На основі відкритого у постнекласичній філософії та експлікованого у загальнофілософському сенсі топологічного підходу здійснено аналіз трансформаційних процесів у філософії епохи трансцендентального мислення, який дозволяє зробити висновок про те, що метафізика не втратила свою значимість у постнекласичній філософії та основним процесом, що детермінує всі етапи трансформації некласичної та постнекласичної філософії, є релятивізм. Доведено, що застосування топологічного, релятивістського та деконструктивного підходів (перший використовується у даній роботі у загальнофілософському сенсі, а останній розглядається як новий інтегродиференціальний метод) щодо основних філософських концепцій епохи трансцендентального мислення (трансцендентальної системи І.Канта та діалектичної системи Г.Гегеля, що знаходились біля джерел релятивістської транформації філософії, феноменології Е.Гуссерля та М.Гайдеггера, що виявили основні ідеї некласичної філософії, а також до систем постнекласичної філософії) дозволило знайти ряд нових закономірностей у зазначених системах та у цілому у метафізиці досліджуваного періоду.

  Скачати повний текст

Розкрито процес формування утопічної думки та джерела, які сприяють його активізації. Досліджено "перехідний час" як основне джерело розквіту утопічної думки в суспільстві. Сформульовано визначення перехідного часу, обгрунтовано його перевагу над іншими поширеними в наш час трактуваннями, такими як: перехідний період, перехідний етап, перехідне суспільство. Встановлено, що на відміну від будь-яких фантазій та мрій, утопія є, насамперед, відображенням суб'єктивної реальності людей, соціального буття за певних історичних умов.

  Скачати повний текст

Метою дисертації є історико-філософське переосмислення і розкриття онтологічних аспектів феномену самотності в екзистенціальній і психоаналітичній парадигмі в західноєвропейській філософській думці ХХ століття.Об'єкт дослідження – феномен самотності проявлений в сучасних філософських системах в контексті історико-філософських вчень.Предмет дослідження – сутність і особливості феномена самотності в екзистенціальному і психоаналітичному дискурсах ХХ ст., реконструйовані в єдності онтологічного, феноменологічного і психоаналітичного аспектів. Методи дослідження. Теоретико-методологічне обґрунтування дослідження феномену самотності було проведено в двох напрямках: історико-філософському і проблемно-предметному. У роботі використана методологія, яка ґрунтується на феноменологічної парадигмі. Застосовані феноменологічний метод, метод редукції, герменевтичний метод, структурно-функціональний метод, що традиційно застосовуються при дослідженні загальносистемних проявів. Діалектичний метод допоміг виявити різноманітні аспекти феномену самотності в концепціях ХХ ст., показати, як відбувається процес смислової реконструкції феномену. Принцип історизму застосований у підборі прикладів і обґрунтувань для створення адекватних висновків.. Компаративний інструментарій був використаний у якості аналітичної процедури, яка дозволила порівняти різні дискурси – екзистенціальний і психоаналітичний. Наукова новизна дисертаційного дослідження. Наукова новизна отриманих результатів полягає в концептуалізації та обґрунтуванні дослідницьких меж змістовного поля феномену самотності в історико-філософському дискурсі, що дозволяє запропонувати нову модель дослідження цього феномену. Це знайшло відображення у науково встановлених положеннях, які розкривають теоретико-практичне значення і наукову новизну дисертаційного дослідження.Вперше: – встановлено, що узагальнений категоріальний і понятійний апарат класичної філософії не дає можливості повністю розкрити сутність концепту «самотність» і що тільки в екзистенціальних формах фундаментальної онтології цей концепт здобуває свій справжній смисл, який узагальнено може бути сформульований за допомогою поняття «екзистенціальна самотність»; у зв'язку із цим проаналізований глибинний смисл поняття «екзистенціальна самотність» у контексті екзистенціального й психоаналітичного дискурсів, які найбільш точно розкривають антропологічний смисл цього поняття в некласичній філософії;– завдяки порівняльному дослідженню екзистенціального й психоаналітичного дискурсів вдалося з'ясувати глибинний (за М. Гайдеґґером) смисл феномена «екзистенціальна самотність» та ввести термін «деструктуризація самотністю», який показує внутрішній процес саморуйнування людини, що представляє собою самовідчуження екзистенції й відрив людини від автентичного її дійсній природі буття; у такому підході введений термін «деструктуризуюча самотність» і проаналізовано його зміст і рецепції у філософії і культурі ХХ ст.; показано деструктивний вплив екзистенціальної самотності на світовідчування й усвідомлення особистістю себе, руйнування духовного ландшафту особистості;– доведено, що концепт «самотність» в ХХ ст. може бути описаний як один із ключових екзистенциалів; прояснення сутності феномену деструктуризуючої самотності у різних типах психоаналітичного дискурсу показало, що деструктуризація самотністю створює небезпеку втрати ідентичності, провокуючи стани, у яких «Я» витісняється (тобто спочатку формується гостре переживання самітності, ізоляція й відчуження, а потім – неадекватне відновлення здатності до адаптації у зовнішньому світі в якості «помилкового Я»); виявлено, що важка форма деструктуризуючої самотності фактично, означає безлад, порожнечу, смерть;– проведені компаративний аналіз міфів про самотність у контексті психоаналітичних теорій та реконструкція міфологічних засад концепції самотності в К. Г. Юнга та А. Камю в контексті екзистенціальних філософських течій ХХ ст., що дозволило сформулювати сутність сприйняття античного Ноmo solus як суб'єкта, пов'язаного з проблемами екзистенціального аналізу самотності (на прикладі таких класичних героїв, як Едіп, Прометей, Сізіф та ін.); – показано, що більшість робіт представника психоаналітичної філософії Е. Фромма відрізняється особливою екзистенціальною увагою до феномену самотності; у такому підході виявлена подібність його уявлень про сутність поняття «екзистенціальна самотність» з поглядами неофрейдистів; встановлено, що самотність визначається в них як складний комплекс явищ, які деструктуризують особистість; у такому контексті проаналізована оригінальна позиція Ф. Фромм-Райхман і виявлено, що поняття «самотність» у філософсько-психоаналітичній парадигмі має особливе значення для розуміння феномена деструктуризуючої самотності.Сфера – навчальний процес.^UThe dissertation work is aimed at studying loneliness in the diversity of all its forms, in the ambiguity that was reflected in the philosophical thought of the 19th - 20th centuries. The study examines existential and psychoanalytic discourse aimed at studying both empirical and ontological models of loneliness, as well as its conceptual prerequisites. The relevance of the topic is due to the fact that awareness of the depth of the problem caused by the experience of existential loneliness is becoming one of the most important topics of our time. In ontological terms, loneliness appears as a horizon of human life that creates its meaning, but at the same time is one of the most acutely experienced and always relevant problems of existence. We can talk about the totality of manifestations of loneliness, because the number of people who experience its destructive effects, only increases every year. Thanks to a comparative study of existential and psychoanalytic discourse, it was possible to clarify the deep (according to M. Heidegger) meaning of the phenomenon of "existential loneliness" and introduce the term "destructuring by loneliness", which shows the internal process of human self-destruction, represents the self-alienation of existence and the separation of a person from its authentic nature of being; in this approach, the term “destructuring loneliness” is introduced and its content and reception in philosophy and culture of the twentieth century are analyzed; the destructive influence of existential loneliness on the perception of the world and self-awareness, the destruction of the spiritual landscape of the personality are shown. It is proved that the concept of "loneliness" in the twentieth century can be described as one of the key existentials; clarification of the essence of the phenomenon of destructuring loneliness in different types of psychoanalytic discourse showed that destructuring by loneliness creates a danger of loss of identity, provoking states in which the "I" is repressed (that is, first, an acute experience of loneliness, isolation and alienation is formed, and then - inadequate restoration of the ability to adapt in the outside world as a "false I"); found that a severe form of destructuring loneliness factually means disorder, emptiness, death. A comparative analysis of the myths about loneliness in the context of psychoanalytic theories is conducted and the reconstruction of the mythological foundations of the concept of loneliness in the works of C. Jung and A. Camus in the context of existential philosophical trends of the twentieth century is carried out, which allowed to formulate the essence of the perception of the ancient Homo solus as a subject associated with the problems of existential analysis of loneliness.It is shown that most of the works of E. Fromm, a representative of psychoanalytic philosophy, are distinguished by special existential attention to the phenomenon of loneliness; this approach revealed the similarity of his ideas about the essence of the concept of "existential loneliness" with the views of the neo-Freudians; it is found that they define loneliness as a complex of phenomena that destruct the personality; in this context, the original position of F. Fromm-Reichman is analyzed and it is revealed that the concept of "loneliness" in the philosophical and psychoanalytic paradigm is of particular importance for understanding the phenomenon of destructuring loneliness. At the same time, a person experiences severe existential and mental states that border on insanity. The state of forced loneliness against one's will has become one's way of life, encourages a person to rethink the existential foundations of being, to recognize the inevitability of loneliness as an existential. Self-understanding, accompanied by another phenomenological perception of the world, represents a kind of splitting, duality, since a person is somehow forced to “double” himself, artificially “overcome” loneliness, creating an illusory Other.Sphere is the educational process.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше в Україні здійснюється спроба комплексного дослідження та критичного аналізу аналітично-теїстичної філософії А. Плантінги в рамках української філософської науки. Повноцінного дослідження даного питання в сучасній українській філософії немає, що, в свою чергу, виступає мотивом для формування наукового підходу к дослідженню релігійної філософії А. Плантінги та появі досліджень по даній темі. Новизна отриманих результатів полягає в наступному:- Реконструйована цілісна методологічна модель релігійної філософії А. Плантінги та виявлено, що в основі філософування мислителя лежать як принципи логіки, перш за все, визначеність, послідовність, несуперечливість, обґрунтованість думок, так і віра в Бога, які визначають появу саме аналітично-теїстичного підходу у філософії. - На прикладі творчості А. Плантінги обґрунтовано діалектичну взаємодію когнітивного процесу та почуття божественного у пізнавальній діяльності та формуванні істинних переконань. Дисертаційне дослідження демонструє, що A / C модель, яку формулює А. Плантінга, представляє собою репрезентацію такого поєднання почуття божественного та когнітивного процесу. Це діалектичне поєднання, на наш погляд, розкриває нове поле дослідження в рамках епістемології другої половини ХХ ст. - Розкрито механізм релігійної детермінації пізнавального процесу у творчості А. Плантінги в формуванні його аналітично-теїстичної позиції. В рамках пізнавального процесу серед двох видів переконань, базових, що не розкладаються на елементи, та не базових, які виводяться на підставі базових, А. Плантінга виділяє, перш за все, почуття божественного, яке відноситься до базових переконань. Тому можна заначити, що істинність переконань людини, в пізнавальному процесі якої приймає участь почуття божественного, вища, аніж у випадку пізнавального процесу, зорієнтованого на еволюційний натуралізм, який схильний до адаптивних переконань. - При аналізі критики натуралізму з боку А. Плантінги, встановлено, що більшість західних критиків його творчості не приділили достатньої уваги його антропологічним поглядам, які простежуються, перш за все, у його концепції еволюційного натуралізму. У результаті послідовного аналізу філософської біографії А. Плантінги можна виявити антропологічний поворот у його філософуванні саме при розгляді взаємозв'язку еволюціонізму та натуралізму і при усвідомленні ролі почуття божественного в цьому взаємозв'язку. - Висунуто ідею використання А. Плантінгою методології середньовічного реалізму, яка демонструється тим, що він вбачає у властивостях універсалії, які існують до речей та незалежно від них. Аргументація ґрунтується на тому положенні А. Плантінги, що Бог не створює властивості, оскільки це передбачає, що був час, коли їх не існувало, а це, у свою чергу, означає, що такі властивості, як всезнання, всемогутність та всеблагість, якими володіє Бог, також колись не існували; але оскільки Бог вічний, Він не міг існувати без цих властивостей. Таким чином, А. Плантінга розглядає числа, пропозиції, якості та положення справ як універсалії, які існують не залежно від реальних об'єктів.- Вперше було проаналізовано кореляцію між актуалізацією Богом положень справ у концепції можливих світів А. Плантінги та ентелехією Аристотеля. З урахуванням такого аналізу виявлено, що так само, як Аристотель вбачав в душі ентелехію організму людини, завдяки якій тіло може не лише мати здатність до життя, а жити, так і А. Плантінга розглядає потенційне існування положень справ, пропозицій, чисел та іншого як таке, що набуває реального існування лише через актуалізацію Богом, а це вже є ознаки ентелехійного існування.^UThe scientific novelty of the dissertation is that it is the first attempt at a comprehensive study and critical analysis of analytical-theistic philosophy of A. Plantinga in the framework of Ukrainian philosophical science. There is no full-fledged study of this issue in modern Ukrainian philosophy, which, in turn, is the motive for the formation of a scientific approach to the study of religious philosophy by A. Plantinga and the emergence of research on this topic. The novelty of the results is as follows:- Reconstructed a holistic methodological model of analytical-theistic philosophy of A. Plantinga, and found that the philosopher's philosophizing is based on the principles of logic, such as certainty, consistency, validity of thought, as well as faith in God, which determines the emergence of analytical-theistic approach in philosophy.- The dialectical interaction of the cognitive process and the sense of divinity in cognitive activity and the formation of true beliefs is substantiated. The dissertation research demonstrates that the A / C model formulated by A. Plantinga is a representation of this combination of sense of divinity and cognitive process. This dialectical combination, in our opinion, reveals a new field of study in the framework of epistemology.- The mechanism of religious determination of the cognitive process from the analytical-theistic position is revealed. Within the framework of the cognitive process, among two types of beliefs, basic, which do not decompose into elements, and non-basic, which are derived on the basis of basic, A. Plantinga singles out the sense of the divinity, which refers to basic beliefs. The study draws attention to the fact that the truth of human beliefs, in the cognitive process of which involves the sense of the divinity, is higher than in the case of a cognitive process focused on evolutionary naturalism, which is prone to adaptive beliefs.- As a result of the analysis of the critique of naturalism by A. Plantinga, the anthropological interest of A. Plantinga, which is seen in his concept of evolutionary naturalism, has not been established by leading Western thinkers. Scientific research emphasizes the anthropological turn in A. Plantinga's philosophizing in the consideration of the relationship between evolutionism and naturalism, and the discovery of the place of the feeling of the divine in this relationship.- The idea of A. Plantinga's use of the methodology of medieval realism was put forward, which is demonstrated by the fact that the analytical theist sees the universals in the properties that exist before things and independently of them. Argumentation is based on the position of A. Plantinga that God does not create properties, because it implies that there was a time when they did not exist, which means that such properties as omniscience, omnipotence and omnibenevolent, which God possesses, never existed, and since God is eternal, He could not exist without these properties. Thus, A. Plantinga considers numbers, propositions, qualities and states of affairs as universals, which exist regardless of real objects.- For the first time, a correlation was made between the God's actualization of states of affairs in the concept of possible worlds by A. Plantinga and the entelechy of Aristotle. The scientific study emphasizes that just as Aristotle saw in the soul the entelechy of the human body, through which the body can not only have the ability to live but also to live, so A. Plantinga sees the potential existence of provisions, propositions, numbers and more, acquires real existence only through actualization by God, and this already represents an entelechy existence.

У зв'язку з демонополізацією та лібералізацією ринку залізничних перевезень, у результаті проведеної реструктуризації АТ «Українська залізниця», яке мало централізований підхід у забезпечені безпеки руху, підтримання цього підходу з боку незалежних операторів є досить сумнівним. Тому особливої актуальності набуває питання розробки та застосування механізмів зовнішнього контролю безпеки руху на залізничному транспорті. В якості одного з інструментів зовнішнього контролю, що включає інтереси держави, АТ «Українська залізниця», приватних учасників ринку залізничних перевезень та потенційних інвесторів, може бути застосований технічний аудит, який вже набув широкого застосування в інших секторах економіки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:- вперше розроблено математичну модель оцінки ризиків за апріорними, апостеріорними значеннями та інтегральною оцінкою, що призначена для зовнішнього контролю безпеки руху на залізничному транспорті під час технічного аудиту, на основі якої може бути надана комплексна характеристика безпеки руху, встановлення можливих загроз та прогнозування ризиків;- вперше отримано математичну модель для визначення та прогнозування потенційного (критичного) поля небезпеки при зовнішньому контролі безпеки руху на залізничному транспорті, яка дозволяє визначити заходи або невідкладні дії щодо усунення можливих загрозливих ситуацій у транспортних процесах;- удосконалено експлуатаційну модель управління ризиками, яка включає показники інвестицій та експлуатаційних витрат, що, на відміну від існуючої, враховує продуктивність праці, яка дозволяє більш точно здійснювати прогноз кількості порушень безпеки руху на залізничному транспорті та здійснювати управління ризиками при зовнішньому контролі;- набула подальшого розвитку система ризиків, що, на відміну від існуючої, включає інформацію про технічні відмови та порушення технології транспортного процесу з визначенням загального, інтегрального, локального, спеціального і точкового ризиків, що дозволяє при зовнішньому контролі більш точно характеризувати поточний та прогнозований стан безпеки руху на залізничному транспорті.Практичне значення отриманих результатів. Наукові результати, отримані в дисертаційній роботі, а також розроблена методика та моделі можуть бути використані в якості методів зовнішнього контролю під час проведення технічного аудиту, а також для вирішення задачі оцінки, прогнозування та підвищення безпеки руху на залізничному транспорті.Алгоритм виконання розрахунків і побудови графічних залежностей в процесі проведення технічного аудиту для зовнішнього контролю реалізовано у вигляді програмного додатку з використанням середовища Microsoft Excel, що спрощує процес роботи аудитора і зменшує трудомісткість робіт.Отримані результати роботи використовуються у підрозділах АТ «Українська залізниця».У результаті виконаних теоретичних і експериментальних досліджень, приведених у дисертаційній роботі, вирішено наукову задачу з формування методів зовнішнього контролю безпеки руху на залізничному транспорті. На основі запропонованих підходів і розроблених математичних моделей можна визначити та спрогнозувати ризики для подальшого контролю, забезпечення та підвищення безпеки руху на залізницях, а також впровадити дієвий інструмент зовнішнього контролю безпеки руху незалежними суб'єктами ринку залізничних перевезень. Для розроблених і удосконалених моделей була виконана оцінка адекватності. Так, для математичної моделі оцінки ризиків транспортних процесів на залізницях, адекватність визначено за критерієм Фішера – помилка склала менше 11,5 %; для експлуатаційної моделі управління ризиками, коефіцієнт детермінації якої дорівнює 0,9945 – середня відносна помилка склала 12,3%; для моделі інтегральної оцінки, адекватність визначено за критерієм Пірсона – помилка не перевищує 8,7 %.^UIn connection with the demonopolization and liberalization of the railway transportation market, as a result of the restructuring of JSC «Ukrainian Railways», which had a centralized approach to ensuring traffic safety, the support of this approach by independent operators is highly doubtful. Therefore, the issue of the development and application of mechanisms for external control of traffic safety in railway transport is of particular relevance. As one of the instruments of external control, including the interests of the state, JSC «Ukrainian Railways», private participants in the railway transportation market and potential investors, a technical audit can be used, which has already been widely used in other sectors of the economy. The features and effectiveness of technical audit in other sectors of the economy indicate the feasibility of its application in railway transport, however, the lack of legislative regulation of activities during a technical audit, a specific procedure and methods, require solving a certain range of tasks. Therefore, the topic of the dissertation is relevant.The scientific novelty of the results obtained is as follows:- for the first time, a mathematical model for risk assessment by priori, posteriori values and an integral assessment was developed, which is intended for external control of traffic safety on railway transport during the technical audit, on the basis of which a comprehensive characteristic of traffic safety, identification of possible threats and risk prediction can be given;- for the first time, a mathematical model has been obtained for determining and predicting a potential (critical) hazard field during external control of traffic safety on railway transport, which allows determining measures or urgent actions to eliminate possible dangerous situations in transport processes;- the operational model of risk management has been improved, which includes indicators of investment and operating costs, which, in contrast to the existing one, takes into account labor productivity, makes it possible to more accurately predict the number of violations of traffic safety in railway transport and implement risk management under external control;- the system of risks was further developed, which, unlike the existing one, includes information on technical failures and violations of the transport process technology with the definition of general, integral, local, special and point risks, which allows, with external control, to more accurately characterize the current and predicted state of traffic safety on railway transport.The practical significance of the results obtained. The scientific results obtained in the dissertation work, as well as the developed methodology and models can be used as methods of external control during the technical audit, as well as to solve the problem of assessing, predicting and improving traffic safety in railway transport.The algorithm for performing calculations and plotting graphical dependencies in the process of conducting the technical audit for external control is implemented as a software application using the Microsoft Excel environment, which simplifies the auditor's work process and reduces the complexity of work.The results obtained are used in the subdivisions of JSC «Ukrainian Railways».As a result of the performed theoretical and experimental studies, given in the dissertation work, the scientific problem of the formation of methods for external control of traffic safety in railway transport was solved. Based on the proposed approaches and developed mathematical models, it is possible to identify and predict risks for further control, provision and improvement of traffic safety on railways, as well as to introduce an effective tool for external control of traffic safety by independent subjects of the railway transportation market.Adequacy assessment was performed for the developed and improved models. So, for the mathematical model for assessing the risks of transport processes on the railways, the adequacy was determined by the Fisher criterion – the error was less than 11.5%; for the operational model of risk management, the coefficient of determination of which is equal to 0.9945 – the average relative error was 12.3%; for the integral assessment model, the adequacy was determined by the Pearson criterion – the error does not exceed 8.7%.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена тим, що для розуміння питань оновлення людини у сучасному нестабільному «перехідному» періоді корисно вивчити релігійно-філософські погляди тих особистостей, які діяли у подібні «перехідні» епохи, зокрема, Орігена Олександрійського і Данте Аліг’єрі, які залишаються малодослідженими постатями в українському науковому дискурсі.??Мета дослідження – експлікувати феномен оновлення людини у сотеріологічних вченнях Орігена і Данте. ??Для досягнення мети були поставлені такі завдання: по-перше, визначити теоретико-методологічні основи і уточнити прийоми історико-філософського дослідження феномену оновлення людини; по-друге, з’ясувати релігійно-філософські витоки сотеріологічних поглядів Орігена на проблематику оновлення людини; по-третє, експлікувати філософсько-теологічні засади формування мистецьких міркувань Данте щодо сотеріологічного розуміння феномену оновлення людини; по-четверте, розкрити онто-гносеологічні аспекти екзистенціально-теологічного та темпорального вимірів феномену оновлення людини у сотеріологічних вченнях Орігена і Данте; по-п’яте, дослідити етико-антропологічні аспекти екзистенціально-теологічного та темпорального вимірів феномену оновлення людини у сотеріологічних поглядах Орігена і Данте.??Об’єктом дослідження є творча спадщина Орігена і Данте у історико-філософському контексті. Предметом – феномен оновлення людини у сотеріологічних вченнях Орігена і Данте.??Методи дослідження. Феномен оновлення людини у вченнях Орігена і Данте експліковано за допомогою використання історико-компаративного, метафізичного, діалектичного, трансцендентального методів, а також прийомів філософської антропології та екзистенційної феноменології.??Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській науково-філософській думці проведено компаративне дослідження сотеріологічних вчень Орігена і Данте щодо феномену оновлення людини.??Вперше:??-проведено систематичний аналіз екзистенціально-теологічного і темпорального вимірів феномену оновлення людини у сотеріологічних вченнях Орігена і Данте через співставлення онто-гносеологічних аспектів та їх деталізацію у чотирьох вимірах:??а) у онтологічно-метафізичному вимірі сутність оновлення у Орігена і Данте з’ясовано через сукупність образів і понять, що позначають стани і процеси (повернення до першоєдності і першообразу; обожнення і воскресіння; відновлення та очищення), що надають людині можливість «другого шансу» досягти блаженства через підкорення Божій волі (апокастазис і чистилище); ??б) у темпорально-топологічному вимірі описи оновлення у Орігена і Данте використовують схожі образи духовного піднесення та подорожі (за Орігеном – шлях аскета, «втеча» від світу; за Данте – шлях паломника, вихід із темряви «блукання у лісі» до світла блаженства). Водночас виявлено відмінність у підходах Орігена і Данте. Перший виокремлює два образи оновлення: лінеарний (вихід із Єгипту як біблійного символу рабства душі) і циклічний (апокастазис як повернення до абсолютної повноти буття). Другий синтезує лінеарно-циклічний образ оновлення (вихід із пекла навскрізь чистилища до раю через певні кола і концентричні тераси);??в) у діалектично-містичному вимірі розуміння оновлення людини як у Орігена, так і у Данте пов’язано, по-перше, із таємничим поєднанням протилежностей («тверезе сп’яніння» у Орігена і шлях «між небом і землею» у Данте); по-друге, із посередництвом (у Орігена: християнські вчителя, пророки, ангели, Святе Письмо; у Данте: Вергілій і Беатриче). Для обох мислителів, ключовим посередником, який з’єднує протилежності Божественного і людського у процесі духовного оновлення людини є Ісус Христос. Оріген засвідчує, що Бог надає допомогу людині завдяки Божественному Логосу, тобто сприяє духовному піднесенню та оновленню людини через Христове втілення, благодать, настанови, євхаристію. Для Данте, Христос – Спаситель, що здійснює спокуту та дозволяє людині повернутися до Бога;??г) у пізнавально-герменевтичному вимірі виявлено схожі риси у розумінні оновлення людини Орігеном і Данте. По-перше, у питанні співвідношення розумового пізнання і благодаті. Концепцію оновлення, за Орігеном, можна представити як процес духовної трансформації через виявлення присутності Христа-Логоса у Святому Письмі та ототожнення читача з Ним. Данте обмірковує шлях філософів до християнського блаженства через гармонію розуму і віри та поєднання власних зусиль із благодаттю. По-друге, у духовно-поетичній інтерпретації, яка у Орігена здійснюється через алегоричний метод тлумачення Святого Письма, а у Данте через поетичну уяву та особистий пророцький досвід потойбічного життя. По-третє, у досвіді молитви і споглядання. На думку Орігена екзегет має бути людиною молитви, а стану оновлення може досягти лише споглядально-молитовна людина. Данте наполягає на важливості комунікативного аспекту молитви. У «Чистилищі», де горді навчаються смиренню, саме молитва стає засобом оновлення душі.^UThe thesis is devoted to the explication of the phenomenon of human renewal in the soteriological teachings of Origen and Dante.The relevance of the thesis lies in the fact that in order to understand the issues of human renewal in the current unstable "transitional" period, it is useful to study the views and works of those personalities who acted in similar "transitional" epochs, in particular, Origen of Alexandria and Dante Alighieri, who remain little studied in the Ukrainian scientific discourse.?The aim of the research is to explicate the phenomenon of human renewal in the soteriological teachings of Origen and Dante.To achieve this aim, the following objectives were set: firstly, to define the theoretical and methodological foundations and clarify the methods of historical and philosophical research of the phenomenon of human renewal; secondly, to find out the religious and philosophical origins of Origen's views on the problem of human renewal; thirdly, to explicate the philosophical and theological foundations of the formation of Dante's artistic reflections on the phenomenon of human renewal; fourthly, to reveal the ontological and epistemological aspects of the problem of human renewal in the anthropology of Origen and Dante; fifthly, to study the ethical and anthropological aspects of the problem of human renewal in the views of Origen and Dante.?The object of the study is the creative heritage of Origen and Dante in the historical and philosophical context. The subject is the phenomenon of human renewal in the teachings of Origen and Dante.?Research methods. The essence of the phenomenon of human renewal in the teachings of Origen and Dante is explicated through the use of historical and comparative, metaphysical, dialectical, transcendental methods, as well as the techniques of philosophical anthropology and existential phenomenology.??The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time in Ukrainian scientific and philosophical thought, a comparative study of the teachings of Origen and Dante on the phenomenon of human renewal was carried out.??For the first time:??- a systematic analysis and comparison of the ontological and epistemological aspects of the essence of human renewal in the doctrines of Origen and Dante in four dimensions is carried out and it is shown that:??a) in the ontological and metaphysical dimension, the essence of renewal in Origen and Dante is clarified through a set of concepts (return to the original unity and original image; deification and resurrection; restoration and purification) that provide a person with a "second chance" to achieve bliss through submission to God's will (apocastasis and purgatory). ??b) in the temporal-topological dimension, renewal is presented as a spiritual ascent and journey (according to Origen, the path of the ascetic, "escape" from the world; according to Dante, the path of the pilgrim, the way out of the darkness of "wandering in the forest" to the light of bliss). The article reveals a difference in the approaches of Origen and Dante. The former distinguishes two images of renewal: linear (the exodus from Egypt as a biblical symbol of the slavery of the soul) and cyclic (apocastasis as a return to the absolute fullness of being). The second synthesises the linear and cyclic image of renewal (the exodus from hell through purgatory to paradise through certain circles and concentric terraces).??c) in the dialectical and mystical dimension, human renewal is associated, firstly, with a mysterious combination of opposites ("sober intoxication" for Origen and the path "between heaven and earth" for Dante); secondly, with mediation (for Origen: Christian teachers, prophets, angels, Holy Scripture; for Dante: Virgil and Beatrice). Jesus Christ is the key mediator who connects the opposites of the divine and human in the process of human spiritual renewal. Origen emphasised that through Him (the Divine Logos), God helps man (promotes spiritual elevation and renewal through incarnation, grace, guidance, and the Eucharist). For Dante, Christ is the Saviour, who performs atonement and allows man to return to God.d) in the cognitive and hermeneutical dimension, similarities are found in Origen's and Dante's understanding of human renewal. First, in the question of the correlation between intellectual knowledge and grace. The concept of renewal according to Origen can be presented as a process of spiritual transformation through the discovery of the presence of Christ the Logos in the Holy Scriptures and the identification of the reader with Him.