Проведено комплексне дослідження феномена нації, подальший розвиток якого визначається складною взаємодією об'єктивних і суб'єктивних чинників його функціонування. Встановлено, що суттєвим чинником формування нації є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно нації як спільноти, що є для особи простором її існування та розвитку. Досліджено процес ідентифікації особи як механізм її соціалізації та становлення суб'єктивності у взаємозв'язку з процесами націєтворення, визначено детермінанти формування громадянської ідентичності за умов полікультурного суспільства, показано його роль у націєтворчих процесах. Встановлено, що детермінантами самоідентифікації більшості громадян України є їх регіональна та етнічна складові. Виявлено, що причиною виникнення даного явища посткомуністичної трансформації, що є не стільки процесом економічних і суспільно-політичних змін, скільки трансформацією багатовимірних соціальних і громадянських ідентичностей широких верств населення, доведено пріоритетність суб'єктивних чинників націєтворення, позитивний ефект яких пов'язаний з толерантністю, лояльністю, солідарністю, несприйняттям ксенофобії та шовінізму. Зроблено висновок, що лише поєднання у процесі націєтворення етнокультурного плюралізму та загальногромадянської рівності є домінантою консолідації української політичної нації та фактором забезпечення безпеки держави.

  Скачати повний текст

Уперше досліджено творчість М.Костомарова системно, у контексті націєтворчо-культурницької ідеї. У зв'язку з суспільно-політичними реаліями доби другої половини XIX ст. розкрито параметри і духовний зміст діяльності вченого й митця, який формував українську національну спільноту. Вивчено параболічні історіософські мотиви, героїчні характери у творах М.Костомарова. Показано моральний універсалізм повісті "Сорок років", прогностичність антиутопії "Скотський бунт", антитоталітарний пафос прозових ("Кудеяр", "Син", "Холоп"), драматичних ("Кремуцький Корд") та інших творів. Проаналізовано публіцистику М.Костомарова як естетичне явище, здійснено її системне дослідження у контексті всієї творчої спадщини митця. Обгрунтовано необхідність уведення до українського літературного контексту XIX ст. російськомовних творів письменника. Зроблено висновок щодо багатогранності творчості М.Костомарова як фундаментальної в українській літературі, історіософії, фольклористиці, літературознавстві. Відзначено, що провідним чинником доробки митця є націєтворення, продовження діяльності Т.Шевченка щодо розбудови чуття, "моральної одності" (М.Грушевський) українців та їх самодостатності.

  Скачати повний текст

За допомогою методу просопографії охарактеризовано соціальну структуру керівництва народовського руху. Розкрито джерела світогляду та ідеологію народовців, що грунтувалась на принципах націоналізму та лібералізму, погляди на націю та націєтворення. Простежено формування організаційної мережі народовських товариств, зокрема, "Народної Ради", розглянуто форми її діяльності. З'ясовано взаємодію українофільської течії Наддніпрянщини та галицьких народовців. Запропоновано періодизацію політичної діяльності "народної" партії, а також галицько-наддніпрянських відносин даного періоду.

  Скачати повний текст

Проаналізовано національну ідентичність, визначено її зміст і розкрито структурно-функціональну роль у націєтворчому процесі в широкому контексті політичних, економічних і соціокультурних трансформацій глобалізованого світу. Обгрунтовано, що глобалізація як якісно новий етап природно-історичного розвитку людства послаблює національні структури на різних рівнях їх вияву: державному, національно-етнічному, індивідуальному, змінює спосіб ідентифікації подій і явищ учасниками глобального суспільства. Зазначено, що національна ідентичність за умов глобалізації стає динамічнішою, ніж у традиційному суспільстві, змінюється її структура та внутрішній зміст. Доведено, що національне як альтернатива глобалізації проявляється в множинній, гібридній та одночасно фрагментованій ідентифікації індивідом себе з національно-культурними світами, які межують і взаємодіють між собою. У контексті становлення глобального комунікативного простору, процесів глобальної міграції та маргіналізації розглянуто ідентифікаційні практики, окреслено перспекиви національних держав і національного суверенітету за умов глобалізаційних трансформацій, досліджено формування транснаціональних (наднаціональних) ідентичностей. Визначено чинники та механізми формування і трансформації української національної ідентичності у глобалізованому світі, з'ясовано детермінанти оптимізації процесів націєтворення, а також проаналізовано ідентифікаційні практики в культуротворчому просторі української діаспори. Сформульовано й аргументовано положення щодо необхідності для України розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

  Скачати повний текст

На основі міждисциплінарного підходу досліджено вплив етнонаціональних чинників на процеси українського націєтворення, розроблено критерії поліетнічності суспільства, вказано на актуалізацію іноетнічного чинника як самостійного комплексного явища в суспільному житті країни загалом і в націєтворчих процесах зокрема. У контексті національного характеру українців, персоніфікованого прояву етноментальності розглянуто ментальність української еліти, світоглядні засади самоорганізації національного буття. На основі врахування етнонаціональних чинників з'ясовано перспективні моделі національного самовизначення українського народу: поліцентричну, яка грунтується на різнокомпонентності українського суспільства та культивуванні плюралізму в усіх його сферах, та етноцентричну, яка обумовлена націєтворчою роллю титульного етносу та домінуванням у суспільній організації української традиції.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розв'язуванню актуальної і практично важливої проблеми формування культури способу життя учнівської молоді. Окреслено науково-теоретичні основи формування культури способу життя в контексті цивілізаційного та культурологічного підходів з урахуванням особливостей українського націєтворення. Наголошено, що спосіб життя особистості детермінується комплексом проблем: економічних, соціальних, демографічних, екологічних та інших, що визначає форми самоствердження (позитивні та негативні) особистості. Спосіб життя розглядається як індивідуально-практична характеристика засвоєної культури, яка, у свою чергу, є визначеним еталоном способу життя особистості. Визначено змістову сутність культури способу життя учнівської молоді через уточнення поняття «культура способу життя» як рівня вдосконалення різноманітних сфер людського життя і діяльності, в яких подані гідні умови життя носія (або суб'єкта способу життя), що постійно змінюються, а своєрідним фундаментом ціннісної орієнтації і мотивації поведінки виступають моральні цінності, що апелюють до вільного вибору особистості і підкріпляються внутрішньоособистими формами самоконтролю та самоствердження» та виокремлення інших основних понять (культура, спосіб життя, здоров'я, діяльність, соціальний добробут, здоровий спосіб життя); критерії і показники культури способу життя учнівської молоді.^UThis thesis is dedicated to solving the topical problem of practical importance regarding forming the culture of student youth's way of life. It has been emphasized that Ukrainian culture as a holistic system of humanistic content forms the creative self-awareness of Ukrainians as a nation and a component of world civilization. Culture should be considered in the context of material and spiritual production, inclusion in the sphere of interethnic spiritual synthesis and interaction, an integral component of which is education. This ensures the integrity of cultural development of the nation, state, noosphere. The scientific and theoretical bases of forming the way of life culture in the context of civilization and culturological approaches, including features of the Ukrainian nation-building, have been outlined. The way of life has been considered as an individually-practical characteristic of the acquired culture, which, in its turn, is a certain standard of individual's way of life.The semantic essence of the culture of student youth's lifestyle has been determined by clarifying the concept of "the lifestyle culture" as a level of improvement of various spheres of human life and activity, which presents decent living conditions of the subject of lifestyle. The basis of orientation and behavior motivation are moral values that appeal to the free choice of personality and are supported by intrapersonal forms of self-control and self-affirmation" and the separation of other basic concepts; criteria and indicators of the culture of student youth's lifestyle.Integral indicators of a way of life have been outlined: actions of the subject of activity, culture of the way of life, social well-being. The peculiarities of the national character in its projections have been determined, which specify the special dimension of life, form the way of life and, accordingly, the culture of the way of life in a particular social community.The peculiarities of the formation of the culture of student youth's lifestyle in the second half of the twentieth century in the Soviet (1959-1991; subject-content aspect) and post-Soviet (1991-2002; functional aspect) era with extrapolation of productive experience have been characterized in order to implement it in modern educational institutions (sociocultural and information-communication aspect), which determined the expansion of the upper chronological limit. The first stage is represented by theoretical and practical achievements of Soviet teachers on the formation and maintenance of young people's healthy lifestyle, especially in educational institutions: the innovative system of health care by V. Sukhomlinsky (60-70s); scientific and practical research in the field of population health ("School of Scientific Foundations of Health" (I. Berezin, Y. Dergachev), 80s); I. Brekhman's research (concept of a new scientific direction - valeology, 90s) and others. Created at the Institute of Age Physiology of RAO (Russian Academy of Education) model of systematic integrated work to preserve and strengthen the health of students and teachers in educational institutions provided for the practice of organizing the activities of "schools of health" and consisted of six blocks: system, balance, creating success in education, development in education, complement, partnership. At the second stage, realization of the strategic purpose of education development in Ukraine became the leading activity on formation of culture of student youth's way of life – creation of viable system of continuous training and education, providing opportunities of spiritual self-improvement of the person, formation of intellectual and cultural potential as the highest value of the nation and introducing such an activity to educational institutions that would contribute to the preservation and strengthening of students' and teachers' health by creating an appropriate social and physical environment, purposeful work on the formation of valeological consciousness and a healthy lifestyle.Sociocultural and information-communication aspect of forming a culture of health and the formation of a healthy educational environment involves active promotion of a healthy lifestyle, education of a conscious attitude to their own health and the health of others as the highest social value through cross-sectoral and professional activities of educational institutions. The development of Ukrainian pedagogy in the second half of the twentieth century has been outlined for the first time, particularly in the field of forming a culture of student youth's lifestyle for implementation in educational institutions of Arab countries (in particular, Jordan); recommendations for the rehabilitation of student youth's health have been offered.

Монографію присвячено українській прозі першої половини XIX століття в антропологічному вимірі. Її осмислення з позиції культурного вибуху, мінливості канону, перехідності художньої системи спонукало автора до виходу за межі власне літературознавчої методології. Історико-міфологічні проєкції, міжнаціональні аналогії, мовно-етнічні екскурси потребують опертя на синергетичну концепцію культури. Застосування теорії культурного трансферу і тезаурусного підходу сприяє вивільненнюукраїнської літератури зі завузьких меж етнографічного прочитання, з лабет старомодності, локальності, надмірної соціологізації, народницького пафосу. Сучасні підходи створили підґрунтя для нівеляції затертих уявлень про її відрубність, хуторянство, відсталість, як і, буцімто, властиву їй провінційність і маргінальність, які насправді були творчо продуктивними стратегіями модерного письма. Системно вивчено поступ новочасної літератури від її народження, досвітків до усталення канону, заґрунтованого на багатоманітному наповненні слова, палімпсестності його історичних сенсів, відкритості до діалогу традицій з новаторством. Принципово новий погляд на першопочаток українського письменства в контексті культурної історії літератури проливає світло на його модерність, зв’язок із процесами націєтворення в умовах гібридизації, розколотої ідентичності і «заблокованої культури».Проаналізовано антропологічні коди національного простору як гетерогенної і надзвичайно рухливої категоріїновоїукраїнської прози. Простежено щільний зв’язок утілених у текстових структурах культурних універсалій з художніми просторовими моделями означеної доби. Співвіднесену з ними сферу емоцій висвітлено в контексті нового історизму, що уможливлює висновок про їх багатошаровий палімпсестний характер і роль у транс- і міжтекстовій взаємодії. Продемонстровано можливості крос-культурного аналізу української прози першої половини XIX століття, зокрема на рівні вивчення жанрів, мистецької урбаністики, мовних кодів тощо. Зроблено висновок про творчу здатність українського літературного канону до самооновлення в складних діалогічних взаєминах культурного трансферу.^UThe dissertation is devoted to Ukrainian prose of the first half of the 19th century in an anthropological dimension. Its interpretation from the point of view of the "cultural" explosion, the variability of the canon, the transience of the artistic system prompted the author to go beyond the literary methodology itself. Historical-mythological projections, international analogies, language-ethnic excursions need to be based on a synergistic concept of culture. The application of the theory of cultural transfer and the thesaurus approach contributes to the liberation of Ukrainian literature from the narrow framework of ethnographic reading, from the shackles of old-fashionedness, locality, excessive sociologization, and populist pathos.Modern approaches make it possible to avoid worn-out ideas about its remoteness, rurality, and backwardness, to remove from it the robes of provincialism and marginality and turn them into creatively productive properties of modern writing. The progress of modern literature from its birth, dawn to the establishment of a canon based on the multilevel of the word, the palimpsest of its historical meanings, openness to the dialogue of traditions is reproduced. A fundamentally new look at the origins of Ukrainian writing in the context of the cultural history of literature sheds light on its modernity, the connection with the processes of nation-building in the conditions of hybridization, split identity and "blocked culture".It is proven that the anthropological factors of the national space contribute to the understanding of the text as a kind of experiment, a dialogue with the world within the limits of the author's concepts of reality, a modern reinterpretation of the cultural archaic, the translation of the tradition in a new literary and artistic consciousness. The analysis of the works of Ukrainian novelists of the first half of the 19th century proves that most often the exchange of human experience and the meeting of worldviews takes place in a ritual, in the field of intersection, borderland, the embodiment of the "psychology of nations" and initiation, the birth of a new identity. The texts selected for analysis demonstrate this topic in a concentrated manner, at the level of story-creating, genre factors, the special substance of the word, the texture of artistic writing. These characteristics shed light on the inherent works of H. Kvitky-Osnovyanenko's encyclopedic lapidary and complete immersion in the element of custom and ethnography as indispensable components of the recreated ritual of Ukrainian hospitality. The text is included in the mechanism of coding by tradition, which is manifested in the relevant norms and rules, precedents and canons. They illustrate the clash of old-world and modern culture, Cossack autonomy and imperial assimilation, fusion, false Europeanization, etc. Comparing the distorted models of cultural behavior in H. Kvitka-Osnovyanenko and M. Gogol allows us to see in the ritual also an inversion, the destruction of the horizon of the reader's expectations with the help of the poetics of the absurd, the successive debunking and nullification of the previous events. From the point of view of transfer, the fair is indicative as the embodiment of the intersection of folk archaism and cultural innovations.The prospects of applying the methodology of cultural transfer are related to the development of an anthropological history of Ukrainian literature of the first half of the 19th century in the range of intercultural and interdisciplinary relations. The study of anthropology of space, literary urbanism will contribute to the creation of a complex history of ethological genres, their reading in a cultural and civilizational context. Meanwhile, the analysis of sensitivity in the future can become the basis for a complete psychohistory of Ukrainian classics, and the category of national narrative will allow deepening the mutual influences of language and nation in the study of the history of speech genres of a specific literary period.