Досліджено сутність ісламського фундаменталізму, основні положення його ідеології, зокрема ті, що стосуються міжнародних відносин, та специфіку її інтерпретації представниками радикального напряму. Проаналізовано розвиток фундаменталістських ідей в ісламі та причини їх виникнення. Розглянуто особливості та міжнародне значення реалізації фундаменталістської ідеології в мусульманських країнах і в діяльності ісламських фундаменталістських організацій. Встановлено, що ідеологія ісламського фундаменталізму характеризується зовнішньою спрямованістю та концептуальною цілісністю, різниться лише її інтерпретація представниками поміркованого та радикального напрямів. Практична реалізація фундаменталізму стикається зі значними труднощами та не призводить до негайного вирішення проблем і має яскраво виражений міжнародний характер.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язок між ісламським фундаменталізмом та ісламським екстремізмом, проаналізовано коранічні підстави релігійно-ідеологічної основи та практики ісламського екстремістського руху. Поєднано теоретичні та практичні аспекти аналізу, які зумовлені необхідністю створення системи запобіжних заходів щодо поширення небезпеки та загроз державному ладу та територіальній цілісності України.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено релігієзнавчий аналіз основних положень християнства й ісламу щодо війни та миру. Розкрито генезис і трансформацію концептів "війна" і "мир" у їх розвитку від першоджерел християнства та мусульманства - Книг Старого та Нового Завіту, Корану, Сунни, праць християнських і мусульманських мислителів - до сучасного трактування. Досліджено тенденції й особливості еволюції поняття "війна" у контексті християнської традиції. Розкрито суперечність християнської доктрини "справедливої війни", проаналізовано явище пацифізму. Досліджено багатоаспектну комплексну модель релігійно-філософського поняття "мир" у християнстві, розкрито його структуру, в якій розрізняється зовнішній і внутрішній мир. Розкрито комплексність поняття "джихад" у першоджерелах ісламу, а також його еволюцію та розвиток. Визначено типи джихаду, етичні постулати, обмеження й умови для його проголошення. Зауважено, що специфіка мусульманського концепту "мир" полягає в тому, що справжній мир на землі неможливий, поки на землі не запанує іслам. Здійснено логіко-семантичний, зіставний і компаративний аналіз концепцій війни та миру у християнській та мусульманській традиціях, досліджено витоки, тенденції та течії ісламського фундаменталізму.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми ісламського фундаменталізму й екстремізму, а також питання діяльності різних фундаменталістських організацій і рухів. Проаналізовано діяльність найвпливовіших ісламських фундаменталістських рухів та організацій - "Асоціації Братів-мусульман", Руху ісламського опору "Хамас", Партії звільнення "Хізб-ут-Тахрір", виявлено особливості їх впливу на політичний процес у різних країнах близькосхідного реіону, визначено характер їх взаємин із фундаменталістськими організаціями інших країн. Розкрито сучасний стан ісламського фундаменталізму як об'єктивного суспільно-політичного явища. Проведено аналіз його історичних коренів і причин виникнення. Розглянуто позицію ісламських партій і рухів щодо Заходу, який безпосередньо відповідає за різні військово-політичні кризи в політичному житті країн Близького Сходу. За цих умов одним із найважливіших чинників, що безпосередньо впливає на світовий політичний процес, є ісламський фундаменталізм. Його крайні складові - екстремізм і тероризм - несуть у собі реальну загрозу світовому порядку. Є всі підстави вважати, що різні антитерористичні операції, які спрямовані на злам міжнародних структур радикального ісламського руху, є реальною загрозою миру, матимуть місце в доступному для огляду майбутньому.

  Скачати повний текст

Проаналізовано процес адаптації хасидського руху Хабад до суспільно-політичних і соціокультурних реалій українського соціуму. З'ясовано, що як і поява всього східноєвропейського хасидизму, Хабад не був детермінований винятково соціальними умовами. Доведено, що хасидизм сформував нову парадигму духовно-практичного освоєння традиційного іудаїзму. Встановлено, що Хабад Любавич як органічна частина феномену хасидизму відрізняється збалансованим поєднанням емоційної та раціональної складових. Виявлено, що на початку третього тисячоліття Хабад Любавич стає головною силою відновлення релігійної традиції на всьому пострадянському просторі, зокрема в Україні. Встановлено, що Хабад Любавич зміг імплементувати до сучасного українського контексту механізми залучення світського єврейства до релігійного життя, актуалізувати духовну, культурну та соціальну роль релігійної громади у сучасному соціумі. Доведено, що Хабад Любавич репрезентує цінності ортодоксального іудаїзму, в якому традиціоналізм і консерватизм не трансформується в агресивний фундаменталізм і ксенофобію. Зроблено висновок, що спрямованість на активний діалог з суспільством дає можливість руху Хабад Любавич успішно конкурувати і перемагати інших представників іудаїзму в Україні.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному теоретичному і практичному аналізу історичної ролі та етнічної ідентифікації Почаївської лаври у сучасному українському соціумі. В дисертації вперше у вітчизняному релігієзнавстві здійснено філософсько-релігієзнавчий аналіз особливостей конфесійної та етнічної ідентифікації Почаївської лаври в її історії і кореляції цих процесів із загальними особливостями розвитку етнорелігійної ідентичності українського соціуму в період кінця ХVІ – початку ХХІ ст. Розкрито сутнісні риси етнічної ідентифікації Почаївського чернечого осередку крізь призму його інституційних і юрисдикційних трансформацій кінця ХVІ – початку ХХІ ст. Окреслено витоки та світоглядні модуси конструювання етнічної ідентичності Почаївського монастиря кінця ХVІ – початку ХVІІІ ст. Проаналізовано смислові імпульси самоідентифікації Почаївського монастиря в добу юрисдикційного підпорядкування Уніатській Церкві (1720 – 1831 рр.). Охарактеризовано ідейні концепти ідентифікації Почаївської лаври в контексті етноконфесійної політики Російської імперії (1831 – 1917 р.). Досліджено наративні моделі ідентифікації Почаївської Лаври в умовах релігійно-церковної політики Другої Речі Посполитої (1918 – 1939 рр.) і тоталітарних режимів (1939 – 1990 рр.).Проаналізовано детермінанти етнічної ідентифікації Почаївської лаври на сучасному етапі (1991 р. – початок ХХІ ст.). Виявлено, що після короткотривалих інтенцій керівництва обителі започаткувати процес формування її національної ідентифікації (1991 – 1992 рр.), вона зрештою поступово трансформувалася в потужний центр агрессивного фундаменталістського православ'я, що склало базис антагонізму між етноконфесійною ідентифікацією Почаївської лаври і розгортанням процесів формування і кристалізації національної ідентичності у сучасному вітчизняному соціумі.Доведено, що ідейно-політична риторика Почаївської лаври, спрямована на підтримку окупаційних дій Росії на Сході України свідчить як про колабораціонізм цієї чернечої обителі, так і дезінтегративну та деструктивну роль в ідентифікаційних процесах у сучасній Україні. А також є проявом специфічної почаївської субкультури, яка є особливим різновидом православного фундаменталізму, що наразі розвивається в орієнтації на крайні консервативні групи у середовищі російських, грецьких старостильних, румунських ченців із їх ідеалами культурно-цивілізаційного реваншизму на фоні ескалації антивестерністських настроїв.Набула подальшого розвитку теза, що перебування Почаївського монастиря у юрисдикційному підпорядкуванні Уніатської Церкви (1720 – 1831 рр.) зумовило кардинальні ідейні трансформації його самоідентифікації, зокрема біполяризацію провідних рис. А саме збереження базових засад східного обряду та поступове вкорінення окцидентальних (прозахідних) елементів, запозичених із культово-обрядової практики Римо-Католицької Церкви, що лягли в основу його уніатського інваріанту релігійної ідентичності. Розвинуто твердження, що Почаївська лавра нині – релігійний осередок ідейного впливу країни-агресора, церковний ресурс російської войовничої націоналістичної ідеології, а її керівництво і ченці є активними представниками православного фундаменталізму, націоналізму та імперіалізму, прибічниками не лише «східного вектору» культурно-цивілізаційної парадигми розвитку України, але й радикального сценарію його втілення у життя. Набуло подальшого розвитку судження, що зміна юрисдикційного підпорядкування Почаївської лаври на користь УПЦ можлива за умови проведення у середовищі її ченців відповідної систематичної практичної роботи з формування їхнього внутрішнього запиту і переконаності в необхідності православної помісності як канонічно необхідного способу існування українського православ'я.^UThe dissertation thesis is devoted to the complex of theoretical and practical analysis of the historical role and ethnic identification of the Pochayiv Lavra in the modern Ukrainian society. The dissertation is the first in Ukrainian religious studies to present the philosophical and religious analysis of features of confessional and ethnic identification of the Pochayiv Lavra in its history and correlation of these processes with general features of development of ethnic and religious identity of the Ukrainian society in the end of XVI – the beginning of XXI century. Our study reveals the essential features of the ethnic identification of the Pochayiv monastic centre under the lens of its institutional and jurisdictional transformations of the end of the 16th – the beginning of the 21st century. It outlines the origins and ideological modes of constructing the ethnic identity of the Pochayiv monastery of the end of the 16th – the beginning of the 18th century. We have carried out the analysis of the semantic impulses of self-identification of the Pochayiv monastery in the period of jurisdictional subordination to the Uniate Church (1720– 1831). The ideological concepts of identification of the Pochayiv Lavra in the context of the ethno-confessional policy of the Russian Empire (1831– 1917) are characterized. The dissertation examines narrative models of the Pochayiv Lavra identification in the conditions of religious and church policy of the Second Commonwealth (1918–1939) and totalitarian regimes (1939–1990).Our study aims to analyze the determinants of ethnic identification of the Pochayiv Lavra at the present stage (1991–the beginning of the XXI century). It was found that after short-term intentions of the monastery's leadership to begin the process of forming its national identity (1991–1992), it eventually started to transform into a powerful centre of aggressive fundamentalist Orthodoxy, which formed the basis of antagonism between the ethno-confessional identification of Pochayiv Lavra and crystallisation of national identity in modern domestic society. The obtained results of the dissertation, its basic position and conclusions can be used in theological and religious, philosophical, historical, cultural and sociological research, as well as in writing works of generalizing philosophical and religious works on the history of religion and churches in Ukraine and Volyn. In addition, the facts, conclusions and generalizations presented in the dissertation can be useful in regional ethnography and excursion work. Finally, a number of statements of the dissertation is relevant from the point of view of comprehension of modern ethno-confessional problems of Ukraine by state bodies, churches, religious organizations.It was found out that the Orthodox Church of Ukraine and the Ukrainian Greek Catholic Church put systematic efforts to overcome the negative influences of the Pochayiv Orthodox-fundamentalist subculture through the creation of alternative centres of monastic life and pilgrimage, which have already become the Maniavsky Hermitage and the Univ Lavra. Also, the efforts of the representatives of «open» Kyiv Christianity are focused on the reconstruction and development of their own tradition of ties with the most influential centre of the Orthodox monasticism and pilgrimage today – Mountain Athos.

Актуальність досліджуваної в дисертації проблеми взаємин між традиційними релігійними нормами і цінностями, з одного боку, та універсальними ціннісними орієнтирами і стандартами, універсальними правами людини, з іншого, зумовлюється глобалізаційними процесами, що відбуваються в сучасному світі, змінами в світоглядно­ціннісних пріоритетах індивіда таспільноти. Проблема взаємозв’язку релігійних цінностей і прав людини набуває особливої ваги і у зв’язку з тим, що релігія активно позиціонує себе в публічній сфері, проникає в царину глобальної політики та міжнародних відносин. З гасламирелігійної окремішності та виключності, ексклюзивного права на монополію на релігійну істину пов’язаний підйом релігійного фундаменталізму і радикалізму в різних його конфесійних формах, посилення релігійної нетерпимості, спробипредставників одних релігій обмежити права і свободи іновірців та поставити свої релігії, свою релігійну свободу вище системи усталених загальнолюдських моральних та правових пріоритетів, прав людини як універсальної цінності. Викликає занепокоєння і політика урядів окремих держав, які запроваджують практику обмеження релігійної свободи для представників окремих релігійних груп та релігійних меншин, позбавляючи таким чином людей права на світоглядне самовизначення, на відстоювання власних переконань у відповідності з їхньою совістю. Значущість і нагальність досліджуваної проблеми підсилюється і реаліями російсько­української війни, коли агресором віроломно порушуються фундаментальні права людської особистості, в тому числі і право на світоглядноціннісне самовизначення, на свободу релігії або переконань.Мета роботи полягає у здійсненні комплексного релігієзнавчофілософського аналізу особливостей взаємозв’язку релігійних цінностей і прав людини в контексті сучасних глобальних викликів, специфіки розмаїтих конфігурацій їх взаємин у дискурсивному та публічному просторі.^UThe relevance of the problem of relations between traditional religious norms and values, on the one hand, and universal value orientations and standards, universal human rights, on the other hand, is determined by globalization processes taking place in the modern world, changes in worldview and value priorities of the individual and the community. The problem of the interrelationship of religious values and human rights acquires special importance due to the fact that religion actively positions itself in the public sphere, penetrates into the realm of global politics and international relations. The rise of religious fundamentalism and radicalism in its various confessional forms, the strengthening of religious intolerance, the attempts of representatives of some religions to limit the rights and freedoms of non­believers and to put their religions, their religious freedom above the system of established universal moral and legal priorities, human rights as a universal value, are connected with the slogans of religious separateness and exclusivity, the exclusive right to a monopoly on religious truth. The policy of the governments of some states, which introduce the practice of restricting religious freedom for representatives of religious groups and religious minorities, thus depriving people of the right to worldview self­determination, to defend their own beliefs in accordance with their conscience, also causes concern. The significance and urgency of the researched problem is reinforced by the realities of the Russian­Ukrainian war, when the aggressor treacherously violates the fundamental rights of the human person, including the right to worldview and value self­determination, to freedom of religion or belief. The purpose of the work is to carry out a comprehensive religious studiesphilosophical analysis of the features of the relationship between religious values and human rights in the context of modern global challenges, the specifics of various configurations of their relationships in the discursive and public space.