зіставлення інструментальних творів; форми: тренінг «Формування артистичних здібностей молодших школярів», концертно-виконавська діяльність, аналіз концертного виступу, ігрова діяльність, вправи на розвиток артистичних якостей; засоби: технічне обладнання (комп’ютери, презентаційне устаткування), навчально-методичний комплекс (підбір необхідної літератури, репродукцій, аудіо- та відеотека (фрагменти сольних концертних виступів музикантів, музичних колективів, виступів дітей різних вікових категорій), навчально-методичні посібники, план тренінгу «Формування артистичних здібностей молодших школярів», карта оцінки артистизму виконавця під час концертного виступу. Розроблено модель та обґрунтовано методику формування артистичних здібностей молодших школярів у процесі музичного навчання у закладах позашкільної освіти. Експериментальне дослідження з формування артистичних здібностей молодших школярів у закладах позашкільної мистецької освіти здійснювалося в умовах констатувального та формувального експериментів. Для проведення констатувального експерименту методом теоретичного моделювання розроблено критеріальний апарат. Визначено рівні сформованості артистичних здібностей молодших школярів (високий, достатній, середній, низький). Запровадження формувального експерименту, кількісна та якісна обробка його результатів дали можливість підтвердити ефективність запропонованої експериментальної методики з формування артистичних здібностей молодших школярів у закладах позашкільної мистецької освіти.^UThe dissertation presents the results of research into the process of forming younger schoolchildren’s artistic abilities in the process of musical education in supplementary educational institutions. The research work offers an interpretation of the meaning of such concepts as «artistry», «artistic abilities», «musical abilities», «acting skill», «performing skill», «artistic creativity», and «performing art». We revealed that one of the leading problems of supplementary art education institutions is the formation of students’ artistry, which is presented as a complex of motivational and meaningful education. As a result, one of the tasks of modern supplementary art education is the formation of students' artistic abilities. The key concept is considered to be the ability of a musician-performer to influence the emotional sphere of listeners during the realization of a musical image through the involvement of the mechanism of co-creation and dialogue, causing appropriate aesthetic experiences. We developed the structure of artistic abilities of younger schoolchildren in the unity of need-motivational, content-emotional and artistic-creative components. In the research work we revealed that the process of forming the artistic abilities of junior high school students in supplementary art educational institutions will take place more effectively if appropriate scientific approaches, functions, and principles are applied. Pedagogical conditions are determined to promote the formation of artistic abilities of younger schoolchildren in the process of musical education in supplementary educational institutions: the introduction of the training «Formation of younger schoolchildren’s artistic abilities» (contributes to the participants development of the experiment connected with the qualities necessary for the formation of artistic abilities, such as: attention, imagination, fantasy, the ability to relax, mime and pantomime expressiveness and stage freedom, emotional memory, willpower, the ability to reincarnate, etc.); involving younger schoolchildren in active playing activities in the process of musical education in supplementary educational institutions (it is an effective means of socializing a child in the process of understanding the artistic and figurative subtext of a musical work, has a collective character, creates favorable conditions for the development of a sense of partnership, mastering methods of positive interaction, promotes self-expression and self-realization of younger schoolchildren); creation of a creative environment in the educational process of supplementary educational institutions (helps students acquire the necessary knowledge and skills to achieve artistry in the process of performing a musical piece, to make independent decisions). In the process of implementing the specified pedagogical conditions, tools, methods and forms were used, they are based on a democratic style of interaction and aimed at increasing the level of the studied phenomenon: methods: traditional, problem-creative, intonation-style analysis, contrasting comparison of instrumental works; forms: training «Formation of younger schoolchildren’s artistic abilities», concert-performance activity, analysis of a concert performance, game activity, exercises for the development of artistic qualities; means: technical equipment (computers, presentation equipment), educational and methodological complex (selection of necessary literature, reproductions, audio and video library (fragments of solo concert performances by musicians, musical groups, performances of children of different age categories), educational and methodological manuals, the training plan «Formation of younger schoolchildren’s artistic abilities», a card for evaluating the performer's artistry during a concert performance. We developed a model and substantiated the method of forming the artistic abilities of younger schoolchildren in the process of musical education in supplementary educational institutions. An experimental study on the formation of younger schoolchildren’s artistic abilities in supplementary art educational institutions was carried out in the conditions of ascertaining and formative experiments. In order to conduct a ascertaining experiment by the method of theoretical modeling, a criterion apparatus was developed. The levels of formation of younger schoolchildren’s artistic abilities were determined (high, sufficient, average, low). The introduction of a formative experiment, quantitative and qualitative processing of its results made it possible to confirm the effectiveness of the proposed experimental methodology for the formation of younger schoolchildren’s artistic abilities in supplementary art educational institutions.