Роль сучасних регіональних фестивалів і конкурсів як динамічних формпросвітницької та художньої взаємодії суттєво зростає в епохуглобалізаційних процесів. Інформаційно-технологічний компонентглобалізації створює нові можливості для комунікації, сприяючи розвиткурегіонального культурного ландшафту. Регіональний шар збагачуєтьсяновими ідеями, техніками культурного моделювання через впливи з іншихкультур, що приносять нове бачення та розширюють художні горизонти.Глобалізаційні процеси сприяють популяризації регіональнихмистецьких форм творчості та культурної діяльності та дають можливістьбільш широкій аудиторії відчути багатство й різноманіття культурного спадкурегіону як важливої частки в інтерпретації наративів культурної цілостідержави. У цьому контексті регіональні мистецькі конкурси та фестивалісприяють зростанню уваги до місцевої культури й мистецтва, надаючиможливість артистам, митцям і виконавцям продемонструвати свої таланти татворчість, що сприяє їхньому розвитку й визнанню, а сама акція як певнийкультуртрегерський організм стає платформою для обміну ідеями, традиціямита творчими підходами.3Оскільки регіональні мистецькі конкурси і фестивалі пропонуютьширокий спектр культурних подій та активностей, вони залишаютьсяактуальними й важливими для розвитку творчості та виконавської мистецькоїсфери, а також для зміцнення культурних зв’язків між регіонами. При цьомуактивний розвиток конкурсно-фестивального руху саме в регіональномуінваріанті є однією з важливих ознак сучасного національного культурноговідродження України. У цьому контексті звернення до конкурснофестивального руху у Волинському краї на зламі ХХ–ХХІ століть відкриваєширокі можливості для дослідження як загальнонаціональних, так ірегіональних аспектів української культури. Відсутність ґрунтовних науковихдосліджень про конкурсно-фестивальну панораму Волині в культурноісторичному та комунікативному аспектах, а саме у контексті виявленнятворчого потенціалу спільнот, пошуку нових ідей, вираження своєїунікальності як платформи для обміну художнім досвідом, пропагандикультурної різноманітності, стимулювання інновацій та експериментів у сферікультурно-просвітницької діяльності на прикладі конкурсно-фестивальноголандшафту Волині складає актуальність цього дослідження.Науковою проблемою представленої дисертації є осмисленняконкурсно-фестивального руху на Волині кінця ХХ — початку ХХІ століттяяк культурно-мистецького явища, носія культурно-мистецьких традицій ізасобу комунікації в умовах соціокультурного ландшафту України. У роботіуточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема зазначено,що фестиваль — це історично динамічне культурно-мистецьке явище, що маєритуально-святкову ґенезу і являє собою серію соціокультурних подійциклічного характеру. Конкурс, на відміну від фестивалю, являє собоюісторично стабільну (функції конкурсу є незмінними) форму культури, що маєзмагально-ігрову ґенезу і сутність та належить до соціокультурних подійциклічного характеру. Конкурс, як і фестиваль, може мати жанрові різновидита виконує роль носія цінностей певних соціокультурних страт.4Введено в науковий обіг архівні матеріали, пов’язані з історієюстановлення конкурсно-фестивального руху на Волині. Зокрема це документиВолинської обласної ради, архівні матеріали Волинського обласного науковометодичного центру культури, Волинської обласної філармонії, Волинськогофахового коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, інтерв’ю,спогади організаторів та учасників конкурсів і фестивалів.Шляхом упорядкування та аналізу ряду архівних матеріалів, інтерв’юорганізаторів та учасників конкурсів і фестивалів охарактеризованокультурно-історичні та комунікативні аспекти найбільш знакових для Волиніконкурсів і фестивалів, зокрема Музичного фестивалю «Стравінський таУкраїна», Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня»,Міжнародного фестивалю «Поліське літо з фольклором», Міжнародногоконкурсу піаністів «Шопенівська весна», Міжнародного конкурсу баяністів іакордеоністів «InterSvitiaz аccomusic», Всеукраїнського конкурсу хоровогомистецтва імені Лесі Українки, Всеукраїнського конкурсу виконавців насопілці та цимбалах «Волинська гуковиця», Всеукраїнського конкурсувиконавців на струнно-смичкових інструментах імені Олександра Негоди таінших.^UA dissertation for obtaining a scientific degree of the Doctor of Philosophy,specialty 034 ― Culturology (branch of knowledge 03 ― Humanities). – Modern ArtResearch Institute of the National Academy of Arts of Ukraine, Kyiv, 2023.The scientific problem of the presented dissertation is the understanding of thecompetitive-festival movement of Volyn at the end of the 20th — beginning of the21st century as a cultural phenomenon, a carrier of artistic traditions and means ofcommunication in the conditions of the socio-cultural landscape of Ukraine. Regionalart competitions and festivals offer a wide range of cultural events and activities, theyremain relevant and important for the development of creativity and performing arts,as well as for strengthening cultural ties between regions. At the same time, the activedevelopment of the competition and festival movement in the regional invariant is oneof the important signs of the modern national cultural revival of Ukraine. In thiscontext, turning to the competitive-festival movement of Volyn region at the turn ofthe 20th -- 21st centuries opens wide opportunities for researching both national andregional aspects of Ukrainian culture in terms of its integrity, acting as a peculiar andat the same time organic component of it.The work specifies the conceptual and categorical apparatus of the research, inparticular it is stated that the festival is a historically dynamic cultural phenomenonthat has a ritual and festive genesis and is a series of socio-cultural events of a cyclicalnature. The competition, in contrast to the festival, represents a historically stable (thefunctions of the competition are unchanged) form of culture that has a game genesis9and essence and belongs to socio-cultural events of a cyclical nature. The competition,like the festival, can have genre varieties and fulfills the role of a carrier of values ofcertain socio-cultural strata.Archival materials related to the history of the formation of the competitionfestival movement of Volyn have been put into scientific circulation, in particular,documents of the Volyn Regional Council, archival materials of Volyn RegionalScientific-Methodological Center of Culture, Volyn Regional Philharmonic, IgorStravinsky Volyn College of Culture and Arts, interviews, memories of organizersand participants of competitions and festivals.By organizing and analyzing a number of archival materials, interviews withorganizers and participants of contests and festivals, the cultural-historical andcommunicative aspects of the most significant contests and festivals for Volyn, inparticular, the Music Festival "Stravinsky and Ukraine", the International Festival ofUkrainian Folklore "Beregynia", were characterized. The International Festival"Polissia Summer with Folklore", International Piano Competition "Chopin Spring",International Competition of Bayanists and Accordionists "InterSvitiaz accomusic",Lesia Ukrainka All-Ukrainian Choral Art Competition, All-Ukrainian Competition ofPipe and Cymbal Performers "Volyn Hukovytsia", Oleksandr Nehoda All-UkrainianCompetition of Performers on stringed instruments and others.

Визначено ступінь розробки теми в історіографії, а також напрями подальших досліджень у даній сфері. Розглянуто 85 професорсько-студентських спогадів з історії Харківського університету XIX - початку XX ст., охарактеризовано ступінь репрезентативності та достовірності вміщеної в них інформації. Уперше у вітчизняній історіографії досліджено еволюцію університетської мемуаристики. Висвітлено функціональне призначення спогадів, досліджено вплив авторських настанов на форму та зміст відповідних мемуарних творів. Проаналізовано більшість анонімних пам'яток, розглянуто склад мемуаристів за соціальним походженням, факультетською належністю, сферою професійної діяльності та віковими показниками. Простежено процес формування дослідженого комплексу. Визначено змістове навантаження провідних сюжетів спогадів. На прикладі комплексу професорсько-студентських мемуарів з історії Харківського університету XIX - початку XX ст. зроблено спробу з'ясувати деякі риси, загальні для всієї тогочасної університетської мемуаристики.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі гуманітарних наук зі спеціальності 035 Філологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2021. Дисертаційну розвідку присвячено аналізу пропріативних назв у творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття через цілісний зв'язок із соціокультурними чинниками впливу на формування варіантів онімів. Установлено кількісні і структурні ознаки власних назв, виявлено їхні асоціативно зумовлені значеннєві нашарування та мотиваційні передумови функціонального навантаження. Джерельна база дисертації охоплює художні твори і спогади про національно-визвольний рух України першої половини ХХ століття, що діляться на два хронологічних періоди: 1917‒1921 і 1942‒1954 рр. Визначено нормативну основу використання різних термінологічних одиниць для позначення функціонування онімів у текстах художніх творів; висвітлено синонімічну варіативність позиціонування термінів вітчизняними й зарубіжними науковцями, їхні погляди на це явище. Установлено значеннєво-функціональні особливості використання оніма в текстах художніх творів та його позатекстові зв'язки й семантичні нашарування. Установлено термінологічну диференціацію між смисловими поняттями псевдоніма і псевда, що позначають назви історичних осіб, і літературно-художніх антропонімів у текстах аналізованих творів задля приховування справжнього імені. Виявлено конотативні, мотиваційні і кількісні категорії використання письменниками інформаційно-оцінних літературно-художніх антропонімів, діяльність денотатів яких була пов'язана з культурними і богословськими напрямами. Визначено, що найбільш уживаним інформаційно-оцінним літературно-художнім антропонімом є ім᾿я українського поета Тараса Шевченка. Проаналізовано структурні особливості назв імен персонажів, кількісну різницю у використанні таких мовних одиниць у творах про два історичних періоди (1917‒1921 і 1942‒1954 років). Схарактеризовано функціонування прізвищ літературно-художніх антропонімів афіксального й семантичного способу творення, їхні кількісні і структурні ознаки. Побутування апелятивів, що позначають родинні відносини чи соціальний статус літературно-художніх антропонімів у текстах творів про визвольний рух 1917‒1921 і 1942‒1954 рр., підтверджує пріоритетність громадсько-орієнтованих маркерів. Установлено, що найбільш уживаними апелятивами, які автори аналізованих творів використовували для номінації назв професій персонажів, є варіативні назви для позначення діяльності священнослужителів, учителів і лікарів. Схарактеризовано мотиваційні передумови присвоєння назв-прізвиськ персонажам аналізованих творів та висвітлено їхню кількісну і семантичну співвіднесеність. Вплив соціальних чинників на життя персонажів детермінує функціонування в аналізованих текстах обох періодів (1917‒1921 і 1942‒1954 років.) практично однакової кількості прізвиськ. Установлено, що використання багатокомпонентних назв-прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років із збереженням первинного найменування персонажа та власне лексеми прізвисько підтверджує соціальний характер утворення онімних конструкцій. Семантичну зумовленість прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років визначають назви, надані за видимі зовнішні ознаки персонажа; звичку, діяльність або родинні стосунки; назви-прізвиська, що функціонують у творах про повстанський рух 1942‒1954 років, мотивуються утворенням через звичну поведінкову модель або діяльність особи, яскраво виражені риси характеру або зовнішні ознаки особи. У текстах творів про визвольний рух України першої половини ХХ століття встановлено функціонування трьох категорій назв-андронімів згідно з моделями способу творення та їхньої мотиваційної зумовленості: модель із формантом -их(а), формантом -к(а), формантом -ов(а). Виявлено, що сакральні назви займають чільне місце в антропосистемі текстів творів про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. З᾿ясовано кількісні показники функціонування однокомпонентного варіанту назви Бог. Виявлено назви конотативно забарвлених топонімів в аналізованих творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. Завдяки особистісно-психологічним особливостям мислення та світосприйняття письменники в текстах показали вплив соціального середовища на формування загальнопонятійного семантичного кола топоніма Україна та його варіантів. В аналізованих текстах художніх творів схарактеризовано поетоніми як одиниці пропріативної лексики, що сприяють відтворенню самобутності міфокультурних поглядів, традицій і вірувань певного народу. На прикладах інтернаціональних і власне українських поетонімів простежено співфункціональність мовної, реальної картини світу і міфопоетичної. Ключові слова: соціоономастика, соціолінгвістика, літературна ономастика, конотативна лінгвістика, теолінгвістика, лексикологія, стилістика, лексика, псевдонім, псевдо, антропонім, прізвисько, конотонім, топонім^UThesis for the Doctor of Philosophy Degree, specialty 035 Philology. Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Ternopil, 2021. The dissertation is devoted to the analysis of proper names in works about the national liberation movement of the first half of the twentieth century through an integral connection with socio-cultural factors influencing the formation of onyms′ variants. It has been established the quantitative and structural features of proper names; their associatively conditioned semantic layers and motivational preconditions of functional loading have been revealed. The source base of the dissertation covers the novels and memoirs about the national liberation movement of Ukraine in the first half of the twentieth century, which are divided into two chronological periods (1917‒1921 and 1942‒1954). The normative basis of using different terminological units for denoting functioning of the onyms in the texts of analyzed works has been clarified and the synonymous variability of the scientists′ terms positioning and their substantiation by the Ukrainian and foreign linguists has been also clarified. The semantic and functional features of the onym in the analyzed texts of works and its non-textual connections and semantic layers have been established. The terminological differentiation between the semantic concepts of pseudonym and pseudo denoting the names of historical figures and literary anthroponyms in the texts of the analyzed works in order to hide the real name has been established. Connotative, motivational and quantitative categories of the writers′ usage of the historical informative-evaluative literary anthroponyms, the denotations′ activity of which was connected with cultural and theological directions have been characterized. The name of the Ukrainian poet Taras Shevchenko has been qualified as the most widely used informative-evaluation literary anthroponym. The structural features of the names of the characters, the quantitative difference of its usage in the texts of works about two historical periods (1917‒1921 and 1942‒1954) have been analyzed. The literary anthroponyms′ surnames functioning of the affix and semantic way of creation, their quantitative and structural components have been characterized. It has been considered the quantitative difference in functioning of appellatives that denote family relations or social status of literary anthroponyms in the texts of analyzed works about the liberation movement of 1917‒1921 and 1942‒1954. It has been found that the most frequently used appellatives, which the authors of the analyzed works used to nominate the names of professions, are variable names of priests, teachers and doctors. The motivational preconditions of assigning nicknames to the characters of the analyzed works and their quantitative and semantic correlation have been highlighted. The functioning of three names-andronyms′ categories have been established according to the models of the methods′ creation: a model with the formant -ych(a), the formant -k(a) and the formant -ov(a) іn the texts of analyzed works about the liberation movement of Ukraine in the first half of the twentieth century. It has been established, that the sacred names occupy a prominent place in the anthroposystem in the texts of analyzed works about the national liberation movement of the first half of the twentieth century. It has been clarified the quantitative functioning of the one-lexeme variant of the name God. It has been revealed the names of associative-connotative toponyms in the analyzed texts about the national liberation movement of the first half of the XX century in Ukraine. Due to the personal and psychological features, experience and writers' world's perceptions, the writers in the texts show the influence of the social environment on the general semantic circle's formation of the toponym Ukraine and its seven variants. It has been found, that the writers use the names of the one-lexeme variant of the choronym Ukraine and due to the characteristic adjectives and noun attributes emphasize its territorial features, political regimes of the country and the subjective feelings about the formation of Ukraine's independence. The units of propriative lexicon, which contribute to the reproduction of the mythocultural views′ identity, traditions and beliefs of a certain people, also called the category of poetonyms, have been considered in the analyzed texts of works. The co-functionality of the linguistic worldview, real world's perception and the mythopoetic one is directly traced on the examples of international and Ukrainian poetonyms. Keywords: socionomastics, sociolinguistics, literary onomastics, conotonymy, theolinguistics, vocabulary, stylistics, lexis, pseudonym, pseudo, anthroponym, nickname, conotonym, toponym.

Досліджено особливості створення, а також форми та методи діяльності добровільних громадських воєнізованих формувань самооборони - винищувальних батальйонів і груп охорони громадського порядку - на території Прикарпаття в 1944 - 1954 рр. На базі архівних джерел, монографічної літератури, спогадів і матеріалів періодичної преси досліджено особливості їх створення, структурну перебудову, кадрове забезпечення й аналіз їх якісного складу, форми та методи зазначеної діяльності у населених пунктах, ліквідації збройного опору ОУН та УПА, взаємодію з місцевими радянсько-партійними органами влади та силовими структурами, систему бойової та політичної підготовки, соціально-матеріального забезпечення, причини порушення частиною особового складу законності та службової дисципліни.

  Скачати повний текст

Систематизовано праці вітчизняної та зарубіжної історіографії, в яких проаналізовано особливості суспільно-політичного та культурно-освітнього становища польської меншини в УРСР. Доведено, що міжвоєнна радянська історіографія мала виразне пропагандистське спрямування. Дослідження польської меншини були табуйовані в СРСР до середини 1980-х рр. Поляків УРСР/СРСР у II Речі Посполитій вивчали спеціалізовані установи й окремі дослідники радянської етнополітики. У ПНР історія поляків СРСР і УРСР 1920 - 1930-х рр. системно не досліджувалася, проте вивчалися окремі фрагменти ширшої проблеми (комуністична польська еміграція в СРСР, польськомовна преса). Репресії тоталітарного режиму проти поляків СРСР в УРСР були етапом російської імперської політики, спрямованої на деполонізацію "східних кресів" давньої Речі Посполитої. Становище Римсько-католицької церкви (РКЦ) і владну політику щодо неї в СРСР міжвоєнної доби проаналізували у II Речі Посополитій католицькі автори, згуртовані довкола часописів "Przeglad Powszexhny" та "Oriens". У ПНР вивчення історії РКЦ на підрадянських теренах тривало, значною мірою активізувавшись у III Речі посполитій. У вітчизняній історіографії вивчення РКЦ в УРСР 1920 - 1930-х рр. започатковано наприкінці 1980-х рр. На сучасному етапі дослідження історії польської національної меншини УРСР 1920 - 1930-х рр. здійснюється у новому контексті. Оприлюднений за останнє п'ятнадцятиріччя джерельний матеріал, спогади, численні розвідки з окремих проблем, наявність поодиноких узагальнювальних праць дозволили висунути питання про створення синтетичної пісумкової монографії з історії поляків України зазначеного періоду.

  Скачати повний текст

Досліджено ідентичнісну проблематику в художньому просторі - ідентичність жанру й ідентичність фігури. Висвітлено традиційні погляди на жанр. Досліджено зв'язок між жанровою проблематикою та проблематикою художніх фігур. Введено в український теоретичний дискурс напрацювання німецьких і англо-американських теоретиків, а також залучено розробки вітчизняних учених. Увагу приділено межовим видам літератури - літературі спогадів (автобіографічній літературі, мемуаристиці) та подорожній літературі. Відзначено, що ці два види дозволяють показати еволюцію жанру в художньому просторі на матеріалі австрійської літератури другої половини XX ст. Виокремлено тенденції - до нефікційного використання традиційно фікційних жанрів і фікціоналізації літератури факту. Теоретично обгрунтовано потребу розрізнення понять "фікційний" і "художній". Фігура в системі художнього мовлення цілком підпорядковується ідентичнісній проблематиці. У процесі дослідження ідентичності фігури вперше прокладено межу між ідентичністю "я" як художньої фігури та її ідентичностями як фіктивної (для фікційного мовлення) та реальної (в нефікційній літературі) особи. На підставі аналізу текстів показано неможливість досягнення чистоти жанру в сучасному художньому мовленні. Зауважено, що письменники свідомо дбають про поліжанрову структуру їх текстів. Досліджено ідентичність художнього тексту й ідентичність книжки, а також метаморфози, яких зазнає текст як цілість у разі його перетворення на цілість книжки. Відзначено, що особлива увага австрійських авторів другої половини XX ст. до подорожньої та автобіографічної літератури вважається панівною тенденцією та виявом загостреного інтересу до ідентичнісної проблематики у сучасному світі поготів. Виділено й проаналізовано найважливіші тенденції розвитку літератури у другій половині XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві комплексно досліджено епічні й драматичні твори та спогади М. Цуканової з урахуванням закономірностей літературного процесу XX ст. Висвітлено основні мотиви та показано специфіку їх функціонування у творчому доробку письменниці. Охарактеризовано художній світ драматичних творів М.Цуканової, акцентовано увагу на авторському світобаченні. Проаналізовано художні пошуки М.Цуканової у жанрі повісті та роману, показано специфіку її прозових творів. Розкрито своєрідність спогадів письменниці, виявлено їх жанрові та стильові домінанти. Визначено місце творчої спадщини М.Цуканової в українському літературному процесі.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена конструюванню моделі дискурсу старіння у драматургії США за допомогою інструментарію літературознавчоїгеронтології. У фокусі розвідки – розгляд літературознавчої геронтології як сучасної міждисциплінарної галузі та імплементація її напрацювань у полеукраїнської науки про літературу. Розглянуто проблемно-семантичні та поетикальні аспекти вікової динаміки старіння у текстах американськихдраматургів із залученням типологічних паралелей із творами інших національних літератур. Висвітлені, зокрема, моделі міжпоколіннєвихконфліктів, гетеротопії геріатричних закладів, функціонування мотивів «перегляду життя» та ремінісценцій, жанрові різновиди п'єси-спогаду та«історії хвороби», переплетіння еротико-танатичних первнів, а також зображення творчих імпульсів у пізній зрілості. Проаналізованорепрезентації ейджизму та художні варіанти мінімізації ейджистських стереотипів у драматичних текстах.^UThe dissertation addresses the construction of the discourse of aging in the American drama in the framework of literary gerontology. The academic noveltyof the research is corroborated by its being the first endeavor in the Ukrainian humanitarian studies to study semantic and poetical dimensions of late adulthoodrepresentations in US drama. The thesis argues that the frequency of the representations of the “third age” in fiction and onstage is generated by thechallenges of our times, in particular, by the increased average life expectancy, the awareness of loneliness and worthlessness by the elderly. The relevance of theaging discourse is driven by the need to raise our awareness concerning the increase in life expectancy that is reflected in recent fiction. Age studies andgerontological studies of the 20th century recommend socio-psychological and historical-cultural analyses to comprehensively cover the phenomenon of aging.The outline of the main milestones in social and artistic representations of aging in Western civilization in a diachronic perspective, based on the philosophical,anthropological and historical works of S. de Beauvoir, D.H. Fischer, and T.R. Cole discerns opposing attitudes towards the elderly in the history of Westerncivilization: reverence as much as neglect. The author traces the representations of old age in the landmark works and texts (including drama) of antiquity, the MiddleAges, the Renaissance, 17th-20th centuries in junction with anthropological observations of a particular period.

На базі матеріалів Архіву Управління служби безпеки України та Львівської області, Державного архіву Львівщини, спогадів і матеріалів преси дослідженого періоду проаналізовано характер соціальних і культурних змін у Львові у 1940-х рр., розвиток вищої освіти у місті, причини опору студентів радянській владі. Висвітлено форми та методи підпільної діяльності українських студентів як частини національного руху. Участь українських студентів у підпільному русі у Львові у повоєнні роки відображено як амбівалентне явище - студентство протистояло радянізаційним процесам і водночас зазнавало їх впливу. На підставі результатів дослідження виявлено підгрунтя та мотиви участі студентів у національному русі, визначено його регіональну специфіку, показано значущість студентського руху опору у контексті загальнонаціональної визвольної боротьби, яка розгорнулася на заході України у другій половині 1940 - 1950-х рр.

  Скачати повний текст

Розглянуто жанрово-стильові закономірності прозового доробку Є. Гуцала з огляду на багатовекторність художнього відтворення внутрішньо-екзистенційних рефлексій як основної риси творчої індивідуальності митця. Досліджено літературознавчі праці та визначено концептуальні аспекти авторського модусу національного світосприйняття. З'ясовано особливості моделювання структурних ознак малої прози через динаміку взаємозалежних компонентів рефлексії, спогаду та пейзажу. Розкрито роль лірико-психологічного, рефлексивно-споглядального й експериментального філософсько-пригодницького осягнення дійсності у великих прозових формах, досліджено вплив основоформувального новелістичного мислення на великі прозові форми. Обгрунтовано вплив постмодерної естетики та проблематики на прикладі еротичної прози автора.

  Скачати повний текст

На підставі результатів дослідження опублікованих та архівних матеріалів, періодичної преси, спогадів, вітчизняної та зарубіжної історіографії висвітлено доброчинну діяльність Греко-католицької церкви (ГКЦ) на території Галицької митрополії у міжвоєнний період. З'ясовано фактори, що сприяли активізації її діяльності в організації соціального захисту галицьких українців. Показано, що доброчинна допомога ГКЦ в галузі освіти полягала у матеріальній підтримці молоді в Галичині та за її межами в українських світських і церковних закладах різних типів. Зазначено, що духовні особи відновлювали діяльність просвітніх товариств, сприяли видавничій і бібліотечній справі, збору та збереженню пам'яток матеріальної культури.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість Т.Мура, її вплив на російський літературний процес XIX ст. та духовний світ читача. Здійснено огляд передісторії даної теми, систематизовано критичні матеріали стосовно зазначеного впливу. Виявлено "мурівські" мотиви у творчості російських поетів, вивчено типологічну схожість у творах Т.Мура й російських авторів у взаємозв'язку з етапами російського літературного процесу. Проаналізовано особливості перекладів поетичних творів ірландського письменника. Розглянуто невідомі раніше відгуки на творчість Т.Мура (рецензі, спогади), ремінісценції у художніх творах, подано історико-літературний коментар відгуків у російських періодичних виданнях.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено цілісний аналіз мемуарної творчості І.С.Тургенєва, визначено її характерні риси, розкрито своєрідність письменника як мемуариста. Наведено різнобічну характеристику головного мемуарного твору І.С.Тургенєва - "Літературних та житейських спогадів". На підставі вивчення мемуарних нарисів та статей, які містять спогади й автобіографічні відомості, виявлено особливості відображення та переосмислення в них подій та особистостей, збережених у літературній пам'яті І.С.Тургенєва. Виявлено різноманітний мемуарний матеріал у листах письменника, здійснено його класифікацію. Показано особливості художнього вираження спогадів в епістолярній спадщині митця. Більшість розглянутих творів і листів І.С.Тургенєва вперше стали об'єктом спеціального вивчення.

  Скачати повний текст

Національно-визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.) висвітлено у контексті спогадів і на підставі автобіографічних щодинників шляхтичів Речії Посполитої - очевидців і сучасників подій. Проаналізовано суспільне середовище та традиції створення мемуарів XVII ст. Висвітлено взаємозв'язок фактів з біографій авторів з тенденційністю представлення їх особистостей і певних подій. На базі джерельного матеріалу досліжено трактування сучасниками причин розгортання конфлікту, характеристику військових кампаній Національно-визвольної війни та вантажів повстанського війська.

  Скачати повний текст

Досліджено комплекс мемуарних джерел з історії українського національного руху (УНР) в період та після Другої світової війни. Висвітлено сучасні теоретико-методологічні підходи щодо аналізу мемуарів. Описано процес формування мемуарного комплексу та визначено його вплив на написання, публікацію та спрямування спогадів суспільно-політичної ситуації, основні мотиви та причини мемуаротворчості. Розглянуто мемуаристику як явище суспільства, наділене певними функціями. Охарактеризовано авторську, жанрову, тематичну структури комплексу в цілому, розкрито вплив авторських особливостей на зміст спогаду на підставі джерелознавчого аналізу мемуарних творів (МТ). Визначено цінність окремих МТ як історичного джерела для вивчення проблем УНР, їх тематичні напрями.

  Скачати повний текст

Бейла Барток — видатний угорський композитор ХХ століття, чиє ім’я називають поряд з іменами найбільших реформаторів — І. Стравінського, П. Хіндеміта, А. Шенберга. Композитор пройшов складний і тривалий шлях, впродовж якого експериментував із мовними елементами музики, періодично наближаючись до таких стильових напрямків, як фовізм, імпресіонізм, експресіонізм, неокласицизм, але найбільше –— до неофольклоризму з притаманною цьому напрямку опорою на архаїчні шари фольклору. Серед різноманітних жанрів творчості Бартока важливе місце належить скрипковій музиці, до якої композитор звертався впродовж усього життя — від дитячого циклу мініатюр «Течія Дунаю» до передсмертної сонати для скрипки соло. Майже уся його скрипкова спадщина має повноцінне виконавське життя, особливо на теренах Європи та США, однак в Україні ситуація дещо інакша, адже лише окремі твори Бартока проникають в консерваторські класи і ще рідше скрипкові опуси угорського майстра можна почути на великій сцені. Аналогічна ситуація спостерігається і у науковій сфері: якщо у західному музикознавстві творчість композитора ретельно вивчається, то в українському звернення до неї є поодинокими. Але щодо скрипкової музики, то, навіть, у потужній угорській та американській бартокіані відсутні спеціальні дослідження, які охоплюють усю скрипкову спадщину композитора у єдності її жанрових та стильових параметрів. Тож, важливими чинниками актуальності теми дослідження є, по-перше, все ще доволі суттєвий розрив, який існує на Заході між ступенем виконавського представництва скрипкової музики Бартока та її наукового висвітлення і, по-друге, недостатнє поширення музики композитора, особливо скрипкової, в Україні –— як у виконавському просторі, так і у науковому середовищі. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що скрипкову спадщину Бартока розглянуто у повному обсязі та у взаємодії стильових та жанрових параметрів. Вперше до наукового обігу включено невисвітлені в українському музикознавстві скрипкові твори, серед яких, зокрема, низка мініатюр, п’ять сонат для скрипки і фортепіано та дві рапсодії, також запропоновано періодизацію скрипкової творчості композитора. Дістали подальшого розвитку ідея автобіографічності як основа композиторського задуму Першого скрипкового концерту, спостереження щодо зв’язку музики Бартока з традиціями Ф. Ліста. Запропоновано новий погляд на взаємозв’язок виконавської діяльності Бартока як піаніста та його роботи в галузі скрипкової музики як композитора, а також на драматургію Другого скрипкового концерту в опорі на авторські словесні ремарки.Скрипкова музика Бейли Бартока досліджена у дисертації з урахуванням провідних тенденцій мистецтва першої половини ХХ століття та в нерозривному зв’язку з художніми прагненнями композитора.Розглянуто бартокіану як сукупність джерел, що утворюють три різні за наповненням групи. Перша група –— це тексти самого Бартока: його листи, автобіографія, критичні відгуки, наукові праці, що дають безпосереднє уявлення про особистість, естетичні погляди та художні задуми композитора. Друга група — спогади людей з близького оточення Бартока, крізь призму яких можна побачити угорського музиканта очами сучасників. Третю групу складають наукові праці різного формату: від фундаментальних монографій до статей, присвячених окремим аспектам творчості композитора або конкретним творам. Місце скрипки в житті та творчості Бартока висвітлено в дисертації у двох ракурсах. Перший — Барток-піаніст, що виступає у тандемі зі скрипалями: наведено відомості щодо інтенсивності та локацій концертних виступів, репертуару та кола скрипалів. Другий — Барток як композитор, що пише музику для скрипки. Створюючі свої скрипкові опуси, він, як правило, орієнтувався на певного виконавця, беручи до уваги його особистість і технічні здібності та залучаючи до композиційного процесу. Скрипкова спадщина Бартока представлена в дисертації у взаємозв’язку жанрових та стильових параметрів. Зосередження на стильовому параметрі дало змогу простежити еволюцію скрипкової творчості композитора. В опорі на наявні каталоги А. Селеші, Д. Ділле, І. Вальдбауера та Л. Шомфая та опусні номери самого Бартока обґрунтовано періодизацію скрипкової творчості Бартока, коректність якої обумовлена наявністю тривалих перерв між написанням скрипкових творів, що унаочнюють естетико-стильові зміни, властиві творчій еволюції композитора в цілому.^UBela Bartok is an outstanding Hungarian composer of the XX century, whose name stands beside the names of such great reformers as I. Stravinsky, P. Hindemith, A. Schoenberg. The composer’s journey was a long and hard one; he experimented with language elements of music, delving into such styles as fauvism, impressionism, expressionism, neoclassicism, and, most of all, neofolklorism, with its inherent usage of archaic folklore layers as basis. Violin music occupies a special place among diverse genres of Bartok’s creative works. The composer turned to violin music throughout all his life — from the cycle of miniatures “The Course of the Danube” which he composed as a child, to the solo violin sonata, composed right before his death. Almost all his violin music heritage is having a full-fledged performance life, especially in Europe and the USA. However, in Ukraine the situation is somewhat different, as only some of Bartok’s works reach conservatory classes, while the chances of hearing the Hungarian master’s opuses performed in a concert are even scarcer. A similar situation is witnessed in the academic sphere: while in Western musicology the composer’s works are the subject of meticulous studies, in Ukraine it is only addressed by a few isolated researchers. As for violin music, even powerful Hungarian and American bartokianas lack specialized studies, covering the whole violin heritage of the composer in the entirety of its genre and style parameters. Therefore, the important factors of the research topic’s relevance include the gap between the degrees of performance representation and academic coverage of Bartok’s violin music in the West, which still remains significant, and underrepresentation of the composer’s music (especially, his violin works) in Ukraine, both in performing space and in academic research community.Scientific novelty of the dissertation is defined by the fact that Bartok’s violin works are considered in their entirety and in the context of interaction of style and genre parameters. Some violin works, not yet addressed by Ukrainian musicology, have been given academic attention for the first time. They include a series of miniatures, five sonatas for violin and piano, as well as two rhapsodies. Besides that, a periodization of the composer’s works has suggested. Some points have been developed in the dissertation, including the hypothesis of autobiographic narrative as the basis of composer’s idea for the First violin concerto, as well as connection between music of Bartok and F. Liszt. The author suggests an innovative view upon the interconnection between Bartok’s performing activity as a pianist and his work as a composer of violin music, and upon the dramatic content of the Second violin concerto based on original verbal remarks.Bela Bartok’s violin music has been researched in the dissertation with the leading trends of the art of the first half of the XX century taken into account, and in close connection with the composer’s artistic aspirations. Bartokiana has been considered as a body of sources, which includes three different groups with specific content. The first group consists of the texts of Bartok himself: letters, autobiography, critical reviews, academic works, which provide an immediate picture of his personality, aesthetic views and artistic ideas. The second group includes the memories of people from Bartok’s closest communication circle. Through the prism of their memories, we can see the Hungarian musician through the eyes of his contemporaries. The third group consists of academic works of different format: from fundamental monographs to articles, dedicated to separate aspects of the composer’s work, or to specific pieces. In the dissertation, the role of violin in Bartok’s life and work is presented from the two standpoints. The first perspective views Bartok as a pianist, who performs with violinists: data on the concerts’ intensity and locations, repertoire, and specific violinists, is presented. The second views Bartok as a composer, creating music for violin. While writing his violin opuses, the composer, usually, intended them to be performed by a specific musician, taking into consideration his personality and technical aptness, and involving him in the composition process.Bartok’s violin music heritage is presented in the context of interconnection of genre and style parameters. Focusing the attention on the style parameter has allowed the author to trace the evolution of the composer’s violin works. Based on available catalogues by A. Szőllősy, D. Dille, I. Waldbauer and L. Somfai, as well as opus numbers of Bartok himself, periodization of Bartok’s violin works has been substantiated. Correctness of this periodization is confirmed by long breaks between violin works, composed during different periods. They vividly illustrate aesthetical and stylistic changes, specific to the composer’s artistic evolution as a whole.

Вперше в історіографії комплексно проаналізовано роль і місце Т.Бульби-Боровця і його військових підрозділів в українському русі опору в 1941 - 1944 рр. На підставі всебічного аналізу архівних матеріалів, спогадів, вітчизняної та зарубіжної літератури висвітлено процеси формування і діяльність військових формувань "Поліська Січ" та "Українська Повстанська армія" (УПА), якими в різні періоди командував Т.Бульба-Боровець. Розглянуто питання формування Т.Бульбою-Боровцем поліційної частини "Поліської Січі", що підпорядковувалася нацистському командуванню, а також стосунки Т.Бульби-Боровця з нацистами, радянськими партизанами, польським населенням, українськими національними організаціями та військовими формуваннями. Проаналізовано засоби, форми і методи, які він застосовував у своїй військово-політичній діяльності.

  Скачати повний текст

Вперше в історії української літератури проведено різноаспектне дослідження модусу присутності митців об'єднання "Ланка"-МАРС у літературному просторі першої третини XX ст. Проаналізовано проблеми перцепції та рецепції як центрального системотворчого чинника комунікативного процесу, досліджено інтеграцію творчості "ланчан-марсівців" в український літературний контекст. Визначено роль української традиції у творчості письменнків, розглянуто спроби її переінтерпретації, проаналізовано антропологічні проекції творів митців "Ланки"-МАРСу, визначено інтерсуб'єктивний дискурс об'єднання, проаналізовано полістильові пошуки письменників. Визначено спільні домінанти художнього світотворення митців на основі аналізу творів Б. Антоненка-Давидовича, І. Багряного, Г. Брасюка, М. Галич, Я. Качури, Г. Косинки, В. Підмогильного Є. Плужника, Т. Осьмачки, Б. Тенети, Д. Фальківського, В. Ярощенка, а також їх статей, листів, спогадів та архівних матеріалів.

  Скачати повний текст

Встановлено закономірності змін показників добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ), досліджено особливості взаємозв'язку з перебудовою структур і функцій серця, оцінено їх клінічне значення та зміни під впливом лікування в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (ЛНК) з гіпертонічною хворобою (ГХ). Обстежено 253 учасники ЛНК, з них 165 - з ГХ, 88 - здорових і 62 хворих на ГХ, що не зазнали впливу іонізуючого опромінення. Вперше визначено закономірності та фактори, що впливають на зміни показників ДМАТ, показано особливості взаємодії між встановленими змінами та ремоделюванням лівого шлуночка серця, толерантністю до фізичного навантаження в учасників ЛНК з ГХ, що зазнали впливу іонізуючого опромінення у діапазоні малих доз. Виділено показники ДМАТ, які можуть бути предикторами перебудови структур і функцій серця, порушення толерантності до фізичного навантаження, маркерами тяжкості перебігу ГХ. Одержано нові дані, які розкривають вплив негативних спогадів про події Чорнобильської катастрофи на порушення добового профілю артеріального тиску (АТ). Показано, що адекватне лікування сприяє досягненню цільового рівня середнього добового, денного та нічного АТ, нормалізації його варіабельності, величини ранкового підвищення та відновленню двофазного добового профілю АТ, зменшенню індексу маси міокарда.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена актуальній проблемі побудові життєвого стилю сучасної української молоді. Теоретико-методологічною базою дослідження є адлеріанській підхід до розуміння стилю життя та концепція емоційної схеми. Стиль життя розглянуто як інтегральну характеристику індивідуальності, яка включає: ранній досвід особистості, рівень особистісної зрілості, особливості емоційних рис особистості, стійкі інтерпретації світу, особливості соціальної взаємодії та побудування стосунків, загальний рівень суб'єктивного благополуччя. Мета дослідження – поглибити теоретичні уявлення щодо механізмів та основних детермінант формування стилю життя особистості. В роботі вирішувалися такі задачі дослідження: 1) провести теоретичний аналіз проблеми стилю життя особистості та основних чинників його формування в різних психологічних підходах; 2) здійснити аналіз компонентів життєвого стилю особистості сучасної молоді; 3) побудувати типологію стилів життя сучасної молоді; 4) вивчити ранні емоційні схеми як предиктори стилю життя особистості; 5) визначити чинники модуляції впливу ранніх емоційних схем на стиль життя особистості; 6) розробити розвивальну та просвітницьку програму, спрямовану на підтримку зрілих компонентів життєвого стилю молоді та профілактику труднощів у сфері партнерських стосунків та батьківства. Об'єкт дослідження – стиль життя особистості. Предмет дослідження – особистісні детермінанті життєвого стилю. Математико-статистична обробка результатів дослідження здійснювалась за допомогою таких методів: φ-критерій Фішера; U-критерій Манна-Уїтні; t-критерій Стьюдента; критерій Т-Вілкоксона; G-критерій знаків, кореляційний аналіза методом Кендалла; факторний аналіз (ротація Varimax).У дисертації розглянуто стиль життя сучасної молоді з позицій підходу емоційносфокусованої терапії, а саме: здійснено аналіз його основних компонентів: система ранніх спогадів, травматичні переживання та особливості емоційності, система мотивації та стійкі суб'єктивні інтерпретації світу; побудовано типологію стилів життя особистості на онові моделі емоційної схеми: виділено шість типів життєвих стилів («Уникнення контакту», «Комплекс переважання», «Асертивність», «Міметизм», «Зрілість», «Міжособистісна залежність») та надано змістовну характеристику кожного стилю, встановлено відмінності вираженості стилів у чоловіків і жінок; встановлено роль ранніх дезадаптивних схем у формування стилю життя особистості, а саме: визначено неспецифічний механізм впливу на стиль «Міжособистісна залежність», що модулюється особистісною тривогою, та специфічні механізми впливу на стилі «Уникнення контакту», «Міметизм», «Комплекс переважання», які пов'язані із дефіцитом базових потреб у злитті та безумовному прийнятті і визнанні цінності; показано роль рівня саморегуляцій та рівня функціонування особистості як чинників, що модулюють вплив ранніх дезадаптивних схем на стиль життя особистості; механізми формування зрілих стилів життя «Зрілість» та «Асертивність», які полягають у здатності до подолання травматичних фіксацій раннього дитинства у вигляді порушеної прихильності та дефіциту потреб у безпеці й турботі; дано уявлення щодо ролі раннього досвіду дитинства у становленні особистості та механізмів побудування її життєвого стилю.Результати дослідження впроваджено у практику у вигляді розвивальної та просвітницької програми «Мій шлях» для молоді.^UThe dissertation is devoted to the current issue of the modern Ukrainian youth lifestyle. The theoretical and methodological basis of the research is Adler's approach to understanding the way of life and the concept of emotional schemas. Lifestyle is considered as an integral characteristic of individuality which comprises: early personality's experience, level of personality's maturity, features of personality's emotional traits, stable interpretations of the world, features of social interaction, relationship's building, the general level of subjective wellbeing. The goal of the research is to enhance theoretical aspects of the mechanism and main determinants of personal lifestyle modeling. The following research tasks were accomplished: 1. To analyze theoretically the personal lifestyle problems and the main factors of personal lifestyle modeling in terms of various psychological approaches; 2. To analyze the components of modern youth lifestyle; 3. To create a typology of modern youth lifestyles; 4. To study early emotional schemes as individual lifestyle background; 5. To determine modulation factors of influence of early emotional schemes on personal lifestyle; 6. To set up developmental and educational programs aimed at supporting the mature components of youth lifestyle and preventing challenges in partnership and parenthood. The object of the study is a personal lifestyle.The subject of the study is personal lifestyle determinants. In this study the following method group was used: 1) diagnostic methods of lifestyle and maturity indicators: life stance questionnaire; analysis of earliest memories; self-assessment scale of personal maturity; diagnostic method of personal maturity; diagnostic method of interpersonal relations; 2) diagnostic methods of traumatic emotional experience of the personality: a questionnaire of early maladaptive schemas; differential emotions scale; 3) diagnostic methods of cognitive and motivational components of emotional schemes: world assumptions scale; 4) diagnostic methods of personality functioning level and self-regulationas lifestyle modulating factors: the Taylor Anxiety Scale; questionnaire “Style of self-regulation”; questionnaire for diagnostics of borderline personality disorder,S-screening form; 5) methods for studying prescriptions in partnership and parenthood: questionnaire “Role expectations and claims in marriage”, drawing “Me and my child”. Mathematical and statistical processing of the study results was conducted using the following methods: Fisher's φ-test, Mann-Whitney U-test, Student's t-test, Wilcoxon's T-test, G-test of signs, Kendall's correlation analysis; factor analysis (Varimax rotation).The dissertation considers the lifestyle of modern youth from the standpoint of the emotionally focused therapy approach, namely: analysis of its main components: the system of early memories, traumatic experiences and features of emotionality, motivation system and stable subjective interpretations of the world; the typology of personal lifestyles is based on new models of emotional scheme: six types of lifestyles are identified ("Avoiding contact", "Superiority complex", "Assertiveness", "Mimeticism", "Maturity", " Interpersonal addiction ") and given a meaningful description of each style , differences in the expression of styles in men and women; established the role of early maladaptive schemes in shaping the lifestyle of the individual, namely: identified non-specific mechanism of influence on the style of " Interpersonal addiction", modulated by personal anxiety, and specific mechanisms of influence on the style of " Avoiding contact", "Mimeticism", which are related to the lack of basic needs in the merger and the unconditional acceptance and recognition of value; the role of the level of self-regulation and the level of functioning of the personality as factors that modulate the influence of early maladaptive schemes on the individual's lifestyle is shown; mechanisms of formation of mature lifestyles "Maturity" and "Assertiveness", which consist in the ability to overcome the traumatic fixations of early childhood in the form of impaired attachment and lack of needs for security and care; an idea of the early childhood experience role in the formation of personality and mechanisms for building its lifestyle is given.The results of this study were introduced into the practice as a developmental and educational program “My Way” for young people.