Розкрито феномен українських ікон св. Миколи, виявлено їх національну своєрідність. Виявлено, що іконографічна та художньоподібна система українських ікон св. Миколи мала безперервний шлях розвитку, зберігала упродовж століть основи візантійської культури та мистецькі традиції давнього Києва, збагачені суттєво переосмисленими елементами західноєвропейського малярства. Зроблено спробу узагальнити найважливіші мистецтвознавчі спостереження та напрацювання в контексті розкриття закономірностей і принципів формування пам'яток з клеймами.

  Скачати повний текст

Досліджено питання формування своєрідності храмової архітектури, принципи та методи зведення храмових споруд Волині XVII - XVIII ст. Визначено межі історико-етнографічного регіону Волині, простежено зв'язок історичних та етно-культурних умов розвитку краю з храмовим будівництвом і традиції волинської школи дерев'яного та мурованого храмового будівництва. Розроблено періодизацію будівництва дерев'яних і кам'яних храмів Волині у XVII - XVIII ст., класифікацію волинських храмових споруд щодо їх об'ємно-просторового та планувального вирішення. З урахуванням містобудівельних, об'ємно-просторових, конструктивних і художньо-мистецьких характеристик виділено типи дерев'яних і кам'яних церков і костьолів, найбільш поширених у волинському храмовому зодчестві XVII - XVIII ст. Проведено кількісну та якісну характеристику особливостей розташування дерев'яних, мурованих храмів і монастирів у системі міської забудови. Досліджено особливості конструктивно-технічних характеристик волинських храмів, архітектурно-мистецькі засоби виразності у храмовому будівництві. Встановлено масштаби та пропорції дерев'яних і кам'яних культових пам'яток, проаналізовано художньо-конструктивні матеріали, які використовувались під час будівництва дерев'яних та мурованих храмів на Волині у XVII - XVIII ст. Розглянуто творчість народних майстрів та професійних зодчих на Волині, простежено процес формування і розвитку школи релігійного малярства у регіоні. Проаналізовано методи зведення дерев'яних і кам'яних храмових споруд на Волині у XVII - XVIII ст.

  Скачати повний текст

Досліджено краєвид як складову загальної образної морфології художнього твору в малярстві Галичини першої третини XX ст. Розкрито суть понятття "галицька традиція зображення краєвиду". Висвітлено етап виникнення й еволюцію даного явища. Виявлено естетичні передумови інновацій художньої мови у зображеннях краєвиду. На підставі комплексного аналізу творчості художників Галичини даного періоду визначено цілісність образної мови у зображеннях краєвиду, що мала прояв у певних естетичних і формальних ознаках. Проаналізовано специфіку трактування краєвиду у контексті естетичних концепцій, стилів і напрямків. Визначено умови, що вплинули на формування самобутніх регіональних особливостей художнього образу краєвиду в малярстві Галичини першої третини XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми інтерпретації стилів і напрямків західноєвропейського мистецтва кінця XVIII - першої половини XIX ст. у портретному малярстві Львова. На підставі комплексного аналізу широкого кола творів визначено провідні тенденції розвитку портретного жанру у львівському малярстві кінця XVIII - середини XIX ст. Окреслено основні етапи еволюції трактування людського образу залежно від стилістичного забарвлення епохи. Прослідковано взаємовпливи місцевих традицій та новітніх європейських тенденцій, що творчо інтерпретувалися малярами-портретистами. Виявлено ряд невідомих до цього часу творів, встановлено авторство окремих художників. Проаналізовано типологічні та художньо-стильові особливості львівського портрета у контексті тогочасних естетико-художніх концепцій.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування та розвитку малярства та графіки Галичини в епоху романтизму. На підставі комплексного аналізу творчості видатних діячів романтичного мистецького руху у Галичині розглянуто художньо-стильові особливості цих двох видів мистецтва. Установлено й охарактеризовано взаємозв'язок між жанровою структурою малярства та графіки Галичини й естетичною концепцією романтизму. З'ясовано паралельність та висвітлено ціннісні аспекти еволюційних змін у межах трьох провідних жанрів, а саме: портрету, краєвиду та побутової картини. Визначено найхарактерніші образи та мотиви образотворчого мистецтва Галичини періоду романтизму, розглянуто їх локальні особливості.

  Скачати повний текст

Введено до наукового обігу твори іконопису, портретного малярства, скульптури, графіки Острожчини другої половини XVI - першої половини XVII ст., які досі були невідомі в мистецтвознавчій літературі. Комплексно висвітлено мистецтво Острозького осередку епохи академії в аспекті взаємодії з релігійно-філософськими концепціями всесвіту, Бога та людини середньовічної, а також ренесансної культури. Взаємодію західноєвропейських ренесансних та середньовічних (греко-слов'янських та візантійських) художніх традицій розглянуто через призму взаємозв'язків світоглядів двох епох. Проаналізовано механізм ідейного та художнього синтезу двох культур, шлях трансформації ідей середньовіччя в ідеї Відродження та відображення цього процесу в пам'ятках мистецтва. Виявлено глибинні внутрішні аналогії в розвитку філософської думки та художньої творчості, у процесах мисленно-логічного та художньо-образного пізнання світу. Визначено місце Острозького осередку в мистецтві та культурі України XVI - XVII ст., його роль в ствердженні ренесансного стилю в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість М. Яцкова як цілісного модерністського феномену в українському та зарубіжному літературному контексті, синхронному та діахронному. Розкрито два взаємовизначальні фактори в його прозі, що знаходяться у модерністському каноні, зокрема, концепти, образи та мотиви, базові для суб'єктивної онтології письменника (з їі антропологізмом і метафізичністю), і пошуки нової комунікації (вербалізація станів мовчання персонажів і ситуацій тиші, звернення до взаємодії літератури з суміжними мистецтвами: музикою, малярством, скульптурою). Наведено інтерпретацію явища дисоціації складників особистості в художніх текстах М. Яцкова (на душу, дух і тіло), висвітлено особливості зв'язку людини з Трансцендентом і функціонування концепту долі, осмислено трактування феномену смерті, викладено вплив авторської онтології на поетику простору.

  Скачати повний текст

Досліджено стилістику й іконографії монументально сакрального малярства XVIII ст. у мурованих спорудах Галичини. Доведено, що за формальними ознаками галицькі розписи близькі тогочасному мистецтву католицької Європи та характерні для її периферії. Зазначено, що синтез мистецтв тоді був притаманним оздобленню католицьких і православних храмів, але мав ряд відмінностей. На прикладах показано, що іконографічні програми розписів були створені у співпраці митця та теолога та спрямовані на поширення й утвердження основних католицьких догматів, культів святих. На підставі семантичного аналізу окремих сцен та іконографічних мотивів (з урахуванням дієцезного чи орденського підпорядкування храму) розкрито ідейний зміст стінописів.

  Скачати повний текст

Розглянуто народні ікони на склі як мистецький феномен, цілісне художнє явище, характерне для країн Центральної Європи. Вперше в мистецтвознавстві український іконопис на склі представлений рівноцінною складовою частиною європейської спадщини. Комплексно висвітлено генезис цього виду творчості в Центральній Європі, визначено типологію артефактів за основними тематичними характеристиками, встановлено, що в народному малярстві на склі найбільш поширеними були ікони. Виділено тематичні пріорітети різних осередків та основні композиційні типи творів. Конкретизовано час створення, авторство певних груп українських ікон на склі, здійснено їх поділ на стилістичні групи, проведено порівняльний аналіз зі зразками сусідніх етносів.

  Скачати повний текст

Досліджено західноукраїнські процесійні ікони XVII - XIX ст. як оригінальне малодосліджене явище українського мистецтва. На основі комплексного аналізу з'ясовано генезу даної типологічної групи ікон, встановлено найдавніші процесійні ікони. Прослідковано суспільно-культурний контекст використання зазначених ікон у XVII - XVIII ст., а також зміну функціонального призначення. Проведено типологічний поділ процесійних ікон за зображеннями лицевої та зворотньої сторін. Виділено основні іконографічні сюжети та проаналізовано найхарактерніші, враховуючи специфіку позаіконостасних зображень. Акцентовано увагу на художніх особливостях даних ікон: стилістиці малярства та відображенні історичних мистецьких стилів у зображеннях, тенденціях, характері та формах декору.

  Скачати повний текст

Розглянуто процеси становлення та розвитку секулярного живопису в Україні другої половини XVII - XIX ст. Висвітлено проблему секуляризації сакрального малярства на підставі порівняльного аналізу традицій образотворення східної та західної християнських церков. Виявлено джерела та мистецькі явища, які впливали на трансформацію іконописних канонів у секулярному живопису України. Уперше проведено комплексне дослідження відмінностей між іконою та релігійною картиною, їх причини та витоки, внутрішні та зовнішні джерела впливу й інспірацій. Вивчено явище взаємовпливу сакральної та секулярної образотворчих традицій на базі розгляду вітчизняних творів іконопису XVII - XIX ст. і релігійних картин кінця XVIII - XX ст. На підставі здійсненого дослідження виявлено проблеми сучасного розвитку православного іконопису та секулярного живопису в Україні.

  Скачати повний текст

На засадах методологічної позиції самототожності письменниці досліджено синтез мистецтв (літератури - з музикою і малярством) у прозі О.Кобилянської. З'ясовано актуальні питання теорії синтезу мистецтв як літературного явища: його відповідність назві, особливості, критерії, визначення, власне синтетичні способи досягнення літературним твором музичного та малярського ефектів, відмінність їх від способів суто літературних. Реконструйовано музичне світо- й себебачення письменниці, констатовано її приналежність до типу людини чуття, від твору до твору простежено реалізацію її музичного покликання. Розглянуто особливості практики різних видів образотворчого мистецтва О.Кобилянської

  Скачати повний текст

Розглянуто українські хоругви XVII - XVIII ст. як оригінальне малодосліджене явище національної культури та мистецтва. З'ясовано генезу таких витворів, виділено типи хоругов за призначенням, розглянуто характерні риси кожного типу. Досліджено зміст та ідею зображення на хоругвах у контексті суспільно-культурного життя того часу. Виділено основні іконографічні образи та сюжети на таких пам'ятках, проаналізовано їх специфіку, зважаючи на особливості українських хоругов XVII - XVIII ст.: відображення історичних мистецьких стилів, тенденції орнаментики, стилістики малярства, формальних характеристик та техніко-технологічних варіантів виконання. З урахуванням особливостей іконографічного зображення та стилістики живопису для деяких пам'яток встановлено авторство відомих за конкретними іконами та іконостасними комплексами майстрів відповідного періоду.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячене творчості видатного українського художника Ю. Буцманюка в сфері монументального малярства, зокрема розписам у церкві Прсв. Серця Христового у м. Жовква (Львівська обл.), які були виконані ним у першій половині ХХ ст. Також розглянуто естетичні засади стилю модерн, його характерні риси та приклади прояву у сакральних спорудах європейських країн, його появу у монументальному мистецтві Галичини і зокрема в архітектурі та декорі жовківської церкви. На основі зібраного матеріалу реконструйовано життєпис Ю. Буцманюка, укладено хронологію виконання ним монументальних робіт, систематизовано архівні матеріали пов'язані з перебудовою храму Прсв. Серця Христового, проведено іконографічний та іконологічний аналіз всіх композицій стінопису церкви. Використовуючи комплексну методологічну базу, було розглянуто особливості авторської манери Ю. Буцманюка на тлі новітніх тенденцій, пошуків та впливів у сакральному монументальному малярстві Галичини в контексті загальноєвропейських ідейно-художніх процесів першої половини ХХ ст.^UThe dissertation is devoted to the work of the Ukrainian artist Yu. Butsmaniuk in the field of monumental painting, in particular the analysis of his paintings in the church of The Holy Heart of Christ in Zhovkva (Lviv region), which were performed in the first half of the 20th century. On the basis of the collected material the biography of Yu. Butsmaniuk is reproduced, the chronology of the monumental works performed by the artist is made, the archival materials related to the reconstruction of the church in Zhovkva are systematized, and the iconographic and iconological analysis of all compositions of this temple is carried out. In order to understand such a phenomenon as the Modern Style, its aesthetic principles and main features are traced. In the dissertation research, as an example of the manifestation of the Style in the monumental art of temples, a number of European monuments are considered, as well as the Ukrainian artists who worked on the decoration of church interiors in the early 20th century are mentioned. In the context of the work, an interesting example is the stained glass and mosaic decoration of Paris Basilica of Sacré-Coeur (The Holy Heart of Christ) by the French artist L. O. Merson. The largest of the mosaics “The Awe of France before the Heart of the Lord” in terms of ideological theme, stylistic decision and composition is very close to Yu. Butsmaniuk's murals.The Modern Style spread across Europe and gave birth to the similarity of many artistic processes in different countries. The views of European modernists and theorists created ideological foundation for many Lviv artists. The publications of Ukrainian architects, artists, and historians, which referred to the need to develop the national features of art, are particularly important for the study. The raised issues made it possible to understand the problems that had to do with the monumental sacral painting that Yu. Butsmaniuk tried to solve in his works.The Modern Style most concerned the architecture of Galicia. The work emphasizes the issue of penetration of general tendencies in the development of sacral construction. Those influences caused changes in the architecture and interiors, both in Polish and in Ukrainian churches. The architects incorporated the philosophical and theological ideas of that time into the designs of future temples, and the artists filled the newly constructed structures with artistic elements that responded to the new aesthetic tastes. The new temples were decorated with murals, mosaics and stained-glass windows with the characteristic solution of compositions, the construction of light-shades, and the choice of colours. The synthesis of arts characteristic of the Modern Style is considered.It is determined that the architecture of The Holy Heart of Christ Church in Zhovkva, which was rebuilt under E. Kovach's project, has features of the Modern Style. The Modern Style painting by Yu. Butsmaniuk was organically combined with the architecture, adding integrity and completeness to the ensemble. The murals of Yu. Butsmaniuk in Zhovkva church fill the walls of the temple completely. It is part of a unified theological program that is dedicated to the worship of The Holy Heart of Christ. This new topic in the Ukrainian church monumental painting has found a peculiar solution. The artist tried to combine the two biblical Testaments in the images and to represent their relationship in the glorification of the Heart of Christ. The study revealed how, using new ideological and aesthetic and formal means, the artist in his own way interprets traditional subjects and develops author's iconography for compositions with new themes. Yu. Butsmaniuk's special ability to combine the traditions of Ancient Ukrainian and Western European painting, to subordinate the compositions to architecture, to subtly feel the space, color and form is pointed out. It is emphasized that the artist used a characteristic synthesis of arts in his work, which was manifested in the combination of murals, stained glass and mosaic imitation.It is noted that the artist worked in different genres, but was particularly fond of portrait painting, having left a whole gallery of portraits of his contemporaries. According to the tradition of the Ukrainian painting of the 17th-18th centuries Yu. Butsmaniuk, in addition to biblical and historical figures, introduces priests, civic, military and political figures of the early 20th century into his works. Analyzing their images, the names of a number of priests and monks are established, the portraits of whom were taken as the basis for the images of saints in Zhovkva mural painting. In the course of research in the monastery of Krekhiv the portrait of the hegumen Vitalii Hradiuk performed by Yu. Butsmaniuk was found. A detailed study of this work showed the ability of the author to skillfully convey the emotional state and characteristics of the person.

У дисертації вперше здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження закономірностей розвитку українського живопису в ХІХ – початкуХХІ століття в контексті ціннісних вимірів національної культури, суспільно-політичних процесів, авторської візії. Відзначено, що контекстуальністьукраїнського живопису була недостатньо теоретично осмислена. Охарактеризовано загальні принципи класифікації мистецтва (еволюціонізм) танові підходи, основані на національних особливостях, різних фазах розвитку (лінійності, циклічності, перервності), філософських парадигмах.Запропоновано метод «моделі», що дає цілісне уявлення про складну систему смислоутворюючих зв'язків в живописі, його періодизації, мистецтвознавчої йкультурологічної типологізації. Обґрунтовано теоретичні засади образотворчого процесу живопису, уточнено поняття ‒– конструктивна ідея, простір, художній простір, художній експеримент, модифікація художньої мови, введено в науковий обіг нові дефініції — анаморфізм, міжвидова транзитивність, аргументовано роль та взаємовідношення культурного та художнього контексту в аналізі творів. Досліджено ґенезу національного живопису, осмислено його базовіконцепти як аксіологічну основу творчості художників, охарактеризовано світоглядні засади творчості Т. Шевченка та його новації в малярстві. Показано,що українська природа, культура, історія, були ідентифікаторами формуючого кола тем та мотивів, що означували національний контекст творчості утворчості Т. Шевченка, В. Тропініна, І. Сошенка, В. Штернберга, їх послідовників — митців українського модернізму, бойчукістів, шістдесятників,художників періоду незалежності України. Визначено критерії «конвенціональності» в мистецтві (живописі), показано їхнє впровадження на макро- імікрорівні стосунків художника і влади. Розглянуто питання «авторської» концепції у новій репрезентації художньої картини світу, досліджено роль авторських візій у поступі українського живопису в руслі модернізму, авангарду, постмодернізму. За встановленими домінантними ознакамисформовано принципи будови концептуальних моделей живопису — «національної», «конвенціональної», «авторської». Охарактеризовано культуро-творчі процеси в сучасному живописі, визначено його потенціал в актуалізації нових смислів та цінностей, виявлено нові підходи до просторової організаціїтворів, обумовлені міжвидовою транзитивністю, цифровізацією, прийомами анаморфізму, «Glitch art».^UA change in the scientific worldview determines refocusing of investigations of new or existing factual material. Ukrainian painting, researched throughout the 20thand in early 21st century, acquired historical and cultural as well as artistic and stylistic features within the Soviet methodological framework (ideoligicallymodified) targeted at the global systems of arts systematization and classification. Along with that, particular scholars offered alternative classification principles(I. Ioffe, M. Alpatov, M. Kahan, V. Vlasov), including Ukrainian ones with the focus on the national specificity (A. Prahov, F. Shmit, V. Modzalevskyi, M. Holubets,I. Ohienko, K. Shirotskiy, D. Antonovych, B.-I. Antonych, M. Stankevych, etc.). The approach this thesis offers is based upon synchrony and diachrony;namely, the analysis of artistic processes in critical times as well as in transition and phase periods that make the development of painting intermittent rather than linear.Thereby, the factual material visualizes the diverse arts and crafts as well as the artists' worldviews. Their classification, systematization, generalization by certaincriteria, and identifying the dominant trends determine the relevance of this paper, the problem and its solution, namely, building conceptual models of Ukrainian painting of the 19th – early 21st century. The thesis solves this problem with reliance on the complex interdisciplinary approach (art studies, culturology, history, philoshophy, psychology, mathematics, and optics) to researching painting within the specified chronological framework; refocusing from a stylistic and genre-based approach to an artist's perception of the spacetime as well as actualization of the context and criteria for reality evaluation provides a new perspective of painting in the field of cultural dynamics. Literary analysis shows that contextuality of Ukrainian painting has been conceptualized sporadically; when considering the works of a particular period, the researchers paid attention to the obvious sense-organizing approches of the artists who preferred to express, directly or indirectly, the authentic Ukrainian culture, the peculiarities of the material as well as the spiritual development of the nation, and its traditions. Thereby, a circle of artists has been identified who determined the axiological framework for their own work in 19th – early 20th century on the basis of the national culture, idea, memory, mental and spiritual vision. Literature on the work of T. Shevhenko as the founder of the nation-oriented art and its genre specificity is the most in-depth in this respect. The work of Ukrainian modernists, the Sixtiers, and the artists from the independent Ukraine is less investigated in the given context. Relationships between the artist and the government comprise a separate chapter in the history of Ukrainian arts, estimated ambiguously during the age of totalitarianism (M. Burachek, I. Vrona, M. Zubar, K. Slipko-Moskaltsiv, M. Khmuryi, E. Kholostenko, M. Kotliar, V. Afanasiev, Y. Zatenatskyi, H. Ostrovskyi, P. Hovdia, B. Butnyk-Siverskyi, B. Lobanovskyi, V. Klevaev,M. Kryvolapov, Yu. Belichko, V. Fomenko) and afterwards (B. Lobanovskyi, O. Holubets, O. Rohotchenko, H. Skliarenko, T. Ohneva, L. Smyrna, N. Averianova).A number of Ukrainian scholars have written investigations reports, books, and chapters in composite works as well as scholarly article collections about theconventional content and form of painting within the normalized socialist realism framework. Heroic themes related to wars, revolutions, labor feats, andcollectivization eliminated any displays of individualism, noncom-formity, and alternative views of the time, resulting into “in-migration” of artists. It is worthnoting that artists worked in between those extremes, realizing their own artisitc visions at the level of form and language, which is the microlevel, with theaccordance of the macrolevel established by the system: the mythologized stereotype of “a happy Soviet.” Conventionalism as a condition of acceptance or non-acceptance of certain norms makes it possible to manifest individualism, which actually took place in the Soviet times, in contradiction to conformism as subordination and dissolution of a self.

Дисертація є комплексним дослідженням, присвяченим висвітленню особливостей багатогранної діяльності Петра Холодного-старшого як складової національно-культурного відродження України початку ХХ століття. Висвітлено роль культурно-мистецької діяльності П. Холодного-старшого в національному відродженні України початку ХХ століття, що окреслює характерні ознаки соціокультурного простору доби та поглиблює розуміння культурно-історичного контексту.На основі вивчення архівних джерел, біографічних фактів унаочнено масштабну культурну діяльність П. Холодного-старшого у справі ствердження національного відродження початку ХХ століття. А також синхронізованість із його ідеями творчості мистця, що надає культурно-мистецькій діяльності Холодного-старшого цілісного характеру та демонструє комплексний підхід у питанні втілення у життя ідей творення національної культури. Зроблено висновок про взаємозв'язок культурно-освітньої, виставкової та мистецької діяльності Петра Холодного-старшого на основі ствердження ідеї національноїкультури. У роботі вперше прослідковано шляхи творення цілісної авторської концепції національного мистецтва Петра Холодного-старшого у церковному малярстві, жанрі портрета та композицій на фольклорну тематику, щопобудована на основі синтезу сучасного і традиції східнохристиянського церковного мистецтва (яку художник кожного разу по-новому трансформував та інтерпретував, створюючи змістовно-пластичну єдність). На прикладі творчостіПетра Холодного-старшого унаочнено загальні тенденції та пошуки у візуальній культурі початку ХХ століття, характерною рисою якої було прагнення створити образ національного сучасного мистецтва.^UThis thesis paper is the first comprehensive research dedicated to the peculiarities of Petro Kholodnyi Sr.'s multifaceted activities as a part of the national and cultural revival in Ukraine in the early twentieth century. It is highlighted the role of cultural and artistic activity of P. Kholodnyi Sr. in the national revival of Ukraine in the early twentieth century, which outlines the characteristic features of the that time socio-cultural space and enlarges the understanding of the cultural and historical context. Here it is its scientific novelty.The interdependence of Petro Kholodnyi Sr.'s personal aspirations and the socio-cultural situation in Ukraine at the beginning of the 20th century is discovered in order to understand his subjective role in the cultural history of that period. Due to exposing the cultural, educational, creative activities, it was reconstructed the image of the cultural figure of the national liberation struggles time, who influenced on the historical and cultural situation and the national vector establishment in the current cultural context.He was often a “pioneer” who, together with similar-minded people (I. Ohienko, I. Steshenko, D. Antonovych, M. Biliashchivskyi, M. Shcherbakivskyi, etc.) managed to create a basis for the development of important (even decisive) for of each civilized country spheres - culture, education and art. One of the important aspects of the paper is the study of various archival sources that contain information on reforming the education system, raise the issue of returning cultural heritage (return of national cultural values back to Ukraine from Russia) - issues that are still relevant today. The ideological interconnection between artistic, exhibition, cultural and educational activities by Petro Kholodnyi Sr. is based on the creation of the modern Ukrainian culture, which illustrated the huge and comprehensive artist's approach to implementation of the national revival ideas, depicting the wholeness of his figure as one of the active representatives of Ukrainian clerisy, which joined the creation of Ukrainian culture in the early twentieth century. Originality conformation of the Ukrainian art was an objective at P. Kholodnyi Sr.'s exhibition activity, which was based on the consolidation of Ukrainian artists according to ideological principles, and not to aesthetic preferences. The ideas of national revival correlated to the introduction of the national course in the field of culture and education at the state level and creation of the author concept of Ukrainian art in his own visual work. Due to the comprehensive analysis of Petro Kholodnyi Sr.'s creative activity, the conclusion was made about the existence of a well-thought-out author concept of the national art, which appeared in church art, the genre of portraits and compositions on folklore. It gives an option to consider his works as a part of the national cultural revivalin visual art (which complemented the findings of V.Krychevskyi, M. Boichuk, H. Narbut). The author concept of national art by P.Kholodnyi Sr. reflects the peculiar visual-plastic, stylistic searches at the artistic culture of the early twentieth century(noted the growing role of national tradition, the source of which was the heritage of ancient Rus) and their ideological connection with the national-cultural movement of the Ukrainian Renaissance. Kholodnyi synthetically combines the past and the presentin his work. The source of the past is an appeal to the ancient "Byzantine tradition", and the modern - its rethinking according to the current requirements of art. It also testifies to the importance of appeal to the Kyivan Rus historical type of the Ukrainianculture for P. Kholodnyi Sr.'s work, from which he builds up the genesis of the national culture in the early twentieth century. On it, the artist forms his own vision of the historical concept of Ukraine. In his historical paintings, Petro Kholodnyi Sr. mostly referred to the period of Kyivan Rus and not the Cossack times, which were popular for his contemporaries. It is also concluded that the figure of Petro Kholodnyi Sr. had a significant impact on the cultural background of that period, so his activities presentation gives abroader understanding of the cultural process es of the twentieth century first half.

Дисертація присвячена дослідженню ролі символіки кольору та світла в контексті пошуків національного стилю провідними українськими художниками першої третини ХХ ст. — доби, коли український народ проходив свій шлях націотворення, державотворення, культуротворення, перерваний сталінськими репресіями, а пошуки національної самоідентифікації тісно перепліталися з пошуками національного стилю. Особливу роль в цьому процесі відігравали такі важливі для проявів національної психології та естетичних смаків чинники, як колір і світло, а вивчення їхнього символічного значення сьогодні сприятиме не лише більш ґрунтовному осмисленню феномену українського модерного живопису першої третини ХХ ст., а і збереженню національної ідентичності в сучасному українському малярстві, що і зумовлює актуальність теми.Метою дослідження стало виявлення особливостей символіки кольору і світла в контексті пошуків національного стилю на основі досвіду провідних українських митців першої третини ХХ ст. та їхніх творчих здобутків в процесі взаємодії національних традицій і європейських художніх впливів. Об'єкт дослідження — відомі і маловідомі твори українських митців-живописців у визначений період, які були представниками різних стильових напрямів і використовували символіку кольору і світла, а предмет дослідження — символи кольору і світла як ознаки національної ідентичності в контексті пошуків національного стилю в Україні першої третини ХХ ст., а також особливості її візуалізації у творах станкового і монументального живопису.Зважаючи на міждисциплінарний характер дисертації, для виявлення необхідних джерел була проведена науково-дослідницька робота в Національній бібліотеці України імені І.В. Вернадського, Науковій бібліотеці Харківської державної академії дизайну і мистецтв, Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Короленка, Одеській національній науковій бібліотеці, Національному художньому музеї України в Києві, Харківському художньому музеї, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Художньо-меморіальному музеї Олени Кульчицької у Львові, Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського у Львові, Національному центрі мистецтва й культури імені Жоржа Помпіду в Парижі, а також вивчалися настінні розписи у Володимирському соборі в Києві і Трьохсвятительському храмі в Харкові. Окрім того, були досліджені архівні документи в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України в Києві. Виявлені фундаментальні наукові праці міждисциплінарного характеру, аналіз фахових видань і публікацій, присвячених вивченню ролі кольору і світла в українському живописі даного періоду з точки зору колористичного звучання і збереження в ньому кольорової символіки давніх шарів чи привнесених з часом, показали відсутність системного дослідження з даної проблематики. Окрім добірки літературних джерел з наукових бібліотек, джерельну базу дисертації склали живописні твори представників різних стильових напрямів в українському мистецтві досліджуваного періоду з музейних зібрань, приватних колекцій, а також архівні матеріали, альбоми мистецьких творів.Методологічною основою дисертаційної праці стало вивчення і аналіз окремих живописних творів у взаємозв'язку історичних, політичних, соціокультурних, психологічних та технологічних чинників використання символіки кольору і світла в українському живописі першої третини ХХ ст. в контексті пошуків національного стилю. В процесі вивчення окремих питань були застосовані як загальнонаукові теоретичні та емпіричні методи (аналіз і синтез, індукція і індукція, систематизація і узагальнення, класифікація, типологія порівняння, гіпотетичний методи та метод реконструкції, обстеження, вивчення) так і спеціальні мистецтвознавчі методи дослідження (образно-стилістичний та формальний аналіз творів, семіотичний та іконологічний методи). Теоретичні результати даного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення ролі символіки кольору і світла в контексті пошуків національного стилю як необхідного маркера національної ідентичності на матеріалі пізніших періодів історії українського мистецтва, оскільки набуває актуальності в сучасній обстановці, а також можуть стати підґрунтям для подальших міждисциплінарних розвідок у суміжних з мистецтвознавством сферах, зокрема в етнології, історії українського костюму тощо. Положення і висновки дослідження можуть бути використані для формування навчальних програм і навчально-методичних посібників, як додатковий матеріал для лекційного курсу з історії українського мистецтва та в музейній практиці.Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та додатків (альбому ілюстрацій, фотографій, тексту рукопису).^UThe dissertation is devoted to the study of the role of color and light, in particular, their symbolic meaning in the context of the search for national style. The questions of the historical and cultural context, the genesis of color and light, the issues of symbolics, semiotics, iconology, stylistic and compositional characteristics, typology, systematization of the works of Ukrainian artists of the first third XX century, as an artistic, historical and cultural phenomenon are revealed. The study of the historical and cultural heritage of the fine arts of this era is carried out due to the need to return from oblivion a significant layer of the national Ukrainian culture, its understanding and preservation.A characteristic feature of art at the beginning of the XX century was the active creation of a new modern pictorial language, based on the revived achievements of the past, as well as the latest Western European trends in painting. The combination of the latest painting methods of modernism with the symbolic system of Ukrainian folk culture made it possible to create a unique and distinctive art of the early XX century. In the Ukrainian art of this period, there were a large number of artistic directions. Each artist interpreted the concept of "national style" in his own way, finding for himself a special fulcrum in his work. But each of the artists on the way of their creativity used two most important elements of painting - color and light, using their symbolic properties, which helped them create works filled with deep meaning, spiritual, philosophical and aesthetic sound. The study of the evolutionary development of the role of color and light in world art, in the theory of art, identification of the sources of Ukrainian colorism, analysis of the characteristic features of the main artistic directions of Ukrainian painting of the early twentieth century made it possible to comprehensively analyze the role of color and light, to reveal the symbolics of the color of paintings in the context of the search for a national Ukrainian style.The study of the historiography of the work gave grounds to assert that in modern art criticism, the problem of the symbolic sound of color and light in Ukrainian painting of the first third of the XX century has not yet been systematically covered in scientific literature. All this determines the relevance of this professional work.The object of research is color and light in Ukrainian painting of the first third of the twentieth century, and the subject is the symbolic meaning of color and light in Ukrainian painting of the first third of the twentieth century.The dissertation examines the role of color and light, their symbolic meaning in Ukrainian painting of the first third of the twentieth century in the context of the search for a national style. The work consists of an introduction, three chapters, a conclusion, a list of sources and applications used (an album of illustrations, photographs, the text of the manuscript).

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню історії Києво-Лаврської церковно-мистецької школи XVIII – початку XIX століття та альбомам малюнків її представників. У дисертаційній роботі проаналізовано та систематизовано історіографію проблеми, джерельну базу. Стан збереженості джерельної бази на сьогодні в Україні є недостатнім: багато архівних джерел було знищено або вивезено до московщини. Проте ті джерела, які збереглися, були використані нами у дослідженні історії малярні та мистецьких характеристик альбомів малюнків. Послугували для розкриття заявленої теми фондові матеріали з Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ф. 128) та Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського (ф. 229). Опрацювання архівного фактажу дозволило уповні дослідити історію малярні та творів мистецтва, ретельний аналіз лаврських малюнків уможливив побачити не тільки унікальність сюжетів, а й виявити особливості навчального процесу та власників альбомів.Для дослідження представленої проблематики було використано багато методів різних дисциплін, зокрема, історії, мистецтвознавства, культурології. З низки історичних методів послуговувалися такими: історико-системним, історико-порівняльним та палеографічним, з мистецтвознавчих та культурологічних – іконологічним, атрибутивним.Наукова новизна полягає в тому, що було досліджено історію діяльності Лаврської малярні від початку власне її існування, тобто з XI століття і до XVIII століття включно. Було встановлено, що ця установа іменувалася як малярня. Тут керівні посади займали начальники, які мали художній хист та інші навички. Нами було встановлено невідомі раніше імена та роки управління керівників малярні, а саме – Іван Максимовича, Феоктиста (Теоктиста) Павловського, Олімпія Галика, Романа, Ігната, Пахомія, Володимира, Захарія Голубовського.Уперше було опубліковано та проаналізовано список майна малярні та її начальників. Ми переконалися про заможність та статусність керівників, а також знайшли факти про наявність усіх необхідних для роботи та навчання інструментів.Уперше у дисертаційній роботі опубліковано низку малюнків з вказівками про послідовність обарвлення та необхідні фарби. Завдяки цим написам було встановлено, що колористика цих малярських творів, як і тодішних українських ікон, розписів в українських храмах, була дуже яскравою, насиченою, на відміну від московитського іконопису. При аналізі встановлено авторство цих малюнків та приналежність цілого альбому одному авторові. Крім того, уперше було опубліковані текстові замітки учнів та майстрів лаври, які присвячені різним темам – релігійним, філософським, інформаційним та побутовим.У дослідницькій роботі доповнено переклади українських назв фарб, речовин та кольорів, зокрема, з’ясовано, що деякі слова мали як українське, так і європейське походження. У дисертації обґрунтовано цінність, унікальність, роль та значення лаврських альбомів, які були створені в Лаврській малярні. Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що представлені напрацювання можуть бути використані як окрема тема або предмет з історії України, історії української культури, історії українського ікономалярства, історії староукраїнської мови у вищих навчальних закладах. Матеріали можуть бути використанні у навчальних посібниках, а малюнки служитимуть як взірці для нових перспектив розвитку українського барокового мистецтва як в Україні, так і за кордоном.Ключові слова: мистецтво, бароко, іконопис, малярство, малярня, Києво-Печерська лавра, «кужбушки», історія України.^UThe dissertation is dedicated to the complex history of the Kyiv-Lavra church-art school of the XVIII – early XIX centuries and albums of drawings. In the dissertation work were analyzed and systematized the historiography of the problem, the source base.The state of preservation of the source base in Ukraine is not sufficient today. Because a lot of archival sources were destroyed or taken to Moscow. However, the safed sources were used in the study of the history of icon-painting workshop and albums of drawings. The saved sources were used from the Central State Historical Archive of Ukraine, Kyiv (fund 128) and the Institute of Manuscripts of the Volodymyr Vernadsky National Library of Ukraine (fund 229). It helped to explore the history of icon-painting workshop and works of art. Moreover, the study of lavra drawings made it possible to see not only the uniqueness of the plots, but also the educational process and the owners of the albums. A lot of methods from different disciplines were used to study this issue – history, art history, culturology. In historical methods – historical-systemic, historical-comparative and paleographic. In art history and cultural methods – iconological, attributive.The scientific novelty is that was investigated history activities of the Lavra icon-painting workshop since beginning existence that is from the XIth century and in the XVIIIth century. It was found that this institution was called a in ukrainan malyarnya. In icon-painting, the leading position had by superiors who had artistic skills and other skills. It was investigated new names and years of management of icon-painting workshop chiefs. These chiefs were Ivan Maksymovych, Feoktist (Teoktit) Pavlovsky, Olimpiy Halyk, Roman, Ignat, Pakhomiy, Volodymyr, Zakhariy Holubovsky.For the first time were published and analyzed a list of the property of the icon-painting workshop and chiefs. This indicates that the chiefs were very wealthy, so at icon-painting workshop had all tools for study and work.For the first time in this work, some drawings were published. These are the drawings where it was written in what color, paint, it was necessary to paint the drawings. Thanks to these inscriptions, it was established that the color of these drawings, as well as ukrainian icons of that time, paintings in ukrainian churches were very bright, rich, in contrast to muscovite icon-painting. In some of these drawings, the authorship and belonging of the entire album to one author were established. In addition, for the first time, text notes of students and masters of the Lavra were published, which related to various topics – religious, philosophical, informational and everyday topics.The translation of Ukrainian names of paints, substances and colors has been supplemented. It was found that some words were of both Ukrainian and European origin. The dissertation substantiates the value, uniqueness, role and significance of the lavra albums, which were created in the Lavra icon-painting workshop. The practical significance of the results of the dissertation research is that the research can be use as a separate topic or subject on the history of ukraine, history of ukrainian culture, history of ukrainian economics, history of the old ukrainian language in the universities. These materials can be use in textbooks, and drawings – as a model for a new impetus to the development of ukrainian baroque art, both in Ukraine and abroad. Key words: art, baroque, icon-painting, painting, painting, Kyiv-Pechersk Lavra, "kuzhbushki", history of Ukraine.

Дисертація є першим комплексним дослідженням, присвяченим життю й творчості видатного українського художника кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. І. Дряпаченка. Досліджується мистецька спадщина І. Дряпаченка (1881–1936), зокрема його живописні й графічні твори різної стилістичної, тематичної та жанрової спрямованості. Наукова новизна полягає в уточненні біографічних даних про І. Дряпаченка, детальному дослідженні особливостей живописного почерку художника, на основі якого здійснено візуальну експертизу творів з уточненням їхнього авторства. Введено в науковий обіг понад тридцять робіт митця та атрибутовано тринадцять живописних полотен. На основі проведених досліджень створено каталог-резоне. Творчість майстра припала на складні часи в історії не тільки України, а й країн Західної Європи. На зламі століть відбувалися кардинальні геополітичні, соціокультурні, мистецькі зміни, які разом зі змінами в художньому світосприйнятті самого І. Дряпаченка обумовили запропоновану періодизацію його творчості. Перший період (1894−1911) характеризувався становленням і розквітом майстерності молодого художника під час навчання в Київській рисувальній школі, МУЖСЗ, ВХУ при ІАМ у Петербурзі. Учителями І. Дряпаченка були М. Мурашко, М. Пимоненко, І. Рєпін, В. Савинський, В. Сєров та П. Чистяков. Другий період (1912–1915) характеризувався вдосконаленням професійної майстерності та використанням новітніх художніх прийомів, засвоєних під час поїздок до Італії, Франції, Іспанії, Німеччини. В той самий час художник почав працювати на пленерах. На третій період (1916–1917) припадає творча діяльність І. Дряпаченка у воєнно-художньому загоні. Служба в якому вимагала від нього певних особистісних якостей у процесі вирішення творчих завдань. У цей час художник переважно працював у графіці. Четвертий період (1918−1936) позначився зверненням І. Дряпаченка до народної тематики. Він почав активно займатися педагогічною діяльністю.Спираючись на емпіричні й теоретичні методи досліджень, комплексний мистецтвознавчий підхід, досліджено структурно-образні та художньо-стильові особливості творів майстра. Виявлено елементи імпресіонізму в пейзажних роботах І. Дряпаченка. Підкреслено наявність у творах портретного жанру синтезу стилів, зокрема поєднання реалістичних традицій і модерна. У контексті перебування іноземних та українських митців на Першій світовій війні проаналізовано живописні та графічні роботи І. Дряпаченка воєнної тематики.Під час досліджень техніки живопису на прикладі творів портретного жанру виявлено особливості живописного почерку І. Дряпаченка, визначено зміни у підпису та датуванні ним картин протягом тридцяти років. Це допомогло здійснити візуальну експертизу портретів, які приписують І. Дряпаченку. Складений каталог-резоне є доказом того масштабу втрат, якого зазнала мистецька спадщина майстра під час Другої світової війни. Оскільки місцезнаходження значної кількості творів нині невідоме, каталог сприяв проведенню атрибуційної роботи. Зазначено, що митець залишив значний доробок як в олійному живописі, так і в графіці. Працював у батальному, портретному, пейзажному, побутовому жанрах, звертався до міфологічних сюжетів. І. Дряпаченко створював домашні ікони та ікони для оздоблення церков. З огляду на широту тематичних уподобань майстра, різноманітних стилістичних і жанрових звернень окреслено значення творчості І. Дряпаченка для історії вітчизняного образотворчого мистецтва.З’ясовано джерела потрапляння в мистецтвознавчу літературу помилкових даних про І. Дряпаченка. Зазначено, що в радянські часи його ім’я було забуто. Тільки в другій половині ХХ ст. завдяки людям, які знали І. Дряпаченка особисто (художники Ф. Богородський та А. Терещенко, письменники О. Гончар, Д. Косарик, О. Юренко тощо), перші згадки про митця з’явилися в пресі та книгах. Особистий внесок дисертантки полягає у систематизації біографічних даних про І. Дряпаченка, виявленні стилістичних, тематичних, технічних ознак його малярства, атрибуції низки творів художника, візуальній експертизі робіт, розробленні каталогу-резоне, що налічує триста сорок дев’ять безсумнівних творів майстра. Задля окреслення значення педагогічної діяльності І. Дряпаченка, виявлення впливу на формування творчих особистостей його учнів уперше систематизовано біографічні дані та досліджено роботи художників М. Горенка, І. Іщенка, А. Терещенка. Практичне значення результатів дослідження полягає в уточненні та систематизації даних про життєвий й творчий шлях І. Дряпаченка, атрибуції та введенні до наукового обігу раніше невідомих творів. Матеріали дисертації можна використовувати в теоретичних узагальнених працях з історії українського мистецтва, у музейній та науковій роботі, у створенні навчальних програм і посібників із курсів теорії та історії образотворчого мистецтва, для атрибуції творів І. Дряпаченка. Опрацьований матеріал дослідження може допомогти під час порушення питання повернення до України культурних цінностей, незаконно вивезених під час Другої світової війни.^UThis dissertation is the first comprehensive research dedicated to the life and creative activity of the outstanding Ukrainian artist of the late 19th – first third of the 20th century I. Driapachenko. It is the research of the artistic legacy of I. Driapachenko (1881–1936), in particular the overview of his paintings and graphic works of various stylistic, thematic and genre areas.Scientific novelty of this work lies in the clarification of biographical data regarding I. Driapachenko, a detailed study of the specific features of the artist's style, on the basis of which a visual examination of his works has been carried out with identification of their authorship. Over thirty artist's paintings have been introduced into scientific field, with thirteen paintings attributed. Based on the conducted research, a catalogue raisonné of the artist's paintings has been developed. The master's creative activity fell on hard times, both for Ukraine, and western European countries. At the turn of the century, there were crucial geopolitical, socio-cultural, and art-related changes taking place, which, along with transformations in the artistic worldview of I. Driapachenko, resulted in the proposed periodization of his artistic activity. The first period (1894−1911) was about the development and heyday of the young artist's skills when studying at the Kyiv Drawing School, the MSPSA, and the Higher Art School at the IAA in St. Petersburg. M. Murashko, M. Pymonenko, I. Repin, V. Savinsky, V. Serov and P. Chystiakov were Driapachenko's teachers. The second period (1912–1915) was about the upgrade of professional skills and the application of the latest artistic techniques learned during study in Italy, France, Spain, and Germany. At the same time, the artist was engaged in plein air painting. The third period (1916–1917) accounted for the creative activity of I. Driapachenko in the Military Art Detachment. It was the service that required certain personal qualities from the artist in the process of meeting creative challenges. At that time, the artist was mostly engaged in graphic works. The fourth period (1918−1936) stood out for I. Driapachenko's addressing folk topics. Also, the artist was actively engaged in teaching activities.Based on empirical and theoretical research methods, a comprehensive art history approach, structural, figurative, artistic and stylistic features of the master's works have been studied. Specific features inherent in Impressionism have been revealed in the landscapes made by I. Driapachenko. The presence of a synthesis of styles in the paintings of the portrait genre, in particular a combination of realistic traditions and Art Nouveau, have been highlighted. In the context of involving foreign and Ukrainian artists in the World War I, I. Driapachenko's war-themed paintings and graphic works have been analyzed.During the research of painting techniques on the example of works related to the portrait genre, the specific features of I. Driapachenko's artistic style have been revealed, as well as changes in his signature and dating of paintings within thirty years. This made possible to carry out a visual examination of the portraits attributed to I. Driapachenko, and to identify forgery. The catalogue raisonné shows the scale of losses in the master's artistic legacy during the World War II. Taking into account the vast scope of thematic preferences of the artist, various stylistic methods and genre topics, the significance of I. Driapachenko's creative activity for the history of the Ukrainian fine art.Personal contribution of the dissertator consists in organizing biographical data related to I. Driapachenko, defining stylistic, thematic, and technical features of his painting, attributing a number of artist's works, visual expertise of his paintings, and compiling a catalogue raisonné that includes three hundred and forty-nine authentic master's works. To outline the significance of I. Driapachenko's pedagogical activity, define his influence on the development of creative identities of his students, biographical data have been systematized, and the works of artists M. Horenko, I. Ishchenko, A. Tereshchenko have been investigated for the first time. Practical significance of the research findings lies in clarifying and organizing data related to the life and creative activity of I. Driapachenko, attributing and introducing previously undiscovered paintings of the artist into scientific field. The content of the dissertation can be used in theoretical generalized works related to the history of Ukrainian fine art, in museum and scientific papers, in the development of educational programs and textbooks related to the theory and history of fine art, for attribution of I. Driapachenko's artistic works. Content of this research may be helpful in raising the issue of recovering Ukrainian cultural treasures illegally exported during World War II.

Дисертація присвячена проблематиці жанрів фігуративного народного малярства Центральної України першої половини ХХ століття. Головною метою цієї роботи – є дослідження жанрової специфіки та стилістичної різноманітності народної картини, портретного живопису Г. Ксьонза та П. Ярмоленка. Фігуративний народний живопис у сучасному мистецтвознавстві недостатньо систематизований, його художньо-стилістичні та формально-пластичні особливості вичерпно не досліджено, а сучасні теоретичні положення мистецтва наїву, кітчу та самодіяльного мистецтва, у дискурсі якого перебуває живопис, недостатньо висвітлені. З метою вирішення зазначених проблем, твори систематизовані за жанрами, описана жанрова специфіка народної картини, розкрите тематичне коло зацікавлень народних майстрів, установлений вплив професійного живопису та фотографії на їхню творчість.У процесі вивчення наукових джерел встановлено, що на початку ХХ ст. К. Шероцький вивчав народне малярство комплексно, паралельно аналізуючи оздоблення помешкань селян та міщан, що відображали культуру, побут та світоглядні цінності мешканців (1914). Твори в жанрі портрета розглядали Д. Щербаківський та Ф. Ернст (1925), П. Білецький (1981), В. Рубан (1984). Із невідворотними, поступовими демократичними перетвореннями, починаючи із 1970-х, завдячуючи, зокрема, В. Василенко (1974), пожвавлюються дослідження традиційної народної творчості. Доведено, що термін «примітив» застарів, утратив узагальнювальне значення та стосується виключно первісного мистецтва. У парадигмі визначення «примітив» працювали українські дослідники О. Клименко (1996), О. Найден (1996), О. Корсакова (2008). О. Найден увів термін «базарна картина» (1996). Щодо терміна «наїв», то його розроблив та окреслив основні риси О. Біхалі Мерин (1984). Він же ввів визначення «інситне мистецтво». Одне з розгорнутих досліджень мистецтва наїву у Франції здійснив Р. Тільмані (1984) на замовлення М. Фурні, колекціонера наївного мистецтва. Проблемам застосування термінології неінституційного мистецтва в США присвячена стаття Д. Бенедетті (2000). До мистецтва самоуків схильні застосовувати термін «наїв» Л. Орел (2003), В. Старченко (2007), Н. Бродська (2007), Д. Кан (2014), О. Богомолець (2015). Наївному мистецтву, з погляду термінологічної лексики, присвячено дослідження М. Селівачова (2022). Т. Гундорова здійснила фундаментальне дослідження кітчу (2008), її спостереження доповнили О. Муха (2013) та О. Чаплинська (2014). Самодіяльному мистецтву присвячено наукову розвідку Л. Карпової (2013). Порівняння трактування термінів здійснено за довідниковими, енциклопедичними, словниковими виданнями України, країн Західної Європи, Канади та США. Зображальні принципи та жанрову різноманітність народної картини досліджено за матеріалами вітчизняних та зарубіжних видань. Наукова новизна полягає в тому, що вперше введено до наукового обігу невідомі твори народного малярства з державних та приватних колекцій у широкому жанровому і стилістичному різноманітті. Вони доповнюють уявлення про народне малярство як явище. Живописні твори, що залишилися поза межами цього дослідження внаслідок кількісної неосяжності, потребують подальшого вивчення, атрибуції, системного підходу, класифікації за видами мистецтва, типології за сюжетами, ідейно-художнього аналізу та інтерпретації. Проаналізовано у жанровому, стилістичному та тематичному багатоманітті живописні народні картини з провідних музейних установ України, зокрема Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», Національного музею архітектури та побуту України, Полтавського художнього музею, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», що загалом формує достатньо цілісне уявлення про народне малярство Центральної України першої половини ХХ ст.Стилістично народна картина має риси, властиві наїву, кітчу, декоративно-прикладному, самодіяльному мистецтву. У науковій роботі вперше опубліковано і введено до наукового обігу зібрання робіт Г. Ксьонза з Миргородського краєзнавчого музею, окремі роботи з Полтавського художнього музею і Музею архітектури та побуту України, а також архівні матеріали, присвячені життю П. Ярмоленка, з архівів Київської області, Центрального державного історичного архіву України, з експедиційних музейних нотаток Г. Щупак, головного зберігача НЦНК «Музей Івана Гончара». До джерельної бази належать записані інтерв’ю з професором Л. Міляєвою, дослідником К. Скалацьким та колекціонером С. Козловим. Здійснена дослідницька робота може бути застосована в науково-дослідній мистецтвознавчій практиці, науково-методичній, експозиційній, виставковій, фондово-обліковій музейній роботі; для подальшого музейного і приватного колекціонування; для педагогічної та лекційної роботи; для розвитку сучасного живопису у формотворчих, аксіологічних аспектах, набуття української етнічної самобутності та національного колориту, а також у інших перспективних дослідженнях народного малярства.^UThe thesis is devoted to the problems of genres of figurative folk painting of Central Ukraine in the first half of the twentieth century. The main objective of this work is to explore the genre specificity and stylistic diversity of folk picture, portrait painting by H. Ksionz and P. Yarmolenko. Figurative folk painting in modern art history is not sufficiently systematized, its artistic-stylistic and formal-plastic features are not exhaustively studied, the modern theoretical provisions of naive art, kitsch, amateur art, with painting in the discourse, are not sufficiently covered. In order to solve the above problems, works were systematized by genre, the genre specificity of the folk picture was described, the thematic circle of interests of folk masters was revealed, the influence of professional painting and photography on their creative work is established.In the process of studying scientific sources, it was established that at the beginning of the twentieth century, K. Sherotskyi studied folk painting in its entirety, while analysing the decoration of dwellings of peasants and townspeople, which reflected the culture and way of life, as well as ideological values of the inhabitants (1914). Works in the portrait genre were studied by D. Shcherbakivskyi and F. Ernst (1925), P. Biletskyi (1981), V. Ruban (1984). Research into traditional folk art has been revived since the 1970s, with the inevitable, gradual democratic transformations, thanks, in particular, to V. Vasylenko (1974). It was proved that the term primitive was outdated, lost its generalized meaning, and referred exclusively to primitive art. Such Ukrainian researchers as O. Klymenko (1996), O. Naiden (1996), O. Korsakova (2008) worked in the paradigm of the definition of primitive art. O. Naiden coined the term market picture (1996). As for the term naive, it was developed and outlined by O. Bihalji-Merin (1984). He also introduced the definition of insite art. P. Tilmani (1984), on request of M. Fourny, a collector of naive art, carried out one of the most extensive studies of naive art in France. An article by D. Benedetti (2000) is devoted to the problems of applying the terminology of non-institutional art in the United States. L. Orel (2003), V. Starchenko (2007), N. Brodska (2007), D. Kan (2014), and O. Bohomolets (2015) tend to apply the term naive to the art of self-taught persons. M. Selivachov (2022) is devoted to naive art, from the point of view of terminological vocabulary. T. Hundorova carried out a fundamental study of kitsch (2008); her observations were supplemented by O. Mukha (2013) and O. Chaplynska (2014). The scientific intelligence of L. Karpova (2013) was devoted to amateur art. Comparison of the interpretation of terms was carried out according to reference, encyclopedic, and lexicographic editions of Ukraine, countries of Western Europe, Canada, and the United States. The depictive principles and genre diversity of folk picture was investigated based on the materials of domestic and foreign publications. The scientific novelty is provided by unknown works of folk painting from public and private collections in a wide genre and stylistic diversity introduced for the first time into scientific circulation. They complement the idea of folk painting as a phenomenon. The work analyses in genre, stylistic, and thematic diversity the picturesque folk pictures from the leading museum institutions of Ukraine, in particular, the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, the National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, the Poltava Art Museum, National Historic-Ethnographic Reserve ‘Pereyaslav’, as well as from many private collections, which in general forms a fairly holistic idea of folk painting of Central Ukraine in the first half of the 20th century.Stylistically, the folk picture has features inherent in naive art, kitsch, decorative and applied art, amateur art. In the scientific work, the collection of works by H. Ksionz from the Myrhorod Local Lore Museum, individual works from the Poltava Art Museum and the Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, as well as archival materials devoted to the life of P. Yarmolenko, from the archives of Kyiv Region, the Central State Historical Archives of Ukraine, from the expeditionary museum notes of H. Shchupak, the head of conservation for the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, were first published and introduced to scientific circulation. The research work carried out can be used in scientific research art history practice, scientific and methodological, exposition, exhibition, collection-accounting museum work; for further museum and private collection; for pedagogical and lecture work; for the development of modern painting in formative and axiological aspects, the acquisition of Ukrainian ethnic identity and national identity, as well as in other advanced studies of folk painting.