Вперше у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві проведено систематизоване дослідження творчості видатного сучасного німецького письменника, лауреата Нобелівської премії 1990 р. Г.Граса в аспекті барокової парадигми. Проаналізовано "бароковість" художнього універсуму митця, його концепції мистецтва та історії, оригінальний літературний стиль і світогляд, синкретизм творчості, що привертають до нього увагу як до одного з найрепрезентативніших представників сучасного мистецтва. На підставі аналізу інтенсивної рецепції бароко в XX ст. висвітлено художньо-філософський образ бароко, який є основою для твердження про функціонування у сучасній культурі барокової парадигми. Досліджено наукове, філософське, естетичне, художнє зацікавлення Г.Грасом бароко, що обумовило утвердження "бароковості" як константи його індивідуальної художньої манери. На прикладі романів "Бляшаний барабан", "Палтус", "Траєкторією краба" та повісті "Зустріч у Тельгте" досліджено творче засвоєння письменником барокових засад, їх використання як інтерпретаційної системи сучасності. Розкрито суттєвий внесок письменника у структурування філософсько-художнього образів бароко та дійсності XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено життєвий і творчий шлях станіславського художника О.Сорохтея, виявлено обставини формування його світоглядних та художніх пріоритетів. На підставі вивчення біблійних циклів визначено стилістичні особливості творчого методу митця. Висвітлено аспекти духовно-етичних пошуків художника, встановлено вплив європейського мистецтва, зокрема, експресіонізму, на його творчість. Виявлено чинники формування експресіоністичної манери у творчості О.Сорохтея. Проаналізовано твори сакрального характеру, встановлено художні особливості та аналогії у зіставленні з творами спорідненої тематичної групи. Здійснено каталогізацію творів релігійної тематики. Простежено зв'язок творів художника з витоками народної творчості у контексті засобів художньої виразності. Впроваджено у науковий обіг групу маловідомих творів митця.

  Скачати повний текст

Проаналізовано витоки й особливості становлення офіційної ідеології принципату імператора Августа. Відзначено існування в епоху Пізньої республіки двох "ідейно-політичних" течій - optimates (або boni) та populares. Вказано, що притаманною рисою пізньореспубліканської ідеології була опора "оптиматів" та "популярів" на одні й ті ж самі традиційні цінності, у зв'язку з чим "традиціоналізм", "популяризм" та ідеологію "популярів" можна розглядати у рівній мірі як гіпотетичні основи для офіційної ідеології раннього Принципату. Показано, що Август на початку своєї політичної кар'єри та у 30 - 20-ті рр. до н.е. не використовував "республіканську" ідеологію. Він спирався на традиційні римські уявлення та поняття, широко застосовуючи пізньореспубліканську термінологію та політичні гасла, які використовувалися у політичній боротьбі епохи Республіки. Зазначено, що принцепс, прагнучи уникнути відродження опозиції під прапорами ідеології optimates усіляко підкреслював "популярне" звучання своєї агітації. Між тим, користуючись гаслами populares у невластивій їм манері та змінюючи їх внутрішній контекст і значення, Август за їх допомоги нав'язував римському суспільству ідеї одноособової влади.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано особливості історико-літературного періоду 1920 - 1930-х рр. і докладно проаналізовано етапи становлення та розвитку художнього мислення А.Любченка з використанням структуралістських і постструктуралістських методологічних засад, компаративного та дискурсивного підходів. Художній доробок А.Любченка (1899 - 1945 рр.) розглянуто в контексті 1920 - 1930-х рр. на матеріалі архівних документів, у порівнянні з творами письменників, близьких за манерою, а також тих персоналій та явищ, які стали причиною певних змін в естетичних орієнтаціях прозаїка. Зазначено, що еволюція письменника 1920 - 1930-х рр. є відображенням перспектив художнього мислення та певного зламу у творчих принципах, який був властивий переважній більшості митців того часу.

  Скачати повний текст

Вивчено характерні риси ідіостилю У.Самчука, вперше виконано аналіз романістики письменника на підставі епічних стильових домінант (епічності та властивостей хронотопу), що дає можливість охарактеризувати його творчість у традиції українських і світових літературних джерел, визначити оригінальність індивідуальної творчої манери, місце та роль його художньої спадщини в історії вітчизняної літератури ХХ ст. Проаналізовано твори митця, зокрема, "Волинь", "Кулак", "Марія", "Гори говорять!", "Ост", "Юність Василя Шеремети", "Чого не гоїть огонь", "На твердій землі".

  Скачати повний текст

Досліджено індивідуально-авторські манери синтаксичної організації художньої прози Івана Багряного, творчість якого репрезентує українську літературну мову першої половини XX ст. Визначено синтаксичні засоби мовної стилізації у ній. Проаналізовано мовлення автора та персонажів, способи їх взаємодії. Установлено актуалізатори естетичного вияву синтаксичних одиниць. З'ясовано функцію повторів і паралелізмів, роль сполучників в естетичній функції синтаксису.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення теоретико-літературознавчих праць та ідейного контексту художніх творів проаналізовано систему етико-естетичних поглядів У.С.Моема. Зроблено висновок про еволюцію світогляду письменника від "чистого мистецтва" до "масової культури" через періоди захоплення іраціоналізмом і натуралізмом. Встановлено, що основними етико-еститичними вимогами до масового читача У.С.Моема були принципи розважальності, доступності, простоти стилю та втішливості. Показано, що як представник загальнолітературної для Великобританії тенденції подолання вікторіанської спадщини У.С.Моем ставив перед собою художні вимоги ідентичні завданням модерністського мистецтва. У творчості У.С.Моема виявлено художню адаптацію для масового читача проблематики, сюжетного та персонажного планів модерністського мистецтва, що є раннім зразком худжнього синтезу, характерного для подальшого розвитку мистецтва XX ст. Показано, що співвіднесення творчості У.С.Моема з масовою культурою визначається етико-естетичними настановами, на які автор спирається у творчому процесі: використання стереотипів, моралізаторство, адресація узгальнень, а також уявлення про ідеальний текст, який повністю задовольняє запити та вимоги розважальності, цікавості, доступності та "втішності". Виявлено, що центральними для етико-естетичної системи У.С.Моема є питання сенсу життя, критерії моральності, пошук естетичного ідеалу, місце літератури у суспільтві та вплив творчої особистості митця на вибір теми. Встановлено, що етико-естетичні вимоги розважальності, зображення "пристрастей та інстинктів" і "драматизації дії" обумовили у творчості У.С.Моема зміну художньо-методологічних орієнтирів та художнього пошуку від "чистого мистецтва" до реалістичної манери та перехід письменника до формуваня етико-естетичних задач, характерних для канонів масової культури.

  Скачати повний текст

Досліджено роль текстових категорій та лінгвістичних одиниць лексичного та синтаксичного рівнів, що створюють жанрову специфіку детективної прози. Виявлено особливість розповідної манери як засобу створення емоційно-інтелектуального напруження. Виділено конкретні мовні засоби втілення темпоральної структури тексту, тобто зображуваного хроносу. Виділено і таксономічно структуровано тематичне поле часу, зіставлено два типи висловлювань, що реалізують у мовленні структуру складнопідрядного речення з when-клаузом. Доведено, що варіативність видо-часової парадигми дієслівних предикатів корелює передусім з функціонально-синтаксичною перспективою висловлювання, тобто його тема-рематичним членуванням.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне дослідження знакового образу-символу в українському символічному дискурсі. Доведено, що специфічними характеристиками знакового образу-символу є те, що він акумулює в собі ряд ознак: особливості стилістичного напряму, ментальну характеристику, національні особливості, індивідуально-авторську манеру письма, характеристику "аури часу". Даний висновок обгрунтовано та розвинено низкою конкретних теоретичних положень, зокрема уточнено визначення змісту поняття "символ" та вперше подано характеристику знакового образу-символу через порівняльний аналіз понять "архетипний образ" - "образ-символ" - "знаковий символ". Експліковано інтертекстуальні й індивідуально-авторські первні у знакових образах-символах. Виконано порівняльний аналіз українського та російського символічних дискурсів з позицій функціонування у них знакових символів. Здійснено аналіз знакових образів-символів як маркерів індивідуально-авторської манери письма, власних характеристик автора, його світоглядної позиції, вимог стилістичного напряму, наповненості часовими та національно-ментальними ознаками (через детальний текстологічний порівняльний аналіз знакових образів-символів у творах Карманського, Пачовського, Тичини та Блока).

  Скачати повний текст

Виявлено вплив різних літературних напрямів, течій і стилів на творчість І.Франка. На підставі аналізу літературно-критичної та художньої спадщини письменника з'ясовано причини, особливості та наслідки звернення митця до художніх систем романтизму, натуралізму, реалізму, імпресіонізму. Виявлено індивідуальні та національні особливості творчого методу І.Франка у зіставленні з тенденціями в тогочасному світовому літературному процесі. Доведено, що основною рисою творчої манери І.Франка є тяжіння до художнього синтезу. Спростовано перебільшене уявлення щодо опозиційного ставлення письменника до новітніх напрямів у мистецтві та твердження про неповноту українського літературного процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено стильову модель поетичної мовотворчості Ю.Клена у контексті її взаємозв'язків з відповідними художньо-філософськими традиціями світової літератури. З'ясовано її стилетвірні чинники, зокрема процеси формування макро- та мікрообразів, смислової багатоплановості поетичного тексту, шляхів його інтелектуалізації, а також індивідуальну інтерпретацію поетом ідейно-стильової парадигми творчої манери київських неокласиків. Розглянуто мовностильові засоби інтелектуалізації поетичного мовлення митця, найбільш виразними з яких є мовні одиниці етноміфологічного, культурологічного, історіософського, філософського характеру. Зауважено, що лексична система характеризується використанням груп лексики, різних за походженням (народнорозмовна, старослов'янська, діалектна, просторічна, запозичена), тривалістю перебування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована). Відзначено, що новітні тенденції розвитку модерністичної літератури зумовлюють естетичне використання фонетичних засобів. Поет, зокрема, вдається до прийому семантизації близькозвучних слів. Зазначено щодо стилістичної увиразненості синтаксичної структури творів Ю.Клена, яка характеризується тенденцією до її ускладнення.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження музично-творчого процесу другої половини XVI - середини XVIII ст. (доробку композиторів і виконавських традицій в Україні) у жанрі інструментальної музики. Проаналізовано та систематизовано історичні джерела, що безпосередньо або опосердковано стосуються старовинної української музики. Розглянуто відповідний нотний матеріал: органні та лютневі табулятори та рукописні збірники, проаналізовано музично-теоретичні трактати й інші письмові джерела, а також пам'ятки усної народної творчості. Значну увагу приділено вивченню зразків образотворчого мистецтва, на яких зображено музичні інструменти та виконавці. Проаналізовано інструментальні твори, зроблено їх жанрову класифікацію та комплексне дослідження. Простежено взаємозв'язок українського та зарубіжного (польського та російського) музичного виконавства, розглянуто їх взаємовплив. Висвітлено питання ставлення православної церкви до інструментальної музики. Особливу увагу приділено вивченню музичних інструментів (зокрема, струнних), які побутували в Україні у даний історичний період, але з певних причин є малодослідженими (лютня, гуслі та гудок), розглянуто історію ансамблевої гри. Проаналізовано проблему автентичності в сучасній виконавській практиці (виконання старовинної музики у відповідній манері на інструментах, що побутували у досліджуваний історичний період). Спростовано хибну думку щодо маргінальності української інструментальної музичної культури. Наведено загальну характеристику музично-творчих процесів в інструментальному жанрі й обгрунтовано нові напрямки дослідження інструментарію, який побутував в Україні у XVI - середині XVIII ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано жанрову специфіку майже не досліджених творів О. Бердника. Доведено, що у його художньому доробку представлено переважну більшість піджанрів раціональної фантастики та фентезі. Вивчено стильові особливості творів автора, розкрито його індивідуальну творчу манеру, яскраво позначену лірико-романтичним струменем. З'ясовано інтертекстуальні зв'язки з міфологією, історичними подіями та науковими джерелами, наявними у текстах О. Бердника. Виявлені ключові теми творів, особливості творення образів персонажів і способи моделювання фантастичної дійсності дали змогу на світоглядному, образному та композиційно-сюжетному рівнях визначити жанрово-стильові параметри фантастики письменника, з'ясувати специфіку образного освоєння дійсності письменником з огляду на вимоги фантастичної літератури.

  Скачати повний текст

Здійснено експлікацію терміна "стиль". З'ясовано потенціал стильового аналізу у виявленні естетичної цінності твору. Продемонстровано, що художній стиль зберігається у мистецькій практиці модернізму та постмодернізму на рівні манери. Обгрунтовано поняття про змістовні та матеріальні домінанти стилю, введено змістовні поняття стилю "трансцендентність", "символічність", "симулятивність" і "іманентність". Проаналізовано узгодженість формальних стильових ознак з духовним змістом твору та встановлено закономірний зв'язок між домінантами стилю "ступінь умовності", "іманентність", "трансцендентність". Розкрито значення терміна "великий стиль", обгрунтовано доцільність введення нових формальних понять стилю. Запропоновано модель історичної динаміки художнього стилю.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості поетики історичних романів "Князь Єремія Вишневецький" та "Гетьман Іван Виговський" І.Нечуя-Левицького. Вирішено проблему поділу української історичної прози другої половини ХІХ ст. на жанрові різновиди через зіставлення факту та вимислу. Розглянуто в контексті художньо-історичної групи романи І.Нечуя-Левицького. Проаналізовано художні особливості творів письменника з застосуванням порівняльного, комплексно-системного та функціонального методів. З'ясовано основні естетичні погляди прозаїка, його самобутність і новаторство в ідейно-естетичній реалізації концепції щодо історичного твору та його стильових компонентів, висвітлено її художнє втілення. Відображено складові поетики історичних романів І.Нечуя-Левицького, ще не досліджені ("точка зору" автора та художні форми її вираження, сутність хронотопу, характеротворення). На підставі дослідження проблеми художніх особливостей історичних романів І.Нечуя-Левицького зроблено висновок: художня реалізація поетики історичних романів тісно пов'язана з реалістичною стильовою манерою прозаїка, яка відзначається пошуками митця та визначена предтечею психологічної прози кінця ХІХ - початку ХХ ст. в українській літературі.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується феномен історіософічної концепції Б.Лепкого, особливості її художнього втілення в історичній пенталогії "Мазепа". Проводиться філологічний аналіз твору з застосуванням порівняльно-історичного і герменевтичного методів та реалізацією феноменологічного і системно-функціонального підходів, завдяки чому з'ясовуються основні історіософські погляди письменника, його самобутність і новаторство в ідейно-естетичній реалізації історіософічної концепції та її стильових компонентів, відбивається художня ідеософія автора. Вирішується проблема співвідношення в епопеї історичної і художньої правди; висвітлюється взаємозв'язок теологічного і антропологічного факторів історії; розглядається ідейно-естетичне функціонування концептуальної тріади "народ - держава - особистість". У роботі формулюється історіософський модус письменника-полігістора. На основі своєрідного аналітико-синтетичного дослідження проблеми особливостей художньої історіософії Б.Лепкого робиться висновок: історіософічна концепція пенталогії "Мазепа" являє собою "антропологічну метафізику історії", її художня реалізація тісно пов'язана з символіко-реалістичною стильовою манерою прозаїка, яка має елементи неоромантизму та імпресіонізму.

  Скачати повний текст

Виявлено лінгвостилістичні маркери реалізації подвійного статусу драматургічного тексту шляхом встановлення структурно-семантичних характеристик даного типу тексту, виявлено особливості функціонування лінгвостилістичних засобів у створенні художнього образу в авторському та персонажному сегментах. З урахуванням подвійного статусу об'ємне-прагматичного членування тексту розроблено комплексну методику дослідження драматургічного тексту. Виділено п'ять функціональних типів ремарок, охарактеризовано систему персонажів, встановлено лейтмотив образу, текстотворні, визначено фактори трилогії та особливості стилістичної манери драматурга.

  Скачати повний текст

Проаналізовано критичну рецепцію прозової спадщини письменника, з'ясовано стильову еволюцію новелістики митця, її проблематику та основні мотиви. Визначено своєрідність фрагментарної прози Б. Лепкого, його новаторство в освоєнні художніх засобів і прийомів імпресіоністичної манери письма. Досліджено лірико-імпресіоністичне начало та стильовий синкретизм повістей письменника з життя західноукраїнської інтелігенції. Виявлено риси індивідуального креаційного новаторства письменника на рівні поетики та проблематики.

  Скачати повний текст

З використанням численних літературно-критичних праць розкрито риси культурно-історичної парадигми літературної критики еміграції, проаналізовано систему жанрово-стильових форм, відзначено найбільш яскраві риси індивідуальної творчої манери критиків: Д. Мережковського, З. Гіппіуса, М. Слоніма, Г. Адамовича, В. Ходасевича та ін. Зазначено, що система аксіологічних орієнтирів, зафіксована в ній, значною мірою відрізняється від тієї, яка існувала в Росії до революції та у післяжовтневий період. Доведено, що за нових умов відбулася дискредитація багатьох цінностей як таких, і в самій дійсності сформувалися нові системи аксіологічних координат, які знайшли своє відображення в літературно-критичних роботах російської еміграції 1920 - 1930-х рр. XX ст.

  Скачати повний текст

На підстві різноманітного джерельного матеріалу відтворено творчу біографію М.Кононенка. До літературного обігу введено невідомі та маловідомі твори письменника, які дають можливість більш детально характеризувати його творчість. Розкрито національно-патріотичний та антикріпосницький пафос, езистенційну проблематику збірок "Хвилі. Книги I - V", прозових творів ("Хахол", "Злодій", "Візник"). Здійснено фахову інтерпретацію жанрово-стильової та художньої природи поетичної та прозової сторінок спадщини літератора. Виявлено своєрідність образної системи поетичних творів М.Кононенка, композиційно-сюжетні ознаки прози, самобутність письменницької манери, константність її філософської та релігійної основи. На базі мікроаналізу художньої прози письменника зроблено висновок про оригінальність його індивідуального стилю в літературному процесі кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст