У дисертації обґрунтовано теоретичні, історіографічні та компаративні засади дослідження ІТ-освіти незалежної України як історико-педагогічного феномена (розглянуто наукові підходи до вивчення досліджуваного феномена, вивчено його історіографію, досліджено зарубіжний досвід розвитку, з’ясовано місце й роль вітчизняної IT-освіти на ринку світової IT-індустрії). Здійснено ретроспективний аналіз соціально-економічних, правових та історико-педагогічних передумов становлення та розвитку ІТ-освіти незалежної України, виявлено й охарактеризовано основні етапи й тенденції розвитку. Досліджено особливості формування цифрових навичок у випускників закладів загальної середньої освіти. Виявлено специфіку ІТ-підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти до професійної діяльності в умовах цифровізації сучасного ринку праці. Показано основні проблеми підготовки IT-фахівців профільних і непрофільних спеціальностей у закладах вищої освіти та їх готовності до діяльності в IT-індустрії. Виконано порівняльний аналіз напрямів вітчизняної IT-освіти: формальної (інституалізованої), неформальної (курси, семінари, майстер-класи, тренінги) та інформальної (освіта у сім’ї, на виробництві, корпоративне навчання, самоосвіта). Здійснено прогностичне обґрунтування розвитку IT-освіти в умовах повоєнного відновлення економіки та реформування системи освіти України.^UThe dissertation substantiates the theoretical, historiographic and comparative foundations of the study of IT education in independent Ukraine as a historical-pedagogical phenomenon (scientific approaches to the study of the studied phenomenon are considered, its historiography is studied, foreign experience of development is researched, the place and role of domestic IT education in the market of the global IT industry is clarified). A retrospective analysis of socio-economic, legal and historical-pedagogical prerequisites for the formation and development of IT education in independent Ukraine is carried out, the main stages and trends of development are identified and characterized. The peculiarities of the formation of digital skills among graduates of general secondary education institutions are studied. The specifics of IT training of vocational (professional-technical) and professional pre-higher education for professional activities in the conditions of digitalization of the modern labor market have been revealed. The main problems of training IT specialists in specialized and non-specialized specialties in institutions of higher education and their readiness for activity in the IT industry are shown. A comparative analysis of the directions of domestic IT education is performed: formal (institutionalized), informal (courses, seminars, master classes, trainings) and informal (education in the family, at work, corporate training, self-education). Prognostic substantiation of the development of IT education in the conditions of post-war economic recovery and reform of the education system of Ukraine is carried out.

Мета роботи: підвищити ефективність психологічного супроводу студентів-медиків зі станами психічного виснаження (ПВ) шляхом визначення структурно-динамічних, клініко-анамнестичних, предиспозиційних особистісних особливостей та типології казаних станів, а також розробки процедури і психотехнічного забезпечення професійно-мотиваційного тренінгу їх корекції.Протягом 2019-2021 рр. було проведено проспективне дослідження 770 студентів Запорізького державного медико-фармацевтичного університету (м. Запоріжжя, Україна), що навчались на різних курсах та факультетах закладу, серед яких для подальшого клініко-анамнестичного, клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідження було відібрано 324 студентів. Загальну вибірку контингенту дослідження сформували 92 (28,4%) студенти першого курсу, 97 (29,9%) студентів– другого, 116 (35,8%) студентів – третього та 19 (5,9%) студентів – четвертого. Сформований контингент студентів було розподіллено на дві групи за критерієм наявності ПВ: на групу дослідження (ГД), що налічувала 175 студентів із ознаками ПВ, та групу контролю (ГК), що складалась з 149 студентів без ознак ПВ. В дослідженні використано клініко-анамнестичний, психодіагностичний, клініко-психопатологічний та статистичний методи.Дослідження реалізовано у три етапи.Перший етап – попередній– передбачав формування мети та задач дослідження, підбір конгруентних методів, обрання контингенту дослідження, формування критеріїв включення та виключення, планування та організація дослідження, розробка електронних форм бланків опитувальників.Другий етап – дослідницький – передбачав проведення психодіагностичних, клініко-психопатологічних досліджень, статистичну обробка отриманих даних, їх аналіз, розробку типології станів ПВ та мотиваційного тренінгу їх корекції.Третій етап – корекційний – передбачав проведення корекційних заходів в рамках розробленого мотиваційного тренінгу та оцінку їх ефективності.Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше встановлено клініко-психопатологічну структуру станів ПВ у студентів-медиків, зокрема визначено значну представленість поєднання депресивної та обсесивно-компульсивної симптоматики, проявів ворожості та психотизму, інтерперсональної чутливості та психотизму, інтерперсональної чутливості та тривоги, а також надмірної соматичної заклопотаності та фобічних проявів, що суттєво покращує розуміння патогенезу зазначених станів та формує підґрунтя для їх систематизації; вперше встановлено клініко-анамнестичні особливості станів ПВ у студентів-медиків, зокрема оцінено вплив анамнестичних факторів, які непов’язані та пов’язані з навчанням в університеті, на ризик виникнення досліджуваних явищ, що дозволило визначити третій рік навчання, часті пропуски занять з неповажних причин та низьку суб’єктивну оцінку власної академічної успішності як чинники, що такий ризик підвищують; вперше сформовано типологію станів ПВ у студентів-медиків, надано характеристику 5 варіантів досліджуваних явищ, що розширює уявлення щодо клінічної представленості дезалаптавних станів серед контингенту студентської молоді та покращує їх діагностику.Практична значущість одержаних результатів полягає у тому, що було визначено предиспозиційні особистісні особливості студентів-медиків зі станами ПВ, зокрема встановлено превалювання неврастенічних, дисфоричних депресивних, уникаючих, інтраверованих та емоційно лабільних патерній реагування у особистісному профілі цих студентів, що дозволило розширити уявлення щодо психопатогенезу різних клінічних варіантів ПВ та оптимізувати арсенал психотехнік підчас розробки мотиваційного тренінгу; встановлено динамічні особливості станів ПВ у студентів медиків, шляхом порівняння представленості варіантів ПВ серед студентів різних років навчання, зокрема визначено превалювання дезадаптивного та гіперанксіозного варіантів на першому курсі, конфронтаційного та демотиваційного на другому, а також дезадаптивного, гіперанксіозного та демотиваційного на третьому курсі, що сформувало базис для професійно-мотиваційного тренінгу корекції вказаних станів; розроблено процедуру та психотехнічне забезпечення професійно-мотиваційного тренінгу для корекції станів ПВ у студентів-медиків, який базується на принципах екзистенціальної психотерапії та передбачає підбір конгруентних методів психотерапевтичного впливу в залежності від типу виявленого варіанту ПВ, що дозволило суттєво підвищити ефективність психологічного супроводу вказаного контингенту.^UPurpose of work is to increase the effectiveness of psychological support for medical students with states of mental exhaustion (ME) by determining structural-dynamic, clinical-anamnestic, predispositional personality characteristics and the typology of these states, as well as developing a procedure and psychotechnical support for professional-motivational training for their correction.During 2019-2021, a prospective study of 770 students of Zaporizhzhia State Medical and Pharmaceutical University (Zaporizhzhia, Ukraine), who studied in different courses and faculties of the university, was conducted. Among them, 324 students were selected for further clinical-anamnestic, clinical-psychopathological and psychodiagnostic research. The total sample of the study population was formed by 92 (28.4%) first-year students, 97 (29.9%) second-year students, 116 (35.8%) third-year students and 19 (5.9%) fourth-year students. The formed contingent of students was divided into two groups according to the criterion of having PD: the study group (SG), which consisted of 175 students with signs of ME, and the control group (CG), which consisted of 149 students without signs of ME.Clinical anamnestic, psychodiagnostic, clinical-psychopathological and statistical methods were used in the study.The study was carried out in three stages.The first stage – preliminary – involved the formation of goals and objectives of the study, selection of congruent methods, selection of the study population, formation of inclusion and exclusion criteria, planning and organization of the study, development of electronic forms of questionnaires.The second stage – research – involved conducting psychodiagnostic, clinical-psychopathological studies, statistical processing of the data obtained, their analysis, development of a typology of ME conditions and motivational training for their correction.The third stage – correctional – involved the implementation of corrective measures within the framework of the developed motivational training and evaluation of their effectiveness. The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that for the first time the clinical-psychopathological structure of ME conditions in medical students was established, in particular, a significant representation of a combination of depressive and obsessive-compulsive symptoms, manifestations of hostility and psychoticism, interpersonal sensitivity and psychoticism, interpersonal sensitivity and anxiety, and as well as excessive somatic preoccupation and phobic manifestations was determined, which significantly improves the understanding of the pathogenesis of these conditions and forms the basis for their systematization; for the first time, clinical-anamnestic features of ME conditions in medical students were established, in particular, the influence of anamnestic factors that are unrelated and related to studying at the university on the risk of occurrence of the studied phenomena was assessed, which made it possible to determine the third year of study, frequent absences from classes due to non-respectable reasons and a low subjective assessment of one's own academic success as factors that increase such risk; for the first time, a typology of ME states in medical students was formed, 5 variants of the studied phenomena were characterized, which broadens the understanding of the clinical presentation of maladaptive states among the student youth contingent and improves their diagnosis.The practical significance of the obtained results lies in the fact that the predisposing personal characteristics of medical students with ME conditions were determined, in particular, the prevalence of neurasthenic, dysphoric, depressive, avoidant, introverted and emotionally labile patterns of response in the personal profile of these students was established, which allowed to expand the understanding of the psychopathogenesis of various clinical variants of ME and optimize the arsenal of psychotechniques during the development of motivational training; dynamic features of ME states among medical students were established by comparing the presentation of ME variants among students of different years of study, in particular, the prevalence of maladaptive and hyperanxious variants in the first year, confrontational and demotivating in the second year, as well as maladaptive, hyperanxious and demotivating in the third year was determined, which formed the basis for professional motivational training for the correction of the specified conditions...

Вивчено особливості застосування тренінгових технологій у соціальній роботі. Проаналізовано теоретичні моделі функціонування соціальних служб на предмет їх можливостей застосування активних групових форм і методів роботи з клієнтами. Визначено специфіку застосування тренінгових технологій у соціальній роботі, яка полягає в орієнтації на практичне вирішення соціальної проблеми клієнта через активне соціально-психологічне навчання. Розроблено модель тренінгової технології вирішення соціальної проблеми клієнта, яка реалізується в послідовній системі від діагностики соціальної ситуації клієнта, через усвідомлення власних соціальних обмежень і формування навичок соціальної комунікації щодо організації форм самостійної активності клієнтів у вирішенні власних соціальних проблем.

  Скачати повний текст

Проаналізовано тенденції, умови та причини загибелі, травмування і поранень військовослужбовців Державної прикордонної служби (ДПС) України, основні психологічні детермінанти службового травматизму та смертності, з урахуванням яких розроблено систему психологічних заходів, спрямованих на зниження травматизму особового складу за умов оперативної службової діяльності підрозділів ДПС України. Визначено типові травмонебезпечні ситуації військовослужбовців, розроблено тренінг комунікація - стрес - гармонія та систему менеджменту критичного інциденту, метою яких є запобігання та усунення психологічних, соціальних і професійних причин загибелі та травматизму прикордонників.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що системотвірною властивістю творчого мислення є гнучкість. Визначено головні підходи до аналізу проблеми кризи у дітей віком 6-7-ми років у психолого-педагогічній літературі. Одержані результати емпіричного дослідження дозволили зробити висновок щодо негативної динаміки розвитку інтелектуально-когнітивної сфери у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку загалом і показників творчого мислення зокрема. Подано зміст розробленої програми розвитку творчого мислення у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку, що містить тренінгові заняття, метою яких є розвиток гнучкості мислення. Проведене контрольне вимірювання головних показників творчого мислення й інтелектуально-когнітичної сфери свідчить про наявність значних відмінностей між показниками творчого мислення дітей експериментальної групи до і після дослідження, а також дітей експериментальної та контрольної груп.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 053 «Психологія» (галузь знань 05 «Соціальні та поведінкові науки»). – Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Київ, 2023.У дисертаційній роботі теоретично та експериментально досліджено психологічні особливості прегнантного впливу рефлексивної компетентності офіцера оперативної ланки управління Збройних Сил України (далі ‒ офіцера) на його професійний розвиток у системі післядипломної освіти.Військово-професійна діяльність офіцера як специфічний вид професійного буття, що переважно є суб’єкт-суб’єктним, потребує його сформованої рефлексивної компетентності, зумовленої потребою реалізації конкретних посадових обов’язків у специфічних умовах діяльності. Саме тому офіцеру як суб’єкту військово-професійної діяльності завжди важливо визначати, якою мірою позитивні та негативні результати впливатимуть на перебіг його діяльності. Звідси виникає необхідність її специфічного аналізу та обґрунтування, що потребує особливих рефлексивних умінь і здатностей: правильно формувати цілі і трансформувати їх у моделі виконання конкретних бойових (навчально-бойових) завдань; застосовувати адекватний вихідним умовам комплекс дій для вирішення головних і другорядних бойових (навчально-бойових) завдань; забезпечувати відповідність змісту діяльності поставленим завданням; ефективно обирати методи, прийоми і засоби військово-професійної діяльності; забезпечувати відповідність використаних організаційних форм отриманим результатам; оцінювати джерела успіхів і причини невдач, помилок і труднощів у реалізації поставлених бойових (навчально-бойових) завдань; проєктувати суб’єкт-суб’єктну взаємодію з урахуванням необхідності координації професійних позицій і групових ролей суб’єктів військово-професійної діяльності, а головне ‒ кооперації їх спільної діяльності як бойової команди; осмислювати власний досвід військово-професійної діяльності в контексті його цілісності, релевантності, доцільності і результативності.Здатність офіцера організовувати свій розвиток, спрямований на свідоме вдосконалення рефлексивної компетентності, є важливою властивістю професіонала самостійно здобувати нові знання та набувати необхідних умінь, що важливо для забезпечення його ефективної професійної діяльності і кар’єрного зростання. У процесі військово-професійної діяльності офіцер діє не за абстрактною схемою, а застосовуючи різноманітні контекстні форми, вирішує службово необхідні завдання, спрямовує екзистенційну активність на пошук оптимальних шляхів їх вирішення. Відповідно рефлексивна компетентність офіцера як професіонала у військово-професійній діяльності спонукає його до перманентного переосмислення власних дій і переконань в їх правильності що, безумовно, є підвалиною для його суб’єктного і професійного зростання як військового управлінця. Умовами професійного розвитку офіцера є його рефлексивне ставлення до себе як професіонала, здатність творчо переосмислювати минуле і сучасність професійного досвіду, поєднувати їх з ефективним майбутнім.Аналіз основних наукових підходів до рефлексивної компетентності офіцера як чинника його професійного розвитку та саморозвитку дав змогу визначити комплексну теоретико-методологічну основу нашого дослідження, якою стали такі провідні положення взаємопов’язаних методологічних підходів:• системний підхід передбачає необхідність комплексного дослідження рефлексивної компетентності за різними її аспектами (зокрема суб’єктним, професійним, військово-професійним), за структурними компонентами рефлексивної компетентності (суб’єктним, комунікативним, кооперативно-управлінським, інтелектуальним), які також необхідно розглядати системно, оскільки за відсутності будь-якого з них розвивається неадекватна «Я-концепція» офіцера;• компетентнісний ‒ спрямований не лише на підвищення обізнаності офіцерів, а й на практичну здатність до розвитку їх рефлексивної компетентності;• контекстний ‒ дає змогу створити сприятливі організаційно-психологічні умови для взаємопроникнення навчальної і професійної діяльності як надійної педагогічної підвалини для розвитку рефлексивної компетентності у процесі психологічного тренінгу;• суб’єктно-діяльнісний ‒ визначає здатність офіцера до саморегуляції та саморозвитку як суб’єкта військово-професійної діяльності. Ці методологічні підходи дослідження дають змогу вирішити проблему розвитку рефлексивної компетентності офіцера Збройних Сил України як психологічної основи його професійного розвитку.^UThe dissertation on competition of the philosophy doctor degree. A specialty 053 “Psychology” (field of knowledge 05 “Social and behavioral sciences”). – National Defense University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi, Kyiv, 2023.The dissertation is devoted to the theoretical and experimental study of clarifying the psychological features of the pregnant influence of the reflexive competence of an officer of the Armed Forces of Ukraine (hereinafter, an officer) on his professional development in the system of postgraduate education.The military-professional activity of an officer, as a specific type of professional existence, which mainly has a subject-subject character, requires his formed reflexive competence, conditioned by the need for him to implement specific job duties in specific conditions of activity. That is why it is always important for an officer, as a subject of military professional activity, to determine to what extent positive and negative results will affect the course of his activity. Hence the need for its specific analysis and substantiation, which requires special reflective skills and abilities: to correctly form goals and transform them into models for the performance of specific combat (educational and combat) tasks; apply a set of actions adequate to the initial conditions to solve the main and secondary combat (training and combat) tasks; to ensure compliance of the activity content with the assigned tasks; to effectively choose methods, techniques and means of military-professional activity; ensure compliance of the used organizational forms with the obtained results; evaluate sources of success and causes of failures, mistakes and difficulties in the implementation of assigned combat (training and combat) tasks; project subject-subject interaction taking into account the need for coordination of professional positions and group roles of subjects of military-professional activity, and most importantly, cooperation of their joint activities as a combat team; to understand one's own experience of military-professional activity in the context of its integrity, relevance, expediency and effectiveness.The ability of an officer to organize his development, aimed at consciously improving reflective competence, is an important property of a professional to independently acquire new knowledge and acquire the necessary skills, which is important for ensuring his effective professional activity and career growth. In the process of military-professional activity, the officer does not act according to an abstract scheme, but with the help of various contextual forms, he solves tasks necessary for his service, directs his existential activity to find optimal ways to solve them. Accordingly, reflective competence prompts him to permanently rethink his own actions and beliefs about the correctness of his own actions as a professional in military-professional activities and is certainly the basis for subjective and professional growth as a military manager. The conditions for the officer's professional development are his reflective attitude towards himself as a professional, the ability to creatively rethink past and present professional experience and combine them with an effective future.The analysis of the main scientific approaches to the reflexive competence of the officer as a factor of his professional development and self-development made it possible to determine the complex theoretical and methodological basis of our research, which became the following leading positions of interrelated methodological approaches:• the systemic approach determines the need to study reflexive competence in dynamics, according to its various aspects (in particular subject, professional, military-professional), which are considered inseparable from each other; according to the structural components of reflective competence (personal, communicative, cooperative, intellectual), which must also be considered systematically, because in the absence of any of them, an inadequate "self-concept" of the officer is formed);• the competence approach is aimed not only at raising the awareness of officers, but also at psychologically ensuring the conditions for the development of their reflective competence;• contextual approach allows to create conditions for interpenetration of educational and professional activities as a way to achieve the optimal level of reflective competence development;• the subject-activity approach determines the officer's ability for self-regulation and self-development as a subject of military-professional activity.These methodological research approaches make it possible to solve the problem of the reflexive competence development of an officer of the Armed Forces of Ukraine as the psychological foundation of his professional development.

У дисертації представлений теоретичний та емпіричний аналіз проблеми інфантилізму, визначено головні підходи до її дослідження. Вивчено феномен інфантилізму в медико-психологічній літературі та розглянуті соціально-психологічні чинники розвитку інфантилізму. Визначено структуру психологічного інфантилізму, представлену такими патернами: примітивна невротична імпульсивність, симбіотична ригідна інтерперсональність, ображена неконтактність, нарцисична позиція, шокування недоліками оточення, залякування, лицемірна поверхневість, самовиправдальні монологи. Встановлено, що моделі психологічного інфантилізму представників української, японської, корейської та північно-американської культурних традицій мають специфічну культурну обумовленість.Розроблено програму соціально-психологічного тренінгу з корекції інфантилізму особистості та розвитку адекватних моделей самопрезентації.^UThe dissertation presents a theoretical and empirical analysis of the problem of infantilism, identifies the main approaches to its study. The phenomenon of infantilism in the medical and psychological literature is studied and the socio-psychological factors of infantilism development are considered.The structure of psychological infantilism represented by the following patterns: primitive neurotic impulsivity, symbiotic rigid interpersonally, offended non-contact, narcissistic position, shock by the shortcomings of the environment, intimidation, hypocritical superficiality, self-justifying monologues. It was revealed that the models of psychological infantilism of representatives of the Ukrainian, Japanese, Korean and North American cultural traditions have specific cultural determinants.The program of social and psychological training on correction of infantilism of the person and development of adequate models of self-presentation is developed.

Теоретично обґрунтовано та розроблено концепцію формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці, що є теоретичною основою їхньої підготовки до забезпечення безпеки праці персоналу підприємств, організацій, установ; розроблено, обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність педагогічної системи формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці, спрямовану на вдосконалення мотиваційно-ціннісної сфери, професійних знань, умінь, навичок щодо попередження й профілактики виробничого травматизму та розвитку професійно важливих якостей, набуття досвіду здійснення безпечної професійної діяльності й комунікації з питань безпеки праці, структурними елементами якої визначено: цілі, зміст, форми організації навчальної діяльності, методи, технології, комплекс навчально-методичного забезпечення, що уможливлює підвищення рівня сформованості культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці з урахуванням сучасних вимог; обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють позитивній динаміці формування мотивів, професійних знань і вмінь, професійно важливих якостей у майбутніх інженерів з охорони праці: формування мотивації до оволодіння культурою безпеки професійної діяльності; оновлення змісту професійної підготовки з урахуванням компонента культури безпеки професійної діяльності на основі міждисциплінарної інтеграції; впровадження інноваційних технологій навчання; застосування методів та форм моделювання небезпечних ситуацій професійної діяльності; спроєктовано модель формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці, що складається з чотирьох взаємопов’язаних блоків: цільового (мета, завдання); теоретико-методологічного (концепція, методологічні підходи, принципи, структура культури безпеки професійної діяльності); змістово-процесуального (етапи реалізації педагогічної системи, зміст, форми, методи, технології, комплекс навчально-методичного забезпечення); діагностувально-результативного (етапи й критерії діагностування, рівні сформованості, результат) та уможливлює позитивні зміни у рівнях сформованості культури безпеки професійної діяльності майбутніх інженерів з охорони праці; удосконалено: зміст формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці; удосконалення полягає у відборі та структуруванні змісту, який містить такі компоненти: працеохоронний (оволодіння студентами інженерно-технічними, санітарно-гігієнічними, інформаційно-аналітичними, моніторинговими знаннями і вміннями); організаційно-управлінський (формування у студентів знань, умінь щодо створення, функціонування й удосконалення системи управління охороною праці на підприємстві, в установах і організаціях); правовий (формування правових знань і практичних умінь застосування законодавчих і нормативних вимог у галузі охорони праці); ергономічний (формування цілісного уявлення про ергономічні особливості трудового процесу, методи і способи створення комфортних і безпечних умов праці); здоров’язбережувальний (містить систему медико-біологічних знань про методи і засоби профілактики загальних і професійних захворювань); комунікативний (розвиток комунікаційних умінь і навичок міжособистісної взаємодії); методику формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці, що забезпечує формування мотивації та позитивного ставлення до безпеки праці, професійних знань і вмінь, професійно важливих якостей, досвіду здійснення безпечної професійної діяльності; удосконалення полягає у виокремленні та конкретизації: груп методів (проблемний, модерації, тренінговий, «мозкового штурму», моделювання професійної діяльності); форм організації освітнього процесу формування культури безпеки професійної діяльності та технологій навчання (ігрові, проєктні, кейсові, співпраці, вітагенного навчання, інформаційно-комунікаційні), що передбачають інтерактивну взаємодію; етапів, згідно з якими реалізується методика формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці з урахуванням сучасних вимог^UThesis for the scientific degree of Doctor of Pedagogical Sciences in the specialty 13.00.04 – Theory and Methods of Professional Education. – Institute of Vocational Education of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2023. The theoretical foundation and development of the author's concept of forming a safety culture in the professional activities of future labor protection engineers have been substantiated, which is the theoretical basis for their preparation for professional activity on the principles of a safety culture, aimed at: updating the content of the safety culture component; ensuring effective interaction and cooperation of students, teachers of higher education institutions, representatives of labor protection authorities and labor protection services of enterprises, organizations; combining methodological approaches and principles of safety culture formation; scientifically grounded selection of content, forms, methods, technologies that contribute to the increase in the level of safety culture formation in future labor protection engineers in higher education institutions. Pedagogical conditions for the formation of a safety culture in professional activities in future labor protection engineers were substantiated (formation of motivation for mastering the safety culture of professional activity; updating the content of professional training taking into account the safety culture component based on interdisciplinary integration; introduction of innovative learning technologies; application of methods and forms of modeling dangerous situations in professional activity), which provide positive dynamics in the formation of motives, professional knowledge and skills, professionally important qualities in future labor protection engineers. A model of the formation of a safety culture in professional activities in future labor protection engineers has been designed, which includes the following blocks: target, theoretical-methodological, content-processual and diagnostic-resultant, and facilitates positive shifts in the levels of safety culture formation in future labor protection engineers. A system of criteria for the formation of a safety culture in the professional activities of future labor protection engineers and the corresponding indicators have been proposed: motivational-value, intellectual-cognitive, activity-behavioral, subject-reflexive. The levels of safety culture formation in future labor protection engineers have been identified: basic (reproductive), sufficient (constructive) and high (creative). The effectiveness of the pedagogical system of forming a safety culture in professional activities in future labor protection engineers has been developed and experimentally verified. The pedagogical system is based on the principles of systemic, humanistic, cultural, axiological, subject-subject, competency-based, ergonomic, activity, contextual, environmental approaches. Such a pedagogical system is aimed at implementing the goals, content of learning, forms of organizing educational activities, methods, technologies. The content of forming a safety culture in professional activities in future labor protection engineers has been improved - the improvement lies in the selection and structuring of content, which includes such content components: labor protection, organizational management, legal, ergonomic, health-preserving, communicative. The results of the experimental implementation of the pedagogical system were summarized and the prospects for forming a safety culture in professional activities in future labor protection engineers were predicted. Methodological recommendations for forming a safety culture in professional activities in future labor protection engineers in higher education institutions have been prepared.

У дисертації подано теоретичне узагальнення та емпіричне розв’язання наукової проблеми місця та значення копінгу подружжя серед чинників суб’єктивного благополуччя шлюбних партнерів. Теоретично обґрунтовано та емпірично визначено ефективний копінг подружжя та окреслено основні напрямки психологічної роботи щодо діагностики (адаптовано методичний інструментарій діадного копінгу) та розширення (научіння) копінгу (індивідуального та діадного) шлюбних партнерів з метою збереження та/чи відновлення суб’єктивного благополуччя шлюбних партнерів. На основі узагальнення теоретико-методологічних підходів до розуміння суб’єктивного благополуччя окреслено його концептуальну структуру; описано чинники суб’єктивного благополуччя шлюбних партнерів та встановлено, що копінг подружжя є одним з найважливіших інструментів вирішення проблеми ефективної взаємодії шлюбних партнерів під дією стресовпливів (стрес, конфлікти). На підставі результатів глибинного теоретичного аналізу копінгу подружжя обґрунтовано його специфіку в сімейній системі: визначено зміст поняття «копінг», описано різновиди копінгу шлюбних партнерів, розкрито особливості копінгу в сімейній системі та його роль у переживанні суб’єктивного благополуччя шлюбними партнерами. Проаналізувавши наукові підходи до трактування та розуміння копінгу шлюбних партнерів в структурі їхнього суб’єктивного благополуччя, враховуючи специфіку сімейної системи та можливість кожного з партнерів (як суб’єктів активності) впливати на власне та суб’єктивне благополуччя партнера, побудовано теоретичну модель копінгу шлюбних партнерів в структурі чинників їхнього суб’єктивного благополуччя. Для вимірювання діадного копінгу шлюбних партнерів було здійснено повну адаптацію Опитувальника діадного копінгу DCI українською мовою. На основі ґрунтовного аналізу емпіричних даних, створено модель динаміки подружньої підсистеми під впливом стресу та його купування, активуючи копінг подружжя чи/і індивідуальну захисну систему особистості. Отримані емпіричні результати постали основою для побудови моделі копінгу як чинника суб’єктивного благополуччя шлюбних партнерів. На основі одержаних теоретичних та емпіричних результатів розроблено рекомендації щодо психологічної, психосоціальної та психотерапевтичної роботи з парами з метою ефективної адаптації, збереження та відновлення благополуччя шлюбних партнерів після стресоподії, а також окреслено напрямок психоедукаційного розвитку та створення тренінгових програм з окресленої тематики. З огляду на нові виклики перед українськими сім’ями внаслідок повномасштабного вторгнення в Україну результати дослідження можуть бути покладені в основу розробки психоедукаційних програм щодо ефективного стресодолання в сім’ях, що внаслідок війни переживали гострі та пролонговані стреси, були розділені та потребують допомоги в реадаптації та відновленні їхнього індивідуального та сімейного благополуччя.^UThe thesis presents a theoretical generalization and empirical solution of the scientific problem of the place and importance of spousal coping among the factors of subjective well-being of marriage partners. It theoretically substantiates and empirically defines effective coping of spouses, and outlines the main areas of psychological work on diagnosis (the methodological toolkit of dyadic coping has been adapted) and expansion (teaching) of coping (individual and dyadic) of marriage partners, with the aim of preserving and/or restoring the subjective well-being of marriage partners. Based on the generalization of theoretical and methodological approaches to the understanding of subjective well-being, its conceptual structure is outlined; is described factors of subjective well-being of marriage partners and establishes that spousal coping is one of the most important tools for solving the problem of effective interaction between marriage partners under the influence of stressors (stress, conflicts). Based on the results of in-depth theoretical analysis of spousal coping, its specificity in the family system has been substantiated: the meaning of the concept of «coping» has been established, the types of marriage partners' coping have been described, the features of coping in the family system and its role in the experience of subjective well-being by marriage partners have been revealed. Having analyzed scientific approaches to the interpretation and understanding of marriage partners' coping in the structure of their subjective well-being, taking into account the specifics of the family system and the capability of each partner (as activity actors) to influence their own and their partner's subjective well-being, the theoretical model of marriage partners' coping has been built in the structure of factors of their subjective well-being. To measure the dyadic coping of marriage partners, a full adaptation of the DCI in Ukrainian was carried out. Based on a thorough analysis of empirical data, a model was created of the dynamics in the marital subsystem under the influence of stress and its elimination activating the spouse's coping and/or the individual defense system. The obtained empirical results served as a basis for building a coping model as a factor of subjective well-being of marriage partners. Based on the obtained theoretical and empirical results, recommendations were developed for psychological, psychosocial and psychotherapeutic work with couples in order to effectively adapt, preserve and restore the well-being of marriage partners after a stressful event, and the area of psychoeducational development on the outlined topic was outlined. In view of the new challenges facing Ukrainian families as a result of the fullscale invasion of Ukraine, the results of our study can be used as a basis for the development of psychoeducational programs for effective stress management in families that, as a result of the war, experienced acute and prolonged stress, were separated and need help in readaptation and restoration of their individual and family well-being.

Вперше описано рівні готовності підлітків до ризику, які відрізняються за такими діагностичними ознаками, як раціональність, локус контролю, мотивація досягнення, рівень схильності до ризику. На підставі результатів структурного аналізу готовності підлітків до ризику виділено мотиваційний, когнітивний, емоційний та регулятивний компоненти, розкрито роль кожного з них у формуванні загальної готовності підлітків до ризику. Поглиблено уявлення про готовність до ризику шляхом наповнення його позитивним змістом, який включає характеристики, що забезпечують позитивну динаміку розвитку саморегуляції поведінки у підлітковому віці завдяки повноті зворотного зв'язку та впевненості у собі. Обгрунтовано можливості цілеспрямованого формування у підлітків готовності до поміркованого та контрольованого ризику на основі моделювання концептуальних позицій, які відображають структуру феномену ризику у життєдіяльності підлітка. Наведено характеристику готовності підлітків до ризику, виявлено статеві відмінності прояву даної якості на загальному рівні та на рівні окремих компонентів (мотиваційного, емоційного, когнітивного, регулятивного). Удосконалено засоби психодіагностики готовності підлітків до ризику шляхом створення комплексу методів, які дозволяють діагностувати мотиваційний, емоційний, когнітивний та регулятивний компоненти. Удосконалено технологію створення розвивальних програм у сфері формування компонентів готовності до ризику за умов групового тренінгу.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню особливостей прояву емоційного інтелекту в структурі точності метакогнітивного моніторингу. Результати комплексного дослідження репрезентовані за допомогою теоретичного та емпіричного дослідження особливостей прояву емоційного інтелекту в структурі точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. У дослідженні теоретично проаналізовано поняття емоційного інтелекту та метакогнітивного моніторингу у вітчизняній і зарубіжній літературі, визначено їхню роль у продуктивності навчальної діяльності студентів, зокрема в системі саморегульованого навчання, описано особливості прояву емоційного інтелекту в контексті основних характеристик метапізнання, в структурі точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. Поняття емоційного інтелекту ми розглядаємо як складну інтегрально- ієрархічну систему, яка базується на єдності когнітивних, емоційних, адаптаційних та соціальних складових у процесі внутрішньоособистісної та міжособистісної здібності ідентифікувати та оцінювати емоції, сприяти емоційній фасилітації мислення, розуміти емоції та керувати ними з метою динамізації інтенсивного емоційного та інтелектуального розвитку особистості. Метакогнітивний моніторинг виступає важливою передумовою ефективності навчальної діяльності, оскільки, як спосіб відслідковування суб’єктом власної пізнавальної активності та оцінювання її результатів у процесі виконання пізнавальних завдань, уможливлює саморегуляцію процесу та результату виконання. Емпірично з’ясовано особливості прояву емоційного інтелекту в структурі точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. Обґрунтовано та апробовано тренінгову програму підвищення точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності здобувачів вищої освіти засобами емоційного інтелекту. Розроблено психолого-дидактичні поради до підвищення точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності в студентів засобами емоційного інтелекту, що стануть корисними для науковців, науково-педагогічних працівників, психологів- практиків, здобувачів вищої освіти, а також усіх суб’єктів пізнавальної діяльності, які працюють з інформацією.^UThe dissertation is devoted to the study of the peculiarities of the manifestation of emotional intelligence in the structure of metacognitive monitoring accuracy. The results of the comprehensive study are represented using a theoretical and empirical study of the features of the manifestation of emotional intelligence in the structure of metacognitive monitoring accuracy of university students’ learning activities. The study theoretically analyzed the concepts of emotional intelligence and metacognitive monitoring in Ukrainian and foreign psychological literature, determined their role in the productivity of university students’ learning activities, in particular in the system of self- regulated learning, described the features of the manifestation of emotional intelligence in the context of the main characteristics of metacognition, in the structure of metacognitive monitoring accuracy of university students’ learning activities. We consider the concept of emotional intelligence as a complex integral-hierarchical system, which is based on the unity of cognitive, emotional, adaptive and social components in the process of intrapersonal and interpersonal ability to identify and evaluate emotions, to promote emotional facilitation of thinking, to understand emotions and to manage them to dynamize intense emotional and intellectual development of the individual. Metacognitive monitoring is an important prerequisite for the effectiveness of learning activities, since, as a way of monitoring the subject’s cognitive activity and evaluating its results in the process of performing cognitive tasks, it enables self-regulation of the process and the result of performance. The peculiarities of the manifestation of emotional intelligence in the structure of metacognitive monitoring accuracy of university students’ learning activities have been empirically clarified. The training program for improving the accuracy of metacognitive monitoring of university students’ learning activities using emotional intelligence has been substantiated and tested. Psychological and didactic tips are developed to increase metacognitive monitoring accuracy using emotional intelligence, which will be useful for scientists, scientific and pedagogical staff, psychologists-practitioners, university students, as well as all subjects of cognitive activity who work with information.

У контексті досягнень сучасної педагогічної науки та освітніх викликів обґрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку соціальної активності здобувачів вищої освіти – майбутніх фахівців соціономічних професій, виражені в сутнісному вигляді в концепції, авторській педагогічній системі та її моделі. Концепція дослідження, побудована на трьох концептах (теоретичному, методологічному і технологічному), передбачає оптимізацію розвитку соціальної активності здобувачів вищої освіти за соціономічними професіями і його систематизацію з урахуванням сучасних змін у функціонуванні соціальної сфери та відповідно до запитів суспільства.Система розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій розглядається як: цілеспрямовано організована, керована, багатофункціональна та відкрита педагогічна конструкція, комплекс каналів прямої і опосередкованої взаємодії викладачів і здобувачів вищої освіти задля реалізації визначених установок на соціальну активність; сукупність соціокультурних, психолого-педагогічних, організаційних та інших створених у закладі вищої освіти умов, що забезпечують позитивні зміни в підготовці здобувачів до соціально значущої діяльності.Базові компоненти авторської моделі педагогічної системи розвитку соціальної активності здобувачів охоплюють: теоретико-методологічний (ґрунтується на принципах системності, зв'язку теорії із соціальною практикою, об'єктивності, інтегративності, особистісного, діяльнісного, комунікативного, компетентнісного, аксіологічного, синергетичного та суб'єктного методологічних підходів); змістовий (знання, компетентності, що передбачені змістом освітньої програми; уміння й соціальний досвід, отримані під час навчальних та позанавчальних практик); організаційно-технологічний (форми, методи, засоби, технології розвитку соціальної активності здобувачів); критеріальний і результативний блоки (орієнтовані на кінцевий результат – підвищення рівня розвитку соціальної активності). Компоненти моделі відображають цілісність і системність урахування вимог до фахівців соціономічних професій, змісту розвитку соціальної активності здобувача, відповідності організації процесу і технологічних засобів цілепокладанню й орієнтації на результат – підвищення рівня розвитку соціальної активності здобувачів. Модель системи розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій у процесі фахової підготовки в закладах вищої освіти реалізується на основі вибору і застосування освітніх технологій (універсальні, під якими розуміємо особистісно зорієнтовані, інтерактивні, проєктні, мультимедійні, тренінгові, проблемного навчання та ін., що є складниками макротехнологій; інформаційно-комунікаційні, соціально-виховні), упровадження організаційно-педагогічних умов, добору ефективних форм, методів, прийомів і засобів організації розвитку соціальної активності. У дисертації розвинуто дефініцію соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій, яка трактується як категорія (загальне поняття), що відображає найсуттєвіші суперечності та взаємодію суспільних норм й індивідуальних потреб здобувача, і водночас є характеристикою його особистості, визначальною для групи професій типу «людина-людина». Соціальна активність майбутнього фахівця розглядається як стан й інтегративна властивість особистості, що виявляється в процесі професійної освіти в ініціюванні та здійсненні актів соціальної взаємодії задля конструктивного саморозвитку, перетворення навколишнього середовища, досягнення особистих і соціально орієнтованих цілей здобувача, опосередкованих характером його майбутньої професійної діяльності. Визначено структурно-функціональні та факторно-інтегративні характеристики розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій у контексті педагогічного впливу освітнього середовища закладу вищої освіти. Встановлено об'єктивні та суб'єктивні критерії соціономічної діяльності задля розвитку соціальної активності, а саме: наявність спільної мети, супідрядність індивідуальних мотивів до дій та їхня реалізація через самоактуалізацію, що відтворює сукупність певних поглядів, настанов, потреб, цілей і цінностей особистості та виконує регулятивні функції в межах конкретної соціономічної професії.^UIn the context of the achievements of modern pedagogical science and educational challenges, the author substantiates the theoretical and methodological foundations of social activity of students – future specialists of socionomic professions. These foundations are expressed in the concept, in the author's pedagogical system and its model.The research is based on three concepts (theoretical, methodological and technological). It involves optimization of the social activity development for students who specialize in socionomic professions and it includes its systematization according to the modern changes in the functioning of the social sphere and according to society's demands.The system of social activity development of future socionomy specialists is considered as follows: it is purposefully organized, managed, multifunctional and open pedagogical construction, a set of channels of direct and indirect interaction between teachers and students in order to realize certain attitudes to social activity; it is a set of socio-cultural, psychological, pedagogical, organizational and other conditions created in the higher education institution and which provide positive changes in students' preparation for socially significant activities.The basic components of the author's model of the pedagogical system of students' social activity include: theoretical and methodological component (based on the principles of systematic, connection between theory and social practice, objectivity and integrity, as well as personal, activity, communicative, competence-based, axiological, synergetic and subjective methodological approaches); semantic component (knowledge, competencies provided by the content of the educational program; skills and social experience gained during educational and extracurricular practices); organizational and technological component (forms, methods, means, technologies of development of students' social activity); criteria and results blocks (focused on the final result – increasing the level of social activity development). The components of the model reflect the integrity and systematic character of the requirements for socionomy specialists, the content of the students' social activity development, the conformity of the process and technological means to goal setting and result orientation – increasing the level of students' social activity.The model of the system of social activity development of future socionomy specialists in the process of professional training in higher education institutions is realized on the basis of choice and application of pedagogical technologies (the universal ones which mean personality-oriented, interactive, project-like, multimedia, training, problem-based learning, etc. and which are components of macro-technology; information and communication, social and educational ones), the introduction of organizational and pedagogical conditions, the selection of effective forms, methods, techniques and means to organize the development of social activity.The dissertation develops the definition of social activity of future socionomy specialists which is interpreted as a category (a general concept) that reflects the most significant contradictions and interaction of social norms and individual needs of the student. At the same time it is a characteristic of the student's personality. Social activity of the future specialist is considered a state and integrative property of personality which is manifested in the process of vocational education while initiating and implementing acts of social interaction for constructive self-development, environmental transformation, achieving personal and social goals mediated by the nature of students' future professional activity.The author determines structural-functional and factor-integrative characteristics of the social activity development of future socionomy specialists in the context of the pedagogical influence of the educational environment at a higher education institution. The research study defines objective and subjective criteria of socionomic activity for the development of social activity, namely: the presence of a common goal, the subordination of individual motives to action and their implementation through self-actualization which reflects a set of certain views, guidelines, needs, goals and values of the individual, and performs regulatory functions within a particular socionomic profession.

У дисертації представлено концепцію дослідження ґенези розуміння текстів інтернету.Пропонована автором модель ґенези розуміння текстів інтернету базується на принципах психолінгвістики, теорії мовленнєвої діяльності, теорії розуміння тексту та окремих концепціях психології інтернету, зокрема психологічному розумінні інтернету як мережі міжособистісних та міжгрупових зв'язків, опосередкованих відповідними пристроями, що зумовлює його технологічну специфіку (віртуальність, інтерактивність, нелінійність, дисперсність, синхронність, дистантність, оперативність, персональна анонімність, умовна соціалізація, синдикація тощо) та психологічні зміни особистості (сенсорні обмеження, деформації відчуття простору й часу, зміни уваги та емоційної сфери, аномалії самосвідомості та міжособистісних стосунків, формування нових моделей поведінки); психолінгвістичній дефініції тексту, що визначає його як послідовність знаків, що стає текстом лише в присутності реципієнта тощо. На підставі теоретико-методологічного аналізу проблеми розуміння текстів інтернету, ґрунтуючись на принципах розвитку й детермінізму, положеннях системного, діяльнісного, когнітивного, генетичного, психолінгвістичного та кіберпсихологічного підходів було розроблено концептуальну модель розуміння текстів інтернету з урахуванням послідовності процесу розуміння, його механізмів та закономірностей ґенези. Обґрунтовано, що розуміння текстів інтернету – це полімодальний психологічний процес, що відбувається в кілька етапів: рецепція, інтерпретація та емоційна ідентифікація, у результаті утворюються нові вторинні смисли (які об'єктивуються як вторинний текст), що є реакцією на елементи сенсу первинного тексту інтернету. На основі аналізу теоретичних джерел визначено, що процес і результат розуміння залежать від суб'єктивних (рівня досвіду, розвитку мисленнєво-мовленнєвої сфери реципієнта та інтернет-спрямованості особистості) і об'єктивних (мультимедійності та девіантності) чинників.Результати теоретико-емпіричного дослідження процесу розуміння текстів інтернету стали підставою для створення емпіричної моделі динаміки ґенези розуміння текстів в юності, молодості та в зрілому віці, яка дала змогу визначити низку закономірностей. Аналіз вікової динаміки ґенези розуміння продемонстрував, що в юнацькому віці вагомий позитивний вплив на майже всі показники успішності розуміння (окрім адекватності оцінки зрозумілості текстів інтернету) мають рівень досвіду користування інтернетом та мисленнєво-мовленнєвого розвитку. Ґенеза розуміння текстів інтернету в молодості найбільш істотно детермінована чинниками мисленнєво-мовленнєвого розвитку та інтернет-спрямованості. У зрілому віці успішність розуміння текстів інтернету визначається всіма аналізованими суб'єктивними чинниками. Зазначені чинники мають значний позитивний вплив на етапах рецепції та інтерпретації, однак негативний щодо адекватності оцінки зрозумілості текстів інтернету на етапі емоційної ідентифікації. Закономірності впливу об'єктивних чинників визначено так: чинник мультимедійності зумовлює позитивні зміни в успішності розуміння на етапі інтерпретації та щодо адекватності оцінки зрозумілості текстів інтернету, але негативно впливає на точність очікувань реципієнтів. Девіантність контексту інтернет-середовища негативно впливає на активність рецепції та успішність інтерпретації, але позитивно на оцінку зрозумілості текстів інтернету (однак лишещодо девіантних текстів). На основі результатів емпіричного дослідження та виявлених зон розвитку розуміння текстів інтернету було з'ясовано психолого-педагогічні принципи формування успішного розуміння текстів інтернету. На підставі представлених концептуальних засад обґрунтовано та апробовано психологічний тренінг із формування в осіб юнацького, молодого та зрілого віку успішного розуміння текстів інтернету. Реалізація психологічного тренінгу засвідчила його значний розвивальний вплив. Було зафіксовано позитивну динаміку успішності розуміння текстів інтернету в експериментальній групі майже за всіма показниками. Тож успішність розуміння текстів інтернету в будь-якому віці покращується за умови реалізації відповідної тренінгової програми, спрямованої на формування навичок успішного розуміння текстів інтернету.Ключові слова: розуміння, ґенеза розуміння, рецепція, інтерпретація, емоційна ідентифікація, текст інтернету, успішність розуміння, досвід користування інтернетом, мисленнєво-мовленнєвий розвиток, інтернет-спрямованість особистості.^UThis thesis presents the concept of research into the genesis of Internet texts understanding.The model proposed by the author for the genesis of Internet texts is based on the principles of psycholinguistics, the theory of speech activity, the theory of text understanding and individual concepts of Internet psychology, in particular the psychological sense of the Internet as a network of interpersonal and inter-group contacts mediated by appropriate devices, resulting in its technological specificity and psychological changes in personality. It also builds on psycholinguistic definitions of text.Based on a theoretical and methodological analysis of the problem of understanding Internet texts, a conceptual model for the understanding of Internet texts has been developed. It takes into account the principles of development and determinism, ideas of systemic, action-oriented, cognitive, genetic, psycholinguistic and cyber-psychological approaches. It also incorporates sequence of the process of understanding, its mechanisms and the patterns of genesis.It is argued that the understanding of Internet texts is a polymodal psychological process that takes place in several stages (reception, interpretation and emotional identification), resulting in new secondary meanings (which are objectified as secondary text) which is a reaction to the elements of sense of the original Internet.It is determined that the process and result of understanding depend on subjective (level of experience, development of the recipient's thinking and Internet-oriented personality) and objective (multimedia and deviant context of the Internet environment) factors.The results of a theoretical and empirical study of the Internet texts understanding led to the creation of an empirical model of the dynamics of the understanding texts genesis in adolescence, youth and adulthood.An analysis of the age dynamics of the understanding genesis has shown that in adolescence many indicators of successful understanding (other than the adequacy of assessing the understandability of Internet texts) have a strong positive influence by the level of Internet experience as well as thinking and speech development. The genesis of understanding Internet texts in youth is most strongly determined by factors of thinking and speech development and Internet orientation.These factors have a significant positive impact on the reception and interpretation stages, but negatively affect the adequacy of the assessing of the Internet texts understandability at the stage of emotional identification.The regularity of the influence of objective factors is defined as follows: the multimedia factor leads to positive changes in the success of the understanding at the stage of interpretation and in the adequacy of the assessing of the Internet texts understandability, but negatively affects the accuracy of the expectations of the recipients. The deviant context of the Internet environment has a negative impact on the active reception and the success of the interpretation, but positively affects on the understanding of the Internet texts (but only on deviant texts).On the basis of the presented conceptual framework, a psychological training for the development of a successful understanding of Internet texts has been justified and tested. The realization of psychological training has shown its significant developing influence. A positive trend was recorded in the success of the Internet texts in the pilot group for almost all indicators. Therefore, the success of the Internet texts understanding at any age is improved by the implementation of an appropriate training programme aimed at developing skills for successful understanding of Internet texts.The results of the study are related to practical solutions to the problems of the success of the Internet texts understanding in order to further predict behaviour, to construct a predictive methodology and to assess the understandability of the Internet context environment. A training programme for the development of a successful Internet texts understanding has been validated and tested and will be useful at different stages of the educational process in the development of readership skills for successful understanding of Internet texts.Keywords: understanding, genesis understanding, reception, interpretation, emotional identity, Internet text, success of understanding, experience of Internet using, thinking and speech development, internet-oriented personality.

Розкрито зміст, структуру та функції відданості організації у персоналу банківських структур. Детально проаналізовано основні компоненти відданості у персоналу банківських структур. Висвітлено недостатній рівень розвитку відданості організації у персоналу банківських структур. Проаналізовано взаємозв'язок між основними компонентами відданості організації та низкою чинників, які належать до мезо- та мікрорівня. Розроблено тренінг "Формування відданості організації у персоналу банківських структур", який забезпечує підвищення рівня розвитку основних складових відданості організації завдяки реалізації певних психологічних умов.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та виконання науково-практичного завдання, пов'язаного з вивченням психологічних особливостей функціонування особистості наркозалежних та розробкою системи психологічної підтримки та корекції наркозалежних осіб. Формування ранніх дезадаптивних схем наркозалежних відбувається в дитинстві та базується на батьківсько-дитячих стосунках, що несуть емоційну холодність, відторгнення, редукцію позитивних емоцій, відсутність прийняття та підтримки, що може виступати фактором преморбідного формування адикції.Виявлено, що емоційна сфера наркозалежної особистості або певні емоційні стани виступають актуалізуючими факторами при активації вже сформованих ранніх дезадаптивних схем. переживання та насамперед для уникання активації ранніх дезадаптивних схем. Встановлено, що серед особливостей базових емоційних станів у досліджених групах дослідження (ГД) переважали «Відраза» – 15,7 %, «Презирство» – 13,7 %, «Страх» – 14,7 %, «Сором» – 13,7 %, «Провина» – 13,7 %. Аналізом міри емоційних переживань за індексом позитивних емоцій слабкий ступінь виразності виявлено у 37,3 % ГД. У свою чергу сильний ступінь виразності виявлено у 17,6 % ГД. За індексом гострих негативних емоцій слабкий ступінь виразності виявлено у 32,4 % ГД, сильний ступінь – у 13,7 % ГД. За індексом тривожно-депресивних емоцій слабкий ступінь виразності виявлено у 26,5 % ГД, сильний ступінь виразності – у 19,6 % ГД.Вперше проведено наукове обґрунтування та дослідження ранніх дезадаптивних схем, базових емоційних станів наркозалежних, подальшого розвитку дістало уявлення щодо ідентифікаційних характеристик, особливостей функціонування Self-системи, характерологічних типів особистості, як патернів функціонування наркозалежної особистості. Розроблена прогностична модель логістичної регресії для визначення факторів ризику розвитку наркозалежності. Доведено, що формування ранніх дезадаптивних схем наркозалежних відбувається в дитинстві та базується на батьківсько-дитячих стосунках, які несуть лише емоційну холодність, відторгнення дитини, редукцію позитивних емоцій, відсутність прийняття та підтримки. Такі стосунки обумовлюють акумуляцію негативного досвіду, який виступає фактором преморбідного формування адикції та певних стилів поведінки особистості в дорослому житті; характерно стабільне переживання негативних станів емоційної сфери особистості, що вступають в різке протиріччя з ідеологічними, моральними або естетичними принципами і установками суспільства. Виявлено, що емоційні стани та ранніх дезадаптивних схем є взаємозалежними, так як ранні дезадаптивні схеми виступають одним із предикторів формування емоційної сфери особистості та в подальшому емоційний стан виступає актуалізуючим фактором при активації сформованих РДС, що є характерними для всіх видів наркотичної залежності.Практична значущість отриманих результатів полягає в розробці системи психологічної підтримки та корекції наркозалежних осіб. Дана система містить загальні засади та підходи психологічної підтримки наркозалежних осіб та програму психологічної корекції наркозалежних за допомогою системи арт-терапевтичних тренінгів, яка враховує виявлені психологічні мішені впливу. Для психодіагностики та наркологічної практики вагомого значення набуває створений надійний психодіагностичний інструментарій визначення ризиків формування наркотичної залежності. Запропонований алгоритм програми психологічної корекції, враховує досягнення цілей та базується на психокорекційних мішенях впливу, включає гнучку систему психологічних інтервенцій, адаптовану до реальних клінічних умов реалізації психологічних втручань.Ключові слова: адикція, агресивність, базові емоційні стани, безробіття, взаємини у сім'ї, деліквентні підлітки, конфліктні родини, наркозалежна особистість, нарцистична регуляція, особистісна ідентичність, психологічна корекція, психотерапія, ранні дезадаптивні схеми, соціальний стрес, тривога.^UIn the dissertation, the theoretical generalization and performance of the scientific and practical task connected with studying of psychological features of functioning of the personality of drug addicts and development of system of psychological support and correction of drug addicts is carried out. The formation of early maladaptive schemes of drug addicts occurs in childhood and is based on parent-child relationships, which carry emotional coldness, rejection, reduction of positive emotions, lack of acceptance and support, which can be a factor in premorbid addiction.It was found that the emotional sphere of a drug-addicted person or certain emotional states are actualizing factors in the activation of already formed early maladaptive schemes, experiences and, above all, to avoid activation of early maladaptive schemes. It is established that among the features of basic emotional states in the studied research groups (RG) «Disgust» prevailed – 15,7%, «Contempt» – 13,7%, «Fear» – 14,7%, «Shame» – 13,7%, «Guilt» – 13,7%. Analysis of the degree of emotional experiences according to the index of positive emotions showed a weak degree of expression in 37,3% of RG. In turn, a strong degree of expression was found in 17,6% of RG. According to the index of acute negative emotions, a weak degree of expression was found in 32,4% of RG, a strong degree – in 13,7% of RG. According to the index of anxiety-depressive emotions, a weak degree of expression was found in 26,5% of RG, a strong degree of expression – in 19,6% of RG.Scientific novelty of the obtained results. For the first time scientific substantiation and research of early maladaptive schemes, basic emotional states of drug addicts, further development got an idea of identification characteristics, features of Self-system functioning, characterological types of personality, as patterns of functioning of drug addict. The prognostic model of logistic regression for definition of risk factors of development of drug addiction is developed.It is proved that the formation of early maladaptive schemes of drug addicts occurs in childhood and is based on parent-child relationships, which carry only emotional coldness, rejection of the child, reduction of positive emotions, lack of acceptance and support. Such relationships lead to the accumulation of negative experiences, which is a factor in the premorbid formation of addiction and certain behavioral styles of the individual in adult life; characterized by a stable experience of negative states of the emotional sphere of the individual, which come into sharp conflict with the ideological, moral or aesthetic principles and attitudes of society.It was found that emotional states and early maladaptive schemes (EMS) are interdependent, as early maladaptive schemes are one of the predictors of the formation of the emotional sphere of personality and further emotional state is an actualizing factor in activating the formed EMS, which are characteristic of all types of drug addiction.The practical significance of the obtained results is to develop a system of psychological support and correction of drug addicts. This system contains general principles and approaches of psychological support of drug addicts and a program of psychological correction of drug addicts with the help of a system of art-therapeutic trainings, which takes into account the identified psychological targets of influence. For psychodiagnostics and narcological practice, the created reliable psychodiagnostic tools for determining the risks of drug addiction become important. The proposed algorithm of the psychological correction program takes into account the achievement of goals and is based on psychocorrectional targets of influence, includes a flexible system of psychological interventions, adapted to the real clinical conditions of psychological interventions.Key words: addiction, aggression, basic emotional states, unemployment, family relationships, delinquent adolescents, conflicting families, drug addicts, narcissistic regulation, personal identity, psychological correction, psychotherapy, early maladaptive patterns, social stress, anxiety.

Проведено теоретичний та експериментальний аналіз проблеми моральної саморегуляції як умови запобігання девіантній поведінці підлітків. Проаналізовано суть, види та детермінанти поведінкових відхилень у дітей підліткового віку. Виявлене значення моральної саморегуляції у виникненні поведінкових аномалій вимагало теоретичного аналізу й експериментального дослідження специфіки її прояву в підліткового період. Розроблено та апробовано програму тренінгових занять зі становлення моральної саморегуляції поведінки підлітків. Отримані експериментальні дані засвідчили доцільність і ефективність розробленої програми морального виховання підростаючого покоління, необхідність її поширення з метою морального розвитку дітей підліткового віку, становлення в них моральної саморегуляції поведінки, що сприятиме запобіганню поширення відхилень у їх поведінці.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена теоретико-експериментальному розв'язанню наукового завдання щодо розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів. У дисертації здійснено аналіз педагогічної теорії та військово-педагогічної практики щодо розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів, що дав змогу встановити, що перехід на компетентнісну освітню парадигму, насамперед, потребує переорієнтації освітнього процесу із традиційної знаннєцентричної на результативну. Визначено зміст поняття «іншомовна комунікативна компетентність викладачів вищих військових навчальних закладів» як здатність до іншомовного професійного спілкування, суб'єкт-суб'єктної взаємодії на основі динамічної комбінації лексичних, фонетичних, граматичних, стилістичних та країнознавчих знань, володіння стратегіями і тактиками спілкування та наявного досвіду іншомовного спілкування відповідно етичних правил міжкультурної комунікації в середовищах безпосередньої та он-лайн взаємодії. Обґрунтовано компоненти іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів (когнітивний, комунікаційний, діяльнісний, емоційний, рефлексивний, креативний), для діагностування яких розроблено відповідні критерії (когнітивний, комунікаційний, діяльнісний, емоційний, рефлексивний, креативний) і визначено чотири рівні її розвиненості (високий, достатній, середній, низький). Порівняльний аналіз результатів констатувального етапу педагогічного експерименту засвідчив недостатній рівень розвиненості іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів в умовах традиційного підвищення кваліфікації, що й зумовило необхідність проєктування та обґрунтування андрагогічної моделі розвитку іншомовної комунікативної компетентності та експериментальної перевірки її результативності. Результатом педагогічного моделювання розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів є андрагогічна модель, що відображає найсуттєвіші характеристики, зв'язки і складається з чотирьох блоків: методологічного (провідні ідеї, принципи, підходи); змістового (спецкурс «Іноземна мова за професійним спрямуванням», дистанційний курс «Розвиток іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів» та тренінг «Стажування у штаб-квартирі НАТО»); технологічного (методика розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів; діагностично-результативного (критерії діагностування розвиненості іншомовної компетентності та їх рівні розвиненості). Основна ідея реалізованої андрагогічної моделі розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів полягає у доцільному поєднанні очного та дистанційного навчання, що утворює цілісну систему й забезпечує функціональне поєднання всіх її окремих компонентів. За результатами педагогічного експерименту виявлено суттєві розбіжності у розвитку іншомовної комунікативної компетентності у викладачів вищих військових навчальних закладів, які здійснювали самостійну роботу й підвищували кваліфікацію за традиційною методикою (КГ) і рівнем розвиненості іншомовної комунікативної компетентності у викладачів, які пройшли підготовку за розробленою автором андрагогічною моделлю (ЕГ).Результати розрахунку статистичної достовірності експериментальних даних за допомогою критерію φ* – кутового перетворення Фішера засвідчили, що впровадження обґрунтованої андрагогічної моделі забезпечило значне зростання розвиненості іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів. Проведене експериментальне дослідження засвідчило достовірність висунутої гіпотези щодо підвищення результативності розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів шляхом упровадження у процес підвищення кваліфікації обґрунтованої автором андрагогічної моделі.^UThe thesis is devoted to theoretical and experimental solution of scientific task for development foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions. In the thesis we conducted the analysis of pedagogical theory and military-pedagogical practice concerning development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions which enabled us to define that transition to competence-based educational paradigm first of all needs reorientation of educational process from traditional knowledge-centred to result-oriented one. We have specified and complemented the content of foreign language communicative competence of lecturers of higher education military institutions as an ability for foreign language professional communication, subject-subject interaction on the basis of dynamic combination of lexical, phonetic, grammatical, stylistic and linguoculturological knowledge, possession of communication strategies and tactics and available experience of foreign language communication according to ethical rules of inter-cultural communication in the environments of direct and on-line interaction. We have substantiated the main components of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions (cognitive, communicative, activity, emotional, reflexive, creative ones), and for the diagnosing of the development of the above-mentioned the correspondent criteria were elaborated (cognitive, communicative, activity, emotional, reflexive, creative ones) and defined four levels of its developedness (high, sufficient, average, low). Comparative analysis of the ascertaining phase of the study results indicated the insufficient level of the development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions in the context of traditional qualification improvement. This conditioned the need for substantiating the andragogical model of foreign language communicative competence development and its efficiency experimental verification. The designed andragogical model of development foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions reflects the most essential characteristics, connections and includes the following blocks: methodological (aim, leading ideas, principles, approaches); contextual (the special course «Foreign Language for Professional Purposes», the distance course «Development of Foreign Language Communicative Competence of Lecturers of Higher Military Educational Institutions», the training «My Internship in NATO Headquarters»); technological (methodology for development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions); diagnostic-and-result (criteria of diagnostics of foreign language competence development and their levels). According to the results of the pedagogical study, significant differences were revealed in the development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions, who carried out self-educational training, qualification improvement using traditional methodology (CG) and level of developedness of foreign language communicative competence of lecturers, who carried out in accordance with author's designed andragogical model (EG). The results of calculating the statistical reliability of experimental data using the criterion φ * - Fisher's angular transformation showed us that the introduction of the andragogical model has provided a significant increase in the development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions. The conducted experimental research proved the validity of the hypothesis, which stated that in order to increase the effectiveness of the development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions we should introduce the androgical model substantiated by the author into the process of professional improvement.

Уточнено наукові уявлення про психологічну сутність творчої діяльності старших дошкільників. Визначено місце стратегічних тенденцій аналогізування у мисленні дітей старшого дошкільного віку. Встановлено особливості та закономірності прояву аналогізування, встановлено рівні сформованості даної якості. Визначено психолого-педагогічні умови, детермінанти та механізми ефективного розвитку стратегічних тенденцій аналогізування у старших дошкільників. Побудовано концептуальну модель розвитку стратегічних тенденцій аналогізування, розроблено й апробовано комплексну методику їх формування. Методику тренінгу складено на базі творчих завдань, які забезпечують розвиток позитивного емоційного ставлення старших дошкільників до творчої діяльності, формування сенсорного досвіду та удосконалення навичок аналогізування. Розроблено методичні рекомендації для педагогів та психологів дошкільних навчальних закладів щодо розвитку стратегічних тенденцій аналогізування у старших дошкільників.

  Скачати повний текст

Нині людство живе у світі, де складно не помітити негативні екологічні зміни. Діяльність кожного є основною причиною трансформацій у природному оточенні. Для того, щоб зупинити деградацію в природі, усім представникам людського виду потрібно об'єднатися й робити більше «екологічно доброзичливих», ніж екологічно руйнівних вчинків, але така зміна спрямованості поведінки залежить від багатьох факторів. Ми зосередилися на особистісних чинниках екологічної поведінки індивіда. У дисертації представлено теоретичне узагальнення та емпіричне підтвердження значної ролі особистісних чинників у визначенні спрямованості екологічно значущої (екоруйнівної або екозберігаючої) поведінки та описано механізми активації екозберігаючої поведінки особистості. У роботі розкриті механізми впливу екологічної позиції як керуючого параметру, що визначає системну організацію смислових утворень особистості, на екологічно значущу поведінку. Запропоновано теоретичну модель регуляторних впливів на екологічно значущу поведінку, згідно якої вплив екологічної позиції на поведінку опосередкований такими особистісними чинниками, як переконання щодо контролю в екологічній сфері, особисті екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на екологічні проблеми, екологічні копінг-стратегії. Мета дослідження: розробити та перевірити модель регуляторних впливів особистісних чинників на екологічно значущу поведінку як теоретичної підстави для розробки особистісно-орієнтованих соціально-екологічних інтервенцій. У дослідженні взяли участь 538 респондентів, з яких 374 жінки та 164 чоловіки. Дослідження складалося з чотирьох частин. У дисертації емпірично підтверджено, що переконання щодо контролю, екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на порушення проекологічних норм та копінг-стратегії у відповідь на глобальні екологічні загрози є медіаторами, що опосередковують вплив екологічної позиції на екологічно значущу поведінку; показано, що раціональне визнання суб'єктом своєї належності до природного світу сприяє проекологічній поведінці за умови переживання ним зв'язку з природою; встановлено, що вплив екологічної позиції на проекологічну поведінку частково опосередкований екологічною самоефективністю, яка, в свою чергу, посилює загальну самоефективність, що сприяє проекологічній поведінці; встановлено, що позитивний вплив екологічної позиції на проекологічну поведінку здійснюється опосередковано через гальмування депроблемних емоційно-орієнтованих стратегій та відповідне посилення копінгу вирішення проблем; встановлено, що саме проблемно-орієнтований копінг позитивно впливає на активацію проекологічної поведінки; виділені та описані три типи екологічного світогляду в залежності від екологічної позиції особистості; розроблено тренінг, який спрямовано на активацію та/або підтримку проекологічної поведінки суб'єкта, а також рекомендації для розробки особистісно-орієнтованих соціально-екологічних інтервенцій. Ключові слова: особистісні чинники, екологічна позиція, екологічно значуща поведінка, переконання щодо контролю, особисті екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на порушення проекологічних норм, екологічні копінг-стратегії, типи екологічного світогляду, еколого-психологічний тренінг.^UCurrently, humanity lives in a world where it is hard not to notice the negative environmental changes. Everyone's activity is the primary cause of transformations in the natural environment. To stop the degradation in nature, all representatives of human species need to unite and perform more «ecologically friendly», rather than destructive actions, but such direction change in behaviour depends on many factors. The focus is made on the personality determinants of an individual's ecological behaviour. The dissertation presents a theoretical generalization and empirical confirmation of the significant role of personalized factors in determining the orientation of environmentally significant (eco-destructive or eco-conservative) behavior behavior and describes the mechanisms of activation of eco-conservative behavior of a personality. Іn the work revealed mechanisms of influence of ecological worldview position as a control parameter that determines the systemic organization of semantic formations of personality on environmentally significant behavior. A theoretical model of regulatory influences on environmentally significant behavior is proposed, according to which the influence of ecological worldview position on behavior is mediated by such personal factors as beliefs about control in the ecological area, personal environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to environmental problems, coping strategies. The purpose of the study: to develop and test a model of personal factors regulatory influences of environmentally significant behavior as a theoretical basis for the development of personality-oriented socio-environmental interventions. The study involved 538 respondents, of whom 374 were women and 164 men. The study consisted of four parts. The dissertation it is empirically confirmed that control beliefs, environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to violations of environmental norms and coping strategies in response to global environmental threats are mediators that mediate the impact of ecological position on environmentally significant behavior; it is shown that the subjective rational recognition of his belonging to the natural world promotes proenvironmental behavior, provided that he experiences a connection with nature; the impact of the ecological worldview position on proenvironmental behavior is partly mediated by environmental self-efficacy, which, in turn, enhances the overall self-efficacy that promotes pro-environmental behavior; it is defined that the positive influence of the ecological worldview position on proenvironmental behavior is carried out indirectly through the inhibition of emotionally-focused strategies and the corresponding strengthening of problem-focused coping; it is defined that problem-focused coping has a positive effect on the activation of pro-environmental behavior; identified and described three types of ecological worldview depending on the ecological worldview position of the person; training was developed aiming at activating and / or supporting the proenvironmental behavior of the person, as well as recommendations for the development of personality-oriented socio￾environmental interventions. Key words: personal factors, ecological worldview position, environmentally significant behavior, control beliefs, personal environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to violation of proenvironmental norms, coping strategies, types of ecological worldview, training.

Нині людство живе у світі, де складно не помітити негативні екологічні зміни. Діяльність кожного є основною причиною трансформацій у природному оточенні. Для того, щоб зупинити деградацію в природі, усім представникам людського виду потрібно об'єднатися й робити більше «екологічно доброзичливих», ніж екологічно руйнівних вчинків, але така зміна спрямованості поведінки залежить від багатьох факторів. Ми зосередилися на особистісних чинниках екологічної поведінки індивіда.У дисертації представлено теоретичне узагальнення та емпіричне підтвердження значної ролі особистісних чинників у визначенні спрямованості екологічно значущої (екоруйнівної або екозберігаючої) поведінки та описано механізми активації екозберігаючої поведінки особистості. У роботі розкриті механізми впливу екологічної позиції як керуючого параметру, що визначає системну організацію смислових утворень особистості, на екологічно значущу поведінку. Запропоновано теоретичну модель регуляторних впливів на екологічно значущу поведінку, згідно якої вплив екологічної позиції на поведінку опосередкований такими особистісними чинниками, як переконання щодо контролю в екологічній сфері, особисті екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на екологічні проблеми, екологічні копінг-стратегії.Мета дослідження: розробити та перевірити модель регуляторних впливів особистісних чинників на екологічно значущу поведінку як теоретичної підстави для розробки особистісно-орієнтованих соціально-екологічних інтервенцій. У дослідженні взяли участь 538 респондентів, з яких 374 жінки та 164 чоловіки. Дослідження складалося з чотирьох частин.У дисертації емпірично підтверджено, що переконання щодо контролю, екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на порушення проекологічних норм та копінг-стратегії у відповідь на глобальні екологічні загрози є медіаторами, що опосередковують вплив екологічної позиції на екологічно значущу поведінку; показано, що раціональне визнання суб'єктом своєї належності до природного світу сприяє проекологічній поведінці за умови переживання ним зв'язку з природою; встановлено, що вплив екологічної позиції на проекологічну поведінку частково опосередкований екологічною самоефективністю, яка, в свою чергу, посилює загальну самоефективність, що сприяє проекологічній поведінці; встановлено, що позитивний вплив екологічної позиції на проекологічну поведінку здійснюється опосередковано через гальмування депроблемних емоційно-орієнтованих стратегій та відповідне посилення копінгу вирішення проблем; встановлено, що саме проблемно-орієнтований копінг позитивно впливає на активацію проекологічної поведінки; виділені та описані три типи екологічного світогляду в залежності від екологічної позиції особистості; розроблено тренінг, який спрямовано на активацію та/або підтримку проекологічної поведінки суб'єкта, а також рекомендації для розробки особистісно-орієнтованих соціально-екологічних інтервенцій.Ключові слова: особистісні чинники, екологічна позиція, екологічно значуща поведінка, переконання щодо контролю, особисті екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на порушення проекологічних норм, екологічні копінг-стратегії, типи екологічного світогляду, еколого-психологічний тренінг.^UCurrently, humanity lives in a world where it is hard not to notice the negative environmental changes. Everyone's activity is the primary cause of transformations in the natural environment. To stop the degradation in nature, all representatives of human species need to unite and perform more «ecologically friendly», rather than destructive actions, but such direction change in behaviour depends on many factors. The focus is made on the personality determinants of an individual's ecological behaviour. The dissertation presents a theoretical generalization and empirical confirmation of the significant role of personalized factors in determining the orientation of environmentally significant (eco-destructive or eco-conservative) behavior behavior and describes the mechanisms of activation of eco-conservative behavior of a personality. Іn the work revealed mechanisms of influence of ecological worldview position as a control parameter that determines the systemic organization of semantic formations of personality on environmentally significant behavior. A theoretical model of regulatory influences on environmentally significant behavior is proposed, according to which the influence of ecological worldview position on behavior is mediated by such personal factors as beliefs about control in the ecological area, personal environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to environmental problems, coping strategies.The purpose of the study: to develop and test a model of personal factors regulatory influences of environmentally significant behavior as a theoretical basis for the development of personality-oriented socio-environmental interventions. The study involved 538 respondents, of whom 374 were women and 164 men. The study consisted of four parts.The dissertation it is empirically confirmed that control beliefs, environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to violations of environmental norms and coping strategies in response to global environmental threats are mediators that mediate the impact of ecological position on environmentally significant behavior; it is shown that the subjective rational recognition of his belonging to the natural world promotes proenvironmental behavior, provided that he experiences a connection with nature; the impact of the ecological worldview position on proenvironmental behavior is partly mediated by environmental self-efficacy, which, in turn, enhances the overall self-efficacy that promotes pro-environmental behavior; it is defined that the positive influence of the ecological worldview position on proenvironmental behavior is carried out indirectly through the inhibition of emotionally-focused strategies and the corresponding strengthening of problem-focused coping; it is defined that problem-focused coping has a positive effect on the activation of pro-environmental behavior; identified and described three types of ecological worldview depending on the ecological worldview position of the person; training was developed aiming at activating and / or supporting the proenvironmental behavior of the person, as well as recommendations for the development of personality-oriented socio-environmental interventions.Key words: personal factors, ecological worldview position, environmentally significant behavior, control beliefs, personal environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to violation of proenvironmental norms, coping strategies, types of ecological worldview, training.