Удосконалено діагностику та лікування осіб із хворобами оперованого шлунка (постваготомічною рецидивною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічним гастритом кукси шлунка) у віддалені терміни (6 - 12 місяців) після проведеної операції. Проаналізовано залежність клінічного перебігу захворювання від морфофункціональних змін слизової оболонки шлунка, зумовлених хронічним гастритом кукси шлунка та постваготомічними рецидивними виразками. Визначено стан секреторної, кислото-продукуючої функції шлунка. Проведено морфологічні, морфометричні, імуноморфологічні дослідження слизової оболонки у хворих на хронічний гастрит кукси шлунка. Виявлено, що резекція шлунка у віддаленому періоді призводить до виражених атрофічно-склеротичних (у 5,71 % хворих), альтеративних (у 4,29 % хворих), інфільтративних (у 20 % хворих), судинних розладів (у 52,86 % хворих), порушення локального імунного гомеостазу (у 48,57 % хворих), виснаження та зниження компенсаторно-адаптаційних резервів органа. Розроблено медикаментозну реабілітацію осіб із хворобами оперованого шлунка (постваготомічною рецидивною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічним гастритом кукси шлунка) з урахуванням патогенезу захворювань у даної категорії хворих.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз патологічних змін сечостатевої системи чоловіків у віддалені терміни після резекції шлунка та їх залежність від віку, клінічного варіанту виразкової хвороби, типу та обсягу резекції шлунка, наявності та вираженості постгастрорезекції хвороби. Доведено, що резекція шлунка має вагомий вплив на стан сечостатевої системи. Вивчено та проаналізовано у цих пацієнтів рівень тестостерону, закономірності змін пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, особливості імунного гомеостазу. Вперше з'ясовано основні ланки патогенезу еректильної дисфункції та хронічного пієлонефриту. Доведено, що у виникненні цих постгастрорезекційних уражень нирок і статевої сфери істотну роль відіграє інтерлейкін-18. Удосконалено комплексного лікування передбачає використання антиоксидантів, препаратів ненасичених жирних кислот, антицитокінових та імунотропгих препаратів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан імунного та цитокінового статусу у хворих на поверхневий рак сечового міхура в передопераційному та післяопераційному періоді у випадку трьох видів лікування: виключно трансуретральна резекція пухлини, трансуретральна резекція з післяопераційною внутрішньоміхуровою хіміотерапією доскорубіцином; передопераційна парентеральна інтерферонотерапія, трансуретральна резекція пухлини з післяопераційною внутрішньоміхуровою хіміотерапією доксорубіцином. Показано, що у хворих, яким після операції проводилась ендовезикальна хіміотерапія доксорубіцином, у післяопераційному періоді констатовано зміни імунітету, аналогічні змінам у хворих без введення доксорубіцину, зменшення кількості рецидивів через рік у першої групи хворих (38,9 %) у порівнянні з другою (54,8 %) вказує на місцевий вплив доксорубіцину та відсутність його загальної дії на імунну систему.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження по виявленню H.pylori на слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки у хворих з геморагічними ускладненнями виразкової хвороби. Розроблено 4-х ступеневу класифікацію обсіювання H.pylori. Виявлено залежність ступеня обсіювання H.pylori від ступеня крововтрати. Встановлено, що глибина порушень транскапілярного обміну залежить від ступеня крововтрати та ступеня обсіювання H.pylori. При морфологічному дослідженні біопсійного матеріалу шлунка та дванадцятипалої кишки встановлено залежність глибини гістоструктурних порушень від ступеня крововтрати та ступеня обсіювання H.pylori. Розроблено комплексне лікування гастродоуденальних кровотеч виразкового генезу, асоційованих з H.pylori-інфекцією. Доказано доцільність призначення багатокомпонентної антихелікобактерної терапії, адекватно ступеню обсіювання H.pylori при кривавлячих виразках шлунка і дванадцятипалої кишки. Встановлено, що I-III ст. крововтрати при аналогічній ступені обсіювання H.pylori можна ефективно лікувати консервативними методами, а IV ст. обсіювання H.pylori є одним з критеріїв оперативного лікування. Операцією вибору при гастродуоденальних кровотечах виразкового генезу, асоційованих з H.pylori-інфекцією з III-IV ст. обсіювання, є резекція шлунка.

  Скачати повний текст

Установлено критерії консервативного лікування хворих на кісти нирок: розмір кісти нирки до 5 см; відсутність скарг хворого, збереження уродинаміки. Відзначено, що такі хворі потребують динамічного спостереження уролога з обов'язковим УЗ-контролем 1 раз на рік. Зауважено, що найбільш доступним та інформативним методом діагностики кіст нирок є ультразвукове досліження. Зазначено, що перед пункцією кісти нирки необхідним є рентгенологічне дослідження: екскреторна урографія та комп'ютерна томографія. Визначено, що показаннями до проведення лікувальних заходів з приводу простої кісти нирки є: наявність клінічних проявів, порушення уро- або гемодинаміки, діаметр кісти більше 5 см у разі напівінтрапаренхіматозного розташування, у випадку поєднання простої кісти з каменем чашково-мискової системи, ускладнення кісти - нагноєння, крововилив, підозра на злоякісний характер кісти. Показано, що аспірація вмісту кісти без дренування та склеротерапії є недостатньою, через 3 місяці рецидив кісти виявляється у 100 % випадків. Доведено, що неприпустимим є виконання дренування кіст нирок, якщо пункційний канал проходить через ниркову паренхіму або будь-які сусідні органи чи порожини. Цим хворим необхідно виконувати традиційне відкрите хірургічне втручання. З діагностичною метою є можливою пункція кістозної порожнини через паренхіму нирки з аспірацією вмісту та цитологічним дослідженням, у цьому випадку проведення склеротерапії неприпустиме. Обов'язковими етапами лікування шляхом пункційного дренування є цитологічне дослідження, кістографія та склерозування порожнини кісти. Зазначено, що відкрита операція з приводу простої кісти нирки показана для лікування парапельвікальних кіст з наявністю глибокого кратероподібного дефекту паренхіми нирки (інтрапаренхіматозне розташування), хворим з моножинними кістами, кістами з нагноєннями, кістами з супутньої патологією (сечокам'яна хвороба, нефроптоз), а хворим з кістами у верхньому полюсі або передньої поверхні, локалізація кісти не дозволяла виконати пункцію та дренування кісти. Лапароскопічна резекція простої кісти нирки може бути методом вибору у разі локалізації кісти на її передній поверхні.

  Скачати повний текст

Розроблено та застосовано новий метод оперативного лікування виразкової хвороби шлунка (ВХШ) у пацієнтів з I типом шлункових виразок - сегментарну резекцію шлунка з повним збереженням іннервованого пілорічного сфінктера та вагусних структур малого сальника, за якою об'єм сегменту шлунка, що видаляється, визначається характером кислотопродукції та ступенем дисрегенераторних змін слизової. Запропоновано метод оперативного лікування шлункових виразок II типу (поєднання з виразкою дванадцятипалої кишки або рубцем після її загоєння) на базі принципу розширеної сегментарної резекції тіла шлунка та передбачає одномоментне виконання дуоденопластики. Установлено, що розроблені пілорус-, вагусзберігаючі оперативні втручання у разі виразкової хвороби шлунка I, II типів включають у подальшому розвиток постгасторезекційних синдромів, а застосування пілорусмоделюючих резекцій шлунка у випадку III типу шлункових виразок мінімізує їх прояв.

  Скачати повний текст

Дисертація включає експериментальні та клінічні дослідження. В експерименті на 36 блоках поперекового відділу хребта створена модель чотирьох дестабілізуючих станів в хребтовому руховому сегменті: 1) резекція диска, 2) резекція диска і задніх кістково-зв'язкових структур, 3) резекція тіла хребця, 4) резекція тіла хребця і задніх структур (спондилектомія). Вивчений ступінь втрати стабільності в сегменті при означених ситуаціях, відновленні її при фіксації занурювальними пластинами ХНДІОД-І, ХНДІОД-ІІ, Roy-Camille в умовах порушення цілісності структур і в умовах міжтілового спондилодезу. Клінічні дослідження включили аналіз 306 історій хвороби і рентгенограм хворих, що були розподілені на групи, аналогічні експериментальним за принципом придбаної або артифіційної нестабільності. Клінічні спостереження підтвердили дані експериментальних досліджень про стан стабільності хребтового рухового сегмента при порушеннях його цілісності, а також в умовах відновленої передньої опори і фіксації занурювальними конструкціями. Розроблений на підставі цих досліджень алгоритм вибору оптимальних способів стабілізації хребтового сегмента, тривалості післяопераційного ліжкового режиму і характеру зовнішньої іммобілізації дозволяє зменшити травматичність і кратність оперативних втручань.

  Скачати повний текст

На підставі клінічного матеріалу (159-ти хворих на рак тіла й антрального відділу шлунка, які одержували комплексне лікування) розроблено нове наукове рішення актуального завдання сучасної онкохірургії - пластичні варіанти резекції.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий тип резекції прямої кишки - двоетапний сфінктерозберігальний спосіб субтотального наданального видалення прямої кишки зі зведенням ободової кишки на промежину, що дозволяє позаочеревинно формувати низький колоректальний анастомоз. Визначено функціональний стан замикаючого апарату прямої кишки та товстого кишечнику за умов низько сформованого наданального колоректального анастомозу. Доведено перевагу розробленого способу наданальної резекції перед існуючими методами низьких передніх резекцій прямої кишки.

  Скачати повний текст

Удосконалено об'єктивний метод інтраопераційної оцінки життєздатності зведеної кишки, заснований на внутрішньопросвітному реографічному дослідженні характеру кровотоку у стінці кишки. Встановлено, що однією з причин розвитку ішемічних розладів у зведеній кишці є утруднення венозного відтоку від ділянки кишки, яка розташована нижче та на рівні анального каналу. Вперше визначено достовірні реографічні критерії, що дають можливість на 2-гу добу після операції виявляти порушення кровообігу у стінці зведеної кишки та прогнозувати розвиток її некрозу. Розроблено метод ізоляції запального процесу від проникнення кишкового вмісту у параректальний простір у разі виникнення некрозу зведеної кишки. Встановлено, що застосування техніки Біофідбек у хворих після черевно-анальної резекції прямої кишки дозволяє достовірно поліпшити функцію утримання кишкового вмісту. Удосконалено методи реканалізації стенозів зведеної кишки та запропоновано заходи запобігання рестенозування. На підставі результатів багатофакторного статистичного аналізу розроблено формулу прогнозування розвитку ішемічних розладів у зведеній кишці у післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Досліджено роль трансуретральної резекції (ТУР) в комплексному лікуванні пацієнтів з пізніми стадіями раку передміхурової залози та проведено порівняння результатів ТУР та гормонотерапії або тільки гормонотерапії під час лікування раку простати, який є причиною інфравезікальної обструкції. Запропоновано алгоритм лікування хворих з пізніми стадіям раку передміхурової залози, що враховує трансуретральну резекцію як інтегральну частину лікування та дозволяє значно покращити якість життя, відновити самостійне сечовиділення незалежно від стадії ракового процесу та наявності віддалених метастазів. За результатами клінічних досліджень зроблено висновок, що ТУР за пізніх стадій раку простати є ефективним і малоінвазивним втручанням, яке супроводжується незначною кількістю ускладнень, пов'язаних безпосередньо з операцією та не сприяє прогресії та віддаленому метастазуванню пухлини, а більшість показників якості життя після ТУР перевищують такі ж параметри в пацієнтів, яким було проведено тільки гормонотерапію.

  Скачати повний текст

На підставі клініко-рентгено-морфологічної характеристики гігантоклітинної пухлини довгих кісток у дітей розроблено диференційну діагностику пухлини та інших гігантоклітинних проліферативних уражень кісток. Зазначено, що запропонований алгоритм діагностичної тактики є раціональним та обгрунтованим. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування гігантоклітинної пухлини, тактики хірургічного лікування, описано техніку проведених оперативних втручань. Залежно від перебігу хвороби наведено методики використання різних варіантів хірургічного лікування захворювання. Доведено ефективність запропонованого хірургічного втручання - внутрішньокісткової резекції пухлини з заміщенням дефекту кістки керамічним гідроксиапатитом. Внутрішньокісткова резекція пухлини з заміщенням дефекту кістки кергапом дозволяє одержати в 12-ти хворих (22,2 %) відмінні, у 6-х (11,1 %) - хороші та у двох (3,7 %) - задовільні результати. Встановлено показання, строки та об'єм реконструктивних втручань з урахуванням особливостей форми гігантоклітинної пухлини довгих кісток у дітей. Вивчено ефективність цих втручань у віддаленому післяопераційному періоді на базі клінічного та рентгенологічного досліджень.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного клініко-інструментального та імунологічного обстеження 73 хворих з гігантськими виразками (ГВ) дванадцятипалої кишки (ДПК). Встановлено, що ГВ ДПК є одним з варіантів перебігу виразкової хвороби і зустрічаються у 9,6 % випадків. Їх характеризує атиповість і тяжкість клінічного перебігу. У 43,8 % випадках відмічено розвиток кровотечі та перфорації виразки. У хворих на ГВ має місце розвиток вторинної імунологічної недостатності, переважно за відносним супресорним варіантом, зростання рівня аутоімунних та імунокомплексних реакцій. Радикальним методом лікування постбульбарних і проміжних ГВ ДПК є гастродоуденальна резекція з видаленням виразки. За умов локалізації виразки у постбульбарному відділі виникає необхідність в імплантації великого дуоденального сосочка і накладанні розвантажувальної холецистостоми. Близькі та віддалені результати операції за умов правильного обрання методу лікування є сприятливими у переважній більшості хворих на ГВ.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання діагностики та хірургічного лікування 122 хворих із первинним гидатидним ехінококозом печінки, серед яких було 88 (72,1 %) мешканців ендемічних регіонів. Діагностику здійснено за допомогою ультразвукового дослідження та комп'ютерної томографії. Паліативні втручання (ехінококектомія) виконано у 68 (55,7 %), радикальні (періцистектомія та резекція печінки) - у 42 (34,5 %), метод пункційних аспірацій під контролем ультразвукового дослідження застосовано у 12 (9,8 %) пацієнтів. Специфічні післяопераційні ускладнення (17,6 %), летальні випадки (2,9 %) та рецидиви захворювання у віддалений час (7,3 %) спостережено лише після паліативних втручань.

  Скачати повний текст

Наведено результати хірургічного лікування 147-ми хворих з ускладненнями злоякісних пухлин органів гепатопанкреатодуоденальної зони. На підставі їх аналізу удосконалено та розроблено: диференційований підхід до передопераційного приготування, хірургічну тактику, нові методи операційних втручань, профілактику ускладнень у безпосередньому та віддаленому післяопераційному періоді. Завдяки диференційованій передопераційній підготовці та хірургічній тактиці у 22-х (25,8 %) хворих основної групи було виконано резекційні методи операційних втручань, у 8-ми (36,2 %) з цих хворих панкреатодуоденальна резекція виконана як ургентне операційне втручання на фоні кровотечі. У 27-ми (18,3 %) хворих застосовано протипухлинну вакцинотерапію з використанням дендритних клітин, що сприяло формуванню стійкого протипухинного імунітету. Впровадження опрацьованої лікувальної тактики та хірургічних технологій знизило кількість післяопераційних ускладнень, покращило якість і тривалість життя хворих з ускладненнями злоякісних пухлин органів гепадопанкреатодуоденальної зони.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему хірургічного лікування патологічної звивистості брахіоцефальних артерій у хворих на хронічну ішемію головного мозку. Проаналізовано результати розробленого комплексного обстеження 123-х хворих з патологічною звивистістю. З метою діагностики та подальшого лікування хворих на хронічну ішемію головного мозку застосовано розроблений алгоритм обстеження хворого. Остаточним методом діагностики патологічної звивистості є субстракційна дігітальна ангіографія. Операцією вибору у разі патологічної звивистості внутрішньої сонної артерії є резекція надлишку артерії з реімплантацією її в загальну сонну артерію. У випадку патологічної звивистості хребетної артерії виконується резекція звивистості з реімплантацією у підключичну артерію. Розроблено програму діагностики та лікування патологічної звивистості брахіоцефальних артерій, яка дозволяє одержати позитивні результати в 91 % хворих, віддалені - у 86,4 %.

  Скачати повний текст

Наведено результати оперативного лікування 409 хворих з новоутвореннями анального каналу (249 пацієнтів з доброякісними пухлинами, 160 - зі злоякісними, що лікувалися в Донецькому обласному клінічному територіальному медичному об'єднанні та Донецькому обласному протипухлинному центрі). Даним хворим виконано сфінктерозберігаючі оперативні втручання. Черевно-анальна резекція виконувалася з вирізанням внутрішнього сфінктера. Задовільні функціональні результати отримано у 84,38 %. За умов ураження зовнішнього сфінктера запропоновано викоритосувати авторський спосіб черевно-анальної резекції з одночасною сфінктеро-леваторною пластикою. Задовільні функціональні результати отримано в 55,56 % спостережень. У випадку черевно-промежненої екстирпації виконувалося формування шкіряно-кишкового клапана, який задовільно функціонував у 76,32 % випадків. Впроваджено новий спосіб формування штучного ануса з м'язо-апоневротичного шматка, розташованого під слизовим шаром кишки, завдяки чому отримано задовільне функціонування органа в 90,01 % хворих та скорочено перебування пацієнтів у стаціонарі після операції, в середньому, на 3,6 дні.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне узагальнення й обгрунтовано нове вирішення проблеми хірургічного лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки. Розроблено новий дуплікатурний спосіб формування міжкишкового колоректального анастомозу, застосування якого дозволяє одержати задовільні безпосередні, віддалені та функціональні результати хірургічного лікування хворих. У клінічній практиці вивчено можливість покращання безпосередніх результатів лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки, яким було виконано черезчеревну резекцію, за рахунок зменшення частоти гнійно-септичних післяопераційних ускладнень, насамперед кількості випадків неспроможності анастомозу. Запропоновано хірургічну стратегію, спрямовану на більш широке виконання черезчеревної резекції не лише в радикальному, але й паліативному обсязі. Доведено ефективність та надійність розробленого дуплікатурного способу формування міжкишкового анастомозу за ускладненого перебігу пухлинного процесу. Показано, що впровадження у широку практику дуплікатурного анастомозу дозволяє звести до мінімуму кількість виконання обструктивних резекцій прямої кишки та значно зменшити частоту виконання операцій типу Дюамеля. Розроблено та впроваджено у клінічну практику новий спосіб формування міжкишкового колоректального анастомозу, який дозволяє покращати безпосередні та функціональні результати хірургічного лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки, їх якість життя та забезпечити ранню медичну, соціальну та професійну реабілітацію.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена проблемі хірургічного лікування хворих на морбідне ожиріння. Результати клініко-експериментального дослідження дали змогу вивчити та вдосконалити операції рукавної резекції шлунка та біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess-Marceau, оптимізувати тактику ведення баріатричних пацієнтів та обґрунтувати нові підходи у вирішенні проблеми морбідного ожиріння. Актуальність дослідження зумовлена глобалізацією проблеми ожиріння зі стрімким збільшенням числа хворих, що потребують баріатричних оперативних втручань. Встановлено, що морбідне ожиріння асоційоване із високою частотою розвитку супутніх захворювань та метаболічних порушень, що потребують радикальної та комплексної корекції. Доведено, що попри надзвичайно високу ефективність біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess-Marceau, використання означеної методики має бути обмеженим через високу частоту тяжких віддалених метаболічних післяопераційних ускладнень. Встановлено, що баланс ефективності та безпеки лапароскопічної рукавної резекції шлунка дозволяє розглядати цю операцію як пріоритетну (в контексті порівняння двох методик) для переважної більшості хворих на морбідне ожиріння. Продемонстровано, що серед механізмів метаболічної ефективності обох операцій важливе місце посідає скорочення часу пасажу хімусу до ілеоцекального переходу. Доведено недоцільність рутинного використання P-POSSUM у баріатричній хірургії через суттєву переоцінку ризику розвитку ранніх післяопераційних ускладнень. Розроблено та впроваджено ряд технічних вдосконалень оперативних втручань, що дозволило значимо знизити частоту післяопераційних ускладнень. Продемонстровано переваги лапароскопічного доступу при виконанні рукавної резекції шлунка. Вдосконалено тактичні підходи щодо профілактики, діагностики та лікування ускладнень біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess-Marceau та рукавної резекції шлунка. Продемонстровано можливість та доцільність використання двохетапної тактики хірургічного лікування та пролонгованого мультидисциплінарного моніторингу баріатричних хворих.^UThe dissertation is devoted to the problem of surgical treatment of patients with morbid obesity. The results of clinical and experimental studies have made it possible to evaluate and improve sleeve gastrectomy and biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification, optimize management strategy of bariatric patients and substantiate new approaches to solve the problem of morbid obesity.The globalization of the obesity problem with rapid increase in the number of patients requiring bariatric surgery substantiated the relevance of the study. In according to study results morbid obesity was associated with high incidence of comorbidities and metabolic disorders that required radical and comprehensive correction. It has been proved that, despite the extremely high effectiveness of biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification, the use of this procedure should be limited due to the high frequency of severe long-term metabolic postoperative complications. It was also established that the balance of efficiency and safety of laparoscopic sleeve gastrectomy allows considering this operation as a priority (in the context of comparison of two procedures) for the majority of patients with morbid obesity. The results of study showed that among the mechanisms of metabolic efficacy of two indicated bariatric procedures reduction of chyme transit time to ileocecal valve zone has important role. It has been proved that using of P-POSSUM in bariatric surgery is inappropriate because of a significant overestimation the risk of early postoperative complications. A number of technical improvements of surgical procedures, which significantly reduced the incidence of postoperative complications, have been developed and implemented. The advantages of laparoscopic access for sleeve gastrectomy were demonstrated. The tactic for prevention, diagnostic and treatment of complications of sleeve gastrectomy and biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification has been improved. The expediency of using two-stage tactics of surgical treatment and prolonged multidisciplinary monitoring of bariatric patients has been demonstrated.