Дисертацію присвячено питанням культурологічного фундаменту художніх новацій XX століття. На прикладі музики розроблено концепцію аконфліктності як системоутворюючого логічного і естетичного фундаменту ряду композиторських технік і аконфліктної драматургії як самостійного типу музичної драматургії. Це дозволило з позитивних позицій оцінити процеси кардинальних змін образомовних складових у європейській (за художньою традицією) музиці XX століття, виявити їх еволюційну закономірність. Дослідження розширює уявлення щодо конфліктності в європейській культурі постренессансу. Водночас розроблено ряд питань культурологічного характеру, висвітлючих стан найважливіших духовно-художніх течій XX століття, зокрема у слов'янській культурі, котрі грунтуються на ідеях аконфліктності.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується драматургія В.Винниченка через призму художнього осмислення проблем духовного буття особистості у перехідні історичні моменти, морально-етичні аспекти взаємин людини і суспільної моралі.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено особливості процесів розвитку європейської та американської драматичної поезії, а також театральної практики XX ст. Виокремлено елементи останніх, які дають змогу стверджувати щодо наявності бурхливого відродження специфічного феномена драматургії - синкретичного метавиду мистецтв, видовищних за своєю суттю. Проаналізовано історичні й екзистенційні особливості функціонування витвору драматичної поезії у культурному універсумі як природному контейнері синкретичних утворень. Значну увагу приділено позалітературним якостям драматичного твору, яких він набуває у процесі інтеграції до багатовимірного простору культурної практики. Сценічний, кінематографічний і національно-культурний розвиток-трансфомацію визначено як його саморозвиток, природну та закономірну розбудову специфічних рис його літературної природи. Явище драматургії розглянуто у культурному контексті, грунтуючись на художніх традиціях різних видів мистецтва, канонах суб- і контракультурних утворень певної ойкумени, елементах провідних філософських учень, які детермінували духовний клімат конкретної країни за певної історичної доби. Детально проаналізовано випадки міжкультурної трансформації витворів драматургії як прикладів їх якісно нового саморозвитку, взаємопов'язаного зі зміною рецептивної парадигми твору та типологічної природи літературного та театрального мистецтв у системі канонів конкретного культурного середовища.

  Скачати повний текст

Вперше визначено жанрову специфіку драматургії В.Винниченка та етапи його драматургійної творчої еволюції, яка характеризується, в основному, жанровими змінами у творчості митця, який зарекомендував себе майстром інтелектуальної драми та мелодрами, героїко-психологічної драми, сатиричної комедії, трагедії. Зазначено, що п'єси Винниченка відзначаються жанровою багатогранністю, однак, завдяки превалюванню певного жанрового аспекту вони набувають особливої структурної цілісності. З урахуванням попередніх досліджень визначено основні риси індивідуального художнього стилю Винниченка-драматурга, суголосного суттєвим мистецьким тенденціям доби та зроблено спробу осмислення характеру цілісності багатогранного стилю автора. Натуралістична точність у його драматургії підноситься до символістської таємничості, передусім, за допомогою парадоксального поєднання засобів експресіонізму та імпресіонізму, певною мірою сюрреалізму, у драматургії письменника виразне також передчуття мистецьких можливостей театру й абсурду. Встановлено, що поєднати різноманітні стильові стихії автору найчастіше вдається завдяки наголосу на ігровій стихії драматичної дії, вигадливому використанню принципу "театр у театрі".

  Скачати повний текст

Досліджено драматургічну спадщину І. Сургучова, репрезетовану етапними для його художньої еволюції п'єсами "Торговельний дім" (1913), "Осінні скрипки" (1915) та "Ріки вавилонські" (1921). На підставі вивчення поетики та семантики цих творів з'ясовано, що І.Сургучов-драматург у своїх новаціях орієнтується на традиції І. Тургенєва, Л. Толстого, А. Чехова, М. Горького, а також концепції вітчизняного та європейського літературного модернізму. Зроблено інтерпретацію п'єс І. Сургучова з урахуванням символізації художньої картини світу, зверенення до біблійних і літературних претекстів, суб'єктивації драматургічних колізій і визначено основні принципи синкретичного типу мислення письменника. Зроблено висновок, що художня свідомість І. Сургучова характеризується відкритістю як до суспільно-історичної реальності, так і до буттєвих проблем існування світу та людини.

  Скачати повний текст

На підставі застосування естетичного, компаративного, біографічного, психоаналітичного методів проаналізовано драматургію І.Дніпровського в період розвитку української літератури 1920-х - початку 1930-х рр. Досліджено проблеми стильової своєрідності, особливості характеротворення в п'єсах митця. ПРоаналізовано невідомі раніше архівні матеріали (щоденники, записники, листи І.Дніпровського, текст драми "Останній главковерх").

  Скачати повний текст

Проаналізовано конфлікт, характери й особливості характеротворення у драматургії Л. Старицької-Черняхівської. З'ясовано основні особливості світогляду митця, своєрідність поетики та стилю у взаємозв'язку з системою ідеологічних настанов, імплікованих у її текстах. Обгрунтовано органічну спорідненість творчості драматурга з практикою національної нарації перших десятиліть XX ст. Розглянуто конфлікт у драмах відповідно до двох типів конфліктів у художніх творах (субстанціонального та конфлікту-казусу). У процесі проведення аналізу кожної драми враховано рівень співвіднесення внутрішніх і зовнішніх конфліктних частин, виведено їх спільну структуру. Досліджено конфлікт з урахуванням моделювального, проблемно-тематичного, сюжетно-подієвого, конструктивно-технологічного, образно-структурного, процесуально-творчого аспектів. Персонажі, стрижневою рисою яких є національна самосвідомість, трактуються у контексті їх взаємодії з історією. Національну свідомість розглянуто як необхідну умову цілісності та твердого морального етносу характерів, їх динамічності й активності на тлі пасивного загалу. Драматург художньо моделює механізм впливу на масу сильної харизматичної особистості ("Гетьман Дорошенко", "Іван Мазепа"). Доведено модерністський характер візії історичного процесу та його суб'єкта у творчості Л. Старицької-Черняхівської. У соціальній драматургії, яка лігітизувала тему інтелігенції, досліджено економні та гнучкі засоби характеротворення (діалог, монолог, риторичний інструментарій, точні стилізації, лексичне багатство, своєрідність композиції та психологічної мотивації вчинків героїв), за допомогою яких Л. Старицька-Черняхівська виявляє причини втрати особистістю автентичного життя та розпаду цілісності особистості, механізми її самоомани та маскування у міщанській сімейній атмосфері. На підставі проведеного аналізу певних творів показано небуденність естетичних пошуків драматурга, майстерність у творенні глибоких, яскраво індивідуалізованих характерів, виявлено модерністські особливості націєцентричної естетики письменниці, що дозволяє визначити місце її творчості в українському літературному процесі.

  Скачати повний текст

Проведено цілісний і системний аналіз інтерпретацій та функціонування біблійного тексту у драматургії М. Куліша з урахуванням творчої еволюції драматурга та культурно-історичного контексту. Висвітлено спектр біблійних мотивів, символів та образів у творчості Куліша. Зазначено, що для письменника звернення до біблійного тексту стало головним джерелом інтертекстуальності, уможливило відмову від реалістично-побутового театру корифеїв і п'єс-агіток, забезпечило модернізацію драми. Розкрито роль біблійного тексту у драматургії М.Куліша та визначено причини звернення драматурга до Святого Письма.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість відомого українського драматурга О.Коломійця. Проаналізовано без ідеологічних викривлень і упереджень проблематику всіх драматургічних творів митця, визначено їх жанрову специфіку й основні засоби образо- та характеротворення, розкрито оригінальність архітектоніки п'єс, виокремлено й охарактеризовано елементи модерністської стилістики, розглянуто різні види конфліктів і прийоми творення сюжетних колізій, прокоментовано використання психологічних прийомів, ліричного й епічного начал. Досліджено жанрово-стильові особливості драматургії О.Коломійця у дискурсі художніх систем неоромантизму, класичного реалізму, модернізму. Доведено, що драматург використовував у своїх творах нехарактерні для соцреалізму ознаки - монтаж і стильовий синтетизм. Показано суттєву роль творчості митця в оновленні української драматургії. Розглянуто новаторство О.Коломійця, який своїми творчими пошуками розхитував канони соціалістичного реалізму, гідно продовжуючи культурні традиції українського народу та світового мистецтва. Доведено, що творчість О.Коломійця сприяла поновленню зв'язку між поколіннями українських драматургів-новаторів, насильно перерваному тоталітарною системою, а започатковані новації митця реалізовано й творчо збагачено драматургами "нової хвилі".

  Скачати повний текст

Досліджено жанрову своєрідність драматургічної спадщини Панаса Мирного, зокрема, розглянуто його п'єси "Лимирівна", "У черницях", "Перемудрив", "Згуба", "Не вгашай духу!", "Спокуса". Основну увагу акцентовано на вивченні новаторства митця у жанрі драматургії. Проаналізовано ідейно-тематичну спрямованість драматургічних творів Панаса Мирного, зроблено висновок, що ідеї, висловлені письменником, близькі до творчих пошуків представників "нової драми". Відзначено такі жанрові особливості драматургії митця, як епізація драматургічних творів, створення "високих" комедій, розробка таких жанрових форм, як "епічна драма" та "драма для читання". Розкрито роль Панаса Мирного у становленні української прози та формуванні теоретичних основ нової української драматургії кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Виявлено й охарактеризовано найбільш яскраві прояви духовності в українській літературі та творчості П.Куліша в цілому, духовність дійових осіб, духовну наснаженість проблематики (окремо) драматургії малих жанрів та "драмованої трилогії". У контексті духовності вивчено драматургію П.Куліша: від добро- чи злотворчої цілеспрямованості внутрішнього світу (душі) й діяльності дійових осіб у навколишньомі світі (духу) й до духовної еволюції автора. Визначено, що твори драматургії П.Куліша писалися в два періоди: ранній (1860 - 1883 рр.) і зрілий (1883 - 1885 рр.). Вони є відмінними за формами виявів, характером духовності дійових осіб, автора й проблематики в межах жанру: якщо у творах першого періоду домінували дух і проблематика особистісних інтересів та діянь, то в духовно зрілих багатоактних п'єсах другого періоду процес духовного прозріння героїв і масштаби духовності значно глибші та ширші, показані в процесі поступу або їх деградації - аж до демонізму.

  Скачати повний текст

Розглянуто творчий доробок драматурга як представника традиційної народної п'єси в Австрії. Проаналізовано п'єси автора, їх проблематику, поетику, художні особливості та доведено органічний зв'язок з народною драмою. Досліджено реформаторську роль П. Турріні у розвитку німецькомовної літератури, зокрема драматургії. Зазначено, що майже в усіх п'єсах автор звертається до соціальної проблематики, засуджує споживацьке суспільство, хоче бачити людей економічно незалежними, змушує своїх персонажів шукати іншого способу життя, виборювати власну свободу, провокує читача/глядача. Акцентовано увагу на важливості для української гуманістики дослідження драматургії П. Турріні в її взаємозв'язку з австрійською народною драмою.

  Скачати повний текст

Досліджено драматургію російського символізму з точки зору символістської теорії драми як мистецтва, тісно пов'язаного з життям та культом. На основі ідентифікації драматичних творів В.Іванова, А.Бєлого, Ф.Сологуба з "сучасною містерією" зроблено висновок про повне підкорення дії дійству в експериментальних фрагментах і компроміс з традицією у всіх інших випадках. Встановлено вплив ідей мистецтва-культу на В.Брюсова та протидію їм у драматургії І.Анненського. Доведено зв'язок еволюції О.Блока з загальним розвитком символізму. З'ясовано теургічний підтекст "ліричних драм", значення циклоутворювальних зв'язків у драматургії О.Блока. Інтерпретовано "Пісню Долі" як спробу подолати кризу символізму та як твір "реалістичного символізму" - драму "Троянда й Хрест". Особливості символістського варіанта нової драми порівняно з чехівським та постсимволістським. Розглянуто функціональні відмінності ігрових прийомів у п'єсах О.Блока, М.Кузьміна, А.Ремізова. Висвітлено залежність ідеї театралізації життя М.Євреїнова від символістських уявлень про життєтворчість.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання проблемно-тематичної й ідейно-естетичної наповненості конфлікту, його зв'язків з жанром, композицією та драматичною дією. Зафіксовано перевагу внутрішнього конфлікту над зовнішнім, його психологізацію, змінює композицію творів. Розглянуто особливості характеротворення посередництвом ремарки, монологу та діалогу в драматичних творах першої половини ХХ ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери). На підставі результатів наукового дослідження доведено ключову константу творчого методу В.Губаренка про залежність функціонального навантаження хору від жанрової специфіки твору.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу здійснити комплексний культурологічний аналіз драматургії циркової вистави у контексті карнавально-сміхової культури. Досліджено історичні засади та сучасні особливості циркових вистав в Україні та СНД, які демонструються з урахуванням традицій національної та світової карнавально-сміхової культури. Запропоновано тезу, що циркова вистава як драматургічна форма репрезентує загальний стан циркового мистецтва та є недостатньо вивченою. Увагу приділено дослідженню драматургічної структури сучасного циркового видовища. Розглянуто питання щодо належності циркового сценарію до драматичного роду літератури. З урахуванням результатів дослідження до наукового обігу введено нові різновиди сучасної циркової вистави, нову циркознавчо-драматургічну термінологію, визначено місце драматургії циркової вистави у сучасному українському видовищному мистецтві.

  Скачати повний текст

Висвітлено феномен німецькомовного модернізму XX ст. у контексті двох масштабних і наскрізних духовно-естетичних тенденцій, що запропоновано визначати як "дисгармонійну" та "гармонійну". Відзначено, що перша реалізовувала самокритику Модерну та характеризувалася настановою на межове загострення фундаментальних протиріч культурної свідомості цієї доби, а друга була спрямована на пошук шляхів розв'язання зазначених протиріч і відкриття засобів "примирення індивіда зі Всесвітом" (Р.М. Рільке). Акцентовано увагу на "гармонійній" тенденції, відповідно до якої здійснено добір матеріалів, детермінований релевантно-репрезентативною значущостю літературних явищ у її межах та зі співвіднесеністю з основними етапами ровитку даної тенденції, для проведення аналізу. До таких явищ належать зріла поетична творчість Р.М. Рільке, художня проза Т. Манна і драматургія М. Фріша. Домінанти художніх систем даних авторів відображають найважливіші площини розвитку "гармонійної" тенденції, а саме: у царині онтології (Р.М. Рільке), у контексті мистецтва (Т. Манна) та сфері приватного життя (М. Фріш). Ці матеріали дозволяють висвітлити різні аспекти модерністського напряму у німецькомовній літературі, дослідити загальну динаміку розвитку "гармонійної" духовно-естетичної тенденції нмецькомовного модернізму XX ст. і на підставі зазначеної тенденції вивчити історію розвитку німецькомовної модерністської літератури XX ст.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві системно досліджено твори маловідомих авторів кінця XIX - початку XX ст. Висвітлено витоки становлення та саморозвиток багатьох творчих індивідуальностей, визначено їх місце та роль у літературному процесі. Проведено розгорнутий аналіз формозмісту п'єс, специфіки художнього інструментарію письменників, їх мистецького світу. Зроблено спробу провести конкретні паралелі в інтерпретації драматургічного доробку маловідомих письменників кінця XIX - початку XX ст., з'ясувати специфіку їх художньої практики на змістовому, формотвірному матеріалі та на прикладі драматичних творів різних жанрів таких митців: Л.Яновської, П.Саксаганського, І.Тогобочного, А.Кащенка, Г.Ващенка, А.Велисовського, В.Таля (Товстоноса), Г.Левченка, К.Ванченка-Писанецького, Н.Кибальчича, С.Яричевського, В.Потапенка, висвітлено найважливіші проблеми процесу становлення та розвитку на рубежі минулих століть драматургії "другого порядку", а також охарактеризовано діалектику взаємозв'язку традиції (реалізму) і новаторства (вкраплення елементів модерністських художніх систем). Досліджено умовний тріумвірат (троїстий союз) драматичних жанрів, складниками яких є історична, комедійна драматургія та модерна драма. На тлі визначних досягнень української драматургії певного жанру дослідженої доби, на базі принципу аналізу розглянуто твори маловідомих читацькому та науковому загалові авторів, які зробили значний внесок у формування української драматургії кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Зазначено, що пріоритетним джерелом багатогранної творчості Л.Старицької-Черняхівської, відомої української письменниці доби раннього модернізму (кінця XIX - початку XX ст.), була національна історія, а також українське культурне та громадсько-політичне життя перших десятиріч XX ст. Системно та детально досліджено зміст і структуру, принципи та засоби художньої інтерпретації минувшини, розвиток майстерності письмениці у моделюванні історичних реалій за відродження української державності, національного характеру, в утвердженні духовних цінностей. Висвітлено жанрову еволюцію в історичній драматургії та виділено певні жанрові різновиди, а саме: історико-ліричну сцену ("Сапфо"), драми - історико-соціальну ("Аппій Клавдій"), історико-психологічну ("Гетьман Дорошенко"), історико-філософську ("Іван Мазепа"), історико-героїчну ("Розбійник Кармелюк"), "п'єсу в п'єсі" ("Милість Божа"), історико-драматичний етюд ("Останній сніп"). Висвітлено стильові особливості творів, традиційні та новаторські ознаки модифікацій жанрових різновидів, сюжетно-композиційних конструкцій.

  Скачати повний текст