Описано процес археологічного дослідження Катеринославщини в другій половині ХІХ ст. - на початку 1930-х рр. Розглянуто процеси інституціоналізації в регіоні, проаналізовано меценатську діяльність та досягнення місцевих наукових осередків, зокрема Катеринославського музею ім. О.М. Поля. Визначено персональний склад аматорів і науковців, охарактеризовано наукові роботи і рукописні матеріали з особистих фондів, та розкрито їх внесок в археологічне краєзнавство. Виділено та досліджено основні періоди археологічного вивчення краю.

  Скачати повний текст

Досліджено археологію знання М. Фуко в контексті постструктуралістської філософії (Р. Барт, Ж. Бодрійяр, Ж. Дерріда, Ж. Дельоз). Проаналізовано дослідження фукольдіанської та "постфілософії" в працях вітчизняних і зарубіжних авторів. Показано специфіку методології М. Фуко, сформовану "на межі" структуралізму та постструктуралізму. Розкрито фукольдіанську археологію знання, археологічний метод і топологічно-картографічне осмислення простору в контексті постструктуралістських дискурсів Р. Барта та Ж. Дерріда (крізь концепти "гетеротопія", "годологія", "слід", "текст", "мова"), Ж. Дельоза та Ж. Бодрійяра ("зовнішнє", "згин-складка", "складка", "відмінність і повторення", "симулякр").

  Скачати повний текст

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій.Обґрунтовано концептуальні засади формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій. Визначено критерії та показники рівнів сформованості соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів, розроблено відповідний діагностичний інструментарій. Створено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичну систему формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій.Об'єкт дослідження – процес навчання студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів.Предмет дослідження – формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій.Мета дослідження – розробити, обґрунтувати й експериментально перевірити дидактичну систему формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій.Методи дослідження: теоретичні - аналіз і узагальнення сучасної літератури для розробки й упровадження в освітній процес авторської дидактичної системи формування соціальної компетентності; синтез, моделювання для систематизації та узагальнення інформації про об'єкт дослідження; емпіричні - анкетування, тестування, психолого-педагогічне спостереження для діагностики рівня сформованості соціальної компетентності; бесіди, опитування, педагогічне тестування, експертне оцінювання для з'ясування найбільш важливих показників сформованості соціальної компетентності в здобувачів освіти; педагогічний експеримент, що проводився з метою перевірки гіпотези; математичної статистики для опрацьовування експериментальних даних.Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: уперше обґрунтовано концептуальні засади формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій (концептуальні ідеї, наукові підходи й принципи, які стали підґрунтям для розробки й забезпечення результативності дидактичної системи). Створено на теоретичному рівні та перевірено шляхом проведення педагогічного експерименту дидактичну систему, що є поєднанням цільового (загальна мета та система супідрядних їй цілей), концептуального (основні положення системного, особистісного, особистісно-зорієнтованого, компетентнісного підходів, загальнодидактичних і специфічних принципів досліджуваного процесу), змістовно-технологічного (описує та формує компоненти соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей: мотиваційно-світоглядний, когнітивний, діяльнісно-операційний, особистісно-рефлексійний; визначає найефективніші ігрові технології; дидактико-методичне забезпечення та поетапне формування соціальної компетентності, що визначається програмою та змістом навчальних дисциплін, а також розкриває дидактичні умови її результативності), контрольно-оцінного (критерії, показники, рівні сформованості соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей та результат дослідження) блоків.Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні в освітній процес студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів: дидактико-методичного забезпечення процесу формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей засобами ігрових технологій під час вивчення предметів психолого-педагогічного спрямування, презентованого у вигляді робочих програм навчальних дисциплін, дидактичних засобів навчання, методичних рекомендацій до спецкурсів (внесено зміни у варіативну частину навчального плану підготовки студентів гуманітарних спеціальностей із галузей знань 03 – гуманітарні науки: 035 – філологія; 032 – історія та археологія, 033 – філософія, 034 – культурологія; модифіковано навчально-методичні комплекси дисциплін: «Педагогіка», «Основи педагогіки», «Педагогіка та методика виховної роботи» й «Основи педагогіки та методики виховної роботи», «Культура педагогічного спілкування», «Педагогіка вищої школи», «Педагогіка і психологія вищої школи»; видано монографію з теми роботи; розроблено й упроваджено авторський спецкурс «Педагогічна інноватика»).^UThe dissertation is a theoretical and experimental research on the formation of social competencess of humanitarian students at classical universities by means of game technologies.The paper contains a conceptual bases for the formation of social competences of students by means of game technologies. It determines the criteria and indicators of the levels of social competence formation of students and develops appropriate diagnostic tools.Object of the research: the process of educating humanitarian students of classical universities.Scope of the research: the formation of their social competences through game technologies.Aim of the research: to develop, substantiate and experimentally test the didactic system of forming social competences of humanitarian students of classical universities by means of game technologies.Methods of the research: the theoretical - analysis and summarization of modern literature to develop and apply in the educational process the author's didactic system of formation of social competences; synthesis and modelling to summarise information about the object of study; the empirical - questionnaires, testing, psychological and pedagogical observation to diagnose the level of formation of social competences; interviews, surveys, pedagogical testing and expert assessment to determine the most important indicators of the formation of students' social competences. The pedagogical experiment was conducted to test the hypothesis, while the mathematical statistics methods were used to process the experimental data.Academic novelty of the gained results is that this is the first time when:the author grounded for the first time a conceptual bases for the formation of social competences of students by means of game technologies (incl. conceptual ideas, scientific approaches and principles which became the basis for development and maintenance of the efficiency of didactic system). The didactic system was created at the theoretical level and tested by means of a pedagogical experiment, which is a combination of the following sections:- the target (the purpose is the formation of students' social competences by means of game technologies and the system of subordinate goals), conceptual (basic provisions of the system, personality, personality and personality), general didactic and specific principles of the study process);- the content-technological (describes and forms the components of social competences of students of humanities: motivational-outlook, cognitive, activity-operational, personality-reflection; determines the most effective game technologies;- the control and evaluation (criteria, indicators, social competence level of students of humanities and the result of the research it) blocks.The paper also does the following:- develops a modified variant of combining the types of activities of humanitarian students of classical universities (the educational, self-educational, scientific-research, practical);- specifies the motivational, semantic, procedural, personality-evaluation criteria, indicators and diagnostic apparatus necessary for determining the levels of social competence of humanitarian students by means of game technologies.The practical significance of the obtained results is in the development and implementation in the educational process of humanitarian students of classical universities of the didactic and methodological support of the process of formation of their social competences by means of game technologies in the study of subjects of psychological and pedagogical direction, represented by work plans for courses taught, teaching aids, and methodological recommendations for special courses (changes were made to the variational part of the syllabus for the preparation of humanitarian students of the following specialties in specialization 03 (humanities): 035 - philology, 032 - history and archeology, 033 - philosophy, 034 - cultural studies). The author modified work plans of the following study disciplines: “Pedagogy”, “Basics of Pedagogy”, “Pedagogy and Methodology of Educational Work”, “Fundamentals of Pedagogy and Methods of Educational Work”, “Culture of Educational Communication”, “Pedagogy of Higher School”, “Pedagogy and Psychology of Higher School”. The author published the monograph and developed and implemented the special course “Pedagogical Innovation”.

Дисертаційне дослідження є першою комплексною спробою осягнення в українській історіографії постаті та наукової спадщини представника болгарської національної історіографії – Васила Николова Златарського (1866-1935). У ході дослідження здійснена класифікація джерельної бази та проаналізований стан розробки теми в історичній науці. Охарактеризовані обставини та середовище, в яких відбувалось формування особистих та наукових поглядів історика. Розроблено та подано власну періодизацію наукової роботи дослідника. Здійснено історіографічний аналіз наукової спадщини В. Златарського. Виділені основні напрямки дослідницьких інтересів вченого: історія державотворення, етногенез болгар, болгаро-візантійські відносини, християнізація, історія церкви, нумізматика, археологія, епіграфіка, історія культури болгар. Підкреслено, що у творах науковця велика увага приділялась значенню діяльності окремих осіб в історії Болгарії. Проаналізовано внесок В. Златарського у розвиток болгарської історичної науки. Окремо охарактеризовані викладацька та науково-громадська діяльність вченого. Доведено, що В. Златарський став основоположником болгарської національної історіографії. Виділені основні концептуальні лінії у працях вченого.^UThe dissertation is the first comprehensive attempt to comprehend in the Ukrainian historiography the figure and scientific heritage of the representative of the Bulgarian national historiography – Vasil Nikolov Zlatarsky (1866-1935).The study is based on the analysis of scientific literature and archival sources that reflect the specified issues. In the course of the study the classification of the source base was carried out and the state of development of the topic in historical science was characterized. Historiography of the problem in work has been reflected in view of thematic blocks. In separate groups are allocated biographical works, historiographic and general works on history, which contain information about V. Zlatarsky and his activities.The documents of the Scientific Archive of the Bulgarian Academy of Sciences (Sofia) has been worked out. In particular – F. 9 K «Vasil Zlatarsky». The autobiography of the scientist, personal documents on education, letters and documents confirming participation in scientific societies are analyzed. Also for the applications has been used photo materials stored in Scientific Archive of the Bulgarian Academy of Sciences – F. 71 K «Zlatarsky, Georgy Nikolov».There has been discovered that Zlatarsky family members actively participated in social transformations that took place in Bulgaria after the Russian-Turkish war of 1877-1878 and related to the achievement of independence by the state.There has been characterized circumstances and environment in which the formation of personal and scientific views of the historian took place. Also has been established that the decisive factors in this process were the family circle and education. In the course of the research it was determined that M. Drinov and K. Irechek had indirectly the choice of profession and the range of scientific interests in the youth of V. Zlatarsky. His direct influence on the professional activity of V. Zlatarsky made by his teachers at the St. Petersburg University Byzantologist V. Vasilevsky and Slavist V. Lamansky.An own periodization of the research work of the researcher has been developed and submitted. The first stage covers the years 1887-1895 and relates to the acquisition of historical education and the formation of professional skills. The second one – 1895-1935, characterized by the preparation of an array of scientific works on political, ethnic, cultural history and historiography of Bulgaria. The 1918-1935 associated with the synthesis of V. Zlatarsky own work and the creation of a three-volume work «The history of the Bulgarian state in the Middle Ages».The historiographical analysis of the scientific work of V. Zlatarskyi has been carried out. There has been established that the first research of the historian was his dissertation work. Also has been noted that it was through the preparation and publication of the dissertation that he introduced documents in Bulgarian science reflecting the correspondence of the Tsarist Patriarch Mykolay Mystic with the Bulgarian king Simeon. They contain valuable information about the political events associated with Bulgaria's flowering period in the VII century.A separate part of the research is devoted to the fundamental work of V. Zlatarsky – «The History of the Bulgarian State in the Middle Ages», covering the events of the past of Bulgaria from VII through XIII century. The basis of the study is a large number of primarily Byzantine sources. Created by V. Zlatarsky's history, despite the criticism of exaggerating the role of the Hun component in the history of the Bulgarian people, remains relevant. It is emphasized that the work laid the foundations of the national history of Bulgaria.It is proved that the creation of V. Zlatarsky's history reflects not only political events, as a series of works devoted to the cultural development of Bulgaria. An analysis of the latest materials makes it possible to identify the scientist as the founder of «Cyril-Methodiust».Due to the research of the scientific heritage of V. Zlatarsky, the following areas of research interests of the scientist are identified: the history of state formation, the ethnogenesis of the Bulgarians, the Bulgarian-Byzantine relations, Christianization, the history of the church, numismatics, archeology, epigraphy, the history of Bulgarian culture.

Новак О. С. Унормування професійної діяльності пам’яткоохоронців у радянській Україні (1919–1930-ті роки) – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – Історія та археологія (Галузь знань 03 – Гуманітарні науки). – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України. Харків, 2023.Дисертаційна робота присвячена дослідженню передумов підготовки та імплементації норм, що регламентували пам’яткоохоронну діяльність в УСРР/ УРСР у 1919–1930-х роках. Вивчення цих процесів здійснюється в соціокультурному контексті, що дозволило прослідкувати вплив «переломної епохи» та «культурної революції» на ставлення суспільства до спадщини минулого. Актуальність теми пояснюється необхідністю вивчити особливості становлення понятійного апарату та процесів «професіоналізації» діяльності дослідників та охоронців історико-культурного надбання, особливостей формування та функціонування етичних норм, що побутували в їх інтелектуальній спільноті. Це дозволяє розв’язати чимало питань, що постають перед дослідниками історії України міжвоєнної радянської доби. Насамперед, дослідження дає змогу прослідкувати особливості правового регулювання сфери культури в УСРР, а також простежити, як впливали зміни в «історичній політиці» більшовиків на збереження національного надбання українського народу в 1920-ті – 1930-ті роки.Метою дослідження є характеристика заходів із унормування пам’яткоохоронної діяльності в радянській Україні (1919–1930-ті роки) та встановлення ключових чинників, що впливали на їх підготовку та перебіг.Наукова новизна полягає в тому, що вперше в історіографії було запропоновано розглянути становлення пам’яткоохоронного дослідницького апарату та дискусії щодо самобутності українського історико-культурного надбання за допомогою дискурсивного підходу. Це дозволило встановити ключові віхи у формуванні понятійного поля та змін у ставленні до тези про окремішність та самобутність матеріальної та духовної культури українців. Застосування модерністського підходу деконструкції уявлень про традиції, запропонованого Е. Гобсбаумом, дозволило поглянути на процес формування стилістики українського національно-романтичного модерну крізь нову «дослідницьку оптику». Зокрема, був доведений зв’язок між студіюванням вітчизняної старовини та збагаченням просторових та декоративних прийомів митців Наддніпрянської та Західної України на початку ХХ ст.Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід. Задля вивчення особливостей унормування пам’яткоохоронної діяльності в радянській Україні в 1919–1930-х роках були застосовані загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Задля дослідження процесу підготовки та імплементації заходів зі збереження історико-культурного надбання в міжвоєнній радянській Україні були залучені напрацювання соціології, психології, правознавства та окремих наддисциплінарних полів гуманітарного знання.Дисертантом уперше був проаналізований вплив «історичної політики» на пам’яткоохоронну діяльність у переломну епоху. Чимало аспектів подій культурного життя в 1919 – 1930-ті роки майже не аналізують спеціалісти, що вивчають різноманітні напрями «memory studies». Враховуючи це, значну наукову цінність має дослідження впливу ключових «акторів» більшовицької «історичної політики» на пам’ятки та музейну сферу в роки «Великого перелому». У дисертаційному дослідженні знайшла подальше розкриття теза про «нелінійність» «історичної політики» протягом досліджуваного періоду. Аналіз подій кінця 1920-х – початку 1930-х років дозволив стверджувати, що із початком «Великого перелому» в СРСР загалом та УСРР зокрема «історична політика» була піддана повному одержавленню та потрапила під тотальний партійно-ідеологічний контроль.У дисертації робиться висновок про те, що унормування професійної діяльності пам’яткоохоронців у радянській Україні відбувалося як під впливом «зовнішніх» чинників, так і з урахуванням бачення фахівцями засад власної діяльності. У спеціальному законодавстві, що регулювало охорону історико-культурного та природного надбання УСРР простежується республіканська специфіка. Порівняно нетривалий період «коренізації»/ «українізації» та часткової лібералізації суспільно-політичного життя в радянській Україні мав виразну кореляцію із безпрецедентною активізацією студіювання вітчизняної старовини в 1920-ті роки. Встановлення тотального партійно-ідеологічного контролю над усіма сферами суспільно-політичного життя спричинило зміну культурних практик та злам норм професійної етики, в тому числі – у середовищі вітчизняних пам’яткоохоронців.Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в процесі створення узагальнюючих праць з історії України, історії української культури, у процесі підготовки навчальних посібників, розробці навчально-методичних комплексів з основ пам’яткознавства для вищих навчальних закладів.^UNovak O. Standardizing the Professional Activity of Monument-Protection Workers in the Soviet Ukraine (1919 – the 1930s). Qualifying scientific work: a manuscript. The dissertation for the Doctor of Philosophy’s degree, the 032 speciality – “History and Archeology”. – V. N. Karazin Kharkiv National University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2023. The dissertation is devoted to the study of prerequisites for the preparation and implementation of the legal framework that regulated the sphere of monument-protection activities in the Soviet Ukraine in 1919–1930s. The studying of these processes is carried out in the socio-cultural context, which made it possible to follow the influence of the "pivotal period" and the "Cultural Revolution" on society's attitude to the heritage of the past. The actual value of the topic is explained by the need for learning the features of the formation of the conceptual field and the processes of "professionalisation" of the activities of researchers of the historical and cultural heritage. The purpose of the study is to characterise the process of standardising the professional activity of monument-protection workers in the Soviet Ukraine in the period from 1919 to the 1930s.The scientific novelty lies in the fact that for the first time in historiography, it has been suggested using a discourse approach to consider the formation of the monument-protection conceptual field in the scientific environment of researchers of Ukrainian historical and cultural heritage and the debate on the identity of the Ukrainian treasures. This approach made it possible to establish the main turning points in the process of formation of the conceptual field and changes in the attitude to the concept of the originality and uniqueness of the material and spiritual culture of the Ukrainian people. The application of the modernist approach of deconstruction of ideas on traditions, introduced by E. Hobsbawm, enabled a new way of understanding of the process of formation of the stylistics of Ukrainian national-romantic modernism through the new "research treaties". In particular, the connection between the studying of national treasures and the development of the artistic decorative techniques of the artists of Naddniprianska and Western Ukraine at the beginning of the XX century has been proved.The methodological basis of the research is an interdisciplinary approach. General scientific and special scientific methods were used to study the features of the standardising the monument-protection activities in the Soviet Ukraine during the period of 1919–1930s. In order to study the process of preparation and implementation of measures for the preservation of historical and cultural heritage in the interwar Soviet Ukraine, the methods of sociology, psychology, law and certain interdisciplinary fields of humanitarian knowledge were applied.The conclusion has been made that standardising the monument-protection research activities by the state institutions is an essential element of the "professionalisation" of scientific activity and the creation of professional communities. Each of the communities, in addition to formal prescriptions, has the corresponding "professional ethics" of activity. The monument-protection workers in the Soviet Ukraine (1919 – 1930s) were no exception. In the special legal framework that regulated the protection of the historical, cultural and natural heritage of the Ukrainian Socialistic Soviet Republic, republican specificity can be traced. The relatively short period of "Corenisation"/"Ukrainisation" and partial liberalisation of the social and political life in the Soviet Ukraine had a clear correlation with the unprecedented intensification of the study of national heritage in the 1920s. According to the research, with the establishment of Stalin’s totalitarian regime and ideological control, the professional ethics of monument-protection intellectual community is "ousted" by the principle of expediency (by the state and ideological structures) and the estimated need for surviving (by the monument-protection research workers). The "Policy of memory" and "amnesia" implemented by the Stalin’s totalitarian regime in the wake of the "Cultural Revolution" and the "Great Terror" did not allow to preserve the objects of historical and cultural heritage and ethical norms of the intellectual community (partially implemented in the monument-protection legislation in the relatively liberal 1920s).The practical significance of the dissertation research is that its results can be used in the process of creating general works on the history of Ukraine, the history of the Ukrainian culture, in the process of preparing training manuals, developing educational and methodological complexes for higher educational institutions on the basis of monument-protection studies.

Жовта І. І. Колектив Київського інституту шляхетних дівчат в організації повсякдення вихованок (ХІХ – перші десятиліття ХХ ст.) ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі 03 Гуманітарні науки за спеціальністю 032 Історія та археологія ‒ Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Міністерства освіти і науки України. ‒ Київ, 2023.Дослідження ролі колективу в повсякденні вихованок Київського інституту шляхетних дівчат важливе для розуміння особливостей умов перебування в закритому закладі освіти й роботи різних категорій дорослих над тим, щоб забезпечити вихованок необхідним, а також – розвіювання міфу про досконалість такої системи навчання, розуміння контексту епохи, побуту привілейованих верств, їхнього життя у губерніях Південно-Західного краю Російської імперії. Тому тема актуальна.Мета дослідження: охарактеризувати роль колективу в організації повсякдення вихованок Київського інституту шляхетних дівчат у ХІХ – перших десятиліттях ХХ ст.У дисертації висвітлено історіографію, джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження, діяльність колективу що забезпечення умов проживання вихованок, зокрема, облаштування простору, нагляд працівників за зовнішнім виглядом і харчуванням інституток, медичний догляд, а також участь у навчанні і повсякденних і святкових практиках дівчат.^UZhovta I. Collective of Kyiv Institute of Noble Girls in organization of everyday life of inmates (19th – the first decades of 20th centuries). Qualifying scientific work on the rights of a manuscript.Thesis for a scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 032 “History and archaeology” (03 – Humanities). ‒ National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”, Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2023.A study of the role of a collective in the daily life of pupils of Kyiv Institute of Noble Girls is important for understanding the specifics of conditions of being in a closed educational institution and the work of different categories of adults to provide pupils with necessary things, as well as dispelling a myth about a perfection of such an education system, understanding a context of an era, a life of privileged layers, their life in the provinces of the South-Western region of the Russian Empire. Therefore, a topic is relevant.The purpose of the study: to characterize the role of the collective in the organization of the daily life of the pupils of Kyiv Institute of Noble Girls in the 19th and first decades of the 20th century.Papers contain the historiography, source base, theoretical and methodological foundations of the research. Also, it highlights the activities of the staff that ensure the living conditions of the pupils, in particular, the arrangement of the space, the supervision of the workers over the appearance and nutrition of the institute girls, medical care, as well as participation in education and everyday and festive practices of girls.

На території України є значна кількість палеолітичних пам’яток, кожна з яких має велике значення для комплексного вивчення природних умов проживання давніх людей, а також для дослідження історії Землі та людства в цілому. У дисертаційній роботі наведено комплексну характеристику окремих палеолітичних стоянок регіону Північного Поділля, а саме пам’яток Тернопільської (Великий Глибочок І, Пронятин І, Ігровиця І) та Буглівської (Буглів V, Ванжулів І (Замчисько), Ванжулів VІІІ (кар’єр)) груп. Палеолітичні стоянки є об’єктами як історичної, так і природної цінності, оскільки вони містять різноманітні артефакти (наприклад, давні знаряддя, фауністичні рештки) і часто пов’язані з розрізами лесово-ґрунтових товщ, що досліджуються вченими комплексно, детально характеризуються археологія і стратиграфія. Культурні горизонти фактично є важливими стратиграфічними реперами і мають ключове значення в процесі розвитку та вдосконалення стратиграфічних схем. Велике значення для оцінки ролі у процесі збереження культурних шарів палеолітичних стоянок має також вивчення перевідкладення артефактів під впливом дельвіально-соліфлюкційних та палеокріогенних процесів. Палеолітичні стоянки як складні комплексні об’єкти потребують належного захисту та збереження, оскільки природна та культурна спадщина є національною цінністю для кожної держави. Діяльність у сфері організації захисту природних, культурних (включно з геологічними та археологічними) пам’яток є актуальним напрямом сучасних наукових досліджень в Україні та інших країнах світу. Згідно з українським законодавством, одним з основних етапів процесу організації охорони палеолітичних стоянок, як і в будь-якій країні світу, є поширення інформації про об’єкти спадщини. Для забезпечення інформування громадськості про такі об’єкти існує єдиний Державний реєстр нерухомих пам’яток України, який регулярно оновлюється та доповнюється. Органи місцевого самоврядування використовують інформацію з цього реєстру для організації подальших заходів щодо охорони пам’яток. Для включення пам’яток до реєстру проводиться інвентаризація об’єктів, яка включає в себе підготовку документів, визначених законодавством та їх подання до Міністерства культури та інформаційної політики України. Перелік цих документів передбачає, передусім, наявність паспорту пам’ятки, заповненого згідно зі зразком, затвердженим на державному рівні, а також інших охоронних документів, необхідних для комплексної характеристики об’єкта (облікової картку пам’ятки, історичної довідки та акту візуального обстеження або технічного огляду). Наступними важливими кроками в процесі організації охорони палеолітичної спадщини є забезпечення постійного моніторингу стану збереження цих об’єктів, встановлення охоронних знаків та інформаційних стендів для інформування місцевого населення про взяття територій стоянок під охорону (на сьогоднішній день тільки поодинокі палеолітичні стоянки Поділля позначені такими інформаційними стендами), а також заборона економічної діяльності в межах визначених охоронних зон. Доцільно також ініціювати використання палеолітичних стоянок для проведення наукових досліджень і організації навчально-пізнавальних екскурсій, що позитивно вплине на розвиток геотуризму та краєзнавства в регіоні, освітні процеси та розширення громадської свідомості в галузі охорони пам’яток природи та суспільства. На основі детальної характеристики палеолітичних стоянок Поділля як комплексних пам’яток природи та суспільства проведено паспортизацію та підготовку необхідних інвентарних документів для окремих об’єктів. Цей процес спрямований на включення шести стоянок (Великий Глибочок І, Пронятин І, Ігровиця І, Буглів V, Ванжулів І (Замчисько), Ванжулів VІІІ (кар’єр)) до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та ініціювання процесів організації їхньої охорони, що можна вважати основними практичними результатами досліджень, проведених у ході роботи над дисертацією. Слід також зазначити, що на сучасному етапі деякі з перелічених вище палеолітичних стоянок вже включено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а саме Пронятин І, Буглів V (2010 р., пам’ятки місцевого значення), Великий Глибочок І (2009 р., пам’ятка національного значення). Проте через брак інвентарної документації для цих об’єктів їхній моніторинг та охорона не забезпечені органами місцевого самоврядування. У випадках, коли охорона та збереження палеолітичних стоянок не забезпечені належним чином, інтенсивна антропогенна діяльність та природні процеси поступово можуть призвести до втрати цінних матеріальних свідчень історії людства.^UIn Ukraine, there is a significant number of Palaeolithic sites, each of which holds great importance for the comprehensive study of the natural conditions of ancient human habitation and for the exploration of the Earth’s history and humanity as a whole. The dissertation provides a comprehensive characteristic of individual Palaeolithic sites in the North Podillya region, specifically the Ternopil group sites (Velykyi Glybochok I, Proniatyn I, Ihrovytsia I) and the Bugliv group sites (Bugliv V, Vanzhuliv I (Zamchysko), Vanzhuliv VIII (quarry)). Palaeolithic sites are objects of both historical and natural value, as they contain artifacts of ancient tools, faunal remains, and are often associated with the of loess-palaeosol sections, which are comprehensively studied by scientists, with detailed characterization provided in archaeology and stratigraphy. The cultural horizons effectively serve as important stratigraphic markers and play a crucial role in the development and refinement of stratigraphic schemes. The study of ancient processes of artifact redeposition during deluvial-solifluction and palaeocryogenic processes is also of great significance for assessing the role of preserving archaeological materials at Palaeolithic sites. Palaeolithic sites, as complex entities, require proper protection and preservation, as natural and cultural heritage is a national asset for every state. Activities in the field of organizing the protection of natural, cultural (including geological and archaeological) monuments are a relevant direction in modern scientific research in Ukraine and other countries worldwide. According to Ukrainian legislation, one of the fundamental stages in the process of organizing the protection of Palaeolithic sites, as in any country worldwide, is the dissemination of information about heritage objects. To ensure public awareness about such objects, Ukraine has a unified State Register of Immovable Monuments, regularly updated and supplemented. Local self-government authorities use information from this register to organize further measures for the protection of heritage sites and to inform the public. The inclusion of monuments in the register involves the inventory of objects, which includes the preparation of documents specified by legislation and their submission to the Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine. The list of these documents primarily includes a monument passport filled out according to the approved state sample, as well as other protective documents necessary for a comprehensive characterization of the object (a record card for the monument, historical reference, act of visual inspection or a technical inspection report). Further important steps in the organization of Palaeolithic heritage protection include ensuring continuous monitoring of the preservation state of these objects, installing protective signs and information stands to inform the local population about the protection of site territories (currently, only individual Palaeolithic sites in Podillya region are marked with such information stands), and prohibiting economic activities within specified protective zones. It is also advisable to initiate the use of Palaeolithic sites for scientific research and educational excursions, positively influencing the development of geotourism and local history in the region, educational processes, and expanding public awareness in the field of nature and heritage preservation. Based on a detailed characterization of Palaeolithic sites in Podillya region as complex monuments of nature and society, the necessary inventory documents for individual objects have been prepared. This process aims to include six sites (Velykyi Glybochok I, Proniatyn I, Ihrovytsia I, Bugliv V, Vanzhuliv I (Zamchysko), Vanzhuliv VIII (quarry)) in the State Register of Immovable Monuments of Ukraine and initiate the process of organizing their protection and preservation. These can be considered the main practical results of the dissertation research. It should also be noted that at the present stage, some of the Palaeolithic sites listed above are already included in the State Register of Immovable Monuments of Ukraine, namely Proniatyn I, Bugliv V (2010, monuments of local importance), Velikyi Glybochok I (2009, a monument of national importance). However, due to the lack of inventory documentation for these objects, their monitoring and protection are not ensured by local self-government authorities. In cases where the protection and preservation of Palaeolithic sites are not adequately ensured, intensive anthropogenic activities and natural processes can gradually lead to the loss of valuable material evidence of human history.

Подлужний А.С. Підприємства Дніпровського промислового комплексу як продуценти історичних джерел (1927 – 1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – історія та археологія. – Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2023.У науковому дослідженні здійснено аналіз комплексу історичних джерел, які утворилися внаслідок діяльності промислових підприємств (ПП) металургійної та енергетичної галузей м. Запоріжжя, т.зв. «Дніпровського промислового комплексу» (ДПК), від початку його будівництва в 1927 р. і до здобуття Україною незалежності (1991) включно.З’ясування потенціалу засвоєння історіографічної джерельної бази засвідчило наявність чотирьох тематичних блоків, перспективних для використання: 1) предметна історія будівництва, розвитку та відновлення ПП ДПК; 2) формування фондів заводських і державних архівів, створення та розвиток мережі заводських музеїв та комплектування фондів державних краєзнавчих музеїв; 3) глобальні і локальні історичні контексти, що є важливими для з’ясування інформаційного потенціалу історичних джерел, які продукувалися ПП.Актуалізовану джерельну базу дослідження складають документи, які дають ключ до розуміння умов та обставин продукування історичних джерел власне заводами: 1) законодавчі та нормативно-правові акти партійних і радянських органів УРСР/СРСР; 2) службово-організаційна та розпорядча документація, представлена постановами вищих керівних органів (партійних і державних); 3) тематичні археографічні публікації документальних джерел з історії ДПК; 4) публікації усних історій мешканців запорізького краю; 5) довідково-інформаційні видання та та музеографічні публікації; 6) періодична преса запорізького краю.Осягнення обставин творення генеральної джерельної бази, її подальші аналіз й інтерпретації стали можливими за рахунок застосування: 1) засадничих наукових принципів об’єктивності та історизму; 2) загальнонаукових методів класифікації, абстрагування, аналізу та синтезу; 3) загально-історичних методів: історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-генетичного; 4) спеціальних історико-джерелознавчих методів: архівної евристики, текстологічного аналізу, просопографії та біографістики, мікроісторії.Дослідження особливостей продукування документації промисловими підприємствами ДПК показало, що під час більшовицької індустріалізації 1920-х – початку 1930-х рр., відбулося адміністративне підпорядкування різних галузей промисловості України управлінським структурам місцевого та вищого рівнів. Економічна (виробнича) та соціальна діяльність запорізьких підприємств енергетики та металургії, відповідно, характеризується їх активними документаційними зносинами із багатьма контрагентами – радянськими та партійними органами, міністерствами УРСР та СРСР, що супроводжувалося продукуванням актових, діловодних, обліково-статистичних документів. У цих джерелах домінує інформація економічного та технічного характеру, яка не містить мало інформації для досліджень соціальної історії та повсякдення працівників ПП м. Запоріжжя. Виключенням є документація, щодо особового складу (кадрів), яка включає відомості щодо кількісного та якісного складу працівників, гендерної специфіки колективу, біографій конкретних осіб та представників соціальних мікрогруп. Лідером за інформативністю є такі різновиди: автобіографії, характеристики, особові листки (анекти) з обліку кадрів, трудові книжки. Діяльність ПП ДПК також сприяла, хоча й меншою мірою, створенню джерел оповідального жанру: спогади, щоденники, епістолярії. Їх тексти становлять перехідний варіант між службовим і приватним наративом, містять чимало радянських ідеологічних штампів, відзначаються високим рівнем авто-цензури авторів.Періодична преса промислових підприємств була для партійного та радянського керівництва запорізького регіону не тільки ЗМІ, але й інструментом агітації та пропаганди. Ці видання виникли внаслідок колективного керівництва промисловою галуззю з боку органів управління (заводські адміністрації) та самоуправління (профспілки), партійних/комсомольських організацій ПП. Переважали багатотиражні газети – «Дніпробудівець», «Дніпровський алюміній», «Дніпровський магній», «Дніпровський металург» та ін. Основна частина змісту кожного випуску цих часописів являла передруковку з центральних газет, із повідомленнями про розпорядження уряду та партії. Значний блок посідала виробнича тематика – висвітлення процесу виконання плану, ходу соціалістичних змагань, критиці й розбору причин відставання. Решта публікацій обслуговувала комплекс заходів влади із перетворення запорізьких робітників на «рушійну силу» режиму. Він полягав у: 1) конструюванні в регіоні нової надетнічної (радянської) та соціальної (робітничої) ідентичності; 2) русифікації (під виглядом інтернаціоналізму); 3) насаджувані молоді цензурованих естетичних уподобань; ...^UPodluzhny A.S. Enterprises of the Dnipro industrial complex as producers of historical sources (1927-1991). – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 032 – history and archaeology. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2023. The scientific study analyzed a complex of historical sources that were formed as a result of the activity of industrial enterprises (PP) in the metallurgical and energy sectors of the city of Zaporizhzhia, the so-called "Dnipro industrial complex" (DPK), from the beginning of its construction in 1927 until Ukraine gained independence (1991), inclusive. Elucidation of the potential of assimilation of the historiographic source base proved the presence of four thematic blocks promising for use: 1) subject history of the construction, development and restoration of the DPK PP; 2) formation of funds of factory and state archives, creation and development of a network of factory museums and completion of funds of state local history museums; 3) global and local historical contexts, which are important for clarifying the informational potential of historical sources produced by PP. The updated source base of the research consists of documents that provide the key to understanding the conditions and circumstances of the production of historical sources by the factories themselves: 1) legislative and regulatory acts of the party and Soviet bodies of the Ukrainian SSR...

У дисертації розв’язується проблема наукової реконструкції та джерелознавчої актуалізації документальних комплексів служб Альфреда Розенберґа у структурі Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини: Зовнішньополітичного відомства (1933–1942) та Cлужби Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням (1934–1945). Для цього охарактеризовано систему політико-ідеологічних поглядів А. Розенберґа як світоглядну доктрину націонал-соціалізму, її вплив на організацію та зміст діяльності його партійних служб, склад і зміст створених ними документальних архівних комплексів, більша частина яких нині зберігається у Федеральному архіві Німеччини та у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Визначено їхню джерелознавчу репрезентативність, повноту, взаємопов’язаність, компліментарність. Проаналізовано структуру та функції цих служб Розенберга у НСДАП, методи їхнього впливу на формування колективної свідомості німецького народу через діяльність в галузі культури (література, театр, музика, образотворче мистецтво тощо) і науки (історія, археологія, етнографія та ін.), контролю за системою освіти та ідеологічного виховання у НСДАП, їхню видавничу діяльність, висвітлено внесок співробітників цих служб у розробку різних аспектів ідейної основи націонал-соціалізму. Визначено, що було два основних етапи існування служб А. Розенберґа у НСДАП, пов’язані з двома історичними періодами. Перший охоплює 1933–1939 рр., коли відбувся прихід нацистів до влади у Німеччині, була розгорнута підготовка її до зовнішньої експансії; другий – роки Другої світової війни (1939–1945 рр.). Перший характеризується визначенням структури і функцій цих служб, розширенням їхнього штату, розвитком напрямів їхньої діяльності. Приватну канцелярію Розенберґа було перетворено на його партійну канцелярію і почалося формування її діловодного архіву, де з роками було зібрано документи про широку діяльність Розенберґа та його публікації. Зовнішньополітичне відомство та Служба Уповноваженого у цей час займалися поглибленням ідей Розенберґа, їх опрацюванням для подальшої практичної реалізації, а також намагалися встановити ідеологічний контроль не лише у НСДАП, а й поширити його у суспільстві. Другий етап пов’язаний з періодом Другої світової війни, коли ідеологічна робота служб Розенберґа поширюється на Вермахт і окуповані нацистами території, але розповсюдження ідеологічної доктрини продовжується вже з урахуванням нових обставин. Виникають нові форми використання наукових досліджень для ідеологічної боротьби на окупованих територіях. Зросло значення Служби Уповноваженого, оскільки АПА згорнуло свою діяльність на межі 1942–1943 рр. Велася масштабна лекційна пропаганда націонал-соціалістичних ідей через спеціально створені лекторії, виставкову діяльність, що розкривала велич Німеччини через її історію, культуру і мистецтво, робота з молодіжними, жіночими та робітничими товариствами Німеччини, якими опікувалася НСДАП і які перебували у сфері діяльності служб Розенберґа. Спеціальні відділи Служби Уповноваженого готували методичні матеріали щодо підготовки лекцій і виставок, різних культурних та політичних заходів.Встановлено, що ці партійні структури А. Розенберґа були пов’язані між собою, тому документи, створені ними в результаті їхньої діяльності, утворюють цілісну документальну систему. Зв’язковою ланкою у системі цих служб була Канцелярія Розенберґа що виконувала організаційні та координуючі функції. Значна частина її фонду складається з праць самого А. Розенберґа, біографій та бібліографії за різні роки, чернеток його статей, публічних виступів тощо – все це збирали та упорядковували співробітники Канцелярії. Другу велику частину складає різноманітне листування.Охарактеризовано співпрацю Служби Уповноваженого з Вермахтом в галузі політичного навчання військовослужбовців, а також зміни тематики нацистської пропаганди під час війни: її трансформації в бік антибільшовистської та світової єврейської загрози, антиамериканізму та інших світових політичних та ідеологічних течій, розвиток досліджень історії, політики, економіки та культури окупованих країн для широкого використання у пропаганді нацистської ідеології, поширення теми критики радянського більшовизму у військовій адміністрації на окупованих територіях, а також серед чиновників цивільного управління. Висвітлено окремі ідеологічні аспекти діяльності Оперативного штабу Розенберґа та Міністерства окупованих східних територій у їхньому зв'язку з діяльністю Служби Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням, спростовано деякі усталені погляди щодо незначної ролі А. Розенберґа та його служб у внутрішній та зовнішній політиці Третього райху.^UThe dissertation addresses the problem of scientific reconstruction and source-critical actualization of documentary complexes of Alfred Rosenberg's offices within the structure of the NSDAP: the Office of Foreign Affairs (Außenpolitisches Amt der NSDAP) (1933–1942) and the Office of the Fuehrer’s Commissioner for the Supervision of the entire intellectual and ideological schooling and training of the NSDAP, referred to in the research as the Commissioner's Office (Beauftragter des Führers für die gesamte geistige und weltanschauliche Erziehung der NSDAP) (1934–1945), along with some associated societies and unions, notably the Nordic Society and the Fighting League for German Culture.The historiography of the problem and its source base are considered. The composition and content of the Rosenberg’s NSDAP offices documentary archival complexes, which were dispersed across various countries after the war and have been recently returned to the German Federal Archives, are analyzed, and their documentary complexity, source-representativeness, completeness, interconnectivity, and complementarity are determined. The main milestones of A. Rosenberg's party-political career and his essential works ("The Future Path of German Foreign Policy" (1927), "The Myth of the 20th Century" (1930)) are highlighted.Rosenberg`s complete ideological system and the components of the worldview doctrine of National Socialism aimed at building a new "national state" and its struggle against the enemies of National Socialism (Freemasonry, Judaism, Bolshevism, liberal values, etc.) for the revival and purity of the Nordic race and the conquest of "living space," are characterized. Regarding foreign policy activities, attention was paid to some diplomatic aspects of war preparation, including neutralizing European states regarding the remilitarization of Germany, propagating National Socialist ideology abroad, and information provision about the political and economic state of various countries on the brink of the war. The influence of A. Rosenberg's ideological doctrine on the organization and content of his offices, their structure and functions, the introduction of its practical implementation in the worldview of the German people, the methods of influencing the formation of the collective consciousness through extensive publishing (monographs and collections of works, own newspapers, serial publications), and socio-cultural activities in the NSDAP, public and state institutions of the Third Reich in the fields of culture (literature, theatre, music, fine arts, etc.) and science (history of Nordic and other races, philosophy), as well as pedagogical activities (the Diplomatic School and the organization of the Higher School as the NSDAP university), and control over the education system and ideological training in the NSDAP through the preparation of methodological recommendations, instructions, and lecture courses, are revealed.The circle of the most important employees of the offices, as well as the contribution of Nazi figures to the development of various aspects of the ideological foundation of National Socialism and the means of its implementation in foreign policy activities and the domestic political life of Germany in the second half of the 1930s and during the Second World War, are established.The ideological aspects of the activities of the Rosenberg’s Special Task Force (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg) and the Ministry of Occupied Eastern Territories are highlighted in their connection with the activities of the Führer's Commissioner's Office in the field of National Socialist education, the confiscation of a wide range of ideological sources, library and archival collections, the creation of libraries (Western and Central libraries of the Higher School), Rosenberg’s Eastern Library, the library of the Institute for the Study of the Jewish Question, the Cultural-Political Archive, ideological purges of libraries in occupied territories, and the selection of materials for use in anti-Bolshevik propaganda.Some established views on the insignificant role of A. Rosenberg and his offices in the domestic and foreign policies of the Third Reich, aimed at implementing the ideas of National Socialism, their ideological contribution to the preparation of the Second World War and the occupation, are refuted. The documents involved in the Nuremberg Trials and the articles of accusation that determined the verdict of the International Military Tribunal are examined. The documentary complexes reflect the structure, functions, and directions of activities of Rosenberg’s offices in the NSDAP in both the domestic and foreign policies of Germany. They are characterized by integrative completeness, which lies in the theoretical and practical implementation of various components of National Socialist ideology in its systematic nature and significant contribution to the ideological preparation of the Second World War.