Вивчено процеси масообміну клітин кісткового мозку та кордової крові з оточуючим середовищем на основних етапах кріоконсервування та встановлено зв'язок даних процесів із пошкодженням клітин унаслідок дії основних факторів кріопошкодження: внутрішньоклітинної кристалізації, дегі- та регідратації. За допомогою методів світлової мікроскопії, фізико-математичного моделювання, кріомікроскопії визначено особливості осмотичної поведінки клітин кісткового мозку миші та кордової крові людини на усіх основних етапах кріоконсервування (експозиція клітин у кріозахисному середовищі, охолодження, заморожування та відтавання, видалення кріопротектора з клітин). Виявлено параметри, що визначають процеси масопереносу води та кріопротекторів ДМСО, 1,2-пропадіолу, гліцерину у системі клітина - оточуюче середовище, що зумовлюють кріозахист і кріопошкодження. З використанням методів суправітального прокрашування, аналізу кількісного та якісного складу клітинних суспензій, адгезивної здатності та фагоцитарної активності встановлено припустимі межі зміни об'єму клітин, що не призводять до падіння їх життєздатності.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні технологічні фактори, що впливають на одержання та культивування поза організмом тотипотентних клітин миші. Визначено умови й удосконалено методи одержання та довгострокового культивування ембріональних фібробластів миші, культуру яких використовують як фідерний шар для розвитку тотипотентних клітин ссавців. Запропоновано методи ефективного одержання клітин-попередників ЕСК. Розроблено новий спосіб трипсинізації ЕС-подібних клітин та ембріональних фібробластів миші. Доведено можливість довгострокового культивування ЕС-подібних клітин миші зі зберіганням їх недиференційованого стану. Модифіковано метод культивування тотипотентних бластомерів миші з метою збільшення ідентичного генетичного матеріалу. Наведено ілюстративний матеріал, що послідовно відображає всі стадії розвитку ембріональних фібробластів, ЕС-подібних клітин та ізольованих тотипотентних бластомерів миші у культурі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню механізмів набутої резистентності злоякісних клітин лінії L1210 лейкемії миші до дії протипухлинного препарату цисплатину. Встановлено, що клітини цієї лінії, які проявляють підвищену стійкісь до дії цисплатину, є резистентними до впливу трансформуючого фактора росту типу beta (ТФР beta). ТФР beta пригнічує ріст і індукує апоптоз у клітинах лінії L1210, але не в клітинах сублінії, резистентних до дії цисплатину. Причинами стійкості до впливу ТФР beta можуть бути знижена експресія в клітинах даної сублінії рецептора I типу ТФР beta та підвищена експресія білка Smad6 - внутрішньоклітинного інгібітора передачі сигналу цього цитокіна. Поява резистентності клітин лінії L1210 до дії цисплатину супроводжується змінами у складі глікопротеїнів клітинних мембран, підвищенням чутливості клітин до гіпертермії, а також підвищеною продукцією ТФР beta 1. Клітини лінії L1210 з підвищеною резистентністю до цисплатину зберігають чутливість до дії деяких рослинних лектинів, зокрема - аглютиніну 1 з омели.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що експресія мРНК PFKFB-2, PFKFB-3 і PFKFB-4, а також VEGF і Glut1 значно посилюється в злоякісних пухлинах грудної залози, легень та прямої кишки. Експресія PFKFB-4 виявлена в різних лініях трансформованих клітин, зокрема, простати, грудної і підшлункової залоз, печінки та легень. Розглянуто, що гіпоксія індукує експресію PFKFB-4 в різних лініях клітин, що ця індукція є HIF-зележною і опосередкована ідентифікованим залежним від гіпоксії елементом в 5'-регуляторній зоні гена. Виявлено три класи нових альтернативних сплайс-варіантів мРНК PFKFB-4 у клітинах людини та миші, визначено їх нуклеотидну послідовність. Зазначено, що більшість з них мають вставки в 6-фосфофрукто-2-кіназній частині або делеції в фруктозо-2,6-бісфосфататній частині, в наслідок чого альтернативний сплайс-варіант біфункціонального ферменту PFKFB-4 міг проявляти лише одну з двох активностей.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Виявлено та охарактеризовано нові білки партнерів кінази S6 рибосомального білка (S6K1) методом дріжджової двогібридної системи. В результаті проведеного скринування кДНК бібліотеки ембріонів миші ідентифіковано кДНК нового S6K1-зв'язувального білка - КоА-синтази. Вперше клоновано кДНК ген, що кодує КоА-синтазу. Доведено, що КоА-синтаза має дефосфоКоА-кіназну та фосфопантотенатаденілтрансферазну активності та каталізує два останні етапи біосинтезу КоА. Вперше показано, що КоА-синтаза взаємодіє з S6K1 в клітинах дріжджів та в клітинах ссавців. Встановлено, що С-кінцеві ділянки S6K1 та КоА-синтази залучені до утворення білкового комплексу. Продемонстровано мітохондріальну локалізацію КоА-синтази методами конфокальної мікроскопії та субклітинного фракціонування з використанням специфічних антитіл. Виявлено, що КоА-синтаза не є субстратом для S6K1 та встановлено відсутність взаємовпливу обох ферментів на їх активність. Обгрунтовано структурну роль даної взаємодії та виявлено її вплив на можливість S6K1 наближатися до мітохондрії з метою фосфорилювання її мітохондріальних субстратів.

  Скачати повний текст

Визначено ефективність способів заморожування незрілих ооцитів миші та корови у широкому діапазоні швидкостей охолодження нагрівання. Вивчено вплив складових етапів кріоконсервування на збереженість досліджених ооцитів з метою оптимізації даних етапів. Запропоновано спосіб заморожування незрілих ооцитів миші та корови, який передбачає застосування надвисокої швидкості охолодження-нагрівання та кріозахисного середовища, що складається з етиленгліколю та сахарози. Встановлено, що для заморожування незрілих ооцитів даних тварин за лінійним і експоненціальним режимами охолодження ефективним кріоконсервантом є 1,5 М розчин етиленгліколю. Виявлено, що скорочення часу попередньої витримки в 10 %-му розчині етиленгліколю перед перенесенням у середовище для заморожування не знижує рівень збереженості незрілих ооцитів миші та корови після заморожування-відтавання, це дозволяє уникнути попередньої еквілібрації як етап з повного циклу заморожування-відтавання. Показано, що за умов заморожування незрілих ооцитів миші та корови з надвисокою швидкістю охолодження-нагрівання та різних концентрацій кріозахисного середовища, яке складається з етиленгліколю та сахарози, ефективною є концентрація 53 %. У порівняльному аспекті проаналізовано методи кріоконсервування незрілих ооцитів зазначених тварин і складових етапів цих методів з використанням низьких, високих і надвисоких швидкостей охолодження-нарівання.

  Скачати повний текст

На підставі кількісного опису індивідуальної мінливості та міжвидових відмінностей за розмірами тіла та краніометричними (зокрема, мандибулярними та одонтометричними) ознаками охарактеризовано особливості чотирьох видів лісових мишей (S. uralensis, S. arianus, S. sylvaticus, S. tauricus) на території України: уточнено межі ареалів, описано географічні градієнти в мінливості, вікові зміни в їх зв'язку з міжвидовою алометрією, статевий диморфізм. Розроблено ідентифікаційні алгоритми, що дають змогу визначати видову належність лісових мишей за різними групами ознак (зокрема за сильно фрагментованим зубним матеріалом).

  Скачати повний текст

Встановлено механізми нуклеації та росту позаклітинних кристалів льоду в модельних біологічних розчинах, а також виявлено особливості реакцій широкого спектру біологічних об'єктів на фізико-хімічні явища, які супроводжують фазові переходи на етапах заморожування та відігрівання. Показано, що процес нуклеації льоду в біологічних розчинах практично повністю протікає за гетерогенним механізмом. Визначено, що в механізмі росту позаклітинних кристалів льоду та в механізмі формування позаклітинної кристалічної структури льоду різної дисперсності одночасно беруть участь нормальна та дислокаційна складові росту реальних кристалів. Виявлено існування критичних концентрацій кріопротекторів, за досягнення яких змінюється механізм, що пригнічує кінетичні характеристики льодоутворення. Рентгенографічно показано, що заморожування біологічних розчинів супроводжується формуванням дефектів в структурі льоду. Зазначено, що пошкодження сперматозоїдів людини за повільного заморожування (1 °С/хв) обумовлено рекристалізацією позаклітинної структури льоду. Показано, що найефективнішим засобом, що пригнічує поза- та внутрішньоклітинне льодоутворення за повільних швидкостей заморожування (5 °С/хВ) ембріонів миші ранніх стадій розвитку є поєднання попередньої поетапної дегідратації та насичення клітин проникаючим кріопротектором. Висвітлено, що для дослідженої низки H-спиртів існує кореляція між коефіцієнтом розподілу їх молекул між поза- та внутрішньоклітинним середовищем і формою еритроцитів.

  Скачати повний текст

З'ясовано механізми морфогенезу вад розвитку серця, обумовлених дією етанолу та ретиноєвої кислоти. Вивчено морфологічні перебудови, що призводять до формування вад серця в експериментальних моделях з використанням цих речовин. Кількісно оцінено структурні зміни в різних відділах серця - передсердях і шлуночках, міжшлуночковій і міжпередсередній перегородках, атріо-вентрикулярному каналі, конусно-стовбуровому відділі та клапанах серця - у разі формування вад розвитку серця в моделях, що відтворюють ураження нервового гребеня. Зіставлено механізми аномального морфогенезу у різних моделях. Проведено тривимірну реконструкцію нормально та аномально розвинутих ділянок серця зародків курки та миші. Одержано просторові уявлення про етапи формування різних вад серця, спричинених ушкодженням нервового гребеня. Здійснено зіставлення нормального кардіогенезу серця експериментальних тварин і людини. Визначено механізми аномального розвитку серця після дії етанолу та ретиноєвої кислоти, які взаємопов'язані з похідними нервового гребеня.

  Скачати повний текст

Досліджено морфофункіональні зміни гліальних клітин за умов розвитку дегенеративних процесів у різних ділянках центральної нервової системи. Встановлено, що під дією пошкоджуючих агентів під час демієлінізації за умов культивування клітин мозочка олігодендроцити й астроцити виконують фагоцитарну функцію. За умов експериментальної ішемії-реперфузії зафіксовано зв'язок між рівнем активації гліальних клітин і ступенем морфологічних змін нейронів, що відображає динаміку пошкодження нейронів гіпокампа після ішемії. Виявлено, що за умов антероградної дегенерації нейронів відсутність хемокіну рецептора CXCR3 у мікрогліальних клітинах обумовлює порушення їх функцій, зокрема, здатність до міграції у зону пошкодження дендритів. Доведено, що процеси активації мікроглії за умов антероградної дегенерації терміналей дендритів нейронів енторинальної кори в гіпокампі миші не залежать від різниці в експресії ліганду CXCL10. З'ясовано, що астроцити, які мають глутаматні рецептори, здатні одержувати синаптичні входи від нейронів у зоні СА1 гіпокампа. Зроблено висновок, що астроцити можуть брати безпосередню участь у функціонуванні нейронних мереж гіпокампа.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми одержання scFv-антитіл проти дифтерійного токсину, досліджено їх протективні властивості та можливості використання у діагностиці дифтерії. З неімунної та імунної бібліотек імуноглобулінових генів миші одержано методом фагового дисплею та охарактеризовано scFv-антитіла до дифтерійного токсину. Сконструйовано імунну бібліотеку кДНК імуноглобулінових генів мишей, імунізованих рекомбінантними аналогами A та B субодиниць дифтерійного токсину. Запропоновано універсальний підхід для детекції scFv-антитіл і їх комплексів з антигеном у імуноферментному аналізі. Висвітлено можливість використання одержаних scFv і їх похідних, об'єднаних з фрагментом стафілококового білка A, для виявлення дифтерійного токсину. Відібрано чотири антитоксичні scFv-антитіла, які здатні пригнічувати токсичні ефекти дифтерійного токсину, перешкоджаючи його проникненню до клітин-мішеней. Зазначено, що одержані scFv-антитіла можуть бути використані у діагностиці та терапії дифтерії.

  Скачати повний текст

Розроблено методи прижиттєвої діагностики олуланозу на базі мікроскопії змивів зі шлунка та біоптатів шлункової слизової. Встановлено, що неблагополучними щодо олуланозу є 63,63 % свинарських господарств Полісся та Лісостепу України, а вікова динаміка інвазії характеризується підвищенням рівня зараження з віком свиней. Виявлено, що джерелом олулан для свиней можуть бути собаки, коти, щури та миші. Під час розвитку олуланозного патологічного процесу встановлено супресію факторів імунобіологічного захисту, структурні порушення в печінці та холестаз. На підставі результатів визначення олуланоцидної активності універму та вивчення посттерапевтичних змін в організмі хворих на олуланоз свиней запропоновано схеми етіотропної та антгельмінтно-імуностимулювальної терапії (з використанням вірутрициду).

  Скачати повний текст

Встановлено, що P2X-опосередковані струми нейронів вузлуватих гангліїв пригнічуються опіоїдами в середньому на 50 % за 8 хв. Зазначено, що у 80 % нейронів пригніченню передує короткотривала потенціація протягом перших 2 - 3-х хвилин прикладання опіоїдів. P2X3-опосередковані струми в нейронах задньокорінцевих спинномозкових гангліїв також пригнічуються опіоїдами на 36 - 55 % залежно від структури опоїдного агоніста. Визначено, що передача сигнала між опіоїдними та P2X-рецепторами всередині клітини опосередковується кількома шляхами за участі G-білків. Встановлено, що ко-культивування нейронів вузлуватих гангліїв щурів з клітинами фібросаркоми миші лінії NCTC 2472 призводить до зміни опіоїдної чутливості нейрональних P2X-рецепторів залежно від кінетики їх десенситизації. Обгрунтовано, що під час ко-культивування зростає кількість нейронів з PX2 опосередкованими струмами, що мають повільну кінетику десенситизації та є малочутливими чи нечутливими до ендоморфіну-1.

  Скачати повний текст

Вивчено осмотичну поведінку ооцитів та ембріонів миші на різних етапах кріоконсервування та визначено транспортні параметри клітин. Показано, що стадія розвитку суттєво не впливає на значення коефіцієнта проникності плазматичних мембран ембріонів для молекул води. Не встановлено вірогідних відмінностей коефіцієнтів проникності мембран 1- та 2-клітинних ембріонів для молекул етиленгліколю (виміряних у розчинах 10 %-ої концентрації), і тільки для 8-клітинних ембріонів спостерігається тенденція до зниження цього показника. Установлено, що запліднення та стадія розвитку не впливають на коефіцієнт проникності плазматичних мембран ембріонів миші для молекул 1,2-пропандіолу у межах перших трьох дроблень. Обгрунтовано використання етиленгліколь-сахарозного кріоконсервувального середовища для заморожування чутливих до дії факторів кріопошкодження 2-клітинних ембріонів миші.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено вплив відсутності гена pttg на активацію T-лімфоцитів миші та на регуляторні системи клітин, які індукують імунну відповідь організму на патоген. Установлено, що нокаут по гену pttg зумовлює зниження рівня бласт-трансформації T-лімфоцитів миші у відповідь на активацію мітогенами та затримку цих клітин на стадії S-клітинного циклу. З використанням методів протеоміки ідентифіковано 18 білків, експресія яких вірогідно змінена в активованих T-лімфоцитах без гена pttg у порівнянні з активованими T-лімфоцитами дикого типу.

  Скачати повний текст

Встановлено, що здатність до дозрівання ооцита - формування першого полярного тільця - є кальцієзалежною та змінюється залежно від фази естрального цикла миші. За допомогою блокаторів кальцієвих каналів L- і T-типів (верапаміла та амілорида відповідно) показано, що у процесі формування першого полярного тільця на оолемі ооцита миші функціонують переважно канали T-типу, їх роль є більш вираженою на стадії еструсу. Встановлено роль кумулюсних клітин у дозріванні ооцита. Показано, що контакт ооцита з кумулюсними клітинами призводить до секреції останніми термостабільних, активуючих мейоз факторів, які паракринно ініціюють відновлення мейотичного дозрівання ооцитів мишей. Показано пригнічуючий вплив великих доз і стимулювальних малих доз антиоваріальних антитіл у разі застосування in vivo та in vitro на фолікуло- й ооцитогенез. Встановлено роль кумулюсних клітин у стимуляції відновлення мейозу ооцитами під впливом антитіл. Встановлено пригнічувальний ефект верапаміла на ооцитогенез, який дає підставу для ствердження, що цей препарат, який широко застосовується для лікування серцево-судинних захворювань, може посилювати ризик розвитку безпліддя.

  Скачати повний текст