Дисертацію присвячено дослідженню патогенетичних аспектів гострого експериментального перитоніту, які стосуються вивчення нейрогуморальних порушень за умов перебігу патології та розробці на цій підставі патогенетично обгрунтованої терапії зазначеного стану шляхом застосування препаратів аналогів нейропептидів. Показано виразні ефекти при застосуванні синтетичних аналогів опіоїдних похідних - даларгіну,сандостатину та інших пептидів, що вживаються окремо або у комбінаціях. Ефективність зазначених нейропептидів була виразною щодо пригнічення процесів вільнорадикального окислення ліпідів, нормалізації гормонального балансу у крові та поліпшення виживаності експериментальних тварин у різні терміни (1-9 діб) після відтворення цієї патології. Отримані результати є експериментальним обгрунтуванням для клінічної апробації препаратів, які досліджувалися.

  Скачати повний текст

Патогенетично обгрунтовано та розроблено комплекс прогностичних, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у разі розвитку дезадаптації в дітей з мікроаномаліями розвитку серця. Розроблено концептуальний підхід до оцінювання клініко-функціональних і структурно-морфологічних змін, притаманних різним серцевим мікроаномаліям у дітей. Удосконалено методи вивчення функціональних резервів серцево-судинної системи та визначення діапазону адаптивних реакцій. Доведено доцільність використання диференційованого навантажувального тестування. Проведено поглиблений аналіз вегетативного гомеостазу та психоемоційного статусу в таких дітей. Виявлено певні ланки патогенезу виражених дезадаптаційних змін у дітей з мікроаномаліями розвитку серця, а саме: хронічного стресу з дисбалансом стрес-індукуючих факторів, проявів ендотеліальної дисфункції, зміни співвідношень у системі ліпопероксидація - антиоксидантний захист і виражених процесів судинного ремоделювання. За результатами проведеного досліження доведено доцільність рандомізації хворих з дисплазією сполучної тканини серця за рівнем адаптації. Установлено діагностичні критерії та фактори ризику. Створено математичну модель й алгоритм прогнозування виражених дезадаптивних змін у дітей з серцевими мікроаномаліями. Патогенетично обгрунтовано та розроблено комплекс диференційованої лікувальної тактики дітей з мікроаномаліями розвитку серця залежно від вираженості дезадаптаційних змін.

  Скачати повний текст

З'ясовано якісні та кількісні сонографічні ознаки гострого холециститу (ГХ), які з високим ступенем достовірності відображають характер запально-деструктивних змін у жовчному міхурі. Залежно від динаміки вираженості клініко-сонографічних ознак запально-деструктивного процесу у жовчному міхурі виділено чотири клініко-морфологічні форми ГХ. За результатами проведених морфологічних і морфометричних досліджень мікропрепаратів показано, що у хворих літнього та старечого віку з ГХ внаслідок суттєвого зменшення артеріального кровопостачання стінки жовчного міхура відбувається зниження пропускної здатності та звуження судин локального мікроциркуляторного русла та розвивається первинно тканинна ішемія з подальшою активацією місцевого запально-деструктивного процесу. Уперше на підставі даних імуноморфологічного дослідження слизової оболонки жовчного міхура у хворих з ГХ виявлено напруженість локальних захисних імунних механізмів, зрив і поломку локального імунного захисту слизової оболонки на етапах її деструкції. Обгрунтовано диференційований підхід до вибору ранньої активної тактики за ГХ з урахуванням клініко-морфологічної форми та класу операційно-анестезіологічного ризику.

  Скачати повний текст

Визначено диференційно-діагностичні критерії клінічного перебігу захворювання, змін системи зовнішнього дихання, системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки та біохімічних зрушень внаслідок поєднання ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ). Обгрунтовано необхідність адекватного та цілеспрямованого коригуючого впливу на функціональні зрушення кардіореспіраторної системи за умов формування постінфарктного серця. Встановлено нові ланки патогенетичного впливу еналаприлу та тіотриазоліну, а також їх поєднання у пацієнтів із поєднаною патологією, зокрема, інфаркту міокарда (ІМ) та ХОБ. Доведено, що застосування такого медикаментозного підходу дозволяє знизити ризик розвитку ускладнень після ІМ та підвищити якість життя пацієнтів.

  Скачати повний текст