У ході дослідження комплексно проаналізовано прагматичну спрямованість різножанрової української ділової документації вказаного періоду. Актуальність аналізу посилюється застосуванням системно-діяльнісного підходу, що передбачає єдність прагматичного та семантико-функціонального аспектів. Визначено діахронічні постійні та змінні маркери в системі мовленнєвих актів, що використовуються в староукраїнських ділових документах. Визначення та конкретизація прагматичної спрямованості офіційних документів XVI - XVI ст. допомагає зрозуміти особливості формування офіційно-ділового стилю в українській мові. Розглянуто традиційне функціонування екс- та імпліцитних фраз, покликаних впливати на адресата, у листах та актових документах. Основою типології є семантичні, синтаксичні та прагматичні характеристики досліджуваних іллокутивних дієслів і мовних формул, а саме: їх комунікативна інтенція, відображення позиції мовця щодо слухача, категоричність звучання, емоційно-оцінний компонент. Розкрито особливості зв'язності ділових текстів, оформлення документів відповідно до тогочасних жанрових форм.

  Скачати повний текст